Ухвала

від 04.04.2024 по справі 357/4992/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4992/24

Провадження № 2/357/2707/24

У Х В А Л А

іменем України

"04" квітня 2024 р. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді- Орєхова О. І. ,

за участю секретаря Бараєвої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про самовідвід в цивільній справі № 357/4992/24 ( провадження № 2/357/2707/24 ) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про встановлення факту виховання дітей батьком, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхова О.І. передана згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024 року справа № 357/4992/24 ( провадження № 2/357/2707/24 ) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про встановлення факту виховання дітей батьком.

Головуючий у справі суддя Орєхов О.І. заявив самовідвід, вказуючи, що ним під час розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу від 03.10.2018 року у справі № 357/10738/18, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області таким, що не підлягає виконанню, було з`ясовано обґрунтування останнього та досліджено докази фактичного проживання ОСОБА_1 з дружиною ( ОСОБА_2 ) та дітьми ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), яким надано оцінки та висловлено думку з цього приводу, прийшовши до переконання про відмову в задоволені заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Зазначене суде рішення міститься у вільному доступі в реєстрі судових рішень.

Водночас, звертаючись до суду з вищевказаною позовною заявою, ОСОБА_1 , обґрунтовує її тим, що судовий наказ, виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 03.10.2018 року у справі № 357/10738/18 на його думку є безпідставним, а належний і допустимий спосіб захисту для його визнання таким, що не підлягає виконанню є встановлення юридично значущого факту, а саме факту виховання дітей батьком з вересня 2018 року по грудень 2023 року.

До того ж, докази ( частина ) та посилання останнього, були об`єктом дослідження суддею Орєховим О.І. при розгляді заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу від 03.10.2018 року у справі № 357/10738/18, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області таким, що не підлягає виконанню та як зазначено вище, за його результатом, заявнику було відмовлено у задоволенні, ухвала суду від 25 липня 2023 року, яка була залишена без змін Київським апеляційним судом від 01.11.2023 року.

За вказаних обставин, вважає, що є всі підстави передбачені вимогами ст. ст. 36, 37 ЦПК України для його самовідводу.

Розглянувши заяву про самовідвід, суд дійшов наступного висновку.

Частиною другою ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Статтями 36, 37 ЦПК передбачено чіткий та виключний перелік підстав з яких може бути заявлено самовідвід, відвід судді.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37, 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно з ч. 1, 2, 9 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції, та ст.2, ч.1 ст.8 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється".

Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Частина 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наявність безсторонності відповідно до п. l cт. 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Зовнішні вияви можуть мати певне значення, або іншими словами, «правосуддя повинно не тільки здійснюватися, повинно бути також видно, що воно здійснюється». Важливим питанням є забезпечення у демократичному суспільстві довіри громадськості до суду (Білуха проти України, 2006).

Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) /ВП), § 98).

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків.

Підставою заявлення суддею самовідводу, згідно із заявою судді є намір уникнення подальших сумнівів у сторін у неупередженості та об`єктивності судді Орєхова О.І.

Враховуючи викладене, обставини, зазначені в заяві про самовідвід судді Орєхова О.І. свідчать про неможливість розгляду справи в такому складі суду, мотиви заявлення самовідводу мають об`єктивне підґрунтя та відповідають положенням ст. ст. 36, 37 ЦПК України.

З метою забезпечення високого рівня довіри громадян до суду та усунення в подальшому обставин, які б могли вплинути на об`єктивний розгляд справи і недопущення недовіри до правосуддя що передбачено Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014 року, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про самовідвід судді.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 36, 37, 40, 258, 260, 353 ЦПК України, Кодексом суддівської етики, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про самовідвід в цивільній справі № 357/4992/24 ( провадження № 2/357/2707/24 ) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про встановлення факту виховання дітей батьком, - задовольнити.

Цивільну справу № 357/4992/24 ( провадження № 2/357/2707/24 ) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про встановлення факту виховання дітей батьком, - передати для повторного автоматизованого розподілу для визначення нового складу суду в порядку ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. І. Орєхов