Рішення

від 26.03.2024 по справі 132/379/23

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/379/23

Провадження № 2/132/53/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"26" березня 2024 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 (далі відповідача) на його користь заборгованість за борговою розпискою від 23.11.2020 року у розмірі 22000 доларів США та 3 відсотки річних за прострочення боргу, а також понесені ним судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 23 листопада 2020 року відповідач взяв у нього в борг 22000 доларів США, про що власноруч написала письмову боргову розписку із зобов`язанням повернути вказані кошти до 21.12.2020 року. У зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання відповідачем за борговою розпискою від 23.11.2020 року, він змушений звернутися до суду з позовом про стягнення позичених йому коштів в розмірі 22000 доларів США та 3 відсотки річних за прострочення боргу 1372 долари США.

В судове засідання представник позивача адвокат Цвєтков О.В. надав заяву, у відповідності до якої просив суд розглянути справу у його відсутність та відсутність його довірителя, вимоги позовної заяви підтримує в повному обсязі. В разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання 26.03.2024 не з`явився. Про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду повернувся конверт з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Поштова кореспонденція направлялась за адресою зазначеною в позовній заяві, яка є адресою реєстрації та проживання відповідача, що підтверджується відомостями Відділу надання адміністративних послуг Калинівської міської ради ( АДРЕСА_1 ).

Також відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлявся викликом до суду шляхом розміщення оголошення судової повістки про виклик до суду на сайті "Судова влада України". Причини неявки суду не повідомлено.

Представник відповідача адвокат Мороз І.В. подала відзив на позовну заяву про стягнення стягнення боргу за борговою розпискою, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначила, що відповідач не погоджується із сумою боргу, яку просить стягнути позивач, оскільки у 2020 році ними планувалося спільне заняття підприємницькою діяльністю. Позивач хотів приймати участь на рівних умовах з відповідачем та іншими особами, однак розглядати варіант укладення будь-якого договору чи оформлення підприємницької діяльності не міг, оскільки, як він стверджував, це було несумісним з його місцем роботи. Позивач та відповідач розглядали різні варіанти, один з яких, написання боргової розписки відповідачем та ще однією особою таким чином, щоб частки були рівні. Так звана розписка яку долучено позивачем до справи писалася як чернетка. Даний факт підтверджується її неповним та невизначеним змістом. Адже у розписці відсутні паспортні дані відповідача, з розписки не вбачається, що кошти були попередньо передані відповідачу, оскільки у розписці відсутні як дата отримання коштів так і місце укладення договору позики.

Оскільки сторони не зійшлися на умовах майбутнього бізнесу, а тому будь-яких відносин між ними не склалось. Письмовий договір позики за розпискою від 23.11.2020 року не було укладено взагалі.

Відповідач вважає, що відсутні належні та допустимі докази в підтвердження факту передачі грошових коштів за договором позики, у зв`язку з чим всі доводи позивача носять характер надуманості.

З приводу нарахування 3% річних, то відповідно до Закону України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Наявність в матеріалах справи, поданого представником відповідача адвокатом Мороз І.В., відзиву на позовну заяву свідчить про те, що відповідач повідомлений та знає про перебування на розгляді даної цивільної справи. Свою позицію щодо позову висловив у поданому відзиві.

Керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 листопада 2020 року ОСОБА_2 написав письмову боргову розписку, у якій зазначив, що 23.11.2020 року він взяв в борг 22000 доларів США, які зобов`язався повернути в повному обсязі до 21.12.2020 року. Кошти оримав в присутності ОСОБА_3 . Копія розписки знаходиться у матеріалах справи (а.с. 6).

Однак, незважаючи на це відповідач ОСОБА_2 до даного часу так і не повернув суму боргу та відмовляється повертати його на усні вимоги позивача, чим порушив взяті на себе зобов`язання.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Між сторонами склалися цивільні правовідносини з договору позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або кількість речей того ж роду і якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.

Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів, а тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17.

У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі№ 201/11388/17 провадження № 61-12383св19 зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.

Відповідно до статті 525 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно із частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржниквидав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду у справі№ 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України боржник який просрочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від просроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних (за період прострочення з 22.12.2020р. по 28.11.2022р.)=сума боргу за борговою розпискою х 3% / кількість днів в році х кількість днів прострочення, де:

- кількість днів в році 365 днів;

- кількість днів прострочення = 759 днів.

((22000х (3/100))/365)х759=1372 долари США.

Тобто 3% річних від простроченої суми боргу складають: 1372,00 долари США.

Суд приймає розрахунок позивача щодо нарахування 3 % річних в сумі 1372,00 долари США за користування коштами у розмірі 22000 доларів США.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 9083,61 гривень (8546,81 грн. судовий збір за подачу позову та 536,80 грн. судовий збір за забезпечення позову).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи зроблену представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Цвєтковим О.В. заяву від 26.03.2024 року, питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу слід вирішувати у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141, п. 5 ч. 7 ст. 265, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України, у разі подання відповідних доказів про оплату правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Тому, суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ст. 246 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу року та запропонувати представнику ОСОБА_1 - адвокатом Цвєткову О.В. подати докази щодо розміру понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в строк до 01.04.2024 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 207, 509, 526, 625, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 80, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , борг в сумі 23278 доларів США, з яких:

- 22000 доларів США основного боргу;

- 1372 долари США 3% річних за прострочення боргу, за договором позики (борговою розпискою) від 23 листопада 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в сумі 9083,61 грн.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу на 09 год. 00 хв. 05 квітня 2024 року та запропонувати представнику позивача ОСОБА_1 - адвокатом Цвєткову О.В. подати докази щодо розміру понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в строк до 01.04.2024 року.

Заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

Суддя: