Постанова

від 12.03.2024 по справі 910/13679/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2024 р. Справа№ 910/13679/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 12.03.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "ТОРГДІАЛ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.11.2023 (повний текст складено 28.11.2023)

у справі № 910/13679/23 (суддя Оксана Гумега)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "ТОРГДІАЛ"

про стягнення 2 231 893, 82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "ТОРГДІАЛ" про стягнення 2 231 893,82 грн на підставі договору складського зберігання № 54 від 06.12.2022, з яких: 1 565 678,78 грн основного боргу; 431 902,07 грн пені, 57 192,42 грн інфляційних нарахувань; 26 234,84 грн 3% річних; 150 885,71 грн 10% штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору складського зберігання № 54 від 06.12.2022 в частині здійснення оплати послуг за період з 06.12.2022 по 31.07.2023.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №910/13679/23 позов задоволено частково.

За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 565 678,78 грн основного боргу, 33 327,65 грн пені, 150 885,71 грн - 10% штрафу, 2 260,84 грн - 3% річних, 21 025,85 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з встановлених судом обставин справи стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати за послуги зберігання продукції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та винести нове, яким в задоволенні позову відмовити в частині.

Так, апелянт не погоджується з рішення суду першої інстанції в частині доведеності наявності заборгованості по договору складського зберігання №54 від 06.12.2022 за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 у сумі 19149,11 грн, оскільки такий договір припинив свою дію 30.06.2023, а відтак правові підстави для нарахування плати за наданні послуги по такому правочину після 30.06.2023 відсутні.

За аналогічних доводів скаржник вважає, що нарахування пені у сумі 33327,65 грн після 30.06.2023, тобто припинення дії договору складського зберігання №54 від 06.12.2022, є безпідставним.

Відповідач також вважає, що суд першої інстанції неправильно розтлумачив положення пункту 3 додаткової угоди № 2 від 01.05.2023 до договору складського зберігання зерна №54 від 06.12.2022, і відповідно безпідставно задовольнив позовну вимогу про стягнення 150 885,71 грн 10% штрафу.

Скаржник також звернув увагу на ті обставини, що позивачем не надано суду достовірні дані щодо розміру заборгованості за основним зобов`язанням, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "ТОРГДІАЛ" було частково сплачено заборгованість на розрахунковий розрахунок позивача у сумі 450000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №642 від 03.10.2023, №653 від 10.10.2023 та №661 від 20.10.2023.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, наголошуючи на його законності та обґрунтованості.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 06.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" (зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "ТОРГДІАЛ" (поклажодавець) через систему електронного документообігу "Вчасно" був укладений договір складського зберігання № 54 (далі - договір).

Умовами договору передбачено таке:

- поклажодавець зобов`язується передати на зберігання сільськогосподарську продукцію зернових, зернобобових та олійних культур врожаю 2022 року (далі - продукція або зерно), сплатити зерновому складу усі визначені договором платежі, а також отримати продукцію зі зберігання, а зерновий склад зобов`язується прийняти продукцію на зберігання, надати послуги та виконати роботи, передбачені договором стосовно продукції, та повернути її поклажодавцеві. Строк зберігання та кількість продукції визначена в п. 1.2. договору (п. 1.1.);

- граничний строк зберігання продукції - 30.06.2023 (включно) (п. 1.2.);

- зерновий склад зобов`язується прийняти на зберігання у поклажодавця продукцію та довести її до якісних показників, зазначених у п. 2.10 даного договору, а також забезпечити її кількісне та якісне зберігання (пп 3.1.1 п. 3.1 договору;

- поклажодавець зобов`язується своєчасно розраховуватися за надані йому послуги з приймання, сушіння, очищення, зберігання, вентилювання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов`язаних зі зберіганням продукції, відшкодувати вартість оформлення та реєстрації складських документів за тарифами, визначеними у відповідному додатку до цього Договору, що є його невід`ємною частиною (пп 3.2.1 п. 3.2);

- поклажодавець зобов`язується по закінченні строку зберігання - забрати продукцію з зернового складу (пп 3.2.5. п. 3.2.);

- вартість послуг зернового складу визначена сторонами у відповідному додатку до цього договору, що є його невід`ємною частиною (п. 6.1.);

- розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі (в гривнях), що включає в себе податок на додану вартість (п. 6.2.);

- послуги зернового складу з приймання, очищення, сушіння та зберігання, інші платежі, передбачені цим договором або додатками до нього, повинні бути оплачені поклажодавцем протягом 3-х робочих днів з дня одержання виставленого зерновим складом рахунку, але у будь-якому випадку не пізніше 15-го числа місяця наступного за місяцем надання послуг. Виставлення, виписування, надання поклажодавцю рахунку не є обов`язковою передумовою для оплати наданих зерновим складом послуг. Достатньою підставою для оплати є отримання акту здачі - приймання виконаних робіт або акту-розрахунку, які складені та надані поклажодавцю відповідно до умов даного Договору та дають можливість сторонам чітко розуміти вартість наданих послуг. Кінцева оплата наданих послуг згідно вказаних в цьому пункті документів має відбутись не пізніше 15-го числа місяця наступного за місяцем надання послуг (складання вказаних документів) (п. 6.3.);

- зерновий склад зобов`язаний щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця направляти акт(и) здачі-приймання виконаних робіт поклажодавцю або передати представнику поклажодавця. Поклажодавець повинен підписати та повернути акт протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання. В разі неповернення акту здачі-приймання виконаних робіт у зазначений термін, акт здачі-приймання виконаних робіт вважається погодженим поклажодавцем, а роботи/послуги - такими, що прийняті поклажодавцем без зауважень (п. 6.11.);

- строк зберігання продукції визначений у п. 1.2. договору. Відлік строку зберігання починається з дня передачі продукції зерновому складу на зберігання,а при переоформленні продукції - з дня зарахування продукції на особовий рахунок поклажодавця. Зберігання продукції понад строк, встановлений цим договором , можливе тільки за взаємною домовленістю сторін та оформлюється додатковою угодою до договору (п. 8.1.);

- договір набирає чинності з дати його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором в частині строку зберігання, визначеного в п. 1.2. договору, та оплати наданих послуг. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору, а також від проведення взаєморозрахунків у частині фактично виконаних за договором зобов`язань (п. 9.1.);

- сторони узгодили, що підписуючи цей договір сторони також погодили використання кваліфікованого електронного підпису в документообігу в межах виконання цього договору, в тому числі при складанні первинних документів. Сторонами погоджено використання такого кваліфікованого електронного підпису в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством України. Сторони погодили, що договір, додаткові угоди до цього договору, додатки, специфікації, які є невід`ємною частиною цього договору, а також первинні документи на виконання цього договору можуть складатися сторонами в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи, електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису. При складанні таких документів у електронному вигляді та підписанні їх з використанням кваліфікованого електронного підпису застосовуються кваліфіковані електронні печатки сторін (за наявності). Сторони погодили, що застосування електронного документообігу відбувається із застосуванням онлайн-сервісу документообігу Вчасно (Сервіс) - програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу, призначеної для автоматизації процесів електронного документообігу між сторонами цього договору, що передбачає підписання, надсилання, отримання та зберігання електронних документів онлайн за посиланням - https://vchasno.ua (надалі - оператор (посередник) системи електронного документообігу). Електронний документ вважається одержаним його адресатом з часу та дати надходження авторові повідомлення в електронній формі від оператора (посередника) системи електронного документообігу повідомлення про відправлення документу адресату (п. 9.2.);

- доповнення та зміни до цього договору є його невід`ємними частинами у разі, якщо вони узгоджені та підписані належним чином уповноваженими представниками сторін, окрім випадків, визначених цим договором (п. 9.12.).

Додатками № 1 та № 2 до договору узгоджені сторонами тарифи послуг при грошовій формі розрахунку, в грн. з ПДВ.

01.05.2023 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору (далі - додаткова угода №2), відповідно до пункту 1 якої визначили, що сума боргу поклажодавця перед зерновим складом по договору за послуги зберігання становить 1 508 857,16 грн.

У пункті 2 додаткової угоди №2 сторони узгодили, що поклажодавець зобов`язаний оплатити суму боргу в розмірі 1 508 857,16 грн до 31.07.2023.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди №2 сторони передбачили, що у разі невиконання пунктів 1, 2 додаткової угоди, поклажодавець зобов`язався сплатити на користь зернового складу, крім штрафних санкцій, визначених у договорі, штраф у розмірі 10% від суми, визначеної у пункті 1 цього договору.

Пунктом 5 додаткової угоди сторони узгодили, що інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Договір та додаткова угода № 2 до договору підписані з використанням кваліфікованого електронного підпису та із застосуванням кваліфікованих електронних печаток сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору в період з 06.12.2022 по 31.07.2023 позивач надав, а відповідач прийняв послуги зі складського зберігання кукурудзи некласної на загальну суму 1 565 686,78 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №591 від 31.12.2022, №46 від 31.01.2023, №87 від 28.02.2023, №125 від 31.03.2023, №159 від 30.04.2023, №189 від 31.05.2023, №212 від 30.06.2023 та №252 від 31.07.2023.

Водночас, у встановлений договором строк відповідач не розрахувався за надані позивачем послуги.

Викладені обставини і стали підставою для звернення з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача 1 565 678,78 грн основного боргу на підставі договору, а також 431 902,07 грн пені, 57 192,42 грн інфляційних нарахувань, 26 234,84 грн 3% річних та 150 885,71 грн 10% штрафу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку щодо часткового задоволення апеляційної скарги, з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором складського зберігання зерна.

Так, відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва. Якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що зерновий склад має право розпоряджатися ним (або його частиною), то відносини сторін базуються на правилах про позику. Порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред`явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.2. договору сторони погодили граничний строк зберігання продукції до 30.06.2023 (включно).

Між тим, за умовами пп 3.2.5. п. 3.2. договору поклажодавець зобов`язується по закінченні строку зберігання забрати продукцію з зернового складу.

З позовних вимог вбачається, що після закінчення строку дії договору, тобто після 30.06.2023), позивач продовжував надавати відповідачу послуги із зберігання продукції за договором складського зберігання №54 від 06.12.2022, на підтвердження чого надав акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №252 від 31.07.2023.

Водночас, в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що договір припинив свою дію 30.06.2023, і відповідно здійснювати нарахування оплати за послуги зберігання є безпідставним.

На спростування позиції скаржника, до відзиву на апеляційну скаргу позивач подав додаткову угоду №3 від 29.06.2023 до договору складського зберігання №54 від 06.12.2022, за умовами пункту 1 якої зерновий склад і поклажодавець у зв`язку з необхідністю продовження строку зберігання продукції, погодились продовжити строк зберігання до 31.12.2023.

Інші умови договору лишаються незмінними, сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання (п. 2 додаткової угоди №3).

Дана додаткова угода укладена через систему електронного документообігу "Вчасно" із застосуванням кваліфікованих електронних підписів та печаток сторін.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1-3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Нормою статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних принципів (засад) господарського судочинства віднесено принцип диспозивтивності, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 14 ГПК України).

Як зазначає позивач у відзиві на апеляційну скаргу, ним не було подано додаткову угоду №3 до договору складського зберігання №54 від 06.12.2022 до суду першої інстанції, оскільки апелянт в суді першої інстанції не подавав відзив на позовну заяву, не заперечував дію договору з огляду на її строк та положення законодавства, а вказаний доказ подається на спростування позиції апелянта, викладеної лише у апеляційній скарзі, і свідчить про введення суду апеляційної інстанції в оману, адже йому відомо про наявність укладеної додаткової угоди, якою продовжено строк зберігання до 31 грудня 2023 року, а тому позиція про закінчення строку дії договору не відповідає дійсності.

Відповідно до частин 1, 4 статті 163 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був обізнаний із розглядом даної справи у суді першої інстанції, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "ТОРГДІАЛ" могло скористатись наданим йому процесуальним законодавством (зокрема стаття 42 ГПК України) правом на участь у судовому засіданні у суді першої інстанції та подання відзиву на позов з відповідними доказами в противагу позовним вимогам. За вказаних обставин, а також враховуючи викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача, колегія суддів дійшла до висновку про долучення до матеріалів справи додаткової угоди №3 до договору складського зберігання №54 від 06.12.2022 з наданням їй правової оцінки у сукупності з іншими доказами щодо строку дії договору.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на відсутність доказів та доводів сторін про те, що поклажодавець після 30.06.2023 забрав продукцію з зернового складу, як це передбачено пп 3.2.5. п. 3.2. договору. Тобто продукція і після 30.06.2023 знаходилась на зерновому складі. При цьому, зберігання продукції понад строк, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін та оформлюється додатковою угодою до договору (п. 8.1 договору).

Викладене у сукупності свідчить про те, що строк дії договору складського зберігання №54 від 06.12.2022 було продовжено додатковою угодою №3 до 31.12.2023.

Отже, судом встановлено, що в період з 06.12.2022 по 31.07.2023 позивач надав відповідачу послуги зі складського зберігання кукурудзи некласної на загальну суму 1 565 686,78 грн, що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними сторонами:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 591 від 31.12.2022 суму 1 434 731,57 грн (укладений через систему електронного документообігу "Вчасно");

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 46 від 31.01.2023 на суму 19 149,11 грн (укладений в паперовому вигляді);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 87 від 28.02.23 на суму 17 295,97 грн (укладений через систему електронного документообігу "Вчасно");

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 125 від 31.03.2023 на суму 19 149,11 грн (укладений через систему електронного документообігу "Вчасно");

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 159 від 30.04.2023 на суму 18 531,40 грн (укладений через систему електронного документообігу "Вчасно");

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 189 від 31.05.2023 на суму 19 149,11 грн (укладений через систему електронного документообігу "Вчасно");

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 212 від 30.06.2023 на суму 18 531,40 грн (укладений через систему електронного документообігу "Вчасно");

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 252 від 31.07.2023 на суму 19 149,11 грн (був надісланий позивачем відповідачу 02.08.2023 через систему електронного документообігу "Вчасно", але не підписаний відповідачем).

Всі вищенаведені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), окрім акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 252 від 31.07.2023, підписані уповноваженими представниками сторін (власноруч або з використанням кваліфікованого електронного підпису) та скріплені печатками сторін (у тому числі із застосуванням кваліфікованих електронних печаток).

Підписанням вищенаведених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідач підтвердив повноту та своєчасність наданих позивачем послуг за договором, а також відсутність у нього зауважень чи заперечень стосовно обсягу та вартості отриманих послуг.

Стосовно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 252 від 31.07.2023, який був надісланий позивачем відповідачу 02.08.2023 через систему електронного документообігу "Вчасно", проте на даний час не підписаний та не повернутий відповідачем, що підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що з урахуванням умов п. 6.11 договору такий акт здачі-приймання виконаних робіт на суму 19 149,11 грн вважається погодженим відповідачем, а роботи/послуги - такими, що прийняті відповідачем без зауважень.

Так, пунктом 6.11 договору сторони передбачили, що поклажодавець (відповідач) повинен підписати та повернути акт протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання. В разі неповернення акту здачі-приймання виконаних робіт у зазначений термін, акт здачі-приймання виконаних робіт вважається погодженим поклажодавцем (відповідачем), а роботи/послуги - такими, що прийняті поклажодавцем без зауважень.

Відповідно до п. 6.3 договору кінцева оплата наданих послуг згідно акту здачі - приймання виконаних робіт мала відбутись не пізніше 15-го числа місяця наступного за місяцем надання послуг (складання акту здачі - приймання виконаних робіт).

Водночас, відповідно до пункту 2 додаткової угоди сторони узгодили, що поклажодавець зобов`язаний оплатити суму боргу, визначену в п. 1. додаткової угоди, в строк до 31.07.2023.

Згідно з частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

За висновками Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 609/67/18 ознаками новації відповідно до змісту статті 604 Цивільного кодексу України є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); є двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання.

Отже, уклавши додаткову угоду № 2 від 01.05.2023 до договору, сторони здійснили заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новацію) в частині строку оплати за послуги зберігання, а саме у пункті 2 цієї додаткової угоди узгодили, що поклажодавець зобов`язаний оплатити до 31.07.2023 суму боргу в розмірі 1 508 857,16 грн, яка визначена сторонами на дату укладення цієї додаткової угоди.

Відтак, сума боргу поклажодавця (відповідача) перед зерновим складом (позивачем) за послуги зберігання за договором, визначена в п. 1 додаткової угоди, станом на 01.05.2023 становить 1 508 857,16 грн.

Проте, у визначений додатковою угодою строк (до 31.07.2023) відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати суми боргу за послуги зберігання у розмірі 1 508 857,16 грн (за період з 06.12.2022 по 30.04.2023).

Крім того, оплата за послуги за період з 01.05.2023 по 31.07.2023 у сумі 56 829, 62 грн станом на момент звернення зданим позовом до суду (29.08.2023) також не була здійснена відповідачем.

Строк виконання вказаного грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви є таким, що настав, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими.

Водночас, колегією суддів встановлено, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, а саме у жовтні 2023 року відповідачем було частково оплачено заборгованість за договором складського зберігання №54 від 06.12.2022, а саме перераховано на розрахунковий розрахунок позивача 450000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №642 від 03.10.2023, №653 від 10.10.2023 та №661 від 20.10.2023, доданими Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "ТОРГДІАЛ" до апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20.

У постанові від 12.07.2022 у справі № 909/1036/21 Верховний суд у складі Касаційного господарського суду зазначив, що пункт 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України текстуально відповідає пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України. Тому відповідні норми процесуального права мають застосовуватися судом однаково.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на положення частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За висновками Верховного суду, викладених у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1873/17, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

У даному випадку позивач, отримавши від відповідача оплату за послуги зберігання у сумі 450000,00 грн, не повідомив про це суд першої інстанції.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем було сплачено грошові кошти у розмірі 450000,00 грн після відкриття провадження у справі, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 450000,00 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Водночас, доказів оплати решти заборгованості у сумі 1115678,78 грн не надано.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором складського зберігання №54 від 06.12.2022 у сумі 1115678,78 грн є обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення на підставі пункту 3 додаткової угоди №2 до договору 150 885,71 грн 10% штрафу, 431 902,07 грн пені, 57 192,42 грн інфляційних нарахувань, 26 234,84 грн 3% річних.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Заявляючи про стягнення штрафу позивач посилається на положення п. 3 додаткової угоди до договору, яким передбачено, що у разі невиконання пунктів 1, 2 додаткової угоди, поклажодавець зобов`язався сплатити на користь зернового складу, крім штрафних санкцій визначених у договорі, штраф у розмірі 10% від суми, визначеної у пункті 1 цього договору.

Так, у пункті 1 додаткової угоди №2 сторони визначили, що сума боргу поклажодавця перед зерновим складом по договору за послуги зберігання становить 1 508 857,16 грн.

У пункті 2 додаткової угоди №2 сторони узгодили, що поклажодавець зобов`язаний оплатити суму боргу в розмірі 1 508 857,16 грн до 31.07.2023.

Відповідно до п. 7.2 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати поклажодавцем наданих зерновим складом послуг (виконаних робіт), поклажодавець, зокрема, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи вчинену сторонами новацію (п. 2 додаткової угоди до договору), суд встановив, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати суми боргу в розмірі 1508857,16 грн з 01.08.2023. Крім того, враховуючи п. 6.3 договору, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати за актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № 189 від 31.05.2023 на суму 19 149,11 грн - з 16.06.2023, за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 212 від 30.06.2023 на суму 18 531,40 грн - з 16.07.2023, за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 252 від 31.07.2023 на суму 19 149,11 грн - з 16.08.2023.

Оскільки, судом встановлено обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати послуг за зберігання продукції, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати стягнення з відповідача передбачених п. 7.2. договору пені та п. 3 додаткової угоди №2 до договору штрафу.

Разом з тим, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 33327,65 грн за розрахунком суду першої інстанції, перевіреного судом апеляційної інстанції. В іншій частині вимоги про стягнення пені (398574,42 грн) судом відхиляються як необґрунтовані.

Оскільки судом встановлено, що борг у розмірі 1508857,16 грн до 31.07.2023 відповідач не сплатив, вимоги позивача на підставі п. 3 додаткової угоди до договору про стягнення з відповідача 150 885,71 грн 10% штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Твердження скаржника про те, що після припинення дії договору (на думку скаржника це 30.06.2023) нарахування пені є безпідставним, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до пункту п. 9.1. договору, останній набирає чинності з дати його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором в частині строку зберігання, визначеного в п. 1.2. договору, та оплати наданих послуг. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору, а також від проведення взаєморозрахунків у частині фактично виконаних за договором зобов`язань.

Доводи апелянта стосовно неправильного тлумачення пункту 3 додаткової угоди до договору колегія суддів оцінює критично, оскільки з умов даного пункту не вбачається неоднозначності його тлумачення.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, судом встановлено обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати послуг за зберігання продукції, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі здійснювати нарахування відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Водночас, вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 2 260,84 грн, за розрахунком суду першої інстанції, перевіреного судом апеляційної інстанції. В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних (23 974,00 грн) задоволенню не підлягають.

Крім того, здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, є необґрунтованим з огляду на встановлені судом обставини вчиненої сторонами новації та наявність дефляції у періоди, коли відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати суми боргу в розмірі 1508857,16 грн та сум боргу за актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № 189 від 31.05.2023, № 212 від 30.06.2023, № 252 від 31.07.2023. Відтак вимоги позивача про стягнення 57192,42 грн інфляційних нарахувань судом відхиляються як необґрунтовані.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 115 678,78 грн основного боргу, 33327,65 грн пені, 150 885,71 грн 10% штрафу, 2 260,84 грн3% річних. Провадження у справі в частині стягнення 450000,00 грн основного боргу підлягає закриттю. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення

Пунктами 1, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог; в частині закриття провадження у справі витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки даний спір виник у зв`язку із неправомірними діями відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "ТОРГДІАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/13679/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/13679/23 змінити.

Закрити провадження в частині основного боргу у розмірі 450 000 грн.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "ТОРГДІАЛ" (Україна, 01042, місто Київ, вулиця Іоанна, Павла ІІ, будинок 4/6, корпус В, офіс 201; ідентифікаційний код 36757500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" (Україна, 23032, Вінницька область, Жмеринський район, село Міжлісся, вулиця Лісова, будинок 2; ідентифікаційний код 35599189) 1 115 678,78 грн. (один мільйон сто п`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 78 коп.) основного боргу, 33 327,65 грн. (тридцять три тисячі триста двадцять сім гривень 65 коп.) пені, 150 885,71 грн. (сто п`ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят п`ять гривень 71 коп.) 10% штрафу, 2 260,84 грн. (дві тисячі двісті шістдесят гривень 84 коп.) 3% річних, 21 025,85 грн. (двадцять одну тисячу двадцять п`ять гривень 85 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.»

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/13679/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 02.04.2024.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова