Рішення

від 04.04.2024 по справі 464/6205/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/6205/23

пр.№ 2/464/215/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2024 року м.Львів

Сихівський районнийсуду м.Львова в складі Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу № 464/6205/23 провідшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок учинення кримінального правопорушення, учасниками у якій виступають:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2 ,

представники учасників справи:

позивача - адвокат Самбір Т.Б.

у с т а н о в и в:

Адвокат Самбір Т.Б. від імені та в інтересах позивача звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просить стягнути з відповідача грошову суму заподіяних майнових збитків у розмірі 10000 доларів США та компенсацію заподіяної моральної шкоди в розмірі 100000 грн, завданих унаслідок учинення кримінального правопорушення.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано на розгляд судді Тімченко О.В.

Суддя ухвалою від 21 вересня 2023 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Заперечень проти такого порядку розгляду справи не поступило.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками за зареєстрованим місцем проживання, отриманим з Єдиного державного демографічного реєстру у порядку ст.187 ЦПК України. У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач у порядку п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України вважається таким, якому вручено судове рішення.

За умовами ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За висновком Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, від 01 грудня 2023 року у справі № 591/4832/22, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою»вважаєтьсяналежним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 з покликанням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18) висловлено правову позицію про те, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Додатково про розгляд справи відповідач повідомлявся на адресу проживання, наявну в матеріалах справи.

Судом вжито передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення відповідача та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін.

Відзив на позов відповідачем не подано та жодних клопотань не заявлено.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Вирішуючи спір, суд дійшов наступного висновку з огляду на таке.

У відповідності до ст.ст.12,13,81 ЦПК Українисуд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях.

Засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків (постанова Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1177ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За положеннями ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. (ст.ст.1166, 1167 ЦК України).

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 січня 2019 року у справі № 243/4692/17, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини завдавача шкоди. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Обвинувальним вироком Сихівського районного суду м.Львова від 22 вересня 2022 року у справі № 464/4054/20, яким ОСОБА_2 (відповідача) визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.190 КК України, та в якій позивача визнано потерпілим, установлено наступне.

Обвинувачена ОСОБА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном у великих розмірах, шляхом зловживання довірою, будучи представником ОСББ «Вітерець» (ЄДРПОУ 25261919), на початку червня 2013 року, перебуваючи у АДРЕСА_1 , зустрілась з ОСОБА_3 , який на підставі нотаріально посвідченої довіреності ВСІ №770333 представляв інтереси ОСОБА_1 , та запропонувала ОСОБА_3 придбати для ОСОБА_1 паркомісце на цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1 , розташованому над підземним паркінгом. Окрім того, ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_3 , що вартість паркомісця, розташованого на цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1 , становить 20000 (двадцять тисяч) доларів США, що згідно з курсом НБ України станом на червень 2013 року становило 159860 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят) гривень, а в разі наміру ОСОБА_1 придбати таке паркомісце, останньому необхідно сплатити аванс за обране ним паркомісце в сумі 10000 (десять тисяч) доларів США, що згідно з курсом НБ України станом на червень 2013 року становило 79930 (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень.

У подальшому, з відома та згоди ОСОБА_1 ОСОБА_3 , будучи введеним в оману та не підозрюючи про справжні наміри ОСОБА_2 , не ставлячи під сумнів слова останньої, 20.06.2013, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10000 (десять тисяч) доларів США, що згідно з курсом НБ України станом на червень 2013 року становило 79930 (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень, які належали ОСОБА_1 , в рахунок авансу оплати за паркомісце № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 .

Того ж дня, 20.06.2013 ОСОБА_2 з метою приховання свого злочинного наміру на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 в розмірі 20000 (двадцять тисяч) доларів США, що згідно з курсом НБ України станом на червень 2013 року становило 159860 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят) гривень, створюючи видимість виконання взятих на себе зобов`язань, написала та підписала розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 10000 (десять тисяч) доларів США, що згідно з курсом НБ України станом на червень 2013 року становило 79930 (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень, в рахунок авансу оплати за паркомісце № 2-9 в будинку АДРЕСА_1 .

Однак ОСОБА_2 , з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними щодо заволодіння шляхом зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_1 на загальну суму 159860 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят) гривень, що відповідно до примітки 3 до ст.185 КК України у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян станом на момент вчинення злочину та становить великий розмір.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 липня 2023 року, яка не оскаржувалася та набрала законної сили, вирок суду першої інстанції скасовано, на підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.15, ч.3 ст.190 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

У даній ухвалі зазначено, що обвинуваченій колегією суддів апеляційного суду роз`яснено, що застосування до неї положень ст.49 КК України не є реабілітуючою підставою звільнення від кримінальної відповідальності, на що остання підтвердила своє розуміння зазначених норм закону, підтримала заявлене клопотання та просила суд скасувати вирок щодо неї та закрити кримінальне провадження, звільнивши її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Згідно із ч.6 ст.82ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої постановлено ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Схожа позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19.

Оскільки ухвала суду апеляційної інстанції набрала законної сили, тому доказуванню не підлягає факт учинення відповідачем шахрайських дій та заволодіння нею грошовими кошами позивача у розмірі 10000 доларів США.

Зважаючи на те, що відповідач на продовженні кримінального провадження та ухваленні виправдувального вироку не наполягала, кримінальне провадження в справі закрито саме за її клопотанням, підстава закриття кримінального провадження не є реабілітуючою, тому суд уважає, що між протиправними діями відповідача, виною відповідача у вчиненні кримінального правопорушення та наслідками у виді заподіяння позивачу, як потерпілому, у даному кримінальному правопорушенні шкоди є причинно-наслідковий зв`язок.

Зважаючи на установлення факту отримання відповідачем - представником ОСББ «Вітерець» шляхом зловживання довірою та створення видимості виконання взяти на себе зобов`язань у позивача грошових коштів у розмірі 10000 доларів США за придбання за паркомісця в цокольному поверсі по АДРЕСА_1 , влаштування якого не передбачено проектною документацією.

Окрім судових рішень, указане підтверджується розпискою відповідача від 20 червня 2013 року.

Про указане також свідчать наступні докази: висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за результатами судової почеркознавчої експертизи від 17 жовтня 2019 року, лист голови ОСББ «Мальовниче-1» від 21 березня 2022 року, лист

Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 07 листопада 2018 року, заява про вчинення кримінального правопорушення від 10 вересня 2018 року, листом Департаменту державного архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 08 листопада 2018 року, актом приймання-передачі з балансу на баланс цокольного поверху житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 23 грудня 2013 року, інвентаризаційною справою на житловий будинок за даною адресою, показаннями у судовому засіданні при розгляді кримінального провадження потерпілих ОСОБА_1 (позивача), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , попереджених про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань згідно із ст.384 КК України.

Такі докази не спростовані відповідачем і сумнівів у достовірності наданих доказів у суду не виникає.

Перелічені документи, окрім розписки, надані представником позивача 01 грудня 2022 року у ході розгляду даної справи із заявою про поновлення строку для прийняття таких, адже такі містилися у матеріалах кримінального провадження № 464/4054/20, копії яких ним отримано після ознайомлення з матеріалами такої справи 29 листопада 2023 року, про що надано відповідну заяву із розпискою та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Як регламентовано ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо неможливості подання низки доказів разом з позовною заявою, суд уважає їх достатньо обґрунтованими, а з огляду направлення таких відповідачу та відсутності жодних заперечень зі сторони останнього, їх виключне значення для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18), суд бере такі до уваги.

Підсумовуючи наведене, оскільки відповідач у результаті кримінального правопорушення заволодів коштами позивача у розмірі 10000 доларів США, докази повернення таких відсутні, а тому вимоги позову про стягнення таких є підставними. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц).

Досліджуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд ураховує положення ст.23 ЦК України: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у: душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 639/2981/19).

Суд вважає, що сам факт вчинення відповідачем протиправних відносно позивача дій є достатнім та безумовним свідченням пережитих моральних страждань. З урахуванням глибини, характеру та обсягу душевних страждань адекватний розмір сатисфакції становитиме 5000 грн. Даний висновок відповідатиме таким загальним засадам цивільного судочинства як справедливості, добросовісності та розумності. Розмір 100000 грн моральної шкоди за встановлених обставин є завищеним, неспівмірним та жодним чином не доведеним.

Наведене у сукупності свідчить, що доводи позивача щодо стягнення з відповідача 10000 доларів США майнової шкоди та 5000 грн моральної шкоди з наданням переконливих доказів є підставними. Порушене відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку. В іншій частині позову слід відмовити за безпідставністю.

Відповідач не висловив свою позицію про заявлених вимог, жодних доводів у спростування позову не наведено та доказів, які б досліджувалися судом, не надано. За відсутності відзиву відповідача суд вирішив справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).

Висновок суду узгоджується із такими засадами цивільного законодавства/судочинства як верховенство права, справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України, ст.2 ЦПК України). У матеріалах справи відсутні відомості, які б спростовували даний рішення суду та беззастережно доводили протилежне.

При ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат у порядку ст.141 ЦПК України.

Оскільки позивач при зверненні до суду з даним позовом звільнений від сплати судового збору у порядку Закону України «Про судовий збір» (постанова Верховного Суду від 28 травня 20129 року за № 619/1425/15-к), то з відповідача на користь держави підлягає до стягнення 3706,18 грн судового збору, що розраховується пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.258,259,263-265 ЦПК України,

у х в а л и в :

задоволити позов частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 доларів США майнової шкоди та 5000 грн моральної шкоди.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 3706,18 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Інформація про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП відсутній, має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, серія та номер паспорта НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ;

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , проживання за матеріалами справи: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 04 квітня 2024 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО