Постанова

від 04.04.2024 по справі 915/43/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/43/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 року про повернення позовної заяви, м. Миколаїв, суддя першої інстанції Алексєєв А.П.

у справі №915/43/24

за позовом Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації)

до відповідачів:1 Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв; відповідача:2 Снігурівської міської ради, м. Снігурівка

про усунення перешкод у користуванні та розпорядження земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом визнання незаконними і скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.

У січні 2024 року перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) звернувся із позовом до головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв та Снігурівської міської ради, м. Снігурівка, у якому просив суд усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду, яка розташована в межах території Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, шляхом визнання і скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки; вирішити питання про розподіл судового збору.

Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги та посилаючись на підставність представництва прокурором інтересів Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка на час її інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також передачі її у комунальну власність і на теперішній час, частково належить до земель державного лісового фонду та не вилучались з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства. Наказ ГУ ДГК в області від 17.12.2018 №12068/0/14-19-СГ та наказ ГУ ДГК в області від 08.12.2020 №22-ОТГ видано з порушеннями вимог земельного та лісового законодавства.

Ухвалою від 12.02.2024 року Господарський суд Миколаївської області у справі №915/43/24 (суддя Алексєєв А.П.) позовну заяву першого заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) та додані до неї документи у справі повернув.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурором не виправлено позовну заяву, як то зазначено в ухвалі від 23.01.2024 року, зокрема, в частині зазначення відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви (п.п. 5,6,7,14 переліку додатків до позову) та не надано виправлений примірник позовної заяви, а пояснення з цих питань не є заявою по суті.

Окрім того, судом зазначено, що позовна заява своєю формою та змістом не відповідає положенням ст.162 Господарського процесуального кодексу України в частині викладення обставин та зазначення доказів, що їх підтверджують, внаслідок чого у відповідності до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовна заява прокурора потребує повернення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 року у справі № 915/43/23 про повернення позовної заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги прокурор вказує, що наведений в ухвалі суду першої інстанції від 23.01.2024 року приклад про те, як саме прокурор повинен мотивувати позов, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах матеріального й процесуального права, а також обставинах справи.

З приводу незазначення відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, як того вимагає пункт 8 частини 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, прокурор звертає увагу суду, що у письмових поясненнях від 29.01.2024 року було повідомлено суд першої інстанції , що оригінали поземельної книги ( додаток №5), документація із землеустрою, витяг з якої долучено до позовної заяви (додаток№6), інформація Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.11.2003 № 10-14-0.110-4188/2-23 (додаток№7) наявні у Головному управлінні Держгеокадастру в області.

Окрім того, прокурор звертає увагу суду, що в ухвалі суду від 23.01.2024 року судом першої інстанції звернуто увагу прокурора на обов`язок додання до позовної заяви всіх наявних доказів, що підтверджують обставини справи, та порядок їх засвідчення. При цьому, відомості щодо неналежного засвідчення того чи іншого доказу не наведено.

У зв`язку із чим прокурор вказує, що в ухвалі суду від 23.01.2024 року не наведено недоліки позовної заяви, які перешкоджають суду розглянути справу по суті.

Вказує, що суд першої інстанції, не дивлячись на надані прокурором ґрунтовні пояснення, внаслідок надмірного формалізму у трактуванні процесуального законодавства виніс ухвалу від 12.02.2024 року про повернення позовної заяви.

У зв`язку із чим прокурор вважає, що рішенням суду першої інстанції порушено загальні засади господарського судочинства щодо доступу до правосуддя ( ст.7 закону України «Про судоустрій і статус суддів»), своєчасного розгляду справи з метою забезпечення ефективного захисту порушених інтересів держави у земельної сфері.

Наведені обставини, на переконання прокурора, є належними підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви та направлення її матеріалів для подальшого розгляду до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 року про повернення позовної заяви у справі №915/43/24, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідачі своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Приписи ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України визначають, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на викладене вище, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку апеляційна скарга першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 року про повернення позовної заяви у справі №915/43/24 має розглядатися у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів оскарження ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 року про повернення позовної заяви у справі №915/43/24, потребує скасування з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

У січні 2024 року перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) звернувся із позовом до головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв та Снігурівської міської ради, м. Снігурівка, у якому просив суд усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду, яка розташована в межах території Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, шляхом визнання і скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Зокрема в позовних вимогах зазначено, що за Обласною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру», встановлені порушення вимог законодавства при формуванні земельних ділянок сільськогосподарського призначення за рахунок земель державного лісового фонду та їх передачі у комунальну власність.

В обґрунтування порушень прокурор зазначає, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 17.12.2019 року №12068/0/14-19 СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів), розташованих в межах території Снігурівської міської ради Снігурівського району ( на цей час Баштанський район) Миколаївської області, загальною площею 467,1015 га. На підставі вказаної технічної документації сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі, у тому числі земельну ділянку площею 52,0883 га (кадастровий номер 4825782700:26:000:0009, дата реєстрації 16.12.2019), в межах Нововасилівської сільської ради Снігурівського району. У подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 №22-ОТГ передано територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6136,7890 га, розташовані в межах території вказаної сільської ради, згідно з актом приймання-передачі. На підставі вказаного вище наказу, переліку, який до нього додавався та акту приймання-передачі від 08.12.2020 року, у комунальну власність передано земельну ділянку площею 52,0883 га (кадастровий номер 4825782700:26:000:0009, порядковий номер 171) та 04.01.2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Снігурівською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009, про вчинено запис №40055932.

Прокурор зазначає, що згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 13.11.2023 №03-1122 та долученого до неї витягу з картографічної бази даних, земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду Снігурівського лісництва ДП «Березнегуватський лісгосп» (квартали 24,25).

Згідно інформації Філії «Баштанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 28.12.2023 року №1183 зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009 належить до земель державного лісового фонду на підставі матеріалів лісовпорядкування-Проекту організації та розвитку лісового господарства, затвердженого у 2014 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням.

Прокурор вказав, що спірна земельна ділянка на час її інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також передачі її у комунальну власність і на теперішній час, частково належить до земель державного лісового фонду та не вилучались з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.

У зв`язку з вищенаведеним прокурор вважає, що наказ Головного Держгеокадастру у Миколаївській області від 17.12.2019 року №12068/0/14-19 СГ, наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 №22-ОТГ видано з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Також прокурор зазначає, що відомості, отримані за результатами інвентаризації земель, вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (п.30 зазначеного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №476).

На підставі наказу Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру від 21.02.2019 року №59 (зі змінами внесеними наказом Держгеокадастру від 13.05.2019 №129) проведено інвентаризацію та складено технічну документацію, яка затверджена наказом Головного Держгеокадастру у Миколаївській області від 17.12.2019 року №12068/0/14-19 СГ. В результаті вказаної інвентаризації зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009 ( на підставі «Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності ( за межами населених пунктів) розташованих в межах території Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області), та останню віднесено до земель сільськогосподарського призначення, тобто фактично відбулось її вилучення із земель державного лісового фонду.

Також прокурор зазначає, що відповідно до вимог ч.5 ст.116, ст.141, ч.9 ст.149 Земельного кодексу України, вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.

За інформацією Кабінету Міністрів України від 26.10.2023 №27626/0/2-23 та Миколаївської обласної державної адміністрації від 30.10.2023 № 05-67/2838/5-23 рішення (розпорядження) про вилучення або припинення права постійного користування земельними ділянками, що перебувають у користуванні ДП «Баштанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 30.11.2023 №1119 жодної відмови, згоди, на вилучення або відведення вказаної ділянки у комунальну власність державне підприємство не надавало.

Отже, на переконання прокурора, наказ Головного Держгеокадастру у Миколаївській області від 17.12.2019 року №12068/0/14-19 СГ стосується спірної ділянки лісового фонду, розпоряджатися якою не уповноважений вказаний орган державної влади та яка не може бути вилучена із державної власності поза волею власника Кабінету міністрів України (на час прийняття спірного наказу), таке рішення в цій частині суперечить ст.ст.116,141,149 Земельного кодексу України, порушує інтереси держави, що є підставою для визнання його незаконним та скасування в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009.

На виконання Указу Президента України від 15.10.2020 №449 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 № 22-ОТГ, спірну земельну ділянку передано у комунальну власність територіальній громаді в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.01.2021 року вчинено запис №40055932.

Також прокурор вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 № 22-ОТГ стосується спірної земельної ділянки, яка накладається на землі державного лісового фонду, розпоряджатися якими не уповноважений вказаний орган державної влади та яка не могла бути передана у комунальну власність поза волею власника- Кабінету Міністрів України (на час прийняття вказаного наказу). Тому цей наказ суперечить ст.ст.317,319,321,328 Цивільного кодексу України та ст.11 Лісового кодексу України, порушує інтереси держави, що є підставою для визнання його незаконним та скасування в частині передання у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009.

Отже, на переконання прокурора, зібраними доказами повністю підтверджується, що спірна земельна ділянка площею 52,0883 га за кадастровим номером 4825782700:26:000:0009 на час прийняття оскаржуваних наказів та на цей час частково (площею 42 га) належить до земель державного лісового та перебуває у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.

Крім того, у позовній заяві прокурор обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації).

Прокурор вказав, що у відповідності до вимог ст. 317, 319, 386 Цивільного кодексу України, Миколаївська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер нею не вжито, через що саме прокурор звертається до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом визнання незаконними та скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

На підтвердження своєї правової позиції, прокурором до позовної заяви було додано копії наступних документів:

-наказ Головного Держгеокадастру у Миколаївській області від 17.12.2019 року №12068/0/14-19 СГ;

-наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 №22-ОТГ з додатками;

-акт приймання-передачі земельних ділянок з додатками;

-інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

-поземельна книга;

-витяг з технічної документації із землеустрою;

-запит обласної прокуратури від 24.10.2023 №15/1-771 вих-23 та інформація Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.11.2023 №10-14-0.110-4188/2-23;

-інформація ВО «Укрдержліспроект» від 13.11.2023 №03-1122;

-інформація Філії «Баштанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України від 30.11.2023 №1119, від 28.12.2023 №1183;

-запит обласної прокуратури до Кабінету Міністрів України від 24.10.2023 №15/1-769 вих-23;

-лист Кабінету Міністрів України від 26.10.2023 №27626/0/2-23

-інформація Снігурівської міської ради від 24.11.2023 № 1752/01-26;

-кольорові викопіювання з баз даних;

-інформація Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області від 18.12.2023 №2692/10;

-запит обласної прокуратури до Миколаївської облдержадміністрації від 24.10.2023 №15/1-770вих-23

-лист Миколаївської облдержадміністрації від 30.10.2023 №05-67/2838/5-23;

-накази Державного агентства лісових ресурсів України від 12.10.2021 №643, від 11.01.2023 №111;

-Лист до Миколаївської облдержадміністрації щодо представництва інтересів у суді.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2024 року у справі №915/43/24 позовну заяву прокурора було залишено без руху з підстав, що прокурором у тексті позовної заяви не у всіх випадках зроблено посилання на докази, що підтверджують викладені обставини; позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; копії письмових доказів, які подаються учасником справи до суду і оригінали яких у учасника справи відсутні, мають бути засвідчені відповідно до приписів Наказу Міністерства Юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях».

29.01.2024 року на виконання вказаної вище ухвали прокурором до місцевого господарського суду було надано пояснення (вх. №1189/24), у яких заявником було зазначено, що оригінали поземельної книги (додаток №5), документація із землеустрою, витяг з якої долучено до позовної заяви (додаток №6), інформація Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.11.2023 №10-14-0.110-4188/2-23 (додаток №7) наявні у Головному управлінні Держгеокадастру в Миколаївській області. Оригінал запиту обласної прокуратури від 24.10.2023 №15/1-771 вих-23(15/1-3017-23) (додаток №7) наявний в Миколаївській обласній прокуратури. Кольорові викопіювання (додаток №14) отримано шляхом безпосереднього використання офіційних баз даних державних органів-Державного земельного кадастру та геопорталу «Ліси України»-веб ресурсу надання публічного та авторизованого доступу користувачам до інформації про ліси України.

Крім того, прокурором було зазначено, що до позовної заяви додано докази в оригіналах і належним чином засвідчених копіях та відповідно до вимог ст.91,164 Господарського процесуального кодексу України. Всі копії поданих прокурором письмових доказів засвідчені відповідно до вимог ДСТУ 4163-2020, глави 11 наказу Міністерства юстиції України від 18.06.2005 №1000/5 «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях».

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 року у справі №915/43/24 (суддя Алексєєв А.П.) позовну заяву першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури та додані до неї документи у справі повернуто заявнику.

Предметом апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали у даній справі є наявність або відсутність підстав для повернення судом першої інстанції позовної заяви першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури без розгляду.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених прокурором в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Приписами частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до частин 1, 2,5 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; 2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Частиною першою статті 172 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Згідно з чч. 1-3 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Приписами ст. 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду. Разом з тим, ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви у вигляді повернення позовної заяви без розгляду, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена до апеляційного суду, а разом із постановою апеляційного суду, прийнятою за результатами її апеляційного перегляду, - і до суду касаційної інстанції.

Як вже зазначалося вище за текстом постанови, Південно-західного апеляційного господарського суду у січні 2024 року перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) звернувся із позовом до головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв та Снігурівської міської ради, м. Снігурівка, у якому просив суд усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду, яка розташована в межах території Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, шляхом визнання і скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2024 року у справі №915/43/24 позовну заяву прокурора було залишено без руху з підстав того, що прокурором у тексті позовної заяви не у всіх випадках зроблено посилання на докази, що підтверджують викладені обставини; позовна заява повинна містити, зокрема зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; копії письмових доказів, які подаються учасником справи до суду і оригінали яких у учасника справи відсутні, мають бути засвідчені відповідно до приписів наказу Міністерства Юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях».

Ухвалою від 12.02.2024 року Господарський суд Миколаївської області у справі №915/43/24 (суддя Алексєєв А.П.) позовну заяву першого заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) та додані до неї документи у справі повернув без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурором не виправлено позовну заяву, як то зазначено в ухвалі від 23.01.2024 року, зокрема, в частині зазначення відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви (пп. 5,6,7,14 переліку додатків до позову) та не надано виправлений примірник позовної заяви, а пояснення з цих питань не є заявою по суті.

Окрім того, судом зазначено, що позовна заява своєю формою та змістом не відповідає положенням ст.162 Господарського процесуального кодексу України в частині викладення обставин та зазначення доказів, що їх підтверджують.

Прокурор не погодився з ухвалою суду першої інстанції про повернення його позовної заяви без розгляду, тому звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 року про повернення позовної заяви у справі №915/43/24.

Переглянувши матеріали оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви без розгляду, дослідивши їх та доводи апелянта, враховуючи приписи процесуального законодавства, колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Частиною першої та другої статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з`ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п. 15 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання.

При цьому, з`ясування обставин справи та дослідження доказів відбувається на стадії розгляду справи по суті, виходячи з положень § 3 «З`ясування обставин справи та дослідження доказів» Глави 6 Господарського процесуального кодексу України.

Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, відповідно до статті 237 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена.

Колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях господарського процесу.

Аналогічний правовий висновок зазначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2023 у справі №990/114/23.

Господарський процесуальний кодекс України не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.

Однак, суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував, а фактично вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі та є неприпустимим.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28.05.1985, §96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13.02.2001).

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01.03.2002).

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France», заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» («Walchli v. France», заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998).

Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Тобто, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд зауважує, що питання такі, як, зокрема, незазначення посилання на докази, якими підтверджуються викладені у позовній заяві обставини, не зазначення відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви та не приєднання до позовної заяви письмових доказів в оригіналі, або належним чином засвідчених копіях, має вирішуватись при розгляді справи по суті, а не на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження та не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху, а в подальшому і повернення позовної заяви, тому колегія суддів розцінює дії суду першої інстанції як помилкові, зроблені передчасно не на тій стадії судового розгляду, що унеможливило доступ позивача до суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про неправомірність висновку місцевого господарського суду щодо наявності підстав для застосування вимог ч.4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та повернення позовної заяви першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) без розгляду.

При цьому, судова колегія не надає оцінку заявленим прокурором позовним вимогам, оскільки спір судом не розглядався по суті.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із ч.3 ст.271 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, зокрема, скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури потребує задоволення, а оскаржувана ухвала Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 року про повернення позовної заяви у справі №915/43/24 прийнята без дотримання норм процесуального закону та потребує скасування із передачею матеріалів позовної заяви першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) Миколаївської області до Господарського суду Миколаївської області на розгляд.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 року про повернення позовної заяви у справі №915/43/24 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 року про повернення позовної заяви у справі №915/43/24 скасувати.

Матеріали справи №915/43/24 передати Господарському суду Миколаївської області на розгляд.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді С.І. Колоколов Я.Ф. Савицький