Постанова

від 04.04.2024 по справі 922/4824/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/4824/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Склярук О.І.

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання за наявними в справі матеріалами апеляційну скаргу ТОВ "Союз Регіон" (вх.№467Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі № 922/4824/23 (повний текст якого складено та підписано 29.01.2024 в приміщенні господарського суду Харківської області суддею Погореловою О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон", відповідача, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" заборгованість за договором №БМЕСД-03/31-СУМ від 28.05.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 41 983,47 грн., з яких: 36 268,36 грн. основний борг, 2 395,86 грн. пеня, 960,96 грн. штраф, 1 734,93 грн. інфляційні втрати та 623,36 грн. три проценти річних. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором щодо повної та своєчасної оплати витрат балансоутримувача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі № 922/4824/23 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" (61050, м. Харків, провулок Поштовий, 5, код ЄДРПОУ 36987543) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 41149437, 03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61, IBAN № НОМЕР_1 в ТВБВ № 10026/0159 в філії - Головного Управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669) заборгованість за договором №БМЕСД-03/31-СУМ від 28.05.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 36 268,36 грн., 2 395,86 грн. пені, 960,96 грн. штрафу, 1 734,93 грн. інфляційних втрат, 623,36 грн. три проценти річних та 2 684,00 грн. судового збору.

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження оплати платежів за договором про відшкодування витрат балансоутримувача у повному обсязі та у строки, визначені договором, як і не надано доказів на спростування суми заборгованості, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №БМЕСД-03/31-СУМ від 28.05.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 36 268,36 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, перевіривши правильність нарахування пені, штрафу, процентів річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 2 395,86 грн. пені, 960,96 грн. штрафу, 1 734,93 грн. інфляційних втрат та 623,36 грн. 3% річних є обґрунтованими.

ТОВ "Союз Регіон" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі № 922/4824/23 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Регіон», м. Харків про стягнення коштів у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, враховуючи загальновідому обставину початку з 24.02.2022 військової агресії Росії проти України та ведення, зокрема, на території Харківської області, бойових дій, а також спираючись на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.1-7.1, яким засвідчено факт настання на території України з 24.02.202 форс-мажорних обставин, обумовлених військовою агресією Російської федерації проти України, відповідач скористався своїм правом на одностороннє розірвання договору оренди №БМЕС-01/87-ВУМ від 14.04.2021, яке надане йому умовами пунктів 10.2, 10.3, 11.8 цього договору, надіславши позивачеві відповідні листи від 20.09.2022 вих.№2009-01/22 та вих. .№2009-01/22 із повідомленням про розірвання договору, які були отримані останнім 23.09.2022. Отже за висновком відповідача, з дати отримання позивачем вищевказаних повідомлень відповідача про розірвання договору оренди №БМЕС-01/87-ВУМ від 14.04.2021, тобто з 23.09.2022, зазначений договір вважається розірваним згідно із пунктом 11.8 цього договору.

Крім того, враховуючи вищенаведену обставину непереборної сили, відповідач згідно з частиною 1 статті 617 Цивільного кодексу України звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо відшкодування витрат балансоутримувача по договору №БМЕСД-03/31-СУМ від 28.05.2021.

Як зазначає апелянт, господарським судом першої інстанції не враховано той факт, що договір оренди нерухомого майна договором №БМЕС-01/87-ВУМ від 14.04.2021 було припинено відповідачем в односторонньому порядку, що свідчить про припинення зобов`язань відповідача за договором про відшкодування витрат балансоутримувача №БМЕСД-03/31-СУМ від 28.05.2021 згідно із пунктом 3.1. даного договору та достеменно підтверджує відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача витрат балансоутримувача по обслуговуванню та утриманню майна.

При цьому, апелянт наголошує на наявності доказів припинення договору оренди нерухомого майна договором №БМЕС-01/87-ВУМ від 14.04.2021, які не було подано суду першої інстанції з поважних причин: проведення дій зі збирання доказів, отримання пояснень посадових осіб відповідача, а також складання процесуальних документів були ускладненні систематичними ракетними обстрілами м. Харкова, які призвели до пошкоджень житлових будинків та інфраструктури міста, тимчасове призупинення діяльності підприємств, установ та організацій, а також масовим невиходом на роботу працівників через побоювання за своє життя та здоров`я. Крім того, своєчасне направлення відзиву на позовну заяву із доданням доказів на підтвердження заперечень відповідача було ускладнене тривалими відключеннями електроенергії та Інтернету, відключенням телефонного зв`язку, пов`язаними із хакерськими атаками на сервер «Київстар», а також необхідністю отримання доступу до документації ТОВ «Союз Регіон», складеної у період часу з 24.02.2022 до 31.12.2022.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Союз Регіон" (вх.№467Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі № 922/4824/23.

Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч. 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянту.

Позивачем 05.03.2024 отримано копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0600252523577.

Позивачем 15.03.2024, тобто в межах встановленого судом строку, через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що сторони договору оренди визначили порядок його розірвання у випадку настання форс-мажорних обставин, яким передбачений строк, порядок направлення відповідного повідомлення, а також вимоги до документу, на підтвердження настання форс- мажорних обставин. Поряд з цим, листи-повідомлення від 20.09.2022 вих. 2009-01/22, вих. 2009-02/22 вищевказаним положенням договору оренди не відповідають, а відтак, не можуть розглядатись належним повідомленням та відповідно - фактом такого розірвання в односторонньому порядку.

Також звертає увагу на те, що як умовами договору про відшкодування витрат балансоутримувача (пункти 3.3, 6.1-6.11), так і законодавством та сталими висновками Верховного Суду, у розумінні приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, унормовано те, що підтвердженням настання дії форс-мажорних обставин, як умови можливості звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору, є саме сертифікат Торгово-промислової палати України. Проте відповідачем не надано сертифікату щодо настання форс-мажорних обставин саме в його господарській діяльності, тоді як лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 « 2024/02.1-7.1 носить загальний та рекомендаційний характер.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, 14.04.2021 між Акціонерним товариством "Укрзалізниця" в особі директора філії "Центр будівельномонтажних робіт на експлуатації будівель і споруд" Стратійчука О.С. , орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон", орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна №БМЕС-01/87-ВУМ (надалі договір оренди), за умовами пункту 1 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 391,60 кв.м, а саме: частину нежитлового приміщення будівлі пакгаузу 1-6,7-8, літ М/1-1 - нежитлові приміщення № 15,16, загальною площею 391,60 кв.м., що розташоване в м. Харкові та знаходиться за адресою: вул. Плеханівська №114, М/1-1.

Пунктом 10.3 договору оренди встановлено, що якщо період дії обставин непереборної сили перевищить 2 (два) місяці, кожна із сторін має право розірвати договір, повністю або частково, шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні. Договір вважається розірваним з дати отримання такого повідомлення.

Згідно із пунктом 11.8 договору оренди договір вважається розірваним з дати отримання у встановленому порядку орендаря/орендодавця про намір розірвати договір, але не раніше дати повернення орендодавцю майна за актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця.

28.05.2021 між Акціонерним товариством "Укрзалізниця" в особі виробничого структурного підрозділу "Харківське територіальне управління" філії "Центр будівельномонтажних робіт на експлуатації будівель і споруд", балансоутримувачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон", орендарем, було укладено договір №БМЕСД-3-31/СУМ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, орендованого за договором оренди нерухомого майна від 14.04.2021 №БМЕС-01/87-ВУМ (надалі договір про відшкодування витрат балансоутримувача).

За умовами цього договору балансоутримувач забезпечує утримання та обслуговування нерухомого майна, а саме: частину нежитлового приміщення будівлі пакгаузу 1-6,7-8, літ М/1-1 - нежитлові приміщення № 15,16, загальною площею 391,60 кв.м., що розташоване в м. Харкові та знаходиться за адресою: вул. Плеханівська №114, М/1-1, а орендар бере участь у відшкодуванні витрат балансоутримувача по обслуговуванню та утриманню майна (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, про відшкодування витрат балансоутримувача розмір витрат балансоутримувача по обслуговуванню та утриманню майна, що підлягає відшкодуванню орендарем, визначається пропорційно до площі майна, яким орендар користується відповідно до основаного договору оренди, від загальної площі об`єкта нерухомості, в якому розташоване майно.

Орендоване майно використовується - розміщення складу та реалізації непродовольчих товарів (п. 1.3 договору).

Відповідно до п.п. 2.1 - 2.3 договору, ціною договору є розмір щомісячного відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування майна, що включає, крім іншого, податок на майно (земельний податок та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), а також здійснені балансоутримувачем витрати по наданню комунальних послуг) надалі - відшкодування витрат на утримання майна). Розмір щомісячного відшкодування визначається на підставі розрахунку (додаток №1 до договору), що є його невід`ємною частиною.

Розмір витрат балансоутримувача по наданню комунальних послуг має динамічний характер та визначається на підставі показників лічильників води, тепла та електричної енергії (за відсутності лічильників визначається розрахунковим шляхом згідно методики (правил) встановлених уповноваженим органом) та об`єму фактично спожитих послуг. Орендар самостійно, за необхідністю, укладає договори з відповідними комунальними службами (постачальними організаціями) на комунальні послуги (послуги з газопостачання, електропостачання, водопостачання, водовідведення та інше), що безпосередньо пов`язані з орендованим майном та не надані у відповідності до умов договору.

Відповідно до п. 2.4. договору про відшкодування витрат балансоутримувача орендар не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, вносить плату по відшкодуванню витрат балансоутримувача, згідно рахунку виставленого ним.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, стосується нерухомого майна, що виступає предметом договору оренди нерухомого майна від 14.04.2021 №БМЕС-01/87-ВУМ та діє до моменту закінчення строку дії вказаного договору оренди, але не раніше дня повернення майна за актом приймання-передачі у відповідності до його умов. Наведений пункт договору означає прийняття орендарем шляхом підписання цього договору на себе обов`язку по відшкодуванню балансоутримувачу витрат на утримання майна до дня фактичного повернення майна за актом приймання-передачі у порядку та строки, передбачені договором оренди (п. 3.1. договору про відшкодування витрат балансоутримувача ).

Відповідно до п. 11.1 договору оренди, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за наявності) і діє до 09.04.2024, та в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 6.2 договору, у разі несвоєчасної оплати рахунків балансоутримувача орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення, а також можливі збитки, завдані балансоутримувачу несплатою виставлених ним рахунків.

У п. 6.3 договору сторони обумовили, що у разі виникнення в орендаря заборгованості по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування майна та витрат по наданню комунальних послуг у розмірі 50% та більше від сум, виставлених по рахункам за три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

На виконання умов договору оренди, орендодавець передав майно орендарю 14.04.2021 за актом приймання-передачі майна.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про відшкодуванню витрат балансоутримувача не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 01.09.2023 становить 36 268,36 грн. Крім того, через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про відшкодуванню витрат балансоутримувача позивачем нараховані відповідачеві пеня у розмірі 2 395,86 грн., штраф у розмірі 960,96 грн., інфляційні збитки у розмірі 1 734,93 грн. та 3% річних у розмірі 623,36 грн. 24.05.2023 позивачем відповідачу була направлена претензія №23, в якій позивач вимагав негайно сплатити заборгованість. Проте, претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Частина 1 ст. 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання, тому відсутність коштів у державного підприємства не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку своєчасного виконання зобов`язання.

Положеннями статей 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження оплати платежів за договором про відшкодування витрат балансоутримувача у повному обсязі та у строки, визначені договором, як і не надано доказів на спростування суми заборгованості.

Отже колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №БМЕСД-03/31-СУМ від 28.05.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 36 268,36 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про припинення ним в односторонньому порядку договору оренди №БМЕС-01/87-ВУМ від 14.04.2021 через обставини непереборної дії, обумовлені військовою агресією Росії проти України відповідно до пунктів 10.2, 10.3, 11.8 цього договору і у зв`язку із припиненням зобов`язань відповідача за договором про відшкодування витрат балансоутримувача №БМЕСД-03/31-СУМ від 28.05.2021 згідно із пунктом 3.1. даного договору.

При цьому докази, які, за твердженням апелянта, свідчать про припинення договору оренди нерухомого майна договором №БМЕС-01/87-ВУМ від 14.04.2021 та, відповідно і зобов`язань договору про відшкодування витрат балансоутримувача №БМЕСД-03/31-СУМ від 28.05.2021, додані до апеляційної скарги і суду першої інстанції не надавалися з причин, які апелянт вважає поважними, у зв`язку з чим апелянт просить дослідити зазначені докази при розгляді справи в суді апеляційної інстанції .

Серед поважних причин неподання доказів суду першої інстанції апелянт зазначає: проведення дій зі збирання доказів, отримання пояснень посадових осіб відповідача, а також те, що складання процесуальних документів були ускладненні систематичними ракетними обстрілами м. Харкова, які призвели до пошкоджень житлових будинків та інфраструктури міста, тимчасове призупинення діяльності підприємств, установ та організацій, а також масовим невиходом на роботу працівників через побоювання за своє життя та здоров`я.

Крім того, як зазначає відповідач, своєчасне направлення відзиву на позовну заяву із доданням доказів на підтвердження заперечень відповідача було ускладнене тривалими відключеннями електроенергії та Інтернету, відключенням телефонного зв`язку, пов`язаними із хакерськими атаками на сервер «Київстар», а також необхідністю отримання доступу до документації ТОВ «Союз Регіон» у період часу з 24.02.2022 до 31.12.2022.

Проте колегія суддів не вбачає підстав для прийняття доказів, доданих до апеляційної скарги, та , відповідно, не може приймати до уваги посилання відповідача на припинення договору оренди нерухомого майна договором №БМЕС-01/87-ВУМ від 14.04.2021 та, відповідно і про припинення зобов`язань договору про відшкодування витрат балансоутримувача №БМЕСД-03/31-СУМ від 28.05.2021,зважаючи на таке.

Частиною 3 статті 269 ГПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд у постанові від 18.11.2020р. по справі № 10/11152/19, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

Проте відповідачем не доведено винятковості випадку неподання ним вищенаведених доказів суду першої інстанції та не надано ним доказів вчинення всіх залежних від нього дій щодо подання цих доказів місцевому господарському суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2023 у даній справі було відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено відповідачу строк - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання суду: обґрунтованого письмового відзиву, складеного з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на чинне законодавство та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; доказів направлення відзиву позивачу.

Зазначену ухвалу отримано відповідачем 06.12.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 79), отже строк для подання відзиву та доданих до нього документів, встановлений судом першої інстанції, спливав 21.12.2023 року.

Абзацом 4 частини 2 статті 42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Проте, відповідачем не було надано у строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву та доказів в обґрунтування своєї позиції у справі.

Відповідно до частини 2 статті 119 ГПК України встановлений процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи , поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні жодні докази того, що відповідач вживав всі залежні від нього заходи щодо стану розгляду даної справи в судів першої інстанції, з метою сумлінної реалізації своїх прав, в тому числі права на подачу доказів та наведення своїх заперечень проти позову, звертався до суду із проханням продовжити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву в порядку частини 2 статті 119 ГПК України.

В апеляційній скарзі як на поважність неподання доказів суду першої інстанції відповідач фактично посилається лише на обставини, зумовлені воєнним станом в країні.

Проте, як зазначив Верховний Суд в постанові від 16.02.2023 у справі № 640/4426/22, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу, ст. 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, штрафу, процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів знаходить його арифметично правильним та нормативно обґрунтованим, а тому погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 395,86 грн. пені, 960,96 грн. штрафу, 1 734,93 грн. інфляційних втрат та 623,36 грн. 3% річних є обґрунтованими.

Отже місцевий господарський суд, ухваливши оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Союз Регіон" на рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі № 922/4824/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі № 922/4824/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.04.2024.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.І. Склярук