Рішення

від 25.03.2024 по справі 902/89/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2024 р. Cправа № 902/89/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс № 4А/41, м. Київ, 04050)

до: Фермерського господарства "Україна" (вул. Промислова, буд. 29, с. Стара Прилука, Вінницький р-н., Вінницька обл., 22511)

про стягнення 4 481 155,56 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Іванов В.П.

відповідача: Голубенко О.В.

В С Т А Н О В И В :

22.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Україна" про стягнення 4 481 155,56 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.01.2024 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 25.01.2024 відкрито провадження у справі 902/89/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 22.02.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 25.01.2024.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 22.02.2024 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 25.03.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає вимоги необґрунтованими та безпідставними.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 05.02.2020 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» та Фермерським господарством «Україна» № АDVСРР_05/02/2020, в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем обумовлений Договором товар відповідачу, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" звернулось до суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Україна" 4 481 155,56 грн, з яких: 1 909 159,18 грн курсова різниця; 971 196,55 грн пені, 1 600 799,83 грн 24 % річних.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, вважає його безпідставним та необґрунтованим, поряд з цим просив суд зменшити пеню та 24 % річних в разі задоволення позову в частині стягнення заборгованості з курсової різниці вартості товару.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, 05.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» та Фермерським господарством «Україна» укладено Договір поставки № АDVСРР_05/02/2020 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених Договором, Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товари, визначені в Додатках (далі також згадуються як Специфікації) до Договору (далі - Товар), а Покупець прийняти та оплатити такий Товар.

Покупець у строк з дати підписання цього Договору до 15.04.2020 зобов`язаний замовити у постачальника Товар, із наявного на момент замовлення у Постачальника, та прийняти від Постачальника Товар на суму у гривнях, що рівна або більша еквівалентну 617 355,00 доларів США без ПДВ (п.1.2. Договору).

Відповідно до пунктів 2.5., 2.5.1. Договору, Постачальник протягом трьох робочих днів з моменту підписання Сторонами Специфікації на поставку Товару виписує та надсилає на електронну адресу Покупця, зазначену в розділі Договору «Реквізити Сторін», Рахунок на оплату такого Товару. При цьому в Рахунку на оплату Товару зазначається вартість Товару в гривнях, розрахована відповідно до положень пунктів 4.2. та 4.3.1. цього Договору.

Пунктами 3.2., 3.3. Договору передбачено, що ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США), зазначається у Додатках (Специфікаціях) до цього Договору. Ціна Товару в національній валюті України є попередньою та остаточно визначається в порядку, передбаченому умовами цього Договору та Додатками (Специфікаціями) до нього.

Здійснюючи оплату Товару, Покупець зобов`язаний зазначити у платіжному дорученні, за яким саме Додатком (Специфікацією) та/або рахунком на оплату Товару, а також у разі необхідності, за який саме Товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд (пункт 4.8. Договору).

Згідно з пунктом 4.3.1. Договору - попередня ціна Товару в гривнях (далі у формулі - «Р») без ПДВ, за якою Покупець купує Товар, визначається на дату Рахунку на оплату Товару, виставленого Постачальником, за наступною формулою: Р = 8 + А, де: 8 - еквівалент ціни Товару в доларах США без ПДВ, зазначений у відповідній Специфікації; А - середньозважений курс продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті рахунку-фактури, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua (далі -«Курс»).

Відповідно до пункту 4.3.2. Договору, якщо з дати Рахунку на оплату Товару, до дня фактичної оплати Товару (враховуючи відстрочення платежу згідно умов оплати, передбачених відповідною Специфікацією або Договором), середньозважений курс продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті оплати Товару, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua, змінюється більше ніж на 2% у бік збільшення, порівняно до Курсу, який було встановлено на дату Рахунку на оплату Товару, то різниця в ціні розраховується в доларовому еквіваленті (без ПДВ) (далі в формулі - « 81») за наступною формулою: 81 = 8- Р/А1 де, А1 - середньозважений курс продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті оплати Товару, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua; 81 - різниця в ціні Товару в доларовому еквіваленті.

При цьому, у пункті 4.3.3. Договору Сторони погодили, що у разі зміни середньозваженого курсу продажу долара США після виставлення Постачальником Рахунку на оплату Товару, Покупець здійснює оплату Товару (або іншим чином припиняє грошове зобов`язання) за ціною в гривнях, вказаною в Рахунку на оплату Товару, а різниця в ціні, яка склалася у зв`язку із різницею між середньозваженим курсом долара США на дату оплати (або припинення іншим чином грошового зобов`язання Покупця) та середньозваженим курсом долара США на дату Рахунку на оплату Товару, сплачується Покупцем Постачальнику окремо, на підставі фінального коригування до видаткових накладних за підсумками року, але не раніше 15 листопада 2020 року та повного виконання Покупцем всіх своїх зобов`язань з оплати Товару за Договором, та не пізніше 5 днів з моменту відповідного фінального коригування Постачальником до видаткових накладних за середньозваженим курсом продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення коригування до видаткових накладних, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua. За погодженням Сторін у разі виконання Покупцем всіх зобов`язань з оплати за Договором раніше зазначеної в цьому пункті дати, фінальне коригування може бути проведене раніше.

Судом встановлено, що до основного договору було укладено п`ять Специфікацій.

Так, у відповідності до Специфікації № 1 від 12.02.2020 та рахунку на оплату № 189 від 12.02.2020, ТОВ Адама Україна» було поставлено товар ФГ "Україна" 19.02.2020 за видатковою накладною № 218 на загальну суму 12 767 885,70 грн.

Специфікацією № 1 було погоджено наступний строк оплати Товару: 20% від вартості сплачено на умовах передоплати в розмірі 2 553 577,14 грн; 80% від вартості товару повинно бути сплачено до 05.03.2020 року (п. 4.5. Договору) в розмірі 10 214 308,55 грн.

Натомість судом встановлено, що фактична оплата Товару відбулась лише 30.10.2020 на суму 10 214 308,56 грн, тобто з порушенням встановленого сторонами у Специфікації № 1 та рахунку № 189 строків.

У відповідності до Специфікації № 2 від 12.02.2020 та рахунку на оплату № 191 від 12.02.2020 року ТОВ «Адама Україна» було поставлено товар ФГ "Україна" поставлений 19.02.2020 за видатковою накладною № 219 на загальну суму 4 321 686,78 грн.

Специфікацією № 2 було погоджено наступний строк оплати Товару 20% від вартості сплачено на умовах передоплати в розмірі 1 078 953,95 грн, 80% від вартості товару повинно бути сплачено до 05.03.2020 (п. 4.5. Договору) в розмірі 3 242 732,83 грн.

Як слідує з матеріалів справи ФГ «Україна» повернуло частину отриманого товару на підставі зворотних накладних: від 28.04.2020 № 156 на суму 844 767,46 грн; від 25.05.2020 № 204 на суму 619 713,58 грн; від 02.06.2020 № 217 на суму 2 857 205,75 грн загалом на суму 4 321 686,79 грн.

Водночас, ФГ «Україна» листом від 25.05.2020 за вих. № 173 просило кошти в сумі 123 942,75 грн сплачені за товар по рахунку № 191 від 12.02.2020, повернутий згідно накладної № 204 від 25.05.2020 зарахувати в оплату по рахунку № 2370 від 12.05.2020; листом від 05.06.2020 за вих. № 205 просило кошти в сумі 786 057,74 грн сплачені за товар по рахунку № 191 від 12.02.2020, зарахувати в оплату по видаткових накладних № 3354 від 02.06.2020 та № 3474 від 05.06.2020.

Залишок коштів на суму 168 953,49 грн зараховано Продавцем відповідно до п.4.8. Договору по рахунку від 07.04.2020 №190 (видаткова накладна від 07.04.2020 № 1559).

Таким чином, ТОВ «Адама Україна» вже врегулювало правовідносини з ФГ «Україна» по Специфікації № 2 від 12.02.2020.

Згідно Специфікації № 3 від 07.04.2020 та рахунку на оплату № 190 від 07.04.2020 ТОВ «Адама Україна» було поставлено товар ФГ "Україна" 07.04.2020 за видатковою накладною № 1559 на загальну суму 842 089,20 грн.

Специфікацією № 3 було погоджено наступний строк оплати товару 20% від вартості повинно бути сплачено на умовах передоплати (зараховано корегуванням в сумі 168 953,49 грн від 28.04.2020) у розмірі 168 417,84 грн, 80% від вартості товару повинно бути сплачено до 01.12.2020 в розмірі 673 135,71 грн (в т.ч. частково зараховано корегуванням від передоплати).

Фактична оплата (80%) товару відбулась частинами 30.10.2020 року та 30.11.2020 року, тобто до 01.12.2020 року, що в межах визначеного Специфікацією №3 та Рахунку № 190 строку.

Відповідно до Специфікації № 4 від 12.05.20202 та рахунку на оплату № 2370 від 12.05.2020 ТОВ «Адама Україна» було поставлено товар ФГ "Україна" 12.05.2020 за видатковою накладною № 2801 на загальну суму 618 301,80 грн.

Специфікацією № 4 було погоджено наступний строк оплати товару 20% від вартості повинно бути сплачено на умовах передоплати (зараховано корегуванням в сумі 123 942,75 грн від 25.05.2020) у розмірі 123 660,36 грн, 80% від вартості товару повинно бути сплачено до 01.12.2020 494 641,44 грн (в т.ч. частково зараховано корегуванням від передоплати).

Фактична оплата (80%) товару відбулась 30.11.2020, тобто до 01.12.2020 року, що в межах визначеного Специфікацією №4 та Рахунку № 2370 строку.

Згідно Специфікації № 5 від 01.06.2020 та рахунку на оплату № 2840 від 01.06.2020 ТОВ «Адама Україна» було поставлено товар 02.06.2020 за видатковою накладною № 3354 на загальну суму 3 590 987,35 грн та 05.06.2020 за видатковою накладною № 3474 на загальну суму 478 140,00 грн, що разом складає 4 069 127,35 грн.

Специфікацією № 5 було погоджено наступний строк оплати Товару 20% від вартості мало бути сплачено на умовах передоплати (зараховано корегуванням в сумі 786 057,74 грн від 05.06.2020 року) у розмірі 813 825,47 грн, 80% від вартості повинно бути сплачено до 01.12.2020 року у розмірі 3 255 301,88 грн.

Фактична оплата (80%) товару відбулась частинами, 30.10.2020 року та 30.11.2020 року, тобто до 01.12.2020 року, що в межах визначеного Специфікацією №5 та Рахунку № 2840 строку.

За доводами позивача, в порушення вищевказаних положень Договору, ФГ «Україна» зобов`язання щодо оплати Товару поставленого за Специфікацією № 1 та за виставленим рахунком виконало з порушенням строків оплати, а зобов`язання по сплаті різниці в ціні, яка склалася у зв`язку із різницею між середньозваженим курсом долара США на дату оплати за Товар та середньозваженим курсом долара США на дату Рахунку на оплату Товару, на підставі фінального коригування, до цього часу не виконало, що і стало підставою звернення з позовом про стягнення 4 481 155,56 грн, з яких: 1 909 159,18 грн курсова різниця; 971 196,55 грн пені, 1 600 799,83 грн 24 % річних.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново -господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки № АDVСРР_05/02/2020 від 05.02.2020.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як уже зазначалося, згідно із загальними вимогами до виконання зобов`язань, що виникають у тому числі з договорів, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України).

Однією з умов належного виконання зобов`язання є виконання його у встановлений строк. Так, частина 1 ст. 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно з ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу - зобов`язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Як уже встановлено судом у відповідності до Специфікації № 1 від 12.02.2020 та рахунку на оплату № 189 від 12.02.2020 року, ТОВ Адама Україна» було поставлено товар 19.02.2020 за видатковою накладною № 218 на загальну суму 12 767 885,70 грн.

Специфікацією № 1 було погоджено наступний строк оплати Товару: 20% від вартості сплачено на умовах передоплати в розмірі 2 553 577,14 грн; 80% від вартості товару повинно бути сплачено до 05.03.2020 року (п. 4.5. Договору) в розмірі 10 214 308,55 грн.

Судом встановлено, що фактична оплата товару відбулась лише 30.10.2020 на суму 10 214 308,56 грн, тобто з порушенням встановленого сторонами у Специфікації № 1 та рахунку № 189 строків, що відповідно є підставою для застосування штрафних санкцій.

Тобто, за доводами суду відповідачем порушено умови розрахунків за поставлений товар згідно вищевказаної Специфікації та рахунку на оплату.

Пунктами 3.2., 3.3. Договору передбачено, що ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США), зазначається у Додатках (Специфікаціях) до цього Договору. Ціна Товару в національній валюті України є попередньою та остаточно визначається в порядку, передбаченому умовами цього Договору та Додатками (Специфікаціями) до нього.

Здійснюючи оплату Товару, Покупець зобов`язаний зазначити у платіжному дорученні, за яким саме Додатком (Специфікацією) та/або рахунком на оплату Товару, а також у разі необхідності, за який саме Товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд (пункт 4.8. Договору).

Згідно з пунктом 4.3.1. Договору, Попередня ціна Товару в гривнях (далі у формулі - «Р») без ПДВ, за якою Покупець купує Товар, визначається на дату Рахунку на оплату Товару, виставленого Постачальником, за наступною формулою: Р = 8 + А, де: 8 - еквівалент ціни Товару в доларах США без ПДВ, зазначений у відповідній Специфікації; А - середньозважений курс продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті рахунку-фактури, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua (далі -«Курс»).

Відповідно до пункту 4.3.2. Договору, якщо з дати Рахунку на оплату Товару, до дня фактичної оплати Товару (враховуючи відстрочення платежу згідно умов оплати, передбачених відповідною Специфікацією або Договором), середньозважений курс продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті оплати Товару, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua, змінюється більше ніж на 2% у бік збільшення, порівняно до Курсу, який було встановлено на дату Рахунку на оплату Товару, то різниця в ціні розраховується в доларовому еквіваленті (без ПДВ) (далі в формулі - « 81») за наступною формулою: 81 = 8- Р/А1 де,

А1 - середньозважений курс продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті оплати Товару, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua; 81 - різниця в ціні Товару в доларовому еквіваленті.

При цьому, у пункті 4.3.3. Договору Сторони погодили, що у разі зміни середньозваженого курсу продажу долара США після виставлення Постачальником Рахунку на оплату Товару, Покупець здійснює оплату Товару (або іншим чином припиняє грошове зобов`язання) за ціною в гривнях, вказаною в Рахунку на оплату Товару, а різниця в ціні, яка склалася у зв`язку із різницею між середньозваженим курсом долара США на дату оплати (або припинення іншим чином грошового зобов`язання Покупця) та середньозваженим курсом долара США на дату Рахунку на оплату Товару, сплачується Покупцем Постачальнику окремо, на підставі фінального коригування до видаткових накладних за підсумками року, але не раніше 15 листопада 2020 року та повного виконання Покупцем всіх своїх зобов`язань з оплати Товару за Договором, та не пізніше 5 днів з моменту відповідного фінального коригування Постачальником до видаткових накладних за середньозваженим курсом продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення коригування до видаткових накладних, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua. За погодженням Сторін у разі виконання Покупцем всіх зобов`язань з оплати за Договором раніше зазначеної в цьому пункті дати, фінальне коригування може бути проведене раніше.

Тобто, за умовами Договору сторони передбачили оплату з урахуванням курсової різниці за фактом неналежного виконання умов договору, а саме, в частині оплати за поставлений товар.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.

Перевіркою правильності нарахованої позивачем курсової різниці відповідно до умов Договору на суму 1 909 159,18 грн помилок не виявлено.

Оскільки відповідачем не здійснено оплату товару за умовами укладеного Договору та Специфікації № 1, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять, нарахування курсової різниці в ціні товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 1 909 159,18 грн.

Окрім суми основного боргу, товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" нараховано та заявлено до стягнення з фермерського господарства "Україна" 971 196,55 грн пені, 1 600 799,83 грн 24 % річних за прострочення виконання зобов`язання за Договором щодо поставки Товару.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.3. Договору, у випадку прострочення оплати Товару більш ніж на 10 календарних днів, Постачальник має право нарахувати та вимагати від Покупця сплати пені, шляхом направлення відповідної «Вимоги про сплату пені», а Покупець зобов`язаний, а такому випадку, сплатити на користь Постачальника пеню протягом трьох робочих днів з моменту відповідної вимоги. Пеня нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, тобто починаючи з першого дня прострочення і до дня оплати простроченого платежу.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" за період прострочення суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені на загальну суму 971 196,55 грн.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частина друга статті 536 цього Кодексу - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За приписами частини третьої статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно з пунктом 6.4. Договору, відповідно до статті 625 ЦК України, якщо Покупець прострочить оплату Товару, то на прострочену суму Постачальник може нарахувати, а Покупець на вимогу Постачальника повинен сплатити 24 (двадцять чотири) проценти річних від простроченої суми коштів.Розрахунок здійснюється за формулою: Сума санкції = С х 2 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, 2 - відсоток річних, зазначений в договорі.

Здійснивши перерахунок 24% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" за період прострочення судом встановлено, що здійснений позивачем розрахунок перебуває в межах розрахунку суду, тому така складова заборгованості підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі, а саме 1 600 799,83 грн.

Поряд з цим, згідно із статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься перелік виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п.28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

В обґрунтування заяви щодо зменшення заявлених до стягнення сум відповідач в судовому засіданні зазначає, що своїми діями не заподіяв позивачеві жодних збитків.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому слід враховувати, що правила ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки, всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тож суд враховує висновки Великої Палати викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір пені, штрафу як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати і його ступінь вини, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати та не співмірність заявлених до стягнення сум із вартістю поставленого товару, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін суд вважає, що стягнення з боржника штрафних санкцій не може бути джерелом збагачення кредитора.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені та 24 % на 80% з огляду на що до стягнення підлягає 194 239,31 грн пені та 320 159,97 грн 24 % річних.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів зменшення пені та 24 % річних.

При постановленні цього рішення суд врахував висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Поряд з цим інші доводи відповідача не спростовують наведених мотивів суду щодо часткового задоволення позову.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 53 773,86 грн покладається на відповідача.

Тому витрати на сплату судового збору в сумі Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Україна" (вул. Промислова, буд. 29, с. Стара Прилука, Вінницький район, Вінницька область, 22511; код ЄДРПОУ 20092010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, оф. № 4А/41, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 36138418) 1 909 159,18 грн курсову різницю, 194 239,31 грн пені, 320 159,97 грн 24 % річних та 53 773,86 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти:

Повне рішення складено 04 квітня 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс № 4А/41, м. Київ, 04050)

3 - відповідачу ( вул. Промислова, буд. 29, с. Стара Прилука, Вінницький р-н., Вінницька обл., 22511 )