Постанова

від 01.04.2024 по справі 910/6518/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2024 р. Справа№ 910/6518/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

секретар судового засідання Нечасний О.Л.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Хладопром"

на додаткове рішення господарського суду м.Києва від 31.01.2024р.

(повний текст складено 07.02.2024р.)

у справі №910/6518/19 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Три Ведмеді"

до 1.ТОВ "Хладопром"

2.Державна організація (далі - ДО) "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Фабрика морозива Хладопром"

про дострокове припинення дії свідоцтва №19356 від 16.04.2001р.

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням господарського суду м.Києва від 31.01.2024р. по справі №910/6518/19 заяву ТОВ "Три ведмеді" №231226/13621 від 26.12.2023р. про відшкодування судових витрат - задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Хладопром" на користь ТОВ "Три Ведмеді" 45 000 грн. - витрат на проведення експертизи та 340 962 грн. 24 коп. - витрат на професійну правничу допомогу; решту судових витрат ТОВ "Три Ведмеді" покладено на останнього.

Не погоджуючись з винесеним додатковим рішенням суду, 27.02.2024р. ТОВ "Хладопром" подало апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду м.Києва від 31.01.2024р., в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю ТОВ "Три Ведмеді" у задоволенні заяви від 26.12.2023р. про відшкодування судових витрат по справі №910/6518/19.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ "Три Ведмеді" просить відмовити ТОВ "Хладопром" у задоволенні апеляційної скарги, а додаткове рішення господарського суду м.Києва 31.01.2024р. у справі №910/6518/19 залишити без змін.

В поясненнях на апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду м.Києва від 31.01.2024р. ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» просить суд врахувати норми Господарського процесуального кодексу України і позицію Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021р. у справі №922/1964/21 в частині розподілу судових витрат, виходячи з їх співмірності та обґрунтованості та повідомила, що до повноважень ДО "УКРНОІВІ" не віднесено здійснення контролю за використанням торговельних марок їх власниками після їх державної реєстрації. Також, просить суд здійснити апеляційний розгляд справи без участі представника ДО "УКРНОІВІ".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Хладопром" на додаткове рішення господарського суду м.Києва від 31.01.2024р. по справі №910/6518/19; розгляд апеляційної скарги ТОВ "Хладопром" призначено на 25.03.2024р.

25.03.2024р. колегією суддів у судовому засіданні оголошено перерву до 01.04.2024р. згідно ст. 216 ГПК України.

01.04.2024р. до апеляційного суду від представника ТОВ "Хладопром" надійшло клопотання про відкладення судового засідання, мотивоване неможливістю прибуття у судове засідання у зв`язку із хворобою.

Колегія суддів відхиляє клопотання представника ТОВ "Хладопром" про відкладення судового засідання, як необґрунтоване, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, крім того в Україні діє воєнний стан, що спонукає апеляційний суд до розгляду справ в стислі терміни.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ТОВ "Фабрика морозива Хладопром" і ТОВ "Три Ведмеді", дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду м.Києва від 18.06.2020р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2020р., позов було задоволено повністю; припинено дію Свідоцтва України №19356 на знак для товарів і послуг "КАШТАН" внаслідок визнання позначення "КАШТАН" загальновживаним щодо товару 30 класу МКТП "морозиво"; зобов`язано Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України як орган, що відповідає за ведення реєстру свідоцтв на знаки для товарів та послуг внести зміни до Державного реєстру свідоцтво України на знак для товарів і послуг щодо припинення дії свідоцтва України №19356 та здійснити публікацію про це у бюлетні "Промислова власність".

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2021р. було частково задоволено касаційну скаргу ТОВ "Хладопром" (відповідач-1) та повністю задоволено касаційну скаргу ТОВ "Фабрика морозива Хладопром" (третя особа), рішення господарського суду м.Києва від 18.06.2020р. та постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2020р. у справі №910/6518/19 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 23.02.2021р. було прийнято справу №910/6518/19 до свого провадження; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання суду.

Рішенням господарського суду м.Києва від 21.12.2023р. по справі №910/6518/19 позов ТОВ "Три Ведмеді" до ТОВ "Хладопром" та ДП "Український інститут інтелектуальної власності", третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ТОВ "Фабрика морозива Хладопром" про припинення дії свідоцтва на знак для товарів та послуг та зобов`язання вчинити дії було задоволено частково; припинено дію свідоцтва України №19356 на знак для товарів і послуг «КАШТАН», власником якого є ТОВ «Хладопром» в частині товарів 30 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг "морозиво", а саме "вершкове морозиво в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті", у зв`язку з перетворенням його в загальновживане позначення після подання заявки m99020539 від 22 лютого 1999р.; зобов`язано Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо припинення дії свідоцтва України №19356 в частині товарів 30 класу МКТП "морозиво" (а саме "вершкове морозиво в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті") та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Промислова власність; в задоволенні інших позовних вимог, а саме щодо припинення дії свідоцтва №19356 щодо товарів іншого виду - відмовлено; стягнуто з ТОВ «Хладопром» на користь ТОВ "Три Ведмеді" судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, до завершення судових дебатів, представниками позивача, відповідача-1 та третьої особми були заявлені усні клопотання про намір подати докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат, проголошення рішення в строк, встановлений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

27.12.2023р. до місцевого суду ТОВ "Три Ведмеді" була подана заява про відшкодування судових витрат у справі з відповідними доказами.

29.01.2024р. до місцевого суду відповідачем-1 була подана заява про залишення заяви позивача про розподіл судових витрат без розгляду, оскільки, така заява була подана з пропуском процесуального строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України.

30.01.2024р. до місцевого суду відповідачем-1 були подані: заява про повернення заяви позивача про розподіл судових витрат, в зв`язку з невідповідністю оформлення заяви вимогам ГПК України, а також клопотання про зменшення судових витрат.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що: - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; - за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, за приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду м.Києва від 21.12.2023р. позовні вимоги були задоволені частково та позивачем, відповідачем-1 і третьою особою до закінчення судових дебатів були зроблені заяви про намір подати докази понесення судових витрат щодо розгляду даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідну заяву з доказами на підтвердження понесення судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України було подано лише позивачем (ТОВ "Три ведмеді"), а ТОВ "Хладопром" і ТОВ "Фабрика морозива Хладопром" відповідні заяви з доказами на підтвердження понесення витрат щодо розгляду справи, в тому числі і на професійну правничу допомогу, місцевому суду не подавали.

Направляючи справу №910/6518/19 на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 09.02.2021р., якою були скасовані рішення місцевого суду від 18.06.2020р. та постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2020р. зазначив, що «за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі».

Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду відповідної справи (ч. 1 ст. 316 ГПК України).

Господарським судом м.Києва при новому розгляді справи правильно зазначено про наступні приписи ГПК України:

-якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України)

-постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, а у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (пп. б, в ч. 4 ст. 315 ГПК України).

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що при направлені справи на новий розгляд, суд касаційної інстанції в будь-якому разі повинен був здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, керуючись пункту в) ч. 4 ст. 315 ГПК України, незалежно від результатів розгляду справи в касаційній інстанції (прийняття постанови, якою залишено рішення попередніх інстанцій без змін, зміна, скасування рішень судів попередніх інстанцій, чи направлення справи на новий розгляд).

Отже, господарський суду м.Києва, при новому розгляді справи був позбавлений права здійснити розподіл судових витрат за результатами перегляду справи у суді касаційної інстанції (постанова Верховного Суду у складі касаційного господарського суду від 09.02.2021р.), проте зобов`язаний був здійснити розподіл судових витрат, понесених сторонами спору під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

В такому разі, додаткове рішення у суді першої інстанції з розподілом судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції буде прийнято з порушенням норм процесуального права, а зокрема, суперечитиме приписам пункту в) ч. 4 ст. 315 ГПК України, де розподіл судових витрат є обов`язковим реквізитом постанови суду касаційної інстанції.

Таким чином, господарський суд м.Києва, виконуючи вказівки Верховного Суду при новому розгляді справи, здійснюючи розподіл судових витрат правильно врахував витрати ТОВ "Три Ведмеді" про понесення яких останній заявляв у заяві про відшкодування судових витрат №231226/13621 від 26.12.2023р. (подана до місцевого суду 27.12.2023р.), а також у заяві про понесення витрат №200617/13621 від 18.06.2020р. (подана до місцевого суду 18.06.2020р. при попередньому розгляді справи (т. 4 а.с. 231-273)), до направлення справи на новий розгляд.

У своїх письмових поясненнях, що були подані до місцевого суду 29.01.2024р., відповідач-1 (ТОВ "Хладопром") стверджував про наявність підстав для залишення заяви позивача про відшкодування судових витрат №231226/13621 від 26.12.2023р. без розгляду, з огляду на пропуск строку визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України.

У письмових поясненнях, що були подані до місцевого суду 30.01.2024р., відповідач-1 (ТОВ "Хладопром") стверджував про наявність підстав для повернення заяви позивача про відшкодування судових витрат №231226/13621 від 26.12.2023р., оскільки позивачем порушено вимоги ч. 1 та ч. 2 ст. 170 ГПК України в частині надсилання іншим учасникам справи заяви про відшкодування судових витрат, а також в частині додержання вимог щодо форми та порядку надсилання відповідної заяви до суду та іншим учасникам справи засобами ЄСІТС.

Місцевий суд правильно вказав, що заява про відшкодування судових витрат була скріплена ЕЦП (КЕП - кваліфікованим електронним підписом) представника позивача та надіслана до суду 26.12.2023р. о 22:43, про що були надані докази позивачем в заяві від 31.01.2024р. на виконання вимог протокольної ухвали місцевого суду від 30.01.2024р. Відповідна заява була зареєстрована відповідальними працівниками канцелярії суду 27.12.2023р. о 8:59.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано не вбачав підстав для повернення або залишення заяви позивача про відшкодування судових витрат без розгляду, оскільки, така заява подана 26.12.2023р., тобто із дотримання процесуального строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України.

18.10.2023р. набрав чинності Закон України №3200-IX від 29.06.2023р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами". Вказаним законом внесені відповідні зміни до ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 6 ГПК України, у редакції від 18.10.2023р., у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 8 ст. 6 ГПК України).

Місцевий суд правильно погодився з відповідачем-1 в тій частині, що наразі учасники справи, згідно вимог чинного ГПК України, мають подавати заяви і клопотання у двох формах: у письмовому вигляді або у електронному вигляді з використанням ЄСІТС (тобто через Електронний суд).

Втім, загальновідомим фактом є непоодинокі збої у роботі ЄСІТС, внаслідок чого користувачі (в тому числі і суд) не завжди можуть отримати доступ до власних електронних кабінетів.

Призначаючи заяву про відшкодування судових витрат №231226/13621 від 26.12.2023р. до розгляду, суд у пункті 5 резолютивної частини ухвали від 12.01.2024р. повідомив учасників справи, що всі письмові пояснення та інші документи по справі сторони можуть бути подані засобами поштового зв`язку або/та через підсистему "Електронний суд", а також, у виключних випадках не функціонування вказаних засобів зв`язку, подані на електронну адресу суду inbox@ki.arbitr.gov.ua із зазначенням номеру справи та прізвища судді у справі та скріплення їх електронним цифровим підписом.

Згідно із частиною четвертою статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998р.).

При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України").

Як засвідчує позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Важливим елементом справедливого судового розгляду є рівність та змагальність сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами".

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції" від 26.07.2007р.).

У клопотанні про залучення доказів відправки заяви про відшкодування судових витрат, яке було подано до місцевого суду 31.01.2024р., позивач зазначав, що 26.12.2023р. у зв`язку з технічною неможливістю подати заяву про відшкодування судових витрат №231226/13621 від 26.12.2023р. через Електронний суд, представник позивача направив таку заяву на електронну пошту суду, а також на електронні пошти учасників справи із використанням електронного цифрового підпису.

Таким чином, місцевий суд, з метою не допущення надмірного формалізму, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав, визначених статтею 170 ГПК України, для повернення позивачеві заяви про відшкодування судових витрат №231226/13621 від 26.12.2023р.

У заяві про відшкодування судових витрат №231226/13621 від 26.12.2023р., позивач зазначав, що ним понесено судові витрати, які складаються із: -витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у розмірі 67 608, 00 грн.; -витрат на проведення соціологічного дослідження у розмірі 74 448, 00 грн.; -витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 681 924, 47 грн.

Щодо витрат, пов`язаних з проведенням експертиз у розмірі 67 608, 00 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 4 ст. 127 ГПК України).

Позивач зазначав, що на його замовлення було здійснено два експертні дослідження:

1) висновок за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності № 17151/19-53 від 27.09.2019р., що був складений на виконання листа №190530/13621 адвоката Сопільняк В.Ю. від 30.05.2019р.. На замовлення вказаного дослідження позивачем було понесено витрати у сумі 22 608, 00 грн. (рахунок №2419 від 13.06.2019р.).

2) висновок №20-08/19, складений за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 28.08.2019р., що був складений на виконання листа адвоката Сопільняк В.Ю. від 03.06.2019р. На замовлення вказаного дослідження позивачем було понесено витрати у сумі 30 000, 00 грн. (рахунок №35-06/19 від 06.06.2019р.).

Також, на виконання ухвали господарського суду м.Києва у справі № 910/6518/19 від 26.09.2019р. позивачем було здійснено оплату проведення судової експертизи (висновок експерта №1288 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності за господарською справою №910/6518/19 від 29.10.2019р.) у сумі 15 000, 00 грн. (рахунок №57 від 08.10.2019р.).

В матеріалах справи наявний висновок експерта Сопової К.А. №20-08/19 від 28.08.2019р. (т. 2 а.с. 258-276), проведний на замовлення представника позивача в рамках даної справи, а також висновок експерта Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України №1288 від 29.10.2019р., що складений на виконання ухвали господарського суду м.Києва від 26.09.2019р. уданій справі (т. 3 а.с. 192-234). В матеріалах справи містяться докази на понесення позивачем судових витрат на проведення двох зазначених експертиз.

Зокрема, до заяви про понесення витрат №200617/13621 від 18.06.2020р., що надійшла до місцевого суду 18.06.2020р. при першому розгляді справи (т. 4 а.с. 231-273), було долучено рахунок ФОП Сопової К.А. №35-06/19 від 06.06.2019р. на суму 30 000, 00 грн., акт здачі приймання-здавання виконаних робіт від 18.09.2019р. за висновком експерта №20-08/19 від 28.08.2019р. на суму 30 000, 00 грн., платіжне доручення №103 від 20.06.2019р. про оплату за проведення експертизи згідно рахунку №35-06/19 від 06.06.2019р. на суму 30 000, 00 грн. Також, до заяви про понесення витрат №200617/13621 від 18.06.2020р. були додані рахунок Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України №57 від 08.10.2019р. на суму 15 000, 00 грн. та платіжне доручення №275 від 25.11.2019р. про оплату експертизи згідно рахунку №57 від 08.10.2019р. на суму 15 000, 00 грн.

Суд першої інстанції правильно враховано, що при винесені рішення у справі №910/6518/19 від 21.12.2023р. суд враховував як висновок №20-08/19, складений на замовлення позивача за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 28.08.2019р., так і висновок експерта №1288 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 29.10.2019р.

Разом з тим, витрати позивача на проведення експертизи за результатами якої було складено висновок на замовлення позивача за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності №17151/19-53 від 27.09.2019р., що був складений на виконання листа №190530/13621 адвоката Сопільняк В.Ю. від 30.05.2019р., є непідтвердженими. Як стверджував позивач, на замовлення вказаного дослідження було понесено витрати у сумі 22 608, 00 грн. (рахунок №2419 від 13.06.2019р.).

Так, у заяві про понесення витрат №200617/13621 від 18.06.2020р., позивач також заявляв про понесення таких витрат у розмірі 22 608, 00 грн. на замовлення експертного дослідження у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз (КНДІСЕ) згідно рахунку №2419 від 13.06.2019р. До заяви про понесення витрат №200617/13621 від 18.06.2020р. було долучено рахунок КНДІСЕ №2419 від 13.06.2019р. на оплату експертизи №17151/19-53 у розмірі 22608, 00 грн. та платіжне доручення №204 від 26.09.2019р. на оплату експертизи згідно рахунку №2419 від 13.06.2019 на суму 22 608, 00 грн.

Втім, в матеріалах справи відсутній висновок КНДІСЕ за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності №17151/19-53 від 27.09.2019р., а відтак місцевий суд був позбавлений можливості встановити, що витрати позивача у розмірі 22 608, 00 грн. були понесені саме у зв`язку із залученням позивачем експертів у межах справи №910/6518/19.

В матеріалах справи міститься лише висновок судових експертів Стародубова І. В. і Бегуш Н.В. Відокремленого структурного підрозділу ДП "Інформаційні судові системи" "Центр судової експертизи та експертних досліджень" №011-СІВ/19 від 21.06.2019р. (т.2 а.с. 62-79), який дійсно був складений на виконання листа №190530/13621 адвоката Сопільняк В.Ю. від 30.05.2019р.

Саме цей висновок експертів №011-СІВ/19 від 21.06.2019р. було долучено до матеріали справи №910/6518/19 та враховано місцевим судом при винесенні рішення у справі №910/6518/19 від 21.12.2023р. Проте, як правильно було встановлено місцевим судом, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем судових витрат у зв`язку зі складенням висновку №011-СІВ/19 від 21.06.2019р., а саме відповідних рахунків та оплати по ним на проведення зазначеної та долученої до матеріалів справи експертизи.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факт понесення ним витрат на проведення експертизи №17151/19-53 від 27.09.2019р. у розмірі 22 608, 00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат місцевим судом правильно враховано, що спір у справі має немайновий характер, предметом позову є вимоги про припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг щодо товарів 30 класу МКТП "морозиво", які суд першої інстанції задовольнив частково - в частині товару "морозиво" (а саме "вершкове морозиво в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті"), що утруднювало визначення пропорційності задоволених позовних вимог.

Відтак, суд першої інстанції при розподілі таких судових витрат правильно врахував, що в основу прийнятого рішення були покладені висновок експерта №011-СІВ/19 від 21.06.2019р. та висновок №1288 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 29.10.2019р.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Тому місцевий суд законно і обгрунтовано стягнув з ТОВ "Хладопром" на користь ТОВ "Три Ведмеді" витрати на проведення експертизи в розмірі 45 000 грн.

Щодо витрат на проведення соціологічного дослідження у розмірі 74 448, 00 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 2 ст. 128 ГПК України).

Позивач зазначав, що він здійснив замовлення соціологічного опитування в результаті чого був складений Звіт за результатами соціологічного дослідження: "Визначення особливостей сприйняття зовнішнього оформлення пакування морозива "КАШТАН".

Вказаний Звіт наявний в матеріалах справи (т. 2 а.с. 244-257).

Позивач стверджував, що на замовлення вказаного соціологічного дослідження позивачем було понесено витрати у сумі 74 448, 00 грн. (договір про виконання робіт від 09.08.2019р.).

До заяви про понесення витрат №200617/13621 від 18.06.2020р. (т. 4 а.с. 231-273) було долучено договір №3 про виконання робіт від 09.08.2019р., акт №1 здачі-приймання роботи від 23.08.2019р. на суму 74 448, 00 грн., платіжне доручення №175 від 27.08.2019р. на суму 74 448, 00 грн.

Звіт за результатами соціологічного дослідження: "Визначення особливостей сприйняття зовнішнього оформлення пакування морозива "КАШТАН", відповідно до якого, абсолютна більшість споживачів вказала на декількох виробників морозива "КАШТАН", які їм відомі, правильно було враховано місцевим судом при винесені рішення у справі №910/6518/19 від 21.12.2023р.

Проте, оскільки зазначений звіт було правильно оцінено місцевим судом, як письмовий доказ, тому витрати, що понесені стороною у зв`язку з його виготовленням, не входять до судових витрат, перелік яких наведено у ч. 3 ст. 123 ГПК України, а тому суд першої інстанції законно і обгрунтовано відмовив позивачу в покладенні таких витрат на іншу сторону спору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 681 924, 47 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

У заяві про відшкодування судових витрат №231226/13621 від 26.12.2023р. позивач зазначав, що додатково до витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 580 715,16 грн., вказаних у заяві про понесення витрат №200617/13621 від 18.06.2020р. (т. 4 а.с. 231-273), позивачем при новому розгляді справи було понесено додаткові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 101 209, 31 грн.

До заяви про понесення витрат №200617/13621 від 18.06.2020р., як зазначав позивач, були додані докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 548 151,49 грн., а не 580 715, 16 грн., а саме:

-рахунок №U95208 від 29.03.2019р. на суму 114 605,53 грн. з детальною інформацією щодо рахунку, меморіальний ордер №100046935 від 23.05.2019р. на суму 114 605,43 грн.;

-рахунок №U95212 від 31.05.2019р. на суму 45 483,44 грн. з детальною інформацією щодо рахунку, меморіальний ордер №100047848 від 18.06.2019р. на суму 45 483,44 грн.;

-рахунок №U95215 від 30.06.2019р. на суму 102 644,56 грн. з детальною інформацією щодо рахунку, меморіальний ордер №100049401 від 17.07.2019р. на суму 102 644,56 грн.;

-рахунок №U95221 від 31.07.2019р. на суму 68 026,13 грн. з детальною інформацією щодо рахунку, меморіальний ордер №100051294 від 22.08.2019р. на суму 68 026,13 грн.;

-рахунок №U95223 від 31.08.2019р. на суму 143 496,54 грн. з детальною інформацією щодо рахунку, меморіальний ордер №100052687 від 19.09.2019р. на суму 143 496,54 грн.;

-рахунок №U95227 від 30.09.2019р. на суму 51 099,95 грн. з детальною інформацією щодо рахунку, меморіальний ордер №0100054638 від 25.10.2019р. на суму 51 099,95 грн.;

-рахунок №U95228 від 31.10.2019р. на суму 15 779,42 грн. з детальною інформацією щодо рахунку, меморіальний ордер №0100056071 від 26.11.2019р. на суму 15 779,42 грн.;

-рахунок №U95236 від 27.12.2019р. на суму 7 015,92 грн. з детальною інформацією щодо рахунку, меморіальний ордер №0100057563 від 11.01.2020р. на суму 7 015,92 грн.

Матеріали справи також містять Договір про надання правової допомоги від 20.02.2019р., який було укладений між позивачем та АО "Дубинський і Ошарова" (т. 1 а.с. 179-183), згідно п. 6.2. якого, клієнт здійснює оплату банківським переказом на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківський днів після отримання рахунку.

До заяви про відшкодування судових витрат №231226/13621 від 26.12.2023р. позивачем було надав також Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 101209,31 грн., а саме:

-Акт №U35202 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.07.2023рр. на суму 25 880,08 грн. з ПДВ;

-Акт №U35206 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.07.2023р. на суму 25 433,04 грн. з ПДВ;

-Акт №U35208 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.07.2023р. на суму 24 787,98 грн. з ПДВ;

-Акт №U35212 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.07.2023р. на суму 25 108,21 грн. з ПДВ;

Місцевим судом правильно зазначено, що з наданих Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що такі Акти виставлялись та підписувались замовником (позивачем) згідно рахунків № U35202 від 31.03.2023р., №U35206 від 30.04.2023р., №U35208 від 31.05.2023р., №U35212 від 30.06.2023р. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі рахунки з більшою вірогідністю були отримані замовником у день підписання актів, а саме 03.07.2023р. та 26.07.2023р., а відтак, з огляду на п. 6.2. Договору, витрати позивача на професійну правничу допомогу не є такими, що мали бути сплачені в майбутньому, а строк оплати таких адвокатських послуг настав ще в липні 2023 року. Отже, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 101 209,31 грн. позивач, в тому числі, повинен був надати місцевому суду платіжні доручення, виписки по особовому рахунку, меморіальні ордери, тощо, що підтверджують фактичне понесення (сплату) витрат на відповідну правничу допомогу відповідно до умов укладеного договору про надання правничої допомоги.

Проте позивачем не було подано місцевому суду, разом із заявою про відшкодування судових витрат №231226/13621 від 26.12.2023р., відповідних платіжних доручень, меморіальних ордерів, тощо, про оплату правничої допомоги, які відповідно до умов договору мали вже бути оплачені. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено витрати позивача на професійну правничу допомогу лише у розмірі 548 151,49 грн.

Враховуючи клопотання відповідача-1 про зменшення судових витрат, яке було подано до місцевого суду 30.01.2024р., судом першої інстанції правильно вказано, що з наданих позивачем доказів не можливо встановити скільки часу витратили адвокати позивача на надання правничої допомоги.

Тому місцевий суд, з урахуванням критеріїв співмірності витрат на професійну правничу допомогу, законно і обгрунтовано стягнув з відповідача-1 (як особи, що є власником спірного свідоцтва до якого пред`явлено позов) витрати на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 340 962,24 грн., що становить 62 % від підтверджених (548 151,49 грн.)

Судом першої інстанції правильно не були прийняті твердження відповідача-1, які викладені у клопотанні про зменшення судових витрат (30.01.2024р.), щодо відмови позивачеві в частині стягнення судових витрат за 2019 рік за відсутності підстав для розгляду відповідної заяви позивача судом, який не ухвалював рішення від 18.06.2020р., оскільки місцевий суд виконував вказівки Верховного Суду, що були викладені в постанові від 09.02.2021р., які є обов`язковими при новому розгляді справи, суд здійснює розподіл судових витрат, про які відповідна сторона заявляла.

Враховуючи складність справи та тривалість її розгляду, місцевий суд законно і обґрунтовано заяву ТОВ "Три ведмеді" задовольнив частково.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування додаткового рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Хладопром" залишити без задоволення, а додаткове рішення господарського суду м.Києва від 31.01.2024р. по справі №910/6518/19 - без змін.

Справу №910/6518/19 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 03.04.2024р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко