Рішення

від 04.04.2024 по справі 904/688/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2024м. ДніпроСправа № 904/688/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія", м. Київ

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг

про стягнення 199 486,39 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на свою користь 158 400,00 грн. заборгованості, 28 670,40 грн пені, 5 023,77 грн 3% річних, 7 392,22 грн. інфляційних втрат. Судові витрати просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" своїх зобов`язань за договором №07/082-136/19-АДС від 30.09.2019 в частині сплати заборгованості за лютий 2023 року у сумі 158 400,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

11.03.2024 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В своєму відзиві на позов відповідач не заперечує щодо укладено між ним та позивачем договору. У своїй господарській діяльності АТ "Криворіжгаз" використовувало свою комп`ютерну інфраструктуру, яка була невід`ємною частиною комплексної комп`ютерної інфраструктури ТОВ "Регіональна газова компанія", діяльність якої контролювалася вищевказаною компанією на підставі договорів про надання відповідних послуг.

Відповідач зазначає, що 17.03.2023 року адміністраторами ТОВ "Регіональна газова компанія" у віддаленому режимі без будь-яких попереджень та повідомлень, безпідставно, в односторонньому порядку та в порушення умов договорів (в тому числі і договору № 07/082-136/19-АДС від 30.09.2019 року) було здійснено заміну паролів доступу до ІТ серверів та мережевого обладнання АТ "Криворіжгаз", а також було проведено їх відключення від централізованих мережевих ресурсів.

Унеможливлення доступу до програмного забезпечення та ІТ серверів, практично унеможливило роботу Аварійно-диспетчерської служби Товариства, працівники якої, в умовах повномасштабного воєнного вторгнення агресора на територію України, щоденно виконували свої професійні обов`язки, пов`язані з недопущенням надзвичайних чи нестандартних ситуацій, насамперед, в частині забезпечення локалізації та ліквідації аварій спричинених ворожими обстрілами.

Так, фактично було призупинено планову роботу центрального складу Товариства та відділу тендерних закупівель, а також було фактично паралізовано роботу центральної бухгалтерії та інших виробничо-технічних підрозділів АТ "Криворіжгаз" через відсутність доступу до "Складської підсистеми" (Облік роботи складу) та "М.Е.Dос".

На думку відповідача, зазначене вище не тільки вказує на недобросовісність позивача як надавача послуг за договором № 07/082-136/19-АДС від 30.09.2019, але й вказує на односторонню відмову позивача від виконання своїх зобов`язань за вищевказаним договором, що є неприпустимим з огляду на приписи статті 525 Цивільного кодексу України та загальних засад виконання господарських зобов`язань, визначених положеннями Господарського кодексу України.

Відповідач посилається на військову агресію Російської Федерації проти України як на форс-мажорні обставини. На думку відповідача, зазначені обставини мають бути враховані судом при вирішенні питання про відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з оплати послуг, виконання яких припало на лютий-березень 2023 року.

Також відповідач просить суд у випадку ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог позивача застосувати положення статей 219 та 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір заявленої ТОВ "Регіональна газова компанія" (код ЄДРПОУ 37401646) до стягнення пені у розмірі 28 670,40 грн. на 99% до суми в розмірі 286,70 грн у зв`язку із зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ "Криворіжгаз" відповідно до постанови НКРЕП №1388 "Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ "Криворіжгаз" від 28.07.2023, яка набрала чинності з 01.08.2023. Також відповідач просить врахувати скрутний фінансовий стан, наявність дебіторської та кредиторської заборгованості.

15.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» у повному обсязі.

В своїй відповіді на відзив позивач зазначає, що у відзиві АТ "Криворіжгаз" не заперечує, що отримало у лютому 2023 року від ТОВ "Регіональна газова компанія" права та послуги згідно умов Договору № 07/082-136/19-АДС від 30.09.2019.

Оскільки Договором № 07/082-136/19-АДС від 30.09.2023 передбачено здійснення АТ "Криворіжгаз" передоплати до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг, то відповідно саме ТОВ "Регіональна газова компанія" в частині отримання плати є кредитором, який обґрунтовано отримав право на притримання виконання зобов`язання, оскільки АТ "Криворіжгаз" як боржник прострочив оплату послуг за лютий 2023 року.

В порушення умов договору та чинного законодавства АТ "Криворіжгаз" не здійснило своєчасну оплату отриманих прав та послуг, наданих ТОВ "Регіональна газова компанія" в лютому 2023 року відповідно до договору № 07/082-136/19-АДС від 30.09.2019.

Стосовно заміни паролів доступу до ІТ серверів та мережевого обладнання АТ "Криворіжгаз", що відбулася 17.03.2023 позивач зазначає, що даний спір виник у зв`язку із несплатою відповідачем послуг отриманих у лютому 2023 року, а не березні 2023 року.

Щодо посилання АТ "Криворіжгаз" на обставини непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності у вигляді штрафних санкцій позивач зазначає, що такі посилання є безпідставними з огляду на необхідність доведення, що конкретні форс-мажорні обставини мали непереборний характер для відповідача при виконанні ним конкретних договірних зобов`язань, проте, відповідач жодним чином не довів наявність таких обставин, які унеможливили для АТ "Криворіжгаз" виконання договірних зобов`язань з оплати отриманих послуг по Договору.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені позивач зазначає, що постанова НКРЕКП про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу прийнята 28.07.2023, а спір йде за несплату послуг отриманих ще в лютому 2023 року. Також, сторони укладаючи договір, погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, обсяги та строки надання послуг. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань

Враховуючи, що відповідач скористався правом на подання відзиву на позов та доказів, позивач правом на подання відповіді на відзив, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

30.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (далі Сторона-1) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (далі Сторона-2) укладений договір №07/082-136/19-АДС, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Сторона-1 надає Стороні-2 право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню (далі Послуги), а Сторона-2 зобов`язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим договором суму.

В пункті 1.2. договору вказано програмний продукт, на який передається право користування: "Автоматизована система керування аварійно-диспетчерською службою"; "Оперативна диспетчерська".

Згідно з пунктом 4.2 договору Сторона-1 має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим договором.

Сторона-2 на підставі положень пункту 4.3 договору зобов`язана серед іншого своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим договором.

Відповідно до пункту 8.1 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін, діє з 01.01.2020 по 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № ДУ-2/07/082-136/19-АДС від 23.12.2022 до договору №07/082-136/19-АДС від 30.09.2019 сторони домовилися викласти з 01 січня 2023 року пункт 3.1 Договору щодо оплати послуг у 2023 році у наступній редакції: "У 2023 році за право користування програмними продуктами, наданими за цим Договором, Сторона-2 щомісячно сплачує Стороні-1 кошти в сумі 132 000,00 (сто тридцять дві тисяч гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% в сумі 26 400 (двадцять шість тисяч чотириста гривень 00 копійок)".

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди від 23.12.2023 № ДУ-2/07/082-136/19-АДС до Договору № 07/082-136/19-АДС від 30.09.2019 сторони домовилися викласти з 01.01.2023 пункт 3.1 Договору у частині щодо порядку оплати послуг у наступній редакції: "строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами".

Відповідно до пункту 2.10 Додатку № 1 до Договору №07/082-136/19-АДС від 30.09.2019 (надається у додатках) Сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені та підписані Сторонами з використанням ЕП (електронного підпису), мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для Сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами Сторін і не вимагає додаткового доказування.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" виконано, а Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" прийняті послуги на загальну суму 158 400,00 грн., що підтверджується Актом надання послуг №РЕЯ73000359 від 28.02.2023, який сформовано та направлено до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" за допомогою системи електронного документообігу "M.E.Doc" у вигляді електронних документів (Е-документи).

Вищезазначений Акт надання послуг №РЕЯ73000359 від 28.02.2023 підписаний електронними підписами Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", що підтверджується протоколом руху документа / звіту та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з системи електронного документообігу "M.E.Doc".

Відповідно до Акту надання послуг №РЕЯ73000359 від 28.02.2023 Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" отримало в лютому 2023 року права та послуги, передбачені умовами договору у розмірі 158 400,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" посилається на неналежне виконання Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" зобов`язань за договором №07/082-136/19-АДС від 30.09.2019 в частині своєчасної сплати послуг за права та послуги у сумі 158 400,00 грн., проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 158 400,00 грн. заборгованості, 28 670,40 грн пені, 5 023,77 грн 3% річних, 7 392,22 грн. інфляційних втрат.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору 07/082-136/19-АДС від 30.09.2019, строк дії договору, умови надання послуг та їх оплати, факт надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача 158 400,00 грн. заборгованості за надані права та послуги за лютий 2023 року.

Відповідно пункту 3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 23.12.2023 № ДУ-2/07/082-136/19-АДС) строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.

Відповідно до пункту 3.2 договору за підсумками звітного місяця Сторона-1 складає Акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає Стороні-2.

Відповідно до пункту 3.3 договору Сторона-2 протягом п`яти робочих днів з дня отримання Акту підписує його та повертає один примірник Акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу Сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк Стороні-1 підписаного Акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті Стороною-2.

Згідно з пунктом 3.4 договору підписання Акту приймання-передачі представником Сторони-1 є підтвердженням відсутності претензій з його боку щодо дотримання авторських прав, цілей та способів реалізації Стороною-2 права на користування програмними продуктами.

Так, 28.02.2023 сторонами підписаний акт № надання послуг №РЕЯ73000359, відповідно до якого на підставі договору відповідач отримав в лютому 2023 року права та послуги, передбачені умовами договору на суму 158 400,00 грн.

Відповідач заперечив щодо суми основного боргу та вказав, що не мав доступу до серверів та мережевого обладнання з 17.03.2023.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо суми основного боргу та зазначає, що акт наданих послуг, що містяться в матеріалах справи підписаний між сторонами за допомогою електронного підпису з огляду на таке.

Кожен електронний доказ (оригінал) зазвичай містить таку приховану інформацію як метадані. Метадані - це відомості про інші дані, і іноді їх називають "цифровим відбитком" електронних доказів. Він може включати важливі доказові дані, такі як дата й час створення чи модифікації файлу чи документа, або автор, а також дата й час, коли дані були надіслані. Безпосередній доступ до метаданих зазвичай недоступний.

Верховний Суд також звертає увагу на презумпцію цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21.

В матеріалах справи відсутні докази зауважень відповідача щодо обсягів та якості наданих послуг.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості, яка утворилась за надані послуги у лютому 2023 року. Натомість, відповідач позбавився доступу до серверів та мережевого обладнання з 17.03.2023.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд погоджується із такими доводами позивача та відхиляє доводи відповідача про відсутність заборгованості за отримані права та послуги за лютий 2023 року у сумі 158 400,00 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 5.2 договору передбачено, що у разі порушення Стороною-2 строків оплати, визначених розділом 3 цього Договору, Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 5 023,77 грн за період з 26.01.2023 по 15.02.2024 та інфляційні втрати у розмірі 7 392,22 грн за період лютий 2023 року січень 2024 року.

Перевіривши розрахунки позивача господарський суд дійшов до висновку, що вони здійснені відповідно до умов договору.

Позивач нарахував пеню за період з 26.01.2023 по 25.07.2023 у розмірі 28 670,40 грн.

Відповідач заперечив щодо нарахування пені та у випадку ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог позивача просив застосувати положення статей 219 та 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір заявленої ТОВ "Регіональна газова компанія" до стягнення пені у розмірі 28 670,40 грн. на 99% до суми в розмірі 286,70 грн у зв`язку із зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ "Криворіжгаз" відповідно до постанови НКРЕП №1388 "Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ "Криворіжгаз" від 28.07.2023, яка набрала чинності з 01.08.2023. Також відповідач просить врахувати скрутний фінансовий стан, наявність дебіторської та кредиторської заборгованості.

Позивач проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені заперечує, посилаючись на те, що постанова НКРЕКП про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу прийнята 28.07.2023, а спір йде за несплату послуг отриманих ще в лютому 2023 року. Також, сторони укладаючи договір, погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, обсяги та строки надання послуг. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить виключно на розсуд суду.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020 по справі №918/116/19).

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020р. по справі 918/116/19).

Доводи відповідача про відкликання ліцензії на розподіл газу та тяжкий фінансовий стан не є обґрунтованою підставою для зменшення розміру пені, оскільки розмір пені становить 28 670,40 грн, що не є надмірно високою сумою, яку відповідач не в змозі сплатити.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність поданих відповідачем доказів того, що порушення зобов`язання за договором сталося з незалежних від відповідача причин (виняткового випадку) та цей випадок є винятковим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%.

Посилання відповідача на воєнний стан господарським судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 199 486,39 грн. (158 400,00 грн. заборгованості, 28 670,40 грн пені, 5 023,77 грн 3% річних, 7 392,22 грн. інфляційних втрат.).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Ціна позову становить 199 486,39 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40 грн (3 028,00 грн х* 0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №26858 від 16.02.2024.

Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605,60 грн (3 028,00 грн 2 422,40 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано. господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача у сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" про стягнення 199 486,39 грн задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Металургів, 1, код ЄДРПОУ 03341397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2; код ЄДРПОУ 37401646) 158 400,00 грн (сто п`ятдесят вісім тисяч чотириста гривень 00 копійок). заборгованості, 28 670,40 грн (двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят гривень 40 копійок) пені, 5 023,77 грн (п`ять тисяч двадцять три гривні 77 копійок) 3% річних, 7 392,22 грн. (сім тисяч триста дев`яносто дві гривні 22 копійки) інфляційних втрат, 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривень 40 копійок) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.04.2024

Суддя Ю.А. Бажанова