Вирок

від 02.04.2024 по справі 515/523/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/560/24

Справа № 515/523/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_10 на вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 червня 2023 року, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023162240000189 від 21 лютого 2021 року, відносно

ОСОБА_8 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дмитрівка Кілійського району Одеської області, громадянина України, одруженого, утриманців не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції

Вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 червня 2023 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України та йому призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України, у виді обмеження волі на строк 1 рік 5 місяців.

На підставі ст.75 КК України. ОСОБА_8 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік та на нього покладені обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_8 не обирався.

Вирішено питання стосовно речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

Оскаржуваним вироком встановлено, що ОСОБА_8 на початку вересня 2022 року за погодженням зі старшим інженером філії «Арцизька ДЕД» ДП «Одеський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» взяв в особисте користування вантажний самоскид МАЗ 5551 реєстраційний номер НОМЕР_1 2006 року випуску, інвентарний номер НОМЕР_2 , поточною балансовою вартістю 17 726,53 грн, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ДП «Одеський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України».

Далі у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом у власника всупереч його волі та який умисно, з м етою задоволення особистих потреб, з корисливих спонукань, маючи вантажний самоскид МАЗ 5551 реєстраційний номер НОМЕР_1 2006 року випуску, інвентарний номер НОМЕР_2 у користуванні перемістив його до свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав всупереч волі власника транспортного засобу ДП «Одеський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» в особі керівника ОСОБА_11 , де утримував незаконно всупереч волі власника до 22 лютого 2023 року.

Вимоги, наведені в апеляційних скаргах та узагальнення доводів осіб, які їх подали

Не погодившись з зазначеним вироком суду першої інстанції заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_10 подали апеляційні скарги.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі просив скасувати оскаржений вирок суду в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік, з покладенням на нього обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

В іншій частині оскаржений вирок просив залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що судом першої інстанції невірно застосовані положення закону України про кримінальну відповідальність та істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону.

Прокурор зазначає, що мотивувальна частина вироку не містить визнання судом обставин, або даних про особу обвинуваченого, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а резолютивна частина вироку взагалі не містить посилання на призначення покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України.

Прокурор вважає, що суд першої інстанції призначивши ОСОБА_8 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої в санкції ч.1 ст.289 КК України, не застосував при цьому положення ч.1 ст.69 КК України.

Прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_10 у своїй апеляційній скарзі просив скасувати оскаржений вирок суду в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців, з покладенням на нього обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що суд першої інстанції взагалі не мотивував своє рішення про призначення ОСОБА_8 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої в санкції ч.1 ст.289 КК України

Правові позиції інших учасників апеляційного розгляду

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та частково підтримав апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_10 .

Обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційних скарг, просили залишити оскаржений вирок без змін.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В ході судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, у зв`язку з чим, суд обґрунтовано, в порядку ч.3 ст.349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Порушень під час судового розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України судом апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок в цій частині.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційних скарг про неправильне застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_8 покарання.

За результатами апеляційного розгляду, апеляційний суд приходить до висновку про те, що, призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції безпідставно призначив обвинуваченому покарання у виді обмеження волі на строк нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.289 КК України.

Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст.65 КК України - особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Відповідно до положень ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з положеннями частин 5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.

Статтею 69 КК України передбачено, що а наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Так, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, врахував, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вчинено умисний нетяжкий злочин, обставини та мотиви його вчинення, наслідки його вчинення, обставини, що пом`якшують покарання - визнання обвинуваченим свої вини та щире каяття, яке виразилося у тому, що в судовому засіданні обвинувачений висловив жаль з приводу вчиненого та намір не вчиняти подібних дій у майбутньому, обставин, що обтяжують покарання, не встановлено, матеріальні збитки відсутні, враховуючи також особу винного, його вік, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, утриманців не має, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, дані наведені у висновку органу пробації про низький ризик вчинення останнім нового кримінального правопорушення, раніше не судимий.

З огляду на наведені обставини, суд першої інстанції вважав, що необхідним виправлення та перевиховання ОСОБА_8 , а також для попередження вчинення нових злочинів буде покарання у виді обмеження волі.

Апеляційний суд зазначає, що санкцією ч.1 ст.289 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі на строк від трьох до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Оскарженим вироком ОСОБА_8 призначено покарання за ч.1 ст.289 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік 5 місяців, тобто більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання у виді обмеження волі, передбачене санкцією ч.1 ст.289 КК України.

Проте, як убачається з резолютивної частини оскарженого вироку, суд першої інстанції взагалі не зазначив про застосування положень ст.69 КК України при призначенні ОСОБА_8 покарання, та у мотивувальній частині також не навів жодних мотивів наявності підстав для застосування положень ст.69 КК України відносно обвинуваченого ОСОБА_8 з урахуванням принципу справедливості покарання й відповідності його меті ? виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На думку апеляційного суду, встановлені судом першої інстанції у даному кримінальному проваджені обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 - його щире каяття та визнання вини, за своєю суттю та соціальної вагомістю не є тими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення. Їх наявність сама по собі за відсутності інших обставин, що пом`якшують покарання, не може бути безумовною підставою застосування ст.69 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 відповідно до ст.65 КК України апеляційний суд враховує: характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є умисним нетяжким злочином, обставини, що пом`якшують покарання - визнання вини та щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, матеріальні збитки відсутні, враховуючи також особу ОСОБА_8 , який раніше не судимий, його вік, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, утриманців не має, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, дані наведені у висновку органу пробації про низький ризик вчинення останнім нового кримінального правопорушення, а тому апеляційний суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 буде покарання у виді обмеження волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.289 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Водночас, заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_10 у своїх апеляційних скаргах не оскаржували вирок в частині застосування відносно ОСОБА_8 положень ст.75 КК України та звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням з визначенням іспитового строку.

Положеннями ст.404 КПК України встановлені межі апеляційного перегляду, відповідно до яких, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Враховуючи те, що прокурори у своїх апеляційних скаргах не порушують питання про призначення ОСОБА_8 реального покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.289 КК України, апеляційний суд, керуючись вимогами ст.404 КПК України, не вбачає підстав для виходу за межі апеляційних вимог прокурорів.

Між тим, прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_10 просив апеляційний суд визначити ОСОБА_8 іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців, однак у своїй апеляційній скарзі прокурор взагалі не мотивував необхідність встановлення обвинуваченому вказаної тривалості іспитового строку.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що іспитовий строк тривалістю 1 рік, який був визначений ОСОБА_8 судом першої інстанції, та який просив визначити заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 з покладенням на ОСОБА_8 обов`язків, передбачених ст.76 КК України, буде необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним так і іншими особами.

Згідно з п.3) ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Відповідно до п.4) ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення на підставі п.2) ч.1 ст.413 КПК України, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до п.2) ч.1 ст. 420 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції і ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції є необхідність застосування більш суворого покарання.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення ОСОБА_8 покарання, з ухваленням нового вироку, яким необхідно призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст.289 КК України, та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420, 532, 615 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.

Апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_10 - частково задовольнити.

Вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 червня 2023 року, якою ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, - скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч.1 ст.289 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання роботи, або навчання.

В іншій частині оскаржений вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати засудженому ОСОБА_8 та іншим учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3