Ухвала

від 01.04.2024 по справі б8/142-12

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"01" квітня 2024 р. Справа№ Б8/142-12 (911/3450/21)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

секретар судового засідання Нечасний О.Л.,

за участю представників:

від позивача - ліквідатор Віскунов О.В. посвідчення;

від відповідача - Приймак А.О. ордер ВІ №1202158 від 04.03.2024р.;

від третьої особи - Головіна О.І. дов. №ДП24701/23-0190 від 26.05.2023р.,

розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду апеляційних скарг Акціонерного товариства (далі - АТ) «Державний експортно-імпортний банк України» і Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича

на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р.

(повний текст складено 08.01.2024р.)

у справі №Б8/142-12(911/3450/21) (суддя Лопатін А.В.)

за позовом ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича

до громадянина України ОСОБА_1

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача АТ «Державний експортно-імпортний банк України»

про стягнення збитків у розмірі 1 324 530,00 грн.

в межах провадження в справі про банкрутство ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.»

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у справі №Б8/142-12(911/3450/21) відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича до громадянина України ОСОБА_1 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - АТ Державний експортно-імпортний банк України про стягнення збитків у розмірі 1 324 530,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, 11.01.2024р. ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у справі №Б8/142-12(911/3450/21), в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» завдані збитки у розмірі 1 324 530,00 грн. в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння позивача на підставі недійсного правочину.

Також, не погоджуючись з винесеним рішенням суду, 22.01.2024р. АТ «Державний експортно-імпортний банк України» подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у справі №Б8/142-12(911/3450/21), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» задовольнити; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» кошти у розмірі 1 324 530,00 грн.

Постановою Північний апеляційний господарський суд від 04.03.2024р. апеляційні скарги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова О.В. залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у справі №Б8/142-12(911/3450/21) - без змін.

12.03.2024р. до апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява №1 від 11.03.2024р. про ухвалення додаткового рішення.

У відзиві на заяву про ухвалення додаткового рішення ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова О.В. просить апеляційний суд відмовити у її задоволенні на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України.

В запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення АТ «Державний експортно-імпортний банк України» просить апеляційний суд відмовити у її задоволенні, оскільки: чинне законодавство України передбачає, що витрати на професійну правничу допомогу можуть бути покладені виключно на сторін справи (позивача та/або відповідача); відповідачем не були подані попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат і детального опису робіт (наданих послуг); участь представника відповідача є значно завищеною.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024р. розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №Б8/142-12(911/3450/21) призначено на 18.03.2024р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024р. у судовому засіданні по справі №Б8/142-12(911/3450/21) оголошено перерву до 01.04.2024р. згідно ст. 216 ГПК України.

28.03.2024р. і 29.03.2024р. до апеляційного суду представником АТ «Державний експортно-імпортний банк України» було подано клопотання про повернення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №Б8/142-12(911/3450/21) без розгляду, мотивоване недотриманням відповідачем норм процесуального права при поданні заяви.

Дослідивши матеріали справи та заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення заяви без розгляду, з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За положенням частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Питання розподілу між сторонами судових витрат суд вирішує під час ухвалення рішення і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, частиною першою статті 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021р. у справі №910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022р. у справі №921/221/21 та від 31.05.2022р. у справі №917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15- ц, постанова Верховного Суду від 07.02.2024р. у справі №904/1377/22);

- потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру. Так неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Водночас неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанови Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду справи в апеляційній інстанції представник Тираспольського О.І. у судовому засіданні 04.03.2024р. під технічну фіксацію (12:41:13) заявив клопотання про стягнення судових витрат у розмірі 5 000 грн., які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у апеляційному суді.

12.03.2024 року на адресу електронної пошти Північного апеляційного господарського суду inbox@anec.court.gov.ua від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Приймак А.О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі.

Приписами частини 5 та 6 ст. 42 ГПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

З 18.10.2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023р. № 3200-ІХ.

Згідно з імперативними приписами частини шостої статті 6 ГПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 29.06.2023р. № 3200-ІХ): - адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку; - процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до ч. 8 ст. 6 ГПК України, реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Пунктом 10 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021р. №1845/0/15-21 (далі - Положення), передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС у добровільному порядку.

Відповідно до пункту 16 Положення, процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми "Електронний суд", якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням (пункт 25 Положення).

Пунктом 26 Положення передбачено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

Отже, чинне законодавство України передбачає виключно два способи подання (надсилання) адвокатом процесуальних документів до суду: в паперовій формі з власноручним підписом; в електронному вигляді через електронний кабінет за допомогою ЄСІТС з обов`язковим скріпленням власним електронним підписом через підсистему "Електронний кабінет».

Тобто, надсилання адвокатом процесуальних документів до суду в електронному вигляді передбачає використання лише сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в ухвалі від 18.01.2024р. у справі №904/853/23, від 19.02.2024р. у справі №904/966/23.

Стаття 169 ГПК України передбачає, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 170 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 170 ГПК України, письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Як було зазначено вище, заява представника відповідача Тираспольського 0.І. про ухвалення додаткового рішення у даній справі надіслана адвокатом Приймак А.О. на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду. З протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису вбачається, що підпис створено та перевірено успішно. Однак такий підпис вчинено без використання підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет».

При цьому, при зверненні із заявою, адвокат Приймак А.О. не пояснила суду, в чому полягає неможливість подання цієї заяви через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», адже, Приймак А.О. з 27.04.2021 року має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Отже, представник відповідача - адвокат Приймак А.О. має можливість подавати процесуальні документи до суду в електронній формі через електронний кабінет за допомогою ЄСІТС або в паперовій формі.

Таким чином, подана заявником заява не містить відомостей про підписання документів електронним цифровим підписом із застосування посиленого сертифіката відкритого ключа та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на заяву, із використанням підсистеми "Електронний суд", що позбавляє суд можливості встановити дотримання заявником вимог щодо обов`язкового підписання процесуального документа особою, яка її подає, та свідчить про використання заявником непередбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до суду апеляційної інстанції із відповідною заявою.

В той же час, ОСОБА_1 заяву і відповідні докази на підтвердження витрат на правничу допомогу подав 12.03.2024р., тобто з порушенням п`ятиденного строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України.

Крім того, у поданій заяві заявник не обґрунтував неможливості подачі відповідних доказі раніше та не просив суд визнати причини пропуску строку подання вказаних вище доказів поважними та поновити строк для їх подання.

А тому, оскільки заявником не було дотримано строків, встановлених ч.8 ст. 129 ГПК України, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити клопотання АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про повернення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

2.Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №Б8/142-12(911/3450/21).

3.Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Повний текст ухвали складений та підписаний 04.04.2024р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко