Ухвала

від 04.04.2024 по справі 465/3329/17

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Номер провадження2/465/276/24

Справа № 465/3329/17

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

"04" квітня 2024 р. Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді Мартьянової С.М.

за участю секретаря Сеньків А.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального громади м.Львова в особі Львіської міської ради, за участі третіх осіб: Франківська районна адміністрація; Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі відкрито ухвалою Франківського районного суду м. Львова (суддя Гулієва М.І.) від 27 червня 2017 року.

15 травня 2019 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова № 55/Р від 14 травня 2019 року вказану цивільну справу передано судді Мартинишин М.О.

25 вересня 2019 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова № 110/Р від 25 вересня 2019 року вказану цивільну справу передано судді Мигаль Г.П.

Ухвалою судді Мигаль Г.П. від 28.12.2019 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

26.07.2022 рокуухвалою судді заяву представника позивача про відвід головуючого судді задоволено. Відведено головуючого суддю Мигаль Г.П. від розгляду цивільної справи №465/3329/17.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.07.2022 року, справу передано головуючій судді Мартьяновій С.М.

Ухвалою судді від 29.07.2022 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Вищевказана цивільна справа перебуває в провадженні судді Мартьянової С.М. вже тривалий час, в судові засідання які призначались протягом всього періоду, позивач ОСОБА_2 повторно не з`явився, повідомлений належним чином про день і час розгляду справи, про причини неявки суд не сповістив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав. Також матеріали справи не містять будь-яких заява, клопотань від представника позивача.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що вищевказаний позов підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1 07.06.2017 року звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до територіального громади м.Львова в особі Львіської міської ради, за участі третіх осіб: Франківська районна адміністрація; Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Тривалий час дана цивільна справа перебуває в провадженні Франківського районного суду м. Львова, позивач про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте повторно в судове засідання не з`явився, будь-яких заяви, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутність позивачем або його представником на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини 1статті 43 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1ст. 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Проте, в жодне із призначених судових засідань, які відбулися, ані позивач ані його представник так і не з`явилися, заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надали.

Згідно з ч. 2ст. 223 ЦПК Українисуд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цьогоКодексусудове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість з`явлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Згідно з ч.1ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Частиною 5ст. 223 ЦПК Українивстановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Вказані положення також зазначені у ч. 1ст. 257 ЦПК України. Тобто, законом не вказано про врахування поважності причин повторної неявки позивача, зазначені зміни до законодавства внесені з метою недопущення зловживання особами, які беруть участь у справі, своїми процесуальними правами.

Таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогоюст. 210 ЦПК Українита ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 5ст. 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2ст. 257 ЦПК України).

Отже, згідно із вимогамиЦПК Українисуд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і це не може бути підставою для скасування постановленої ним ухвали про залишення заяви без розгляду.

Згідно ч. 4ст. 10 ЦПК Українитаст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Крім того, слід зазначити, що Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

В даному випадку позивач ОСОБА_1 та його представник повідомлялися про час та місце розгляду справи належним чином, шляхом надсилання електронних повідомлень у додаток Viber, проте у судові засідання повторно не з`явилися, заяву про розгляд справи за їх відсутності не подали. Отже, обставини неявки у судові засідання позивача та представника, яким було відомо про наявність цивільної справи за вищевказаним позовом в суді, призводять до затягування судового розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до територіального громади м.Львова в особі Львіської міської ради, за участі третіх осіб: Франківська районна адміністрація; Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю підлягає залишенню без розгляду.

При цьому у суду відсутні передбачені процесуальним законом підстави для розгляду справи за відсутності позивача.

Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача повторно звернутися до суду в силу ч.2ст. 257 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.10,43,44,131,128,210,223,257 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до територіальногогромади м.Львовав особіЛьвіської міськоїради,за участітретіх осіб:Франківська районнаадміністрація;Управління комунальноївласності Департаментуекономічної політикиЛьвівської міськоїради,про визнанняправа власностіна нерухомемайно занабувальною давністю - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Мартьянова С.М.