Ухвала

від 27.02.2024 по справі 369/2878/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2878/24

Провадження № 1-кс/369/723/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах: ОСОБА_4 про скасування арешту з майна у кримінальному провадженні №42023112200000038 від 16.03.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах: ОСОБА_4 про скасування арешту з майна у кримінальному провадженні №42023112200000038 від 16.03.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, в якому заявник просив суд скасувати арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 3222482000:05:006:0009, який був накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2023 року (№369/4064/23) в рамках кримінального провадження №42023112200000038 від 16.03.2022 року.

Вимоги клопотання обґрунтували тим, що 30 липня 2021 року ним було придбано земельну ділянку загальною площею 0,5507 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222482000:05:006:0009, якісна характеристика земельної ділянки за складом та видами угідь - рілля (надалі - «земельна ділянка»). Підставою для набуття права власності на земельну ділянку був договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.07.2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 , та зареєстрований в реєстрі за номером 1693. Продавцем зазначеної земельної ділянки був громадянин України ОСОБА_6 , від імені якого виступав уповноважений представник ОСОБА_7 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 28.07.2001 року за реєстровим номером 2699.

Розрахунок за купівлю земельної ділянки було проведено у безготівковій формі з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Продавця (копія платіжного додається).

Право власності на земельну ділянку перейшло до заявника з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме 30.07.2021 року. На момент укладення зазначеного договору будь-яких обмежень або обтяжень щодо предмету договору не було, будь-які записи про судовий спір щодо цього майна були відсутні.

Окрім цієї ділянки він також на праві приватної власності володіє ще декількома земельними ділянками, які є суміжними із зазначеною. Враховуючи цей факт, а також маючи за мету подальший розвиток свого бізнесу, він мав намір створити на 7 (семи) суміжних земельних ділянках багатопрофільний промисловий комплекс із створенням багатьох робочих місць та суттєво збільшивши промислову спроможність вже існуючого бетонного заводу (ТОВ «ГРАНД БЕТОН», де він є єдиним бенефіціарним власником), розташування складських приміщень та інших допоміжних споруд, звернувшись до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області із відповідної заявою.

10 вересня 2021 року рішенням Білогородської сільської ради №483/01 заянику було надано дозвіл на розроблення детального плану території для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, у тому числі і на земельній ділянці з кадастровим номером 3222482000:05:006:0009.

На наступному етапі він звернувся до Білогородської сільської ради із заявами, щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється. В результаті Білогородська сільська рада своїми рішеннями від 12.12.2023 року затвердила проекти землеустрою відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, окрім однієї ділянки за номером 3222482000:05:006:0009. Саме тоді він дізнався, що ця земельна ділянка знаходиться під арештом, який накладено ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2023 року (№369/4064/23) в рамках кримінального провадження №42023112200000038 від 16.03.2022 року. У зв`язку із вищезазначеним будь-які дії щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із кадастровим номером 3222482000:05:006:0009 неможливі.

Враховуючи вищевикладене, та той факт, що він є добросовісним набувачем права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3222482000:05:006:0009, є всі ознаки порушення його права щодо володіння та користування земельною ділянкою. Наявність зазначеного арешту не дозволяє провести подальші дії щодо організації виробничої інфраструктури, а саме розширення можливостей виробництва бетону та бетонних сумішей, зберігання сировини та обслуговування складного виробничого процесу. А оскільки виробництво бетону та готових виробів з нього є стратегічно важливим для регіону та держави в цілому, то будь-який ризик щодо неможливості забезпечення у необхідному обсязі готовою продукцією замовників може негативно вплинути на подальше виконання вже укладених контрактів.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Зі свого боку заявник, у разі необхідності, гарантує збереження земельної ділянки та її особливостей як речового доказу, надавати будь-яку інформацію або документи щодо земельної ділянки із кадастровим номером 3222482000:05:006:0009, поважному суду, слідчим органам та іншим зацікавленим особам в рамках кримінального провадження №42023112200000038.

В судове засідання заявник не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. До суду направив заяву, у якій просили суд розгляд справи провести у його відсутності, у якій вимоги клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.

В судове засідання прокурор не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, на запит суду надали матеріали кримінального провадження для дослідження у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 4ст. 107 КПК України, в зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.

Суд, вивчивши скаргу, оглянувши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2023 року по справі № 369/4064/23 було задоволено клопотання прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області та накладено арешт в рамках кримінального провадження № 42023112200000038 від 16.03.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України на об`єкт нерухомого майна, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482000:06:003:0062, 3222482000:06:003:0053, 3222482000:06:003:0063, 3222482000:05:004:0055, 3222482000:05:004:5100, 3222482000:05:004:5101, 3222482000:05:005:0032, 3222482000:05:006:0009, 3222482000:05:004:5015, 3222482000:05:006:5000, 3222482000:05:006:5001.

Встановлено заборону особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482000:06:003:0062, 3222482000:06:003:0053, 3222482000:06:003:0063, 3222482000:05:004:0055, 3222482000:05:004:5100, 3222482000:05:004:5101, 3222482000:05:005:0032, 3222482000:05:006:0009, 3222482000:05:004:5015, 3222482000:05:006:5000, 3222482000:05:006:5001.

Встановлено заборону власнику/користувачам/орендарям/суборендарям чи будь-яким іншим особам проведення на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222482000:06:003:0062, 3222482000:06:003:0053, 3222482000:06:003:0063, 3222482000:05:004:0055, 3222482000:05:004:5100, 3222482000:05:004:5101, 3222482000:05:005:0032, 3222482000:05:006:0009, 3222482000:05:004:5015, 3222482000:05:006:5000, 3222482000:05:006:5001будь-яких підготовчих та/або будівельних/монтажних/демонтажних робіт, здійснення вирубки/розчищення зелених насаджень, з метою недопущення можливості її (ділянок) знищення, перетворення та псування у будь-який спосіб до завершення досудового розслідування кримінального провадження.

27 березня 2019 року в рамках справи №202/1452/18, провадження № 14-559цс18 (ЄДРСРУ № 81139238) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства.

Як вбачається з матеріалів клопотання власником земельної ділянки із кадастровим номером 3222482000:05:006:0009, на яке накладено арешт є ОСОБА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 30.07.2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 , та зареєстрований в реєстрі за номером 1693. Продавцем зазначеної земельної ділянки був громадянин України ОСОБА_6 , від імені якого виступав уповноважений представник ОСОБА_7 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 28.07.2001 року за реєстровим номером 2699 та інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 366420394 від 19.02.2024 року.

Відповідно до статті 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, згідно з частиною 3 статті 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Абзацами 1-3частини 3статті 170КПК визначено,що увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїцієї статті,арешт накладаєтьсяна майнобудь-якоїфізичної абоюридичної особиза наявностідостатніх підставвважати,що воновідповідає критеріям,зазначеним устатті 98цього кодексу. Арештна комп`ютернісистеми чиїх частининакладається лишеу випадках,якщо вониотримані внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення абоє засобомчи знаряддямйого вчинення,або збереглина собісліди кримінальногоправопорушення,або увипадках,передбачених пунктами2,3,4частини 2цієї статті,або якщоїх наданняразом зінформацією,що наних міститься,є необхідноюумовою проведенняекспертного дослідження,а такожякщо доступдо комп`ютернихсистем чиїх частинобмежується їхвласником,володільцем абоутримувачем чипов`язаний зподоланням системилогічного захисту. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Частиною 4статті 170КПК визначено,що увипадку,передбаченому пунктом2частини 2цієї статті,арешт накладаєтьсяна майнопідозрюваного,обвинуваченого,засудженого аботретьої особиза наявностідостатніх підставвважати,що вонопідлягатиме спеціальнійконфіскації увипадках,передбачених Кримінальнимкодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Частиною 5статті 170КПК визначено,що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, в силу норм абз. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядається слідчим суддею під час досудового розслідування, а під час судового провадження - судом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, слідчими СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023112200000038 від 16.03.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вищевказані положення кримінального процесуального Закону кореспондуються ізст. 41 Конституції Українита ст. ст.316,317,321 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Слідчий суддя зазначає, що у кримінальному провадженні існує два види інтересів - суспільні інтереси, на захист яких спрямована система кримінальної юстиції та особисті інтереси підозрюваного, обвинуваченого, інших учасників кримінального провадження, які мають бути гарантовано захищені від неправомірних посягань.

Забезпечення балансу цих інтересів, по суті, є одним з найважливіших завдань кримінального провадження. Так у ст. 2 КПК зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Досягнути такого балансу можна лише за умови існування і дотримання певних правил, визначених у законі, які в своїй сукупності створюють систему гарантій від порушення прав особи, що опинилась у сфері дії кримінального провадження.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України.

Отже, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду від 28 березня 2023 року, при арешті майна, слідчий суддя виходив з того, що майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.

Водночас, слідчий суддя здійснює судовий контроль в аспекті достатності підстав вважати, що було вчинене певне кримінальне правопорушення та можливості використання певного майна для забезпечення дієвості кримінального провадження щодо такого кримінального правопорушення. При цьому під час досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд вже під час розгляду кримінального провадження за сутністю щодо встановлення винуватості чи невинуватості певної особи, а лише визначає, що вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Судовим розглядом встановлено, що арешт майна на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:05:006:0009, накладений ще у березні 2023 року в кримінальному провадженні від 16.03.2023 року за № 42023112200000038, тобто тривалість арешту становить вже майже рік, що очевидно створює перешкоди праву власності на об`єкт нерухомого майна.

Ні слідчим, ні прокурором не надано суду відомостей щодо здійснення наразі будь-яких слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42023112200000038, окрім як винесення постанови про визнання та приєднання до справи речових доказів від 24.03.2023 року, наявної в матеріалах кримінального провадження, тобто майже 1 рік тому.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу, а втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

На рівнінаціонального законодавствагарантії захиступрава власностізакріплені устатті 41Конституції України,за змістомякої коженмає правоволодіти,користуватися ірозпоряджатися своєювласністю,результатами своєїінтелектуальної,творчої діяльності. Правоприватної власностінабувається впорядку,визначеному законом. Громадянидля задоволеннясвоїх потребможуть користуватисяоб`єктамиправа державноїта комунальноївласності відповіднодо закону. Ніхтоне можебути протиправнопозбавлений прававласності.Право приватноївласності єнепорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.Конфіскація майнаможе бутизастосована виключноза рішеннямсуду увипадках,обсязі тапорядку,встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Цей принципконкретизовано вчастині 1статті 321Цивільного кодексуУкраїни (ЦКУ),згідно зякою правовласності єнепорушним.Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийцього правачи обмеженийу йогоздійсненні.При цьомуза частиною2статті 321ЦКУ, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом., та згідно з статтею 391 ЦКУ, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Захист зазначеного права гарантовано й статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а саме: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Також відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом, та має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява №8793/79).

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Проте обмеження права власності не буде свавільним та відповідатиме засаді законності із дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності особи лише у разі, якщо досягнення мети кримінального провадження неможливо у інший спосіб, окрім як застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Дослідивши клопотання про скасування арешту майна разом із доданими матеріалами та матеріалами кримінального провадження, наданими слідчим, слідчий суддя вважає, що наявне непропорційне втручання в право власності законного власника майна внаслідок тривалої дії накладеного арешту на таке майно як заходу забезпечення кримінального провадження за відсутності достатніх та належних доказів наявності потреби в подальшому застосуванні цього заходу, тому подане клопотання підлягає задоволенню шляхом скасування арешту майна, окрім іншого враховуючи відсутність заперечень органу досудового розслідування щодо такого.

З огляду на викладене вище, зважаючи на обставини справи вбачається, що на даний час відсутні підстави для обмеження накладеного арешту на нерухоме майно, а тому подане клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170, 174,309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах: ОСОБА_4 про скасування арешту з майна у кримінальному провадженні №42023112200000038 від 16.03.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України -задовольнити.

Скасувати арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 3222482000:05:006:0009, який накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2023 року (№369/4064/23) в рамках кримінального провадження №42023112200000038 від 16.03.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_9