Рішення

від 04.04.2024 по справі 904/6517/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2024м. ДніпроСправа № 904/6517/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області, Вінницька область, м. Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро

про визнання недійсним пункт 3.1. договорів поставки та стягнення коштів.

ПРОЦЕДУРА:

Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (надалі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати недійсним пункт 3.1. договору поставки № 015-1 від 18.04.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" та Навчально-методичним центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнати недійсним пункт 3.1. договору поставки № 052-1 від 11.10.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" та Навчально-методичним центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- стягнути з відповідача 3 269,72 грн. безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду від 15.12.2023 усунути недоліки позовної заяви , а саме надати докази доплати судового збору у встановлених порядку та у розмірі 5 368,00 грн.

21.12.2023 від Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про усунення недоліків.

Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2023 виконано.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що Відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Зі змісту повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 22.12.2023 була доставлена в кабінет ЕС 22.12.2023 о 14:30 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 22.12.2023 є такою, що отримана позивачем 22.12.2023.

Отже, відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.12.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.

Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку, у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введенню в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 05.04.2018 № 2396-VIII, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами (надалі Закон № 2396-VIII).

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (ч.2 ст. 26 Закону № 2396-VIII).

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог включення до вартості закупівлі пального згідно з договорами поставки № 015-1 від 18.04.2022 та № 052-1 від 11.10.2022 податку на додану вартість в загальній сумі 3 269,72грн та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та Постанові № 178. Недотримання при укладенні договорів поставки № 015-1 від 18.04.2022 та № 052-1 від 11.10.2022 вимог податкового законодавства, зумовлює наявність підстав для визнання таких договорів недійсним в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору та, відповідно, підстав для визнання недійсним пунктів 3.1. вказаних договорів поставки, укладених між Навчально-методичним центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

18 квітня 2022 року між Навчально-методичним центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області (далі - Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (далі - Відповідач, Постачальник) були заключені договора закупівлі товарів за державні кошти: - №015-1 від 18.04.2022, - № 052-1 від 11.10.2022 (далі - Договора).

Відповідно до умов Договору №015-1 від 18.04.2022 (розділ 1. Предмет договору) Постачальник зобов`язався поставити Замовникові товар:

Бензин А-95 - 1000 літрів, 34,00 гривень за 1 літр з ПДВ, за ДК 021:2015-091320000-3 - Бензин, а Замовник зобов`язаний був прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору, який закуповується за бюджетні кошти.

Згідно із розділом 3 ціна Договору становить 34000,00 (тридцять чотири тисячі 00 копійок) гривень у тому числі ПДВ: 2224,30 (дві тисячі двісті двадцять чотири 30 копійок) гривень.

Відповідно до Платіжного доручення № 27 від 19 квітня 2022 року та згідно із Видатковою накладною №0001/0003183 від 18.04.2022 Постачальник відпустив товар зазначений у розділі 1 Договору у відповідній кількості, а НМЦ ЦЗ та БЖД Вінницької області повністю оплатило вартість товару включаючи податок на додану вартість.

Відповідно до умов Договору №052-1 від 11.10.2022 (розділ 1. Предмет договору) Постачальник зобов`язавсяпоставити Замовникові товар:

Бензин А-95 340 літрів, 47,00 гривень за 1 літр з ПДВ, за ДК 021:2015-091320000-3 Бензин, а Замовник зобов`язаний був прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору, який закуповується за бюджетні кошти.

Згідно із розділом 3 ціна Договору становить 15980,00 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят 00 копійок) гривень у тому числі ПДВ: 1045,42 (одна тисяча сорок п`ять 42 копійки) гривень.

Відповідно до Платіжного доручення № 107 від 11 жовтня 2022 року та згідно із Видатковою накладною №0001/0007456 від 11.10.2022 Постачальник відпустив товар зазначений у розділі 1 Договору у відповідній кількості, а НМЦ ЦЗ та БЖД Вінницької області повністю оплатило вартість товару включаючи податок на додану вартість.

Всього Позивачем надлишково сплачено ПДВ на загальну суму 3269,72 грн.

НМЦ ЦЗ та БЖД Вінницької області листами від 30.06.2023 № 947 01-433/947 та від 13.07.2023 № 947^01-451/947 зверталось до керівництва ТОВ "ЛІВАЙН ТОРГ" із пропозицією повернути суму податку на додану вартість. Однак кошти не повернені, лише відповідь від Постачальника на адресу НМЦ ЦЗ та БЖД Вінницької області, щодо відсутніх підстав повернення коштів.

Позивач вважає, що включення до вартості закуповуваного пального згідно з Договорами податку на додану вартість у розмірі 3269,72 грн. та подальша його сплата Постачальнику не відповідає вимогам підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, а сплачені кошти у сумі 3269,72 грн. є безпідставно набутим майном, що і є причиною виникнення спору.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт укладання Договору, наявність/відсутність підстав для включення до договірної ціни податку на додану вартість.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо недійсності пунктів 3.1. договорів поставки №015-1 від 18.04.2022, - № 052-1 від 11.10.2022 .

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Відповідно до частини 1 статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів а і б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до частини 1 статті 1 Податкового кодексу України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оборону України" у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

Згідно пунктом 4 статті 5 постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження положення про Міністерство оборони України" Міноборони з метою організації своєї діяльності: забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів і матеріальних ресурсів, в тому числі тих, що передбачені для реалізації проектів, виконання програм, зокрема міжнародних; здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за їх використанням та усунення недоліків і порушень, виявлених органами державного фінансового контролю та правоохоронними органами.

02.03.2022 прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" № 178.

Відповідно до пунктів 1, 2 вищевказаної постанови, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Системний аналіз вказаних вище норм права дозволяє дійти висновку, що приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , як військової установи та органу військового управління в складі Збройних Сил України.

Відтак, операції з постачання Навчально-методичному центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області пального (бензину та дизпаливу) за Договорами поставки № 015-1 від 18.04.2022 та № 052-1 від 11.10.2022 підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою.

Відповідно до частинні статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).

Таким чином, приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

У даній справі можна припустити наявність (існування) Договорів № № 015-1 від 18.04.2022 та № 052-1 від 11.10.2022 і без включення до нього умови щодо необхідності сплати ПДВ.

Згідно правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який викладено у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, податок на додану вартість хоча і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Судом установлено, що пунктів 3.1. Договорів поставки № 015-1 від 18.04.2022 та № 052-1 від 11.10.2022 до ціни договору незаконно включено суму ПДВ у загальному розмірі 3 269,72 грн за придбання Навчально-методичним центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області пального для заправки (дозаправки) транспорту Збройних Сил, забезпечення транспорту Збройних Сил України та для потреб забезпечення оборони України.

Зокрема, зміст оспорюваного правочину в цій частині суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним у цій частині.

З матеріалів справи убачається, що оплата повної вартості придбаного на підставі Договору поставки товару згідно з ціною, визначеною у пункті 3.1. цих Договорів, включно з податком на додану вартість на загальну суму 3 269,72грн, була здійснена Навчально-методичним центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області, як Покупцем, що підтверджується платіжними дорученнями № 27 від 19.04.2022 на суму 34 000,00 грн ПДВ 2224,30 грн. та № 107 від 11.10.2022 на суму 15 980,00 грн ПДВ 1045,42 грн. з відміткою про оплату зобов`язань в повному обсязі.

Разом з тим, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у пункті 37 постанови від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

З метою спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань 02.03.2022 прийнято Постанову КМУ № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", яка набрала чинності з дня її опублікування і застосовувалась з 24.02.2022.

Станом на дату укладання договорів поставки № 015-1 від 18.04.2022 та № 052-1 від 11.10.2022 дана постанова, яка регулювала питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану була чинною.

Незважаючи на те, що відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, відповідач отримав від позивача суму ПДВ за договором поставки у повному обсягу.

За висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 10.02.2022 у справі № 916/707/21, неповернення зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Таким чином, набуття ТОВ "Лівайн Торг", як однією зі сторін господарсько-договірного зобов`язання, бюджетних коштів за рахунок Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза передбаченими договорами підставами, внаслідок здійснення оплати понад вартість товару, який було поставлено, свідчить про необхідність застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України в частині повернення надмірно сплачених бюджетних коштів у загальному розмірі 3269,72 грн.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Установлено, що позивач перерахував на рахунок відповідача загальну суму 3 269,72 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 27 від 19.04.2022 на суму 34 000,00 грн ПДВ 2224,30 грн. та № 107 від 11.10.2022 на суму 15 980,00 грн ПДВ 1045,42 грн.

З огляду на те, що грошові кошти в сумі 3 269,72 грн були перераховані позивачем на користь відповідача поза межами їхніх договірних відносин та були безпідставно отримані відповідачем 19.04.2022 та 11.10.2022, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок повернути їх згідно з нормами статті 1212 ЦК України.

Початком прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів є 10.10.2023.

При цьому, норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовуються (п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.20.2024 у справі № 910/3831/22)

Враховуючи вказане, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 269,72 грн безпідставно набутих грошових коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

З огляду на викладене, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 8 052,00 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним пункт 3.1. договору поставки № 015-1 від 18.04.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (код ЄДРПОУ 41449359) та Навчально-методичним центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області (код ЄДРПОУ 26176050), в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 2224,30 грн.

Визнати недійсним пункт 3.1. договору поставки № 052-1 від 11.10.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (код ЄДРПОУ 41449359) та Навчально-методичним центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області (код ЄДРПОУ 26176050), в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 1045,42 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІВАЙН ТОРГ (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503; код ЄДРПОУ 41449359) на користь Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області (21050, Вінницька область, м. Вінниця, вул. монастирська, буд. 26; код ЄДРПОУ 26176050) безпідставно набуті кошти в розмірі 3 269,72 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІВАЙН ТОРГ (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503; код ЄДРПОУ 41449359) на користь Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області (21050, Вінницька область, м. Вінниця, вул. монастирська, буд. 26; код ЄДРПОУ 26176050) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 052,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 04.04.2024.

Суддя В.Г. Бєлік