Ухвала

від 04.04.2024 по справі 379/417/24

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/417/24

Провадження № 2/379/187/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

04 квітня 2024 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі судді Музиченко О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Таращанський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: вул. Паркова, 20, м. Тараща, Білоцерківський район, Київська область) про зняття арешту з майна,

У С Т А Н О В И В :

03.04.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що йому на праві приватної власності належать земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 3224481900:04:008:0378, 3224481900:02:004:0005 та 3224481900:05:001:0375, які розташовані на території Ківшоватської сільської ради. На даний час він має намір продати одну з належних йому земельних ділянок. З метою оформлення правочину щодо нерухомого майна позивач звернувся до нотаріуса, який повідомив йому, що під час перевірки на наявність заборон або арешту майна за даними з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна виявлено арешт 2008 року всього невизначеного належного йому майна. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що згідно з постановою державного виконавця ВДВС Таращанського РУЮ у 2008 році накладено арешт на належне йому невизначене майно, все майно, на виконання судового наказу Таращанського районного суду № 2-н-32 від 12.12.2008, реєстраційний номер обтяження 9394728. У грудні 2023 року позивач звернувся до Таращанського ВДВС із заявою про зняття арешту з майна, проте, отримав відповідь, що на виконанні у відділі перебував судовий наказ № 2-н-32 від 12.12.2008 про стягнення з нього - ОСОБА_1 боргу за договором позики на користь АБ «Київська Русь». У грудні 2009 року виконавче провадження було завершене. Зняти арешт з майна без рішення суду неможливо. Позивач зазначає, що відносно нього відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження, при цьому державним виконавцем не було знято арешт з нерухомого майна, а рекомендовано з цього питання звернутися до суду. Посилаючись на ст.ст. 317, 319 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», позивач зазначає, що він, як власник, має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд; за наявності арешту (обтяження) накладеного на нерухоме майно, порушується його право власності, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі реалізувати своє право власності, а тому просить суд зняти арешт та заборони відчуження з усього належного йому невизначеного (всього) майна, який було накладено постановою державного виконавця ВДВС Таращанського РУЮ у 2008-2009 роках на виконання судового наказу Таращанського районного суду № 2-н-32 від 12.12.2008 реєстраційний номер обтяження 9394728 та скасувати запис про арешт майна у відомостях є Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024 справу передано для розгляду судді Таращанського районного суду Київської області О. О. Музиченко.

Дослідивши матеріали справи, суд висновує таке.

Відповідно до статті 1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59Закону України«Про виконавчепровадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно достатті 19ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративногосудочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі № 201/10187/18 провадження № 61-6651св19 та від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 провадження № 61-4726сво19.

Зі змісту позовної заяви та доданої відповіді Таращанського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області від 10.01.2024 за № 564/24.5-43/ вбачається, що за перевіркою даних АСВП на виконані у відділі перебував судовий наказ Таращанського районного суду Київської області № 2-н-32 від 12.12.2008 про стягнення з ОСОБА_1 боргу за договором позики на користь АБ «Київська Русь». 22.12.2009 року виконавче провадження було завершене на підставі п.2 ст.40 (стара редакція) Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ було повернуто стягувачу без виконання.

У своєму позові позивач просить зняти /скасувати/ арешт та заборони відчуження з усього належного йому невизначеного (всього) майна, який було накладено постановою державного виконавця ВДВС Таращанського РУЮ у 2008-2009 роках на виконання судового наказу Таращанського районного суду № 2-н-32 від 12.12.2008, реєстраційний номер обтяження 9394728, та скасувати запис про арешт майна у відомостях є Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

У пункті 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.6.2016 «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» судам роз`яснено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК. У зв`язку із цим боржник не може пред`являти позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

Аналогічний правовийвисновок сформульованоВерховним Судому складіОб`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судуу постановівід 24 травня 2021 рок у усправі №712/12136/18,а саме: боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Отже,оскільки ОСОБА_1 був боржникому справі№ 2-н-32,що розглядаласьТаращанським районнимсудом Київськоїобласті,і,відповідно,боржником увиконавчому провадженніна підставівиданого судом12.12.2008виконавчого документу,а самесудового наказу,-для нього встановленийінший порядокзахисту порушеногоправа шляхомзвернення досуду зіскаргою в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України, а не у порядку позовного провадження.

Згідно зі статтею 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За замістом статті 448ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст.186ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Така ухвала постановляється не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви і надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України, що визначено ч.2 ст. 186 ЦПК України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що у відкриттіпровадження уданій цивільнійсправі слідвідмовити,оскільки позивачемзаявлено вимоги,які непідлягають розглядув порядкуцивільного судочинстваі длявирішення яких законом передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 186, 260, 261, 353, 354, 447, 447, 448 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Таращанський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна.

Роз`яснити позивачу його право звернення до Таращанського районного суду Київської області з відповідною скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її повного тесту безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи,якому повнаухвала судуне булавручена удень їїскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження на ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Копію цієї ухвали направити заявнику не пізніше наступного дня після її постановлення. Повернути заявнику позовні матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.04.2024.

Суддя Таращанського районного суду Київської області Ольга МУЗИЧЕНКО