Рішення

від 07.03.2024 по справі 296/11259/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/11259/23

2/296/1258/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

07 березня 2024 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Шалоти К. В.,

за участю секретаря судового засідання Шовтюк І.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Парк Житомирської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

1.1. 07.11.2023 ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира із позовом до Комунального підприємства Парк Житомирської міської ради (далі відповідач, КП Парк), який обґрунтовувався тим, що 07.07.2023 позивач, працюючи головним енергетиком в КП Парк, виконуючи розпорядження директора підприємства по відключенню фонтану на території набережної річки Тетерів, спускаючись правою стороною послизнувся на сходах та впав, при падінні отримав травму ноги (закритий трьохкісточковий перелом лівої гомілки зі зміщеннями). Вказується, що після чотирьох місяців лікування наслідків виробничої травми позивач частково втратив працездатність, а саме виражене порушення ходи лівої ноги (каліцтво лівої ноги) та по рекомендації лікуючого лікаря 16.10.2023 звернувся із заявою до директора КП Парк ОСОБА_3 з проханням надати направлення в обласну травматолого-офтальмологічну МСЕК для встановлення процента втрати працездатності, а 07.11.2023 отримав від директора підприємства усну відповідь про відмову, обґрунтовану тим, що направлення працівників на МСЕК не входить до його обов`язків.

1.2. Посилаючись на незаконність відмови відповідача у видачі позивачу направлення на МСЕК після отримання виробничої травми, а також заподіяв позивачу моральну шкоди, яка полягає у порушенні прав позивача, приниженні, погіршенні самопочуття та стану його здоров`я, завдання стресу, позивач просив зобов`язати відповідача видати позивачу направлення в обласну травматолого-офтальмологічну МСЕК для встановлення процента втрати працездатності; стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

2.1. 20.11.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі №296/11259/23, розгляд якої призначено у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

2.2. Представник відповідача - адвокат Вернидуб Д. В. подав до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що направлення на МСЕК видається виключно після подання акту про нещасний випадок на виробництві та таке направлення може бути видане різними суб`єктами, до яких, окрім роботодавця, позивач не звертався; вказував на направлення позивача на проходження профілактичного медичного огляду після тривалої тимчасової непрацездатності, від проходження якого позивач відмовився, а також стверджував, що у зв`язку з оскарженням позивачем акту розслідування нещасного випадку та відсутністю нового акту за результатом повторного розслідування, позовні вимоги є передчасними.

2.4. Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій оспорював твердження представника відповідача про те, що направлення на МСЕК видається тільки при наявності акту розслідування нещасного випадку на виробництві, стверджував, що акт за формою Н-1/П від 05.09.2023 у встановленому порядку не скасований та є дійсним; зазначав про звернення до суду до видачі припису від 20.11.2023, звертав увагу на те, що предмет спору стосується встановлення процента втрати працездатності, а не встановлення інвалідності, як хибно вважає відповідач, а також зазначав, що для видачі направлення на МСЕК після отримання травми на виробництві проходження чергового профілактичного огляду, на який його було направлено, не потрібен.

2.5. Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

2.6. Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3.1. 07.07.2023 із головним енергетиком КП Парк ОСОБА_1 стався нещасний випадок у зв`язку з чим в цей же день наказом директора КП Парк Бондаря С. № 41-аг створено комісію з розслідування випадку виробничого травматизму (а.с. 35).

3.2. 04.09.2023 призначеною комісію по розслідуванню причин травмування головного енергетика ОСОБА_1 складено акт розслідування нещасного випадку, за формою Н-1/П, що стався 07.07.2023 в КП Парк Житомирської міської ради (а.с. 18-25).

3.3. 16.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до директора КП Парк із заявою про направлення його в обласну травматолого-офтольмологічну МСЕК для визначення процента втрати працездатності у зв`язку із отриманою виробничою травмою, що стверджується копією заяви (а.с.17).

3.4. 20.11.2023 головним спеціалістом відділу розслідувань, аналізу, обліку виробничого травматизму та аварій Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Зеленюком Ю. складено припис №1, із вимогою провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався 07.07.2023 у КП Парк із головним енергетиком ОСОБА_1 у зв`язку з необхідністю приведення акту за формою Н-1 у відповідність з вимогами Порядку розслідувань та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 комісією в іншому складі (із зміною усіх членів комісії) (а.с. 50-51).

ІV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

4.1. Статтею 2 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівники мають право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби або реабілітації, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

4.2. Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII визначено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

4.3. Статтею 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV встановлено, що медико-соціальні експертні комісії визначають, зокрема, ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

4.4. Пунктом 11 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення №1317) встановлено, що ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально- профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.

4.5. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 № 420 затверджено Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків (далі Порядок № 420).

4.6. Відповідно до пункту 1.4. Розділу I Порядку № 420 медико-соціальна експертиза потерпілого здійснюється МСЕК у складі комісії відповідно до пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, за наявності, серед іншого, направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), суду чи прокуратури.

4.7. Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

V. МОТИВИ СУДУ

5.1. З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2023 позивач отримав виробничу травму у зв`язку з чим керівником КП Парк було створено комісію з розслідування випадку виробничого травматизму, яка за наслідком проведеного розслідування склала акт за формою Н-1/П, відповідно до якого комісія одноголосно дійшла висновку, що зазначений нещасний випадок стався під час виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків, в робочий час за режимом роботи підприємства, у зв`язку з чим нещасний випадок визначено таким, що пов`язаний з виробництвом.

5.2. Також встановлено, що 16.10.2023 позивач звернувся до директора КП Парк із заявою про направлення в обласну МСЕК для визначення процента втрати працездатності.

5.3. У пред`явленому позові до КП Парк, позивач стверджував про незаконність відмови роботодавця від надання направлення на МСЕК для визначення ступеня втрати професійної працездатності та вказував на завдання йому моральної шкоди, яку оцінив у 10 000 гривень.

5.4. Представник відповідача факту відмови роботодавця у наданні позивачу направлення для визначення ступеня втрати професійної працездатності не заперечував, однак посилався на незавершення повторного розслідування нещасного випадку, що стався із позивачем та відсутність нового акту за наслідком повторного розслідування, а також вказував на можливість отримання позивачем направлення на МСЕК від лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення лікувальних чи реабілітаційних заходів, або від органів Пенсійного фонду України.

5.5. Зі змісту пункту 11 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності вбачається, що ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках) визначаються на підставі направлення, яке може видаватися, серед інших суб`єктів, також роботодавцем.

5.6. Зазначену норму Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності слід розуміти так, що роботодавець є окремим суб`єктом, що видає направлення для визначення ступеня втрати професійної працездатності працівника. При цьому, право працівника на отримання від роботодавця направлення на МСЕК для визначення ступеня втрати професійної працездатності не ставиться у залежність від наявності акту розслідування нещасного випадку.

5.7. Зазначений висновок також підтверджується положеннями пункту 1.4. Розділу I Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, в якому зазначено, що для здійснення медико-соціальної експертизи потерпілого, серед інших документів, подається направлення роботодавця.

5.8. Суд відхиляє доводи представника відповідача про можливість отримання позивачем направлення на МСЕК від лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або від органів Пенсійного фонду України, оскільки вибір суб`єкта, який має видати направлення на МСЕК для визначення ступеня втрати професійної працездатності належить саме потерпілому та позивач скористався цим правом, звернувшись саме до роботодавця із відповідною заявою від 16.10.2023.

5.9. Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про відмову позивача від проходження профілактичного медичного огляду після тривалої тимчасової непрацездатності, оскільки норми Положення №1317 не встановлюють такого обов`язку позивача для отримання від роботодавця направлення на МСЕК для визначення ступеня втрати професійної працездатності.

5.10. При цьому, суд вважає, що наявність припису Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №1 від 20.11.2023 із вимогою провести повторне розслідування нещасного випадку, не перешкоджає виконанню роботодавцем обов`язку видати позивачу направлення для визначення ступеня втрати ним професійної працездатності.

5.11. Ураховуючи, що відповідач після отримання заяви позивача від 16.10.2023 із проханням надати направлення на МСЕК для визначення процента втрати працездатності, відповідного направлення не надав, чим порушив пункт 11 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення порушених трудових прав позивача та зобов`язання відповідача видати позивачу направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення ступеню втрати професійної працездатності.

5.12. Щодо позовних вимог в частині відшкодування завданої позивачу моральної шкоди внаслідок порушення його трудових прав, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

5.13. Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

5.14. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

5.15. У постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №757/8304/22 зроблено висновок, що компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.

5.16. Ураховуючи встановлення судом факту порушення трудових прав позивача внаслідок ненадання відповідачем направлення позивачу для визначення процента втрати працездатності за його заявою від 16.10.2023, тривалість такого порушення, а також додаткові зусилля, яких позивач мав докласти для відновлення порушених своїх трудових прав, що на переконання суду вказує на понесення позивачем втрат немайнового характеру, які виходячи з принципів розумності та справедливості, можуть бути оцінені в розмірі 2 000 гривень, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю ІІ групи, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір за задоволення вимог майнового та немайнового характеру у розмірі 2147,20 грн (1073,60 грн + 1073,60 грн).

Керуючись статтями 19, 76-80, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов`язати Комунальне підприємство Парк Житомирської міської ради видати ОСОБА_1 направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення ступеню втрати професійної працездатності.

3. Стягнути з Комунального підприємства Парк Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

4. В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

5. Стягнути з Комунального підприємства Парк Житомирської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1

РНКОПП НОМЕР_1

Відповідач:

Комунальне підприємство Парк

Житомирської міської ради

місцезнаходження за адресою:

10008, м. Житомир, бульвар Старий, 34

код ЄДРПОУ 02219168

Головуючий суддя Костянтин ШАЛОТА