Ухвала

від 19.02.2024 по справі 2-56-1

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 4-с/759/21/24

ун. № 2-56-1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Мирзак А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Василевського Андрія Миколайовича,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Павлова П.І. звернувся до суду із скаргою на бездіяльність начальника Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Василевського Андрія Миколайовича, що полягає у не знятті арешту з майна боржника, накладеного в рамках виконавчого провадження, мотивуючи свої вимоги тим, що на виконанні ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві перебувало виконавче провадження НОМЕР_2, яке було відкрито відносно ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-56-1 від 16.01.2006 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва. 01 вересня 2023 року скаржник отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.09.2023 року №344941688, з якої дізнався про наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомостей про арешт всього майна боржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), що накладено 08.11.2006 року Дванадцятою київською нотаріальною конторою на підставі постанови державного виконавця Державної виконавчої служби у Святошинському районі м.Києва № НОМЕР_2 від 01.11.2006 р. (реєстраційний номер обтяження 4019863). З метою отримання інформації про виконавче провадження, в межах якого було накладено зазначений арешт, та вжиття заходів щодо припинення зазначеного обтяження, скаржник звернувся до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою від 01.09.2023 року про надання інформації про всі наявні щодо нього виконавчі провадження та які обтяження вживались виконавцем по виконавчим провадженням В разі наявності таких обтяжень, скаржник просив роз`яснити механізм їх припинення. У відповідь скаржнику надійшов лист від 07.09.2023 року № 91742, яким орган ДВС повідомив про те, що інформацію щодо наявності на примусовому виконанні виконавчих документів можна перевірити за допомогою Єдиного реєстру боржників, але жодної інформації про вищезазначене обтяження орган державної виконавчої служби не надав. 11.10.2023 року скаржником повністю сплачено борг за зазначеним виконавчим листом. 13.10.2023 року заявник через свого представника звернувся до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою № 13102023/2, в якій просив зняти арешт з майна боржника, накладений Дванадцятою київською нотаріальною конторою на підставі постанови державного виконавця Державної виконавчої служби у Святошинському районі м. Києва від 01.11.2006 р., посилаючись на виконання рішення суду, в забезпечення виконання якого було накладено арешт. У відповідь на зазначену заяву про зняття арешту від начальника Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Василевського Андрія Миколайовича надійшов лист від 18.10.2023 року № 24661, яким повідомляється про те, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) виконавчі провадження на примусовому виконанні у Відділі, за якими боржником є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) не перебувають та зареєстрованими не значаться. Враховуючи відсутність в АСВП даних про будь-які виконавчі провадження, що перебували на виконанні у відділі, за якими боржником є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), у ВДВС відсутня технічна можливість припинення обтяження №4019863 від 01.11.2006. Враховуючи відсутність у Відділі підстав та технічної можливості для припинення обтяження № 4019863 від 01.11.2006 майна ОСОБА_1 , дане питання може бути вирішено заінтересованою особою в судовому порядку. На підставі викладеного представник скаржника просить суд визнати протиправною бездіяльність начальника Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Василевського Андрія Миколайовича, що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного у виконавчому проваджені НОМЕР_2, та зняти арешт з належного ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) майна, накладений 08.11.2006 року Дванадцятою київською нотаріальною конторою на підставі постанови державного виконавця Державної виконавчої служби у Святошинському районі м. Києва НОМЕР_2 від 01.11.2006 р. (реєстраційний номер обтяження 4019863) та припинити обтяження, накладені в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, що знаходилось на виконанні у Святошинському відділі державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Представник скаржника подав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд скарги у його відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника, за наявних у справі матеріалів.

Особа, стосовно якої розглядається подання - начальник Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Василевський Андрій Миколайович - у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Представник заінтересованої особи - Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори - у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Представник заінтересованої особи - Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» - у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності інших учасників справи, за наявних у справі матеріалів.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві перебувало виконавче провадження НОМЕР_2, яке було відкрито відносно ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-56-1 від 16.01.2006 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва.

01 листопада 2006 року державним виконавцем Державної виконавчої служби у Святошинському районі м. Києва Туровською А.М. в межах зазначеного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої державний виконавець постановив накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає: АДРЕСА_1 , та заборонити здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 .

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 08.11.2006 року Дванадцятою київською нотаріальною конторою на підставі постанови державного виконавця Державної виконавчої служби у Святошинському районі м. Києва Туровської А.М. від 01.11.2006 р. у ВП № НОМЕР_2 було накладено арешт нерухоме майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

З постанови державного виконавця вбачається, що 01.11.2006 року державним виконавцем державної виконавчої служби у Святошинському районі міста Києва Туровською А.М. було постановлено накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та заборонено боржнику здійснювати відчуження будь-якого майна, що йому належить. Вказані дії вчинялись державним виконавцем Туровською А.М. при примусовому виконанні виконавчого листа №2-56-1, виданого 16.01.2006 року Святошинським районним судом м. Києва за результатами розгляду справи про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Київдорсервіс» боргу в сумі 7 406,53 грн. із забезпеченням рішення суду.

Згідно з рішенням Київської міської ради від 23 березня 2017 року №21/2243 комунальне підприємство «Київдорсервіс» перейменоване у комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху».

11.10.2023 року скаржником сплачено борг за зазначеним виконавчим документом, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції.

З довідки КП «ЦОДР» від 23.10.2023 №053/04-09/7230 вбачається, що борг згідно виконавчого листа № 2-56-1 від 16.01.2006 сплачений боржником в повному обсязі і претензій до нього у стягувача немає.

Згідно листа начальника Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Василевського Андрія Миколайовича від 18.10.2023 року № 24661 за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчі провадження на примусовому виконанні у Відділі, за якими боржником є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) не перебувають та зареєстрованими не значаться.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону від 21 квітня 1999 року N 606?XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 606-XIV) (у редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника) заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону N 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 57 Закону N 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічні положення містяться і у статті 56 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII).

Так, у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі N712/12136/18 (провадження N 61-4726сво19) викладено висновок про те, що відповідно до статті 1 Закону N 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону N 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року N 904/51/19 (провадження N 12-122гс19).

Скаржник оскаржує бездіяльність виконавчої служби саме за наслідками відмови у задоволенні його заяви про зняття арешту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягає примусовому виконанню.

Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

У даній справі встановлено, що боржник повідомив виконавчу службу про повне виконання зобов`язань перед стягувачем за зазначеним виконавчим документом та просив зняти арешт із належного йому майна. При цьому виконавчою службою не оспорювався факт погашення боржником заборгованості за виконавчим документом.

Державний виконавець не надав жодних доказів, які б спростували доводи скаржника про відсутність заборгованості за виконавчим провадженням, що перебувало на виконанні у відділі ДВС.

Законом України Про виконавче провадження не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням поза межами виконавчого провадження.

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, скаржник вказав, що він погасив борг перед стягувачем у добровільному порядку за погодженням зі стягувачем. Відмовляючи у знятті арешту, державний виконавець не оспорював факт відсутності вказаної заборгованості.

За таких обставин суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На підставі зазначеного суд погоджується із доводами скарги про те, що не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право скаржника підлягає захисту шляхом зняття арешту з майна боржника.

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Крім того, у відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні докази зняття арешту з майна боржника у виконавчому проваджені НОМЕР_2, що накладено постановою про арешт майна боржника ОСОБА_1 . З огляду на викладене вище, суд вважає, що має місце бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо не зняття арешту з усього майна, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Відтак, вирішуючи питання щодо способу поновлення прав боржника, суд вважає за необхідне зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 447-451 ЦПК України, суд

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) задовольнити.

Зняти арешт з належного ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) майна, що був накладений 08.11.2006 року Дванадцятою київською нотаріальною конторою на підставі постанови державного виконавця Державної виконавчої служби у Святошинському районі м. Києва НОМЕР_2 від 01.11.2006 р. (реєстраційний номер обтяження 4019863) та припинити обтяження, накладені в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, що знаходилось на виконанні у Святошинському відділі державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення, шляхом подання апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Суддя М.Ф. Сенько