Постанова
від 02.04.2024 по справі 295/11891/20
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/11891/20 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.

Категорія 11 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Галацевич О.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/11891/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трансорендосервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління державного архітектурно - будівельного контролю Житомирської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Воробйової Т.А. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2020 року ТОВ «Трансорендосервіс» звернулося до суду з позовом, у якому просило зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за власний рахунок знести прибудову до нежилих приміщень, загальною площею 53,1 кв.м. та 20,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивувало тим, що ТОВ «Трансорендсервіс» на праві власності належать підвальні приміщення загальною площею 123,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Стверджує, що відповідно до технічного паспорта та плану підвалу належні ТОВ «Трансорендосервіс» підвальні приміщення мають окремий вихід у двір. Зазначає, що відповідачі володіють нежилими приміщеннями на першому поверсі будинку площею 53,1 кв.м. та 20.2 кв.м. та незаконно здійснили самочинну прибудову до своїх приміщень. Вказує, що право власності на прибудову не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначає, що самочинна прибудова перекрила вхід до належних йому підвальних приміщень, сходи забетоновані. Стверджує, що внаслідок незаконної прибудови погіршився стан підвальних приміщень, підвищилась волога та на стінах почав з`являтися грибок, а перекриття виходу з приміщень порушує протипожежні норми. Зазначає, що зважаючи на те, що зобов`язання знести прибудову є крайньою мірою захисту порушених прав, ТОВ «Трансорендосервіс» згоден на проведення перебудови спірної прибудови таким чином, щоб забезпечити вільний вхід до належних йому приміщень. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 січня 2023 року позовні вимоги ТОВ «Трансорендосервіс» задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за власний рахунок знести прибудову до нежилих приміщень, загальною площею 53,1 кв.м. та 20,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Трансорендсервіс» судові витрати з оплати судового збору у сумі 1051,00 грн та витрати на проведення експертизи у сумі 4976,69 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Трансорендсервіс» судові витрати з оплати судового збору у сумі 1051,00 грн та витрати на проведення експертизи у сумі 4976,69 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Трансорендосервіс».

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд справи, а тому це є обов`язковою та безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції. Зазначає, що наприкінці 2020 року співвідповідач ОСОБА_2 помер, а тому суд першої інстанції повинен був вирішити питання щодо процесуального правонаступництва. Стверджує, що виходячи з предмету позову, мотивів пред`явлення позову, при існуванні прибудови більш 15 років на день ухвалення рішення, при наявності у відповідача юридичної особи, а також попереднього власника ОСОБА_5 , який на даний час має корпоративний зв`язок з ТОВ «Трансорендосервіс», реальної можливості впродовж зазначеного часу і надалі користуватися підвальними приміщення, про яке зазначено в позовній заяві, внаслідок з`єднання з іншим приміщенням підвалу, що мають вихід та утримувати підвал в належному стані, справа про знесення фізичними особами під час воєнного стану прибудови не з мотивів суспільної небезпеки для мешканців житлового будинку по АДРЕСА_1 не була не відкладною.

Зазначає, що з огляду на позовну вимогу ТОВ «Трансорендосервіс» щодо порушення в 2020 році права юридичної особи на володіння та користування власністю: підвальними приміщеннями літ. А, загальною площею 123,7 кв.м., набутим з моменту створення юридичної особи в 2018 році від засновника ТОВ «Трансорендосервіс» ОСОБА_5 , апелянт прагне довести нелегітимну мету заявленого юридичною особою позову та той факт, що захід із втручання не є пропорційним меті позивача та становить для відповідачів, які здійснили прибудову в 2008 році, у разі задоволення вимоги про знесення самочинно побудованої на земельній ділянці, неналежні ТОВ «Трансорендосервіс», прибудови такого індивідуального тягаря, який є надмірним з урахуванням конкретних обставин. Вказує, що на період 1997 - 2008 років будинок по АДРЕСА_1 перебував у статусі гуртожитку, під яким знаходилися допоміжні приміщення, а саме підвальні. Стверджує, що вказані підвальні приміщення, які набуті ТОВ «Трансорендосервіс» не використовувалися з виходом у двір будинку. Вказує, що нежилі приміщення, які належать ОСОБА_1 та належали ОСОБА_2 - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, яке є самостійним об`єктом цивільно - правових відносин. Зазначає, що суд першої інстанції не встановив чи пов`язані підвальні приміщення літ. А в загальній кількості 8 приміщень з іншими приміщеннями підвалу та мають вихід з підвалу. Крім того, вказує, що суд першої інстанції не встановив факт наявності у позивача входу (виходу) в підвальні приміщення поза межами прибудови.

Вказує, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, а тому суд першої інстанції не мав права стягувати з останньої судові витрати. Зазначає, що судом першої інстанції не дотримано порядок призначення судової експертизи, поставлено питання, вирішення яких не було спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі. Посилається на те, що дійсної потреби у призначенні судової експертизи у справі не існувало. Враховуючи вищевикладене просить рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

01 вересня 2023 року на адресу суду від ТОВ «Трансорендсервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10.01.2023 залишити без змін. Зазначає, що відповідачі здійснили самочинне будівництво, яке відповідно до висновку судової будівельно - технічної експертизи збудоване з порушенням вимог чинного законодавства. Вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що діями відповідачів порушується право власності позивача. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано захистив права позивача, а не надав пріоритету у захисті права власності фізичних осіб над правом власності юридичних осіб. Зазначає, що об`єкт самочинного будівництва підлягає знесенню незалежно від можливості його перебудови. Стверджує, що суд першої інстанції неодноразово направляв відповідачам судову кореспонденцію та повідомляв про розгляд справи шляхом оголошення на офіційному сайті «Судова влада», а тому виконав свій обов`язок передбачений ЦПК України. Враховуючи вищевикладене просить рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 січня 2023 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення та просить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції, орієнтовний розмір яких становить 10 000 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року залучено до участі у цивільній справі №295/11891/20 як правонаступника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

20 грудня 2023 року на адресу суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_3 щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 , у яких зазначає, що вона є спадкоємницею ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Трансорендсервіс» не визнає, оскільки зачіпає її інтереси як спадкоємниці та співвласниці нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 . Вказує, що вона отримала від управління містобудування та архітектури технічне креслення майбутнього окремого входу (виходу) зі сходами та почала разом з батьками будівельні роботи. Стверджує, що облаштування окремого входу було підтримано всіма співмешканцями будинку, скарг від мешканців гуртожитку не надходило. Зазначає, що з 2008 року ніхто не звертався з приводу неможливості використовувати підвальні приміщення внаслідок зведеної ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прибудови.

29 грудня 2023 року не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції правонаступник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Трансорендосервіс».

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що справа була розглянута у відсутності відповідачів, один з яких не був належним чином повідомлений про розгляд справи, а інший відповідач помер після відкриття провадження у справі, а питання про правонаступництво вирішено не було. Зазначає, що суд першої інстанції не встановив фактичні обставини справи, призначив експертизу лише для з`ясування ознак самовільності прибудови та поклав наданий висновок в основу рішення без застосування вимог ЦПК України щодо необхідності доведення позивачем доводів на які він посилався у позові щодо грибка та вологості на стінах. Враховуючи вищевикладене просить рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22.09.1997, укладеного між Ліквідаційною комісією фірми «Житомирінвест» ВАТ (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), продавець зобов`язується продати покупцю дві кімнати з коридором загальною площею 51,40 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а покупець зобов`язується прийняти та сплатити ціну відповідно до умов, викладених в договорі.

Згідно договору купівлі-продажу від 19.05.2000, укладеного між фірмою «Житомирінвест» ВАТ (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), продавець зобов`язується продати покупцю кабінет загальною площею 20,20 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а покупець зобов`язується прийняти і сплатити ціну відповідно до умов, викладених в договорі.

Відповідно до акту прийому-передачі від 23.05.2000, комісія у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , передає, а ОСОБА_2 приймає кабінет загальною площею 20,20 кв.м. у будівлі по АДРЕСА_2 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нежитлове приміщення від 14.04.2008 (бланк серії САВ №833934), ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 53,10 кв.м.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення від 14.04.2008 (бланк серії САВ №833933), ОСОБА_2 був власником нежитлового приміщення загальною площею 20,20 кв.м.

Згідно з договором купівлі-продажу приміщень від 25.11.2008 (бланк серії ВМВ №131287), Мале спільне підприємство «Науково-виробничий центр «Інформ-Агро-Сервіс» продало, а ОСОБА_8 купив підвальні приміщення літ. «А», загальною площею 123,7 кв.м, а саме приміщення 1-14 площею 13,9 кв.м, 1-15 площею 29,8 кв.м, 1-16 площею 4,7 кв.м, 1-17 площею 4,6 кв.м, 1-18 площею 5,3 кв.м, 1-19 площею 19,7 кв.м, 1-20 площею 3,0 кв.м, 1-21 площею 25,4 кв.м, 6-29 площею 17,3 кв.м (надалі - приміщення), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Сторони домовились виділити в натурі і передати у володіння, користування та розпорядження підвальні приміщення літ. «А», загальною площею 123,7 кв.м, а саме приміщення 1-14 площею 13,9 кв.м, 1-15 площею 29,8 кв.м, 1-16 площею 4,7 кв.м, 1-17 площею 4,6 кв.м, 1-18 площею 5,3 кв.м, 1-19 площею 19,7 кв.м, 1-20 площею 3,0 кв.м, 1-21 площею 25,4 кв.м, 6-29 площею 17,3 кв.м (надалі - приміщення), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Сторони домовились, що укладання цього договору не встановлює право спільної часткової власності.

У матеріалах справи наявна копія акту №10, який складений Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Зі змістом вказаного акту, перевірено дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Позапланова перевірка проводилася в період з 23.01.2018 по 31.01.2018. В ході перевірки на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , при візуальному обстеженні встановлено, що за вказаною адресою виконано прибудову в притул до житлового будинку, орієнтовними розміри 4x8 метра висотою стін від 3 метрів по фасаду. Огороджуванні конструкції вказаної будівлі являють собою: зовнішні стіни окрашені, дах односкатний, матеріал покрівлі - металевий профнастил, віконні та дверні прорізи заповнені. Частина зазначеної прибудови знаходиться на раніше існуючому виході з підвального приміщення, іншу частину якого залито бетоном.

На час проведення перевірки з виходом на місце, власник об`єкту будівництва відсутній. Відповідно до п.9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 - державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва. У зв`язку з вищевикладеним на даний час здійснити перевірку не має можливості. Станом на 23.01.2018 будівельні роботи за зазначеною адресою не проводяться.

Згідно з інформаційною довідкою від 07.08.2020 №219431064 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, щодо права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 : реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1586686918101 встановлено, що ТОВ «Трансорендосервіс» - власник підвальних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123,7 кв.м, що складаються з приміщень: 1-14 площею 13,9 кв.м, 1-15 площею 29,8 кв.м, 1-16 площею 4,7 кв.м, 1-17 площею 4,6 кв.м, кладової 1-18 площею 5,3 кв.м, 1-19 площею 19,7 кв.м, 1-20 площею 3,0 кв.м, 1-21 площею 25,4 кв.м.; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 23042648. ОСОБА_1 - власник нежитлових приміщень загальною площею 53,1 кв.м, а саме приміщень №№ НОМЕР_1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 23043803. ОСОБА_2 - власник нежитлового приміщення площею 20,2 кв.м. (№1-5) за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту відповіді начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради на адвокатський запит №546/21 від 27.10.2021, в управлінні відсутні будь-які дозвільні документи, декларація (повідомлення) про початок підготовчих (будівельних) робіт або декларація про готовність до експлуатації об`єкта на об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Управління повідомляє, що на підставі звернення ТОВ «Трансорендосервіс» від 29.06.2021, посадовими особами Управління проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за адресою: АДРЕСА_1 , (перукарня). Власник на об`єкті будівництва відсутній.

Згідно з висновком судового експерта ОСОБА_9 ТОВ «Центр будівельних експертиз» за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №404/08-2022 від 11.08.2022, прибудова до нежитлових приміщень загальною площею 53,1 кв.м. (номер об`єкта в РПВН 23042648) та 20,2 кв.м. (номер об`єкта в РПВН 23043803), які розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом будівництва та належить до нерухомого майна, переміщення якого є неможливим без знецінення та зміни функціонального призначення.

Будівництво прибудови до нежитлових приміщень загальною площею 53,1 кв.м. (номер об`єкта в РПВН 23042648) та 20,2 кв.м. (номер об`єкта в РПВН 23043803), які розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено з порушенням вимог наступних законодавчих та чинних в Україні у галузі містобудівної діяльності, нормативно-правових актів (які були чинні на дату будівництва):

- частини першої статті 376 Цивільного Кодексу України, так як будівництво об`єкта нерухомого майна (прибудови) здійснено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту;

- пункту другого частини першої статті 34 та абзацу другого частини другої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», так як виконання будівельних робіт зі зведення прибудови здійснено без реєстрації відповідного дозвільного документа - декларації про початок виконання будівельних робіт;

- абзаців третього і четвертого статті 28 Закону України «Про архітектурну діяльність», так як забудовником не отримано в установленому законодавством порядку відповідний документ дозвільного характеру, який дає право на виконання робіт, пов`язаних із реконструкцією житлового будинку шляхом будівництва прибудови;

- пунктів 8.14, 9.3, 9.11 та 10.4 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», так як: при проектуванні реконструкції житлового будинку заборонено безсистемна зміна фасаду (п. 8.14); при будівництві прибудови відсутній висновок про технічний стан несучих конструкцій житлового будинку відповідного зразка, наявність якого, у даному випадку, є обов`язковою (п. 9.3); можливість з виконання робіт з реконструкції будинку з будівництвом прибудови, не підтверджена відповідними розрахунком за несучою здатністю, стійкістю, тріщиностійкістю і деформативністю усіх несучих конструкцій і будинку в цілому (п. 9.11);

- пунктів 6.1.1, 6.1.2 та 9.1.18 ДБН В.2.2-2-2009 «Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення», щодо наявності та облаштування шляхів евакуації з приміщень підвального поверху загальною площею 123,7 кв.м;

- абзацу другого пункту 4.7, пунктів 4.9., 4.10., 4.16 ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об`єктів будівництва», а також абзаців першого та другого пункту 2* Додатку 3.1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо протипожежних вимог;

- пунктів 2.19 ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів», щодо незабезпечення мінімальної ширина тротуару в розмірі 1,5 метри.

Прибудова до нежитлових приміщень загальною площею 53,1 кв.м (номер об`єкта в РПВН 23042648) та 20,2 кв.м. (номер об`єкта в РПВН 23043803), які розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку перешкоджає (унеможливлює) доступ до нежитлових приміщень підвального поверху, загальною площею 123,7 кв.м., які є вбудованими в житловий багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки частина прибудови влаштована над сходами, що ведуть від приміщення, позначеного на плані від 04.12.2017 за №1-17 (площею 4,6 кв.м.).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідачів порушується право власності позивача, оскільки частина прибудови до нежилих приміщень, загальною площею 53,1 кв.м. та 20,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , влаштована над сходами, які ведуть з належного позивачу підвального приміщення, що безумовно свідчить про те, що влаштувавши спірну прибудову, відповідачі перешкоджають доступу позивача до належного йому майна.

Щодо повідомлення апеляційним судом про розгляд справи відповідачів, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає насамперед те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна як учасниця зазначеної Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Вказане положення кореспондується з нормами частини другої статті 12 ЦПК України, відповідно до якої учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, четвертою, п`ятою статті 128 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Таким чином, для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі №761/42977/19 (провадження №61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі №761/877/20 (провадження №61-11706св21).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у Франції, всі процесуальні документи направляла до Житомирського апеляційного суду з офіційної електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Також, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 перебуває за кордон, всі процесуальні документи направляла до Житомирського апеляційного суду з офіційної електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У постанові КЦС ВС від 30.11.2022 у справі №759/14068/19 зазначено, що у випадку, коли судова повістка направлена позивачу на ту саму електронну адресу, з якої позивач вже отримував від суду інформацію і за допомогою якої надсилав на адресу суду заяви, скріплені за допомогою кваліфікованого електронного підпису, вважається, що суд виконав обов`язок щодо повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення повістки на таку електронну адресу останньої. Тобто якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то потрібно припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

Колегія суддів виходить з того, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

З урахуванням наведеного та з метою належного повідомлення учасників справи, апеляційний суд виконав обов`язок щодо повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток та процесуальних документів суду на електронні адреси, з яких відповідачі надсилали суду клопотання.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Щодо доводів апеляційних скарг про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частини перша, друга та п`ята статті 12 ЦПК України).

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).

Відповідно до статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилаються учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Частиною 11 ст. 128 ЦПК України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішеннях ЄСПЛ від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України», від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» зазначено, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

Встановлено, що ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 03 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Трансорендосервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління державного архітектурно - будівельного контролю Житомирської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном і призначено підготовче засідання на 14 год 20 хв 19 січня 2021 року.

Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМВ України в Житомирській області від 09.10.2020 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; по АДРЕСА_1 - не значиться.

Відповідно до супровідного листа від 03.11.2020 ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 була направлена копія ухвали від 03.11.2020 про відкриття провадження з копією позовної заяви і копіями доданих до неї документів, які повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Надалі розгляд справи відкладався у зв`язку з неявкою сторін по справі на 18.03.2021 о 14 год 30 хв., про що апелянт повідомлялася за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана кореспонденція повернулося на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

В подальшому розгляд справи було відкладено у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці на 02.04.2021 на 11 год 30 хв. Судова повістка ОСОБА_1 була направлена за адресою: АДРЕСА_1 , яка повернулася до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Надалі розгляд справи відкладався у зв`язку з неналежним повідомленням відповідачів по справі на 09.06.2021 о 14 год 30 хв., про що апелянт повідомлялася за адресою: АДРЕСА_1 та оголошенням на сайті судової влади. Поштова кореспонденція повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В подальшому розгляд справи було відкладено у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному на 08.09.2021 на 10 год 00 хв. Судова повістка ОСОБА_1 була направлена за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , а також було зроблено оголошення на сайті судової влади. Поштова кореспонденція повернулося на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Наступний розгляд справи був призначений на 23 грудня 2021 року про що апелянт була повідомлена шляхом оголошення про виклик до суду на офіційному сайті судової влади.

Надалі розгляд справи відкладався у зв`язку з витребуванням документів на 18 січня 2022 року на 16 год 00 хв та 11.02.2022 на 10 год 00 хв., про що апелянт повідомлялася за зазначеними вище адресами, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 і викликом через оголошення на офіційному сайті судової влади. Поштова кореспонденція повернулося на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

В подальшому розгляд справи було призначено на 08.11.2022 о 10 год 00 хв., про що ОСОБА_1 була повідомлена шляхом оголошення на офіційному сайті судової влади.

Надалі розгляд справи було відкладено на 10.01.2023 на 14 год 00 хв., про що ОСОБА_1 також була повідомлена шляхом оголошення на офіційному сайті судової влади та направленням судової повістки за адресою: АДРЕСА_1 , яка повернулася з відміткою «за заявою відправника/адресата».

Відтак, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 належним чином повідомлялася про всі судові засідання, які відбувалися у суді першої інстанції, про відкриття провадження у справі та про прийняті судові рішення по суті спірних правовідносин, проте поштова кореспонденція від ОСОБА_1 поверталася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а тому судом першої інстанції у відповідності до ст. 128 ЦПК України правомірно було здійснено виклик ОСОБА_1 на офіційному сайті судової влади, оскільки місце проживання відповідача було не відоме.

Разом з тим, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), №38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Наприклад, Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v. UKRAINE, №37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі №522/18010/18 (провадження №61-13667сво21)).

Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).

У даній справі колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було відомо про відсутність даних щодо вручення ОСОБА_1 копії ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 03 листопада 2020 року про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою, внаслідок чого відповідач була позбавлена можливості надати заперечення щодо позову та не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційних скарг, що відповідач не була належним чином повідомлена про розгляд справи.

Наведене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі №274/1676/22 (провадження №61-9082св23).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а саме розглянуто справу за відсутності відповідача щодо якого відсутні відомості про належне вручення ОСОБА_1 копії ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 03 листопада 2020 року про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою.

За приписами п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання суду, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового.

Щодо доводів апеляційних скарг про не залучення судом першої інстанції правонаступника ОСОБА_2 .

Зі змісту апеляційних скарг вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 - помер наприкінці 2020 року.

З метою перевірки зазначеної вище обставини, 12 вересня 2023 року Житомирським апеляційним судом було направлено запит до Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області про надання інформації, щодо осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2

25 вересня 2023 року на адресу суду надійшла відповідь Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області, до якої долучено інформаційну довідку зі спадкового реєстру, відповідно до якої спадкова справа до майна померлого ОСОБА_2 , який помер у 2022 році не заводилася.

16 жовтня 2023 року Житомирським апеляційним судом здійснено запит до відділу ДРАЦС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про надання копії актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

20 жовтня 2023 року на адресу суду від відділу ДРАЦС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла копія актового запису про смерть №305 від 26.01.2021, з якого вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також, 26 вересня 2023 року ОСОБА_1 направила клопотання про залучення до розгляду справи правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка є спадкоємницею за законом першої черги та прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , оскільки на момент смерті спадкодавця проживала та була зареєстрована за його місцем проживання.

У зв`язку з викладеним, 27 вересня 2023 року та 04 жовтня 2023 року Житомирським апеляційним судом здійснено запити до Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради про надання інформації щодо місця проживання та місця реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_3

05 жовтня 2023 року на електронну адресу суду надійшла відповідь Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, зі змісту якої вбачається, що місце проживання ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 з 22 березня 2019 року. Також, зазначено, що управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради немає повноважень щодо здійснення перевірки фактичного місця проживання осіб.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

У даній справі, встановлено, що позов ТОВ «Трансорендосервіс» подано - 01 жовтня 2020 року.

Відповідач ОСОБА_2 помер - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Поштова кореспонденція, що направлялася судом першої інстанції ОСОБА_2 поверталася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В матеріалах справи наявна копія акту №10, який складений Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, зі змісту якого вбачається, що можливим власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1 - є ОСОБА_3 .

Таким чином, судом першої інстанції не з`ясовано питання про не отримання ОСОБА_2 судової кореспонденції, а також не перевірено факту щодо власника приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема щодо ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції не встановив наявності спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , розглянув справу без залучення правонаступника ОСОБА_2 , чим допустив порушення ст. 55 ЦПК України.

У зв`язку з наведеними обставинами, колегія суддів приходить до переконання про те, що оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі в справі.

У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі №127/26512/16 (провадження № 1-47768св18) вказано, що відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Отже, у разі якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не були залучені до участі у справі, це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення новою судового рішення.

Таким чином, доводи апеляційних скарг в розглянутій частині є обґрунтованими.

Щодо суті спору.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з вимогами статті 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинного будівництва нерухомого майна.

Частина перша статті 376 ЦК України визначає, що об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

За загальним правилом частини четвертої статті 376 ЦК України самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок.

У постанові від 16 січня 2019 року у справі №458/1173/14-ц Верховний Суд зазначив, що з урахуванням змісту статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за позовними вимогами про знесення самочинного будівництва можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ТОВ «Трансорендсервіс» просило зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за власний рахунок знести прибудову до нежилих приміщень, загальною площею 53,1 кв.м. та 20,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки самочинна прибудова перекрила вхід до належних йому на праві власності підвальних приміщень.

Так, встановлено, що ТОВ «Трансорендосервіс» є власником підвальних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123,7 кв.м, що складаються з приміщень: 1-14 площею 13,9 кв.м., 1-15 площею 29,8 кв.м, 1-16 площею 4,7 кв.м, 1-17 площею 4,6 кв.м, кладової 1-18 площею 5,3 кв.м, 1-19 площею 19,7 кв.м, 1-20 площею 3,0 кв.м, 1-21 площею 25,4 кв.м.

Згідно технічного паспорту на підвальні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що належні ТОВ «Трансорендсервіс» підвальні приміщення складаються з: кладової 13,9 кв.м.; приміщення 29,8 кв., коридок 4,7 кв.м., кладова 4,6 кв.м., кладова 5,3 кв.м., коридок 19,7 кв.м.,коридок 3,0 кв.м., приміщення 25,4 кв.м. та мають окремий вихід у двір.

ОСОБА_10 є власником нежитлового приміщення загальною площею 53,10 кв.м. по АДРЕСА_1 , у свою чергу ОСОБА_3 (як правонаступник ОСОБА_2 ) є власником нежитлового приміщення загальною площею 20,20 кв.м. по АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що відповідачі до своїх нежитлових приміщень здійснили добудову, яка згідно з висновком судового експерта ОСОБА_9 ТОВ «Центр будівельних експертиз» за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №404/08-2022 від 11.08.2022 є об`єктом будівництва та належить до нерухомого майна, переміщення якого є неможливим без знецінення та зміни функціонального призначення.

В дослідній частині зазначеної вище експертизи вказано, що в результаті проведеного візуально-інструментального обстеження приміщень підвального поверху загальною площею 123,7 кв.м. встановлено відмінності з об`ємно-планувальним рішенням вказаних приміщень, зокрема: - закладено проріз між приміщеннями коридору №1-16 та кладової №1-18; - фактично наявна сходова клітина з приміщеннями кладової №1-17 зі сторони тильного фасаду; - між приміщеннями клавдової №1-17 та сходами у стіні тильного фасаду будівлі наявний проріз; - відсутня перегородка між приміщеннями коридору №1-19 та №1-20, а також між приміщеннями №1-20 та №1-5.

Також встановлено, що вихід зі сходової клітини, що знаходиться з тильного фасаду першого поверху багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 та веде до приміщення кладової №1-17 замуровано; влаштовано прибудову до тильного фасаду багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 на рівні першого поверху, відомості про яку в наданих на дослідження інвентаризаційних матеріалах відсутні.

За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №404/08-2022 від 11.08.2022 зроблено висновок, що прибудова до нежитлових приміщень загальною площею 53,1 кв.м (номер об`єкта в РПВН 23042648) та 20,2 кв.м. (номер об`єкта в РПВН 23043803), які розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку перешкоджає (унеможливлює) доступ до нежитлових приміщень підвального поверху, загальною площею 123,7 кв.м., які є вбудованими в житловий багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки частина прибудови влаштована над сходами, що ведуть від приміщення, позначеного на плані від 04.12.2017 за №1-17 (площею 4,6 кв.м.).

Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦК співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив.

Згідно зі статтею 179 ЖК України користування будинками державного й громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та утримання їх здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.

Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45, передбачено, що власник, наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 1.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76 (далі - Правила № 76), переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Пункт 1.4.4 Правил №76 передбачає, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Згідно з пунктом 1.4.5 Правил №76 для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Водночас згідно з пунктом 1.4.6 Правил №76 власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Вказаними Правилами також визначено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Отже, з наведеного вбачається, що переобладнання і перепланування нежитлових приміщень, яке передбачає втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування будинку, допускається за наявності відповідного на це дозволу.

Матеріали справи не містять жодних дозвільних документів на здійснення відповідачами прибудови до нежитлових приміщень.

Наведене вище дає підстави для висновку, що відповідачі здійснили самовільну прибудову до належних їм нежитлових приміщень без наявності на те відповідного дозволу, що свідчить про ознаки самочинного будівництва.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на спростування обставин щодо самовільного будівництва прибудови не надано суду жодної проектно-дозвільної документації на реконструкцію належного їм нежитлового приміщення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна копія акту №10, за змістом якого підтверджено факт самовільного будівництва, а саме, перевірено дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Позапланова перевірка проводилася в період з 23.01.2018 по 31.01.2018. Можливий власник - ОСОБА_3 В ході перевірки на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , при візуальному обстеженні встановлено, що за вказаною адресою виконано прибудову в притул до житлового будинку, орієнтовними розміри 4x8 метра висотою стін від 3 метрів по фасаду. Огороджуванні конструкції вказаної будівлі являють собою: зовнішні стіни окрашені, дах односкатний, матеріал покрівлі - металевий профнастил, віконні та дверні прорізи заповнені. Частина зазначеної прибудови знаходиться на раніше існуючому виході з підвального приміщення, іншу частину якого залито бетоном.

Висновком судового експерта ОСОБА_9 ТОВ «Центр будівельних експертиз» за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №404/08-2022 від 11.08.2022, також підтверджено, що будівництво прибудови до нежитлових приміщень загальною площею 53,1 кв.м. (номер об`єкта в РПВН 23042648) та 20,2 кв.м. (номер об`єкта в РПВН 23043803), які розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено з порушенням вимог наступних законодавчих та чинних в Україні у галузі містобудівної діяльності, нормативно-правових актів (які були чинні на дату будівництва):

- пунктів 8.14, 9.3, 9.11 та 10.4 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», так як: при проектуванні реконструкції житлового будинку заборонено безсистемна зміна фасаду (п. 8.14); при будівництві прибудови відсутній висновок про технічний стан несучих конструкцій житлового будинку відповідного зразка, наявність якого, у даному випадку, є обов`язковою (п. 9.3]); можливість з виконання робіт з реконструкції будинку з будівництвом прибудови, не підтверджена відповідними розрахунком за несучою здатністю, стійкістю, тріщиностійкістю і деформативністю усіх несучих конструкцій і будинку в цілому (п. 9.11);

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з висновком судового експерта ОСОБА_9 ТОВ «Центр будівельних експертиз» за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №404/08-2022 від 11.08.2022, прибудова до нежитлових приміщень загальною площею 53,1 кв.м (номер об`єкта в РПВН 23042648) та 20,2 кв.м. (номер об`єкта в РПВН 23043803), які розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку перешкоджає (унеможливлює) доступ до нежитлових приміщень підвального поверху, загальною площею 123,7 кв.м., які є вбудованими в житловий багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки частина прибудови влаштована над сходами, що ведуть від приміщення, позначеного на плані від 04.12.2017 за №1-17 (площею 4,6 кв.м.).

На спростування висновку судового експерта ОСОБА_9 ТОВ «Центр будівельних експертиз» за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №404/08-2022 від 11.08.2022, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції були заявлені клопотання про призначення у справі нової судової будівельно - технічної експертизи, на вирішення якої просили поставити питання: чи можливо облаштувати вихід у двір з підвальних приміщень літ. А загальною площею 123,7 кв. м., що належать ТОВ «Трансорендосервіс» без знесення прибудови до нежилих приміщень площею 53,1 кв.м. та 20,2 кв.м. першого поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 ?

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року було частково задоволено клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про призначення судової будівельно - технічної експертизи. Призначено у цивільній справі №295/11891/20 додаткову судову будівельно - технічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання: 1. Чи можливо облаштувати інший, ніж зазначений у технічному паспорті на підвальні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , вхід/вихід до підвальних приміщень літ. А загальною площею 123,7 кв. м., що належать ТОВ «Трансорендосервіс» без знесення прибудови до нежилих приміщень площею 53,1 кв.м. та 20,2 кв.м. першого поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 ? 2. У випадку можливості облаштувати інший, ніж зазначений у технічному паспорті на підвальні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , входу/виходу, визначити яка вартість усіх будівельних робіт по облаштуванню окремого входу/виходу до підвальних приміщень літ. А загальною площею 123,7 кв. м., що належать ТОВ «Трансорендосервіс»? Проведення експертизи було доручено експертові ТОВ «Центр будівельних та земельних експертиз» Свістунову І.С. Витрати по проведенню експертизи покладено на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Разом з тим, 15 березня 2024 року на адресу суду від судового експерта Свістунова І.С. ТОВ «Центр будівельних експертиз» надійшло повідомлення про неможливість надання висновку будівельно-технічної експертизи у зв`язку з незабезпеченням безперешкодного доступу до об`єкта дослідження та не здійсненням оплати експертизи.

Враховуючи викладене ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не спростований висновок судового експерта Свістунова І.С. ТОВ «Центр будівельних експертиз» за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №404/08-2022 від 11.08.2022.

Сам висновок експерта, сумнівів в його правильності у колегії суддів не викликає.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що прибудова до нежилих приміщень, загальною площею 53,1 кв.м. та 20,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом, зазначена прибудова перешкоджає доступу, а саме унеможливлює доступ, до нежитлових приміщень підвального поверху, загальною площею 123,7 кв.м., які є вбудованими в житловий багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки частина прибудови влаштована над сходами, що ведуть від приміщення, у якому заходиться вихід на вулицю з належних позивачу підвальних приміщень.

Діями відповідачів порушується право власності позивача, оскільки частина прибудови до нежилих приміщень, загальною площею 53,1 кв.м. та 20,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , влаштована над сходами, які ведуть з належного позивачу підвального приміщення, що безумовно свідчить про те, що влаштувавши спірну прибудову, відповідачі перешкоджають доступу позивача до належного йому майна, отже позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом знесення самовільної прибудови підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач має реальну можливість використовувати підвальні приміщення літ. А, загальною площею 123,7 кв.м. через інші підвальні приміщення є безпідставними, оскільки як встановлено в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції частина приміщень, через які позивач мав би доступ до своїх підвальних приміщень належать на праві приватної власності ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності від 10.01.2008, і на даний час лише з дозволу ОСОБА_8 , ТОВ «Трансорендосервіс» здійснює обслуговування належних на праві власності підвальних приміщень.

Інша частина приміщень належить на праві приватної власності ОСОБА_11 , та відокремлена бетонною перегородкою, що підтверджується поетажним планом на приміщення літери А по АДРЕСА_1 (а.с. 87 том 2), відтак доступ до підвальних приміщень через приватну власність ОСОБА_11 є неможливим.

Також, колегія суддів підкреслює, що згідно технічного паспорту на підвальні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 належні ТОВ «Трансорендсервіс» підвальні приміщення мають власний окремий вихід у двір, який на даний час не функціонує через здійснену самовільну прибудову відповідачів, що унеможливлює доступ, до нежитлових приміщень підвального поверху, які є вбудованими в житловий багатоквартирний будинок, оскільки частина прибудови влаштована над сходами, що ведуть від приміщення, у якому заходиться вихід на вулицю з належних позивачу підвальних приміщень.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що заявлений позов є непропорційним заходом у втручання в право власності та у разі задоволення позову про знесення самочинно побудованої на земельній ділянці прибудови становить для відповідачів надмірний тягар колегія суддів звертає увагу на наступне.

Знесення самочинного будівництва є крайнім заходом і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі №462/469/14-ц (провадження №61-23742св18); від 21 травня 2020 року у справі №726/824/15-ц (провадження №61-45216св18).

У постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №369/8792/16-ц (провадження №61-21385св18) зроблено висновок, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).

У даній справі позивач зазначив, що йому на праві власності належать підвальні приміщення загальною площею 123,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Також, вказував, що відповідно до технічного паспорта та плану підвалу належні ТОВ «Трансорендосервіс» підвальні приміщення мають окремий вихід у двір, разом з тим відповідачі, які володіють нежилими приміщеннями на першому поверсі будинку площею 53,1 кв.м. та 20.2 кв.м. незаконно здійснили самочинну прибудову до своїх приміщень, яка перекрила вхід до належних йому підвальних приміщень. Наполягав, на усунення йому перешкод в користуванні майном саме шляхом знесення будівлі, що є крайнім заходом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність, тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїй практиці ЄСПЛ (справа «Трегубенко проти України», рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року, заява №61333/00; справа «East/West Alliance Limited» проти України», рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, та ін.) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій «законності» означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принципом пропорційності, тобто дотриманням «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, визначається необхідність врахування тієї обставини, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

З урахування встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем надано достатньо доказів, які в своїй сукупності доводять, що самовільне будівництво об`єкту, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (як правонаступнику ОСОБА_2 ), не відповідає інтересам суспільства та приватним інтересам ТОВ «Трансорендосервіс», знесення спірної прибудови переслідує законні цілі та здійснюється засобами, пропорційними поставленій меті, при цьому дотримується справедливий баланс інтересів сторін.

Посилання заявника на те, що судом не було належно проаналізовано пропорційність застосування такої крайньої міри примусу, як знесення самочинної прибудови, є необґрунтованим, оскільки така оцінка судом апеляційної інстанції була надана.

Колегією суддів також враховано, що висновком судової будівельно-технічної експертизи №404/08-2022 від 11.08.2022, зокрема встановлено, що прибудова до нежитлових приміщень загальною площею 53,1 кв.м. та 20,2 кв.м., які розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом будівництва та належить до нерухомого майна, переміщення якого є неможливим без знецінення та зміни функціонального призначення.

Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо досягнення попередньої домовленості щодо іншого способу усунення перешкод у користуванні ТОВ «Трансорендосервіс» належних йому підвальними приміщеннями не підтвердженні представником ТОВ «Трансорендосервіс» під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відтак, колегія суддів вважає, що зібрані у справі докази, а також встановлені судом обставини в своїй сукупності вказують на те, що спірна прибудова порушує права ТОВ «Трансорендосервіс», яке не може вільно, на свій розсуд володіти та користуватися своєю власністю, й не відповідає інтересам суспільства на законність та передбачуваність застосування норм права щодо захисту права власності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставою для його скасування з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Щодо стягнення судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи безтерміново, що підтверджується довідкою до акта медико - соціальної експертної комісії серії 12ААБ №529550.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права при розподілі судових витрат, а саме Закону України «Про судовий збір» та процесуальних норм права, зокрема, статті 141 ЦПК України та помилково стягнув судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору при зверненні з позовною заявою до суду, не врахувавши, що відповідач є інвалідом ІІ групи та в силу закону звільнена від сплати судового збору.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 не сплачувала судовий збір на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Щодо стягнення витрат на проведення експертизи у сумі по 4976,69 грн., колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки стягнення цих витрат із відповідачів на користь позивача здійснюється у порядку розподілу судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 було заявлено клопотання про витребування з КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради для огляду матеріали інвентаризаційної справи №6832 технічної документації на підвальні приміщення житлового будинку по АДРЕСА_1 , яке було задоволено судом апеляційної інстанції.

05 грудня 2023 року та 21 грудня 2023 року в судових засіданнях було оглянуто матеріали інвентаризаційної справи №6832 технічної документації на підвальні приміщення житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до розрахунків понесених підприємством витрат у зв`язку з наданням доказів на вимогу суду №404 від 05.02.2023 та №428 від 21.12.2023 вартість надання в судове засідання інвентаризаційних справ для огляду складає по 985,00 грн за кожне судове засідання, а всього 1970,00 грн, які підлягають стягненню із учасника справи, який заявив клопотання про витребування доказів, тобто із ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (як правонаступника ОСОБА_2 ) за власний рахунок знести прибудову до нежилих приміщень, загальною площею 53,1 кв.м. та 20,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю «Трансорендсервіс» за рахунок держави в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір в сумі 1051,00 грн за подання позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Трансорендсервіс» витрати на проведення експертизи у сумі 4976,69 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (як правонаступника ОСОБА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Трансорендсервіс» судові витрати з оплати судового збору у сумі 1051,00 грн та витрати на проведення експертизи у сумі 4976,69 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради (код ЄДРПОУ 03343893 в ЖО АТ «Ощадбанк» ІВАN НОМЕР_2 ) витрати за надання для огляду в судове засідання інвентаризаційної справи в розмірі 1970,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04 квітня 2024 року.

Головуючий

Судді


Суд	Житомирський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	02.04.2024
Оприлюднено	05.04.2024
Номер документу	118123308
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: усунення перешкод у користуванні майном

Павицька Т. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 02.04.2024 по справі 295/11891/20ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —295/11891/20

Постанова від 02.04.2024

Постанова
від 02.04.2024 по справі 295/11891/20
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД