Постанова

від 03.04.2024 по справі 910/14919/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. Справа№ 910/14919/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Макеєв В.Ф.,

від відповідача - Яндян О.А.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассет Менеджмент"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023

у справі № 910/14919/23 (суддя Плотницька Н.Б.)

За позовом Приватного підприємства "Гранд-Баварія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассет Менеджмент"

про стягнення 987 814 грн 50 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Приватне підприємство "Гранд-Баварія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассет Менеджмент" про стягнення 987 814 грн. 50 коп.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 22.02.2022 року № 17 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з поставки оплаченого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 670 020 грн. 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 111 425 грн. 24 коп. пені, 31 610 грн. 26 коп. 3 % річних та 174 759 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассет Менеджмент" на користь Приватного підприємства "Гранд-Баварія" заборгованість в розмірі 670 020 грн 00 коп., 3 % річних в розмірі 5 176 грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 127 грн. 95 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України вимоги позивача про стягнення з відповідача 670 020 грн. 00 коп. заборгованості підлягають задоволенню. Водночас, місцевий господарський суд встановив відсутність у матеріалах справи доказів прострочення виконання відповідачем, як постачальником зобов`язань щодо передачі товару позивачеві, а тому заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 111 425 грн. 24 коп. пені за прострочення відповідачем терміну передачі товару, нарахованої за період прострочення з 22.02.2022 року по 18.09.2023 року не підлягають задоволенню. Також суд першої інстанції встановив, що у відповідача виник обов`язок щодо повернення коштів не пізніше 16.06.2023 року, а прострочення виконання грошового зобов`язання в цій частині виникло 17.06.2023 року, відтак за розрахунком місцевого господарського суду вимоги про стягнення 3% річних задоволені частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ассет Менеджмент" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 року та закрити провадження у справі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зокрема скаржник вважає, що позивач з березня по зараз не має права здійснювати господарську діяльність за спірним договором купівлі продажу від 22.02.2022 року № 17, в тому числі по отриманню назад коштів, а також укладати інші договори та вчиняти правочини, адже навіть перерахування на користь таких юридичних осіб вже є здійсненням ними господарської діяльності, що є нікчемним правочином, оскільки позивач не перереєструвався на підконтрольну територію України, а керівництво позивача знаходиться на окупованій території. Відтак, на думку скаржника до моменту зміни стягувачем адреси місцезнаходження, здійснення платежів на тимчасово окуповану територію з території України будуть порушуватись норми Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Крім того скаржник звертає увагу, що довіреність позивача від 01.03.2023 року на ім`я Іванова Валерія Сергійовича та Договір про надання правової допомоги від 13.05.2023 року № 423 укладений між позивачем та адвокатом Макеєвим Валерієм Федоровичем є нікчемним в силу закону, а саме статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассет Менеджмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 року у справі №910/14919/23, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14919/23.

25.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/14919/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 15 191 грн. 93 коп. та подання до суду доказів направлення копії апеляційної скарги позивачу у справі.

06.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассет Менеджмент" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та поясненнями щодо доказів направлення копії скарги позивачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассет Менеджмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 року у справі №910/14919/23, розгляд справи призначено на 03.04.2024 року.

20.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Гранд-Баварія", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

12.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Гранд-Баварія", позивача у справі, надійшли додаткові пояснення.

19.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассет Менеджмент", відповідача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

22.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Гранд-Баварія", позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассет Менеджмент" та Приватного підприємства "Гранд-Баварія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

27.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 03.04.2024 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 22.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ассет Менеджмент" (продавець за договором, відповідач у справі) та Приватним підприємством "Гранд-Баварія" (покупцем за договором, позивач у справі) укладено договір купівлі-продажу № 17 (далі - договір) відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати покупцеві, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти мінеральні добрива (надалі за текстом - товар), тип яких, кількість, ціна (включаючи ПДВ) за одиницю виміру та вид упаковки визначаються сторонами в додатках до даного договору, що є його невід`ємною частиною. (а.с. 5).

Згідно з пунктом 3.1 договору продавець передає покупцеві товар протягом 14-ти робочих днів від дати оплати рахунку-фактури.

Поставка товару здійснюється на умовах самовивозу або за домовленістю сторін (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору дата передачі товару продавцем визначається датою оформлення товарно-транспортної накладної.

У відповідності до пункту 4.1 договору покупець зобов`язується здійснити всі розрахунки з продавцем за товар шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця наступним чином: авансовий платіж в розмірі 100% від суми договору на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання договору на основі виставлених рахунків-фактур.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що продавець несе відповідальність за цим договором у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми здійсненої попередньої оплати в разі прострочення терміну передачі товару.

Відповідно до пункту 7.2 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року, але в плані розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 11.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Відповідно до матеріалів справи, на виконання умов договору на підставі виставленого відповідачем рахунку № 38 від 22.02.2022 року позивачем згідно платіжного доручення № 34 (#927737525213) від 22.02.2022 року було перераховано на розрахунковий рахунок продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассет Менеджмент" грошові кошти у сумі 670 020 грн. 00 коп. (а.с. 8-9).

Водночас, як зазначив позивач, відповідачем поставка товару в обсязі та на суму, передбачену рахунком та відповідно до здійсненої позивачем передплати, здійснена не була.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів від 13.06.2023 року за договором купівлі-продажу № 17 від 22.02.2022 року, відповідно до якої позивачем встановлено строк повернення коштів до 16.06.2023 року. (а.с. 10-11).

У відповідь на вказану вимогу, відповідачем листом № 16/06 від 16.06.2023 року повідомлено про обмеження встановлено пунктом 2 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". (а.с. 12).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник внаслідок того, що у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо поставки товару у строк, обумовлений в договорі купівлі-продажу № 17 від 22.02.2022 року та з огляду на вимогу про повернення коштів, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 670 020 грн. 00 коп., сплачених в якості попередньої оплати, яку позивач просив стягнути в судовому порядку. Крім того, за прострочення виконання зобов`язань позивачем на суму заборгованості нараховано 111 425 грн. 24 коп. пені, 174 759 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 31 610 грн. 26 коп. 3 % річних.

Місцевий господарський суд, частково погодився з доводами позивача та задовольнив позовні вимоги частково, а саме стягнув попередню оплату в розмірі 670 020 грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 5 176 грн. 59 коп.

Колегія суддів. дослідивши матеріали справи не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає його передчасним з огляду на викладене.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Частиною 2, статті 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Як вбачається з матеріалів справи позовну заяву Приватного підприємства "Гранд-Баварія" підписано представником позивача, адвокатом Макеєв В.Ф. (а.с. 3).

В матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги №423 від 13.06.2023 року, укладений між адвокатом Макеєвим Валерієм Федоровичем та ПП «Гранд Баварія», в особі директора Іванової Л.І. (а.с. 15).

Водночас, даний договір про надання правничої допомоги №423 від 13.06.2023 року підписаний з боку ПП «Гранд Баварія» Івановим В.С. за дорученням. (зворот а.с. 15).

До позовної заяви долучено довіреність від 01.03.2023 року, якою ПП «Гранд Баварія», в особі директора Іванової Л.І. уповноважило Іванова Валерія Сергійовича представляти інтереси підприємства, яка вчинена в селі Тимошине. (а.с. 14).

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) підприємство позивача на теперішній час і на дату подачі позову зареєстровано в селі Тимошине Білокуракинського району Луганської області.

За визначенням статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133, від 18 квітня 2022 року № 259, від 18 травня 2022 року №341, від 12 серпня 2022 року № 573, від 7 листопада 2022 року № 757, від 6 лютого 2023 року № 58, від 01 травня 2023 року № 254, від 26 липня 2023 року № 451, а також від 06.11.2023 року № 734, яким строк дії воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, тобто до 14 лютого 2024 року.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 року "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" право затвердження переліку тимчасово окупованих територій було делеговане Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №1364 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, до якого, зокрема, включено Білокуракинський район район Луганської області (дата початку тимчасової окупації 05.02.2022 року).

Так, Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022 року "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Згідно цього наказу затверджений (та регулярно оновлюється) оновлений перелік тимчасово окупованих Російською Федерацією території України (пункт II цього наказу).

Отже, згідно даного наказу Білокуракінська селищна територіальна громада UA44100010000048313 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Колегія суддів звертає увагу, що у складі Білокуракінської громади: смт Білокуракине та села - Бунчуківка, Грицаївка, Дем`янівка, Заводянка, Заїківка, Калинівське, Картамишеве, Климівка, Коноплянівка, Куплювате, Курячівка, Лизине, Луб`янка, Ляшківка, Маньківка, Нещеретове, Новоандріївка, Олександропіль, Олексіївка, Осикове, Павлівка, Паньківка, Плахо-Петрівка, Попівка, Приходьківка, Просторе, Романівка, Рудове, Світленьке, Стативчине, Тимошине, Хоменкове Друге, Хоменкове Перше, Цілуйкове, Чабанове, Шапарівка, Шовкунівка.

Отже, з наведеного вбачається, що місце реєстрації ПП «Гранд Баварія» є село Тимошине Білокуракинського району Луганської області, тобто тимчасово окупована Російською Федерацією територія України.

Згідно з пунктом 2 статті 13 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207 здійснення господарської діяльності юрособами, фізособами-підприємцями та фізособами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється (ч. 6 ст. 13 Закону).

Отже, положення ст. 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" розповсюджуються на тимчасово окуповані території України, які були окуповані починаючи з 19.02.2014 року та до 24.02.2022 року.

Колегія суддів також звертає увагу, що позивачем не долучено до матеріалів справи доказів наявності у останнього відкритого банківського рахунку на території України.

Як вже було вказано вище, долучена до позовної заяви довіреність від 01.03.2023 року вчинена в селі Тимошине, тобто на території, яка тимчасово окупована Російською Федерацією. (а.с. 14).

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Отже, за своїм змістом довіреність позивача 01.03.2023 року на ім`я Іванова Валерія Сергійовича є одностороннім правочином, вольовою дією однієї особи.

Двостороннім правочином є Договір про надання правової допомоги від 13.05.2023 року №423 укладений між Позивачем та адвокатом Макеєвим Валерієм Федоровичем.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті). У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (абзац другий частини другої статті).

Враховуючи наведене вище, а також зважаючи на застереження щодо застосування абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, викладене в статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", слідує, що довіреність позивача від 01.03.2023 року на ім`я Іванова Валерія Сергійовича та Договір про надання правової допомоги від 13.05.2023 року № 423 укладений за дорученням між позивачем та адвокатом Макеєвим Валерієм Федоровичем є нікчемним в силу закону, а саме статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.09.2023 року у справі №913/527/21.

Частиною 1 статті 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Колегія суддів зазначає, що хоча в господарському процесі повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (частина 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу), до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги від 13.06.2024 року та довіреність які в розумінні статті 13 Закону України Закону № 1207 є нікчемними.

З огляду на встановлений колегією суддів факт нікчемності договору про надання правової допомоги від 13.06.2024 року та довіреності від 01.03.2023 року, позовна заява Приватного підприємства "Гранд-Баварія" підписано особою, яка не має права її підписувати.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Колегія суддів звертає увагу, що за своєю правовою природою залишення позову без розгляду, що унормовано статтею 226 Господарського процесуального кодексу України, є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених указаною статтею недоліків або дій цієї особи, та не позбавляє права позивача звернутися до суду повторно, після усунення обставин, які були підставою для залишення позову без розгляду.

Водночас, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції зазначене залишив поза увагою, належної оцінки обставинам щодо відсутності у представника позивача адвоката Макеєв В.Ф. повноважень підписувати позовну заяву Приватного підприємства "Гранд-Баварія" у спірних правовідносинах у цьому випадку не надав.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що до позовної заяви було додано лист відповідача №16/06 від 16.06.2023 року в якому останній звертав увагу на обмеження встановлені пунктом 2 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". (а.с. 12).

Враховуючи викладене, ухвалене у даній справі судове рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, в зв`язку з чим воно підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, а позов Приватного підприємства "Гранд-Баварія" підлягає залишенню без розгляду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції безпідставно розглянув позов Приватного підприємства "Гранд-Баварія".

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 року та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 року зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на висновки, сформовані колегією суддів вище.

Відповідно до частини 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що скаржник в апеляційній скарзі просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі №910/14919/23.

Втім, у статті 231 Господарського процесуального кодексу України відсутні такі підстави для закриття провадження, як підписання позовної заяви особою, яка не має права підписувати її.

Отже, в даному випадку, на підставі пункту 2 частини 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України позов Приватного підприємства "Гранд-Баварія" слід залишити без розгляду.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/14919/23 прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассет Менеджмент" підлягає частковому задоволенню, а позов Приватного підприємства "Гранд-Баварія" - залишенню без розгляду.

Відповідно до приписів ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Однак, колегія суддів бере до уваги, що відповідачем в апеляційної скарзі не ставиться питання про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, а тому апеляційний суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 226, 253-254, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассет Менеджмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 року у справі №910/14919/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 року у справі № 910/14919/23 скасувати.

3. Позовну заяву Приватного підприємства "Гранд-Баварія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассет Менеджмент" про стягнення 987 814 грн. 50 коп. залишити без розгляду.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14919/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.04.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир