Постанова

від 02.04.2024 по справі 910/7301/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. Справа№ 910/7301/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 02.04.2024 у справі №910/7301/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024, повний текст якого виготовлений 18.01.2024,

яким задоволено заяву б/н від 15.12.2023 року «Про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг»

у справі № 910/7301/23 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг»

про стягнення грошових коштів

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/7301/23 задоволено заяву б/н від 15.12.2023 «Про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» у справі № 910/7301/23 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 38 000,00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, витрати на правничу (правову) допомогу в сумі 38 000,00 грн. підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг».

При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» на те, що сума судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг», які підлягають відшкодуванню, повинна бути зменшена пропорційно сумі задоволеного позову та половині розміру ціни зустрічного позову, зазначивши про те, що часткове задоволення зустрічного позову ТОВ «Інтерхолдінг» обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/7301/23 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 11 472,20 грн.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що судом першої інстанції при винесення оскаржуваного рішення не прийнято до уваги те, що правнича допомога, стягнення вартості якої було заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг», була понесена останнім як під час розгляду первісного, так і під час розгляду зустрічного позовів, а відтак такі витрати мають бути розподілені виходячи, в тому числі, і з наслідків розгляду первісного позову, який було задоволено. За таких обставин, враховуючи те, що загальна сума майнових вимог за первісним та зустрічним позовом становить 829 754,37 грн. з врахуванням задоволення первісного позову та часткового задоволення зустрічного позову, розмір витрат, які підлягають відшкодуванню становить 11 472,20 грн.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 13.02.2024, справу № 910/7301/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/7301/23, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «УВС Інжиніринг» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/7301/23 об`єднані в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/7301/23 призначено на 02.04.2024 об 11:15 год.

У зв`язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Гончарова С.А. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1454/24 від 01.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7301/23.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 01.04.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» на додаткові рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/7301/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

Станом на 02.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача за первісним позовом апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

У травні 2023 року позивач за первісним позовом (далі позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом (далі відповідач) основного боргу в сумі 328 632,49 грн. за виконані за договором підряду № 20200701/СВ від 01.07.2020, але неоплачені роботи.

У відзиві на позов відповідач, серед іншого, навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (включаючи первісний та зустрічний позови), а саме 40 000,00 грн. витрат на правничу (правову) допомогу адвоката, а також зазначив, що в подальшому розмір витрат буде деталізовано та уточнено в передбаченому законодавством порядку. До відзиву на позов відповідачем було додано копії укладеного з Адвокатським об`єднанням «Лігал Веріті» договору про надання професійної правової (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг № 01/11 -01 від 01.11.2021, додаткових угод № 2 від 15.02.2022 та № 28122022-01 від 28.12.2022 до вказаного договору.

Крім того, відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом у якому просив стягнути з позивача неустойку за прострочення виконання робіт у розмірі 501 121,88 грн., яка нарахована на підставі п. 8.2 спірного договору за період з 03.11.2020 по 16.03.2021.

У зустрічному позові відповідачем також наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (включаючи первісний та зустрічний позови), а саме 40 000,00 грн. витрат на правничу (правову) допомогу адвоката.

10.11.2023 до суду від відповідача надійшла заява в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, в якій відповідач повідомив суд про те, що докази понесення судових витрат із наданням професійної правничої допомоги адвоката, будуть подані відповідачем до суду протягом п`яти днів з моменту ухвалення судового рішення у цій справі № 910/7301/23.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/7301/23:

- первісний позов задоволено повністю, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» присуджено основний борг в сумі 328 632,49 грн. та судовий збір в сумі 4 929,49 грн.;

- зустрічний позов задоволено частково, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» присуджено неустойку в сумі 250 560,94 грн. та судовий збір в сумі 7 516,83 грн., в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

15.12.2023 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 15.12.2023 «Про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу», в якій заявник просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 38 000,00 грн. До вказаної заяви додані копії додаткової угоди № 29052023-01 від 29.05.2023 до договору про надання професійної правової (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг № 01/11 -01 від 01.11.2021, акту здачі-приймання послуг з правової (правничої) допомоги адвоката № 5 від 13.12.2023 згідно договору № 01/11-01 від 01.11.2021 року та рахунку на оплату № 5 від 13.12.2023.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/7301/23 заяву б/н від 15.12.2023 «Про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу» відповідача у справі № 910/7301/23 задоволено, до стягнення з позивача на користь відповідача присуджено витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 38 000,00 грн.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою при розгляді заяви про перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами є відповідна заява про заяви про перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, відзив на таку заяву або письмові пояснення сторін щодо такої заяви, а докази понесення таких витрат - до розгляду заяви про перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами по суті, або протягом п`яти днів після її розгляду по суті за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи слідує, що:

- у відзиві на позов та у зустрічному позові відповідач, серед іншого, навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (включаючи первісний та зустрічний позови), а саме 40 000,00 грн. витрат на правничу (правову) допомогу адвоката, а також зазначив, що в подальшому розмір витрат буде деталізовано та уточнено в передбаченому законодавством порядку. До відзиву на позов відповідачем було додано копії укладеного з Адвокатським об`єднанням «Лігал Веріті» договору про надання професійної правової (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг № 01/11 -01 від 01.11.2021, додаткових угод № 2 від 15.02.2022 та № 28122022-01 від 28.12.2022 до вказаного договору;

- 10.11.2023 до суду від відповідача надійшла заява в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, в якій відповідач повідомив суд про те, що докази понесення судових витрат із наданням професійної правничої допомоги адвоката, будуть подані відповідачем до суду протягом п`яти днів з моменту ухвалення судового рішення у цій справі № 910/7301/23;

- 15.12.2023 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 15.12.2023 «Про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу», в якій заявник просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 38 000,00 грн. До вказаної заяви додані копії додаткової угоди № 29052023-01 від 29.05.2023 до договору про надання професійної правової (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг № 01/11 -01 від 01.11.2021, акту здачі-приймання послуг з правової (правничої) допомоги адвоката № 5 від 13.12.2023 згідно договору № 01/11-01 від 01.11.2021 року та рахунку на оплату № 5 від 13.12.2023.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії укладеного з Адвокатським об`єднанням «Лігал Веріті» договору про надання професійної правової (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг № 01/11 -01 від 01.11.2021, додаткових угод № 28122022-01 від 28.12.2022 та № 29052023-01 від 29.05.2023 до вказаного договору, акту здачі-приймання послуг з правової (правничої) допомоги адвоката № 5 від 13.12.2023 згідно договору № 01/11-01 від 01.11.2021 року та рахунку на оплату № 5 від 13.12.2023.

Наданими відповідачем документами підтверджено наступне.

01.11.2021 року між Адвокатським об`єднанням «Лігал Веріті» (виконавець) та відповідачем (клієнт) укладено договір про надання професійної правової (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг № 01/11-01 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової (правничої) допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової (правничої) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Згідно з п. 4.1. Договору за надані послуги з правової (правничої) допомоги (юридичні послуги) клієнт сплачує виконавцю гонорар (ціну послуг).

В п. 4.4 Договору визначено, що за кожним фактом надання послуг за домовленістю сторін виконавцем складається відповідний акт наданих послуг.

У додатковій угоді № 29052023-01 від 29.05.2023 до Договору сторони погодили: надання виконавцем послуг щодо захисту прав та законних інтернів у господарській справі № 910/7301/23; орієнтовна ціна послуг складає 40 000,00 грн.; погодинна ставка адвокатського гонорару становить 2 000,00 грн. за годину; обсяг наданих послуг фіксується в акті здачі-приймання послуг з правової (правничої) допомоги адвоката.

13.12.2023 між клієнтом та виконавцем складено та підписано акт № 5 здачі-приймання послуг з правової (правничої) допомоги адвоката згідно договору № 01/11-01 від 01.11.2021 року, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість.

Зі змісту вказаного акта вбачається, що виконавець надав клієнту наступну правову допомогу:

1. аналіз нормативно-правової бази та судової практики з питань щодо захисту прав Клієнта, опрацювання правової позиції клієнта щодо захисту під час розгляду справи № 910/7301/23 за зустрічним позовом, підготовка зустрічної позовної заяви від 31.05.2023, підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 21.07.2023, ознайомлення з матеріалами 27.07.2023, підготовка відповіді па відзив на зустрічний позов від 31.07.2023, підготовка заперечень від 17.10.2023 на клопотання ТОВ «УВС Інжиніринг» про зменшення розміру неустойки від 29.09.2023, заява в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України від 09.11.2023. Результатом чого є відповідне судове рішення від 12.12.2023 у справі № 910/7301/23, яким зустрічні позовні вимоги Клієнта задоволено частково (13 год.) - 26 000,00 грн.;

- представництво клієнта в суді у справі № 910/7301/23 (виходячи з розрахунку 1 година на одне судове засідання, включаючи час на проїзд адвоката до суду, підготовку до розгляду справи, участь адвоката в судовому засіданні: 11.07.2023; 05.09.2023; 03.10.2023; 17.10.2023; 21.11.2023; 12.12.2023 (6 год.) - 12 000,00 грн.

Представництво інтересів відповідача у даній справі здійснювалося адвокатом Лук`яненко В.О. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1402017 від 31.05.2023.

Доказів оплати вказаних послуг матеріали справи не містять, проте колегія суддів зазначає про те, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також слід врахувати і те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу Адвокатським об`єднанням «Лігал Веріті» послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У суді першої інстанції позивачем подано заперечення на клопотання (заяву), доводи якого зводяться до того, що сума судових витрат відповідача, які підлягають відшкодуванню, повинна бути зменшена пропорційно сумі задоволеного позову та половині розміру ціни зустрічного позову. Аналогічні за змістом доводи наведені і у апеляційній скарзі.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що з наданих відповідачем документів слідує, що заявлені ним у цій справі витрати на правничу допомогу пов`язані саме з розглядом зустрічного позову, а, як, вірно встановлено судом першої інстанції часткове задоволення зустрічного позову обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки та не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є наслідком виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого положеннями законодавства України.

Колегія суддів вважає за доцільне зауважити на правовій позицій щодо розподілу судових витрат, яка викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16, згідно з якою у випадку зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Колегія суддів зазначає про те, що хоча така позиція і стосується розподілу витрат по сплаті судового збору, а не витрат на правову допомогу, проте визначений ГПК України принцип розподілу як витрат по сплаті судового збору, так і витрат на правову допомогу є тотожнім.

В свою чергу позивачем жодних заперечень як щодо вартості години роботи адвоката, так і щодо обсягу наданих послуг фактично не надано, позивачем не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така не співмірність.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який дійшов висновку, що виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, витрати на правничу (правову) допомогу в сумі 38 000,00 грн. підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/7301/23, яким задоволено заяву б/н від 15.12.2023 року «Про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг», отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/7301/23, яким задоволено заяву б/н від 15.12.2023 року «Про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг», залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/7301/23, яким задоволено заяву б/н від 15.12.2023 року «Про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг», залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7301/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 02.04.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала