Ухвала

від 01.04.2024 по справі 203/4517/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/4517/23

1-кс/0203/1201/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором, про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №42023040000000299, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшло вищезазначене клопотання слідчого.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи поставлені в клопотанні питання та викладені обставини, для запобігання ризикам можливого відчуження майна та забезпечення його можливого арешту, слідчий суддя у відповідності до ч.2 ст.172 КПК України вважає за необхідне провести його розгляд без повідомлення власників майна.

Також з огляду на положення ч.1 ст.172 КПК України та подану слідчим заяву про розгляд клопотання без його участі, слідчий суддя вважає за можливе розглянути останнє за відсутності слідчого.

Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.

Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.2 ст.170 КПК України).

У випадку, передбаченомупунктом 1частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу (ч.3 ст.170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбаченихпунктами 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України (ч.4 ст.170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження (ч.6 ст.170 КПК України).

Відповідно до ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченогоОсобливою частиноюцього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченогочастиною першоюстатті 150,статтею 154, частинами другою і третьоюстатті 159-1, частиною першоюстатті 190,статтею 192, частиною першою статей204,209-1, 210, частинами першою і другою статей212,212-1, частиною першою статей222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248,249, частинами першою і другоюстатті 300, частиною першою статей301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей363-1, 364-1,365-2цього Кодексу.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі: 1) обвинувального вироку суду; 2) ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру; 4) ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.

У випадках, коли об`єктом спеціальної конфіскації є майно, вилучене з цивільного обороту, вона може бути застосована на підставі: 1) ухвали суду про закриття кримінального провадження з інших підстав, аніж звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) ухвали суду, постановленої в порядкучастини дев`ятоїстатті 100 Кримінального процесуального кодексу України, за клопотанням слідчого чи прокурора, якщо кримінальне провадження закривається ними.

Згідно ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені участині першій цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених участині першій цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

Спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв`язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

Спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В поданому клопотанні слідчий, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, просив накласти арешт на майно, що належало підозрюваній ОСОБА_4 та було відчужено нею на користь третіх осіб, а саме на:

- транспортний засіб автомобіль Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , що зареєстрований за ОСОБА_5 ,

- нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_6 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; гараж АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; ділянку із забудовами №1123, з кадастровим номером 1221486200:01:122:0141, за адресою: Дніпропетровська область, Новоолександрівська сільська рада, садівниче товариство «Маяк».

Перевіривши викладені в клопотанні доводи та надані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Під час розгляду клопотання встановлено та вбачається з долучених до нього матеріалів, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023040000000299.

В рамках вказаного кримінального провадження 21.03.2024 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України повідомлено ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ; про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.5 ст.191 КК України ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , за фактом заволодіння грошовими коштами в сумі 550600 грн. в період часу з 09.05.2023 року по 25.08.2023 року.

З долучених до клопотання правовстановлюючих документів та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що зазначене в клопотанні нерухоме майно та транспортний засіб були набуті у власність ОСОБА_4 задовго до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.

До моменту повідомлення їй про підозру майно було відчужено на користь інших осіб, які не є підозрюваними у кримінальному провадженні.

За обставинами та характером вчиненого кримінального правопорушення, зазначене в клопотанні слідчого майно не є речовим доказом у кримінальному провадженні в розумінні ст.98 КПК України.

В клопотанні не зазначено та до нього не долучено доказів пред`явлення в рамках кримінального провадження цивільного позову до будь-кого із підозрюваних.

В зв`язку із цим, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність передбачених ч.1, п.п.1,3,4 ч.2, ч.3,5,6 ст.170 КПК України правових підстав для накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, яке не є речовим доказом у кримінальному провадженні та не належить будь-кому із підозрюваних у цьому провадженні.

В частині накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації слідчий суддя враховує, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, коли майно вилучається у особи, яка не є власником або добросовісним володільцем такого майна, Метою її застосування є припинення використання грошей та іншого майна, набутих унаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності, як цілі або засобу кримінально-протиправної діяльності.

Застосування спеціальної конфіскації припиняє не право власності або право добросовісного володіння майном, а незаконне та недобросовісне володіння, тимчасово набуте внаслідок вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, визначеногоОсобливою частиною КК України, тобто з порушенням приписівКонституції Українита законів України, прав та інтересів учасників суспільних відносин.

З огляду на це та положення ст.96-2 КК України спеціальній конфіскації підлягає майно, яке відповідає ознакам, визначеним частинами 1 та 2 цієї статті.

При цьому, майно підлягає спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача (ч.4 ст.96-2 КК України).

Оскільки, зазначене в клопотанні майно було набуто ОСОБА_4 задовго до відкриття кримінального провадження та вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, а також до набуття нею статусу підозрюваної, не відповідає критеріям визначеним ч.ч.1,2 ст.96-2 КК України, підстави для застосування спеціальної конфіскації щодо цього майна також відсутні.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.96-1, 96-2 КК України, ст.ст.131,132,170-172,175,309,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , про арешт майна, заявленого в рамках кримінального провадження №42023040000000299 відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1