Рішення

від 04.04.2024 по справі 907/244/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/244/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригуза П.Д., розглянувши справу,

за позовом Берегівської міської ради, код ЄДРПОУ - 04053683, 90202, Закарпатська область, м. Берегове, вул. Богдана Хмельницького, буд. 7

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО", код ЄДРПОУ - 39492777, 90365, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вул. Петефі, буд. 2

про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати,

Секретар судового засідання - Сінкіна Е.В.

Сторони не з`явились в судове засідання,

в с т а н о в и в:

Берегівська міська рада, код ЄДРПОУ - 04053683, звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО", код ЄДРПОУ - 39492777, з позовною заявою з вимогами про розірвання договору №25/57-20-ДО від 30.09.2020, який укладений між ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та ТОВ "Тіса Біо" про оренду земельної ділянки площею 38.4356 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0027; про зобов`язання відповідача повернути власнику (позивачу) земельну ділянку площею 38.4356 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0027; про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди землі №25/57-20-ДО від 30.09.2020 в сумі 702 953.43 грн.

Описова частина рішення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судовий розгляд справи по суті на 04.04.2024 року. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 13 280.24 грн. сплаченого судового збору.

До початку судового засідання, на адресу суду надійшла заява від Берегівської міської ради Закарпатської області, в якій вона просить розглянути справу №907/244/24 без участі представника Берегівської міської ради, за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином про відкриття провадження (ухвала суду від 07.03.2024 була надіслана на його офіційну юридичну адресу згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана ним 14.03.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи). Суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Крім того, суд підкреслює, що відповідач не виконав покладений на нього обов`язок щодо реєстрації Електронного кабінету.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі.

Суть спору за позицією Позивача.

Позивач вказує, що у спірних правовідносинах він є правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в результаті передання земельної ділянки з державної до комунальної власнолсті. Так, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області та відповідач як переможець земельних торгів, уклали договір оренди землі №25/57-20-ДО від 30.09.2020 року. Згідно підпункту 1.1. договору, орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 38.4356 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0027 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

Згодом, Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до наказу №25-ОТГ від 25.01.2021 було передано із державної власності, а Берегівською міською радою прийнято у комунальну власність зазначену земельну ділянку площею 38.4356 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0027 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, отже Берегівською міською радою набуто статусу орендодавця за діючим договором.

Позивач зазначає, що відповідач (орендар), нехтуючи покладеними на нього обов`язками, порушує умови договору про оренду землі, а тому з 01.04.2023 у ТОВ "ТІСА БІО" виникла заборгованість по сплаті орендної плати за земельну ділянку. Так, станом на 01.04.2024 заборгованість зі сплати орендної плати складає 300 783.44 грн.

На думку позивача, вищенаведене свідчить про те, що відповідач систематично порушує умови договору оренди, і всупереч вимог чинного законодавства та спірного договору оренди землі, використовує орендовану земельну ділянку без внесення орендної плати.

Додатково позивачем нараховані відповідачу - штраф у розмірі 100% річної орендної плати за земельну ділянку у розмірі 370 064.50 грн.; пеню у розмірі 23 391.41 грн.; інфляційні збитки за весь час прострочення - 4631.47 грн. і 3% річних від простроченої суми, що становить 4082.61 грн.

Позивач вказує, у зв`язку з систематичним порушенням умов договору оренди земельної ділянки, він змушений також звертатись до суду з вимогою щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути таку земельну ділянку власникові та стягнення заборгованості за договором.

Відтак, позивач просить позов задовольнити повністю та розірвати договір №25/57-20-ДО від 30.09.2020, укладений між ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та ТОВ "Тіса Біо" про оренду земельної ділянки площею 38.4356 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0027; зобов`язати відповідача повернути власнику (позивачу) земельну ділянку площею 38.4356 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0027; стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором оренди землі №25/57-20-ДО від 30.09.2020 в сумі 702 953.43 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, заяв про наяність поважних причин нез`явлення в судове засіданная не подав.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке:

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що 30.09.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області (діє, як орендодавець) та ТОВ "ТІСА БІО" (далі - орендар) було укладено договір оренди землі №25/57-20-ДО (далі - договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. договору оренди землі, орендодавець, на підставі протоколу проведення земельних торгів від 30.09.2020 №4 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 38.4356 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0027 для ведення товарного сільського господарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (Закарпатська область, Берегівський район, територія Четфалвівської сільської ради),

Пунктом 1.2. договору оренди передбачено, що в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 38.4356 га, у т.ч. 38.4356 га пасовища.

Кадастровий номер земельної ділянки - 2120489200:01:000:0027 (п. 2.2. договору оренди).

На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна і об`єкти інфраструктури.

Відповідно до п. 2.4. договору оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2120489200:01:000:0027 на дату укладення договору становить 419 566.91 грн. і підлягає щорічній індексації.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.1. договору, він укладений на строк 7 років.

Право оренди землі виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону (п. 3.2. договору оренди землі).

Згідно п. 4.1. договору оренди землі, оренда плата, яка визначена за результатами земельних торгів, вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 370 064.50 грн. в рік, що становить 88.20 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Плата за перший рік користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом проведення земельних торгів від 30.09.2020 №4 у розмірі річної орендної плати, за виключенням гарантійного внеску, що становить 359 994.90 грн. підлягає сплаті орендарем не пізніше 3 банківських днів з дня укладення договору оренди землі.

Орендна плата вноситься у такі строки: за земельну ділянку державної власності площею 38.4356 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0027, набуту в оренду за результатами земельних торгів; за перший рік - не пізніше 3 банківських днів з дня укладення договору оренди; починаючи з наступного року - відповідно до ПКУ (п. 4.2. договору оренди).

Відповідно до п. 4.3. договору оренди, річна оренда плата за наступні роки сплачується орендарем на рахунок Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, у розмірі 88.20% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 4.4. договору).

Згідно приписів п. 4.5. договору оренди, річна орендна плата протягом дії договору без внесення змін до нього щорічно самостійно визначається орендарем із діючої нормативної грошової оцінки, яка індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, що визначається відповідно до ст. 289 ПКУ. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зокрема: зміни граничних розмірів орендної плати, визначених ПКУ, підвищення цін і тарифі, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 4.6. договору оренди).

Орендар не звільняється від сплати орендної плати в разі не використання земельної ділянки (п. 4.8. договору оренди).

Пунктом 4.10. договору оренди землі передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: у 10 - денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня у розмірі 1 відсотку несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 8.1.1. договору, орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного та повного внесення орендної плати.

Додатково п. 8.4.1. передбачено, що орендар протягом 3 банківських днів з дня укладення даного договору має сплатити річну орендну плату за перший рік користування земельною ділянкою, за виключенням гарантійного внеску, а також суму витрат, здійснених виконавцем земельних торгів на підготовку лота, організацію та проведення земельних торгів. Пунктом 8.4.8. договору також передбачено, що орендар має самостійно, щорічно обчислювати орендну плату з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель станом на 1 січня поточного року.

Згідно п. 11.3. договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Перехід права власності (розпорядження) на орендовану земельну ділянку до 2 особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (п. 11.6. договору).

За невиконання або неналежне виконання договору, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного закону та цього договору (п. 12.1. договору).

Судом встановлено, що після укладення цього договору, 14.12.2020 Рішенням 2 сесії 8 скликання Берегівської міської ради Закарпатської області "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Берегівської міської ради" було вирішено розпочати процедуру реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Берегівської міської ради Четфалвівської сільської ради. Встановлено, що Берегівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Четфалвівської сільської ради.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №25-ОТГ від 25.01.2021 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" було передано Берегівській міській раді Закарпатської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 854.9934 га, які розташовані за межами населеного пункту на території зокрема Четфалвівської міської ради Берегівського району Закарпатської області. Додатком до такого наказу у переліку переданих ділянок зазначається зокрема земельна ділянка 2120489200:01:000:0027 площею 38.4356 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, територія Четфалвівської сільської ради - за межами населеного пункту.

Відповідним рішенням Берегівської міської ради Закарпатської області 4 сесії 8 скликання від 27.01.2021 "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність" прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Берегівської територіальної громади в особі Берегівської міської ради, загальною площею 854.9934 га, які розташовані за межами населених пунктів, згідно з додатком.

Актом приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.01.2021 підтверджується передача із державної власності у комунальну власність Берегівської міської ради Закарпатської області земельних ділянок, згідно з додатком. Додатком до такого акту у переліку переданих ділянок зазначається, зокрема, земельна ділянка 2120489200:01:000:0027 площею 38.4356 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, територія Четфалвівської сільської ради - за межами населеного пункту.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів, нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 357488249 від 07.12.2023, підтверджується перебування земельної ділянки 2120489200:01:000:0027 площею 38.4356 га у власності територіальної громади Берегівської міської ради. Також даною інформаційною довідкою підтверджується перебування вказаної ділянки в оренді ТОВ "ТІСА БІО". Додаткові відомості про інші речові права: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 370 064.50 грн. в рік, що становить 88.20 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 419 566.91 грн. і підлягає щорічній індексації.

Судом також встановлено, що 12.06.2023 Берегівська міська рада Закарпатської області зверталась до керівника ТОВ "ТІСА БІО" з листом №03-07/363, в якому зазначала про систематичне порушення умов договору в частині внесення орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2120489200:01:000:0027, яка розташована на території Берегівської міської територіальної громади за межами населеного пункту села Четфалва Берегівського району Закарпатської області. Станом на 01.06.2023 відповідно до умов вищевказаного договору заборгованість по сплаті орендної плати за землю становить 461 029.52 грн., в т. ч. основна сума заборгованості за договором - 89 912.47 грн.; штраф у розмірі 100% річної орендної плати - 370 064.50 грн.; інфляційні збитки - 108.15 грн. та пеня у розмірі 5944.40 грн. Даний лист був отриманий відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

З виписки по рахунку позивача, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що орендар нехтуючи покладеними на нього обов`язками порушує умови договору про оренду землі, а тому з 01.04.2023 у ТОВ "ТІСА БІО" не сплачує орендної плати, через що виникла заборгованість по сплаті орендної плати за земельну ділянку.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача 300 783.44 грн. заборгованості з орендної плати за землю за період - 01.04.2023 по 01.01.2024 року; інфляційні збитки у розмірі 4631.47 грн.; 3% річних у розмірі - 4082.61 грн.; пеню 23 391.41 грн. та 370 064.50 грн. штрафу.

Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Згідно із частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Між сторонами існують правовідносини з оренди земель комунальної власності, що регулюються нормами цивільного та земельного законодавства, Законом України "Про оренду землі".

Стаття 193 Господарського кодексу України регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Приписами ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону "Про оренду землі" визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

На підставі пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У відповідності до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

В силу приписів ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов`язання (зобов`язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 30.09.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області (діє, як орендодавець) та ТОВ "ТІСА БІО" (орендар) було укладено договір оренди землі №25/57-20-ДО земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 38.4356 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0027 для ведення товарного сільського господарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

Судом встановлено, що пізніше, 14.12.2020, Рішенням 2 сесії 8 скликання Берегівської міської ради Закарпатської області "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Берегівської міської ради" розпочато процедуру реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Берегівської міської ради Четфалвівської сільської ради. Встановлено, що Берегівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Четфалвівської сільської ради.

Актом приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.01.2021 підтверджується передача із державної власності у комунальну власність Берегівської міської ради Закарпатської області земельних ділянок, згідно з додатком. Додатком до такого акту у переліку переданих ділянок зазначається зокрема земельна ділянка 2120489200:01:000:0027 площею 38.4356 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, територія Четфалвівської сільської ради - за межами населеного пункту.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів, нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 357488249 від 07.12.2023, підтверджується перебування земельної ділянки 2120489200:01:000:0027 площею 38.4356 га у власності територіальної громади Берегівської міської ради. Також даною інформаційною довідкою підтверджується перебування вказаної ділянки в оренді ТОВ "ТІСА БІО". Додаткові відомості про інші речові права: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 370 064.50 грн. в рік, що становить 88.20 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 419 566.91 грн. і підлягає щорічній індексації.

Перехід права власності (розпорядження) на орендовану земельну ділянку до 2 особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (п. 11.6. договору оренди).

За таких обставин Берегівська міська рада є належним позивачем, права якого на отримання плати за землю підлягають судовому захисту.

Щодо стягнення основної суми боргу.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем, у порушення умов Договору оренди землі №25/57-20-ДО від 30.09.2020, неналежно виконувалися взяті на себе зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати за користування земельною ділянкою за період із квітня 2023 року по січень 2024 року включно, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 300 783.44 грн.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 300 783.44 грн. заборгованості по сплаті орендної плати є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних.

Водночас судом встановлено, що позивачем заявлено позовну вимогу також щодо стягнення з відповідача 4631.47 грн. інфляційних збитків та 4082.61 грн. 3% річних. Згідно приписів ст. 625 ЦКУ, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом проведено арифметичний перерахунок нарахованих інфляційних збитків та 3 % річних і встановлено, що такий розрахунок позивачем проведено вірно. Відповідач не надав суду свого контррозрахунку даних позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, відтак суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум 4631.47 грн. інфляційних збитків та 4082.61 грн. 3% річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги в цій частині підлягають аналогічно задоволенню.

Щодо стягнення пені та штрафу.

Додатково позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення з позивача 23 391.41 грн. пені та 370 064.50 грн. штрафу за порушення грошових зобов`язань за вказаним вище договором оренди.

Частиною 1 ст. 549 ЦКУ передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГКУ передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 230 ЦКУ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 230 ГКУ).

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 ГКУ).

Пунктом 4.10. договору оренди землі передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: у 10 - денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня у розмірі 1 відсотку несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно даних розрахунку, позивачем нарахований такий штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором (30 838.71 грн. X 12 = 370 064.50 грн.), у зв`язку з тим, що відповідачем допущено несвоєчасне внесення орендної плати всупереч досягнутим домовленостям в договорі.

Судом також здійснено перерахунок суми штрафу і пені та встановлено, що позивачем вірно розраховано штрафні санкції.

Разом з тим, суд зазначає, що загальна сума штрафних санкцій у цій справі є надмірною в порівнянні з основною сумою боргу.

Суд звертає увагу на те, що наявність у орендодавця можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для іншої сторони і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, як зазначає Верховний Суд, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді штрафу у повному розмірі 370 064.50 грн. та пені в розмірі 23 391.41 грн., вірогідно є обтяжливим для нього.

Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.

Окрім того, суд враховує той факт, що відповідач, вірогідно (оскільки в позовній заяві протилежного не вказано), належно виконував свої зобов`язання з орендної плати починаючи з часу переходу права власності на земельну ділянку до Берегівської міської ради 25.01.2021 до квітня 2023 року.

Суд також враховує той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що є форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили) до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

Таким чином, поточна неплатоспроможність та війна - об`єктивні причини, які на переконання господарського суду цілком імовірно будуть перешкоджати в майбутньому Відповідачеві виконати свої грошові зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке випливає із загальних норм процесуального права та завдань господарського судочинства, що полягає у досягненні в господарських відносинах справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів їх учасників, необхідності забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з власної ініціативи та на власний розсуд вправі вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дотримуючись принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази, наведені ними аргументи, поведінку сторін та інші обставини згідно норм ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.

Сукупність обставин у конкретних правовідносинах може вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦКУ, стаття 233 ГКУ), так і підстави, які хоча й прямо не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Суд звертається до аналогічних висновків ОП КГС ВС в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належного до сплати штрафу з 370 064.50 грн. до 185 032.25 грн. та пені з 23 391.41 грн. до 11 695.70 грн., що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань повному погашенні боржником до часу винесення судового рішення основної заборгованості. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Щодо розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Водночас позивач просить суд розірвати договір оренди землі №25/57-20-ДО від 30.09.2020, покликаючись на положення ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 141 Земельного кодексу України, а також на порушення відповідачем істотних умов укладеного між сторонами договору оренди землі.

Згідно п. 11.3. договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Згідно із пунктом д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно із положеннями Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічна норма закріплена ст. 1 Закону України "Про оренду землі". Укладений договір має виконуватися сторонами у відповідності до досягнутих та зафіксованих домовленостей.

Отже, невнесення відповідачем орендної плати за договором є порушенням істотних умов останнього.

Умова про внесення орендної плати п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" віднесена до істотних умов договору оренди в розумінні ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України. Дотримання зазначеної умови є обов`язковим для відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а порушення її надає підстави для ініціювання питання про розірвання договору відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Аналіз наведених положень законодавства дає можливість зробити висновок про те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

Систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору. При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (Правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17, у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №925/549/17, від 06.03.2019 у справі №183/262/17, від 31.07.2020 у справі №479/1073/18, від 07.10.2020 у справі №313/780/19, від 10.02.2021 у справі №923/1001/19, від 23.03.2021 у справі №922/2754/19, від 24.11.2021 у справі №922/367/21, від 14.06.2022 у справі №923/614/21, від 11.04.2023 у справі №911/2580/21).

Водночас згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних із орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17, а також у постановах Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №904/3953/17, від 22.10.2019 у справі №923/826/18, від 17.08.2021 у справі №923/410/20, від 24.11.2021 у справі №922/367/21, від 07.06.2022 у справі №925/518/18, від 11.04.2023 у справі №911/2580/21.

Виходячи із матеріалів справи, які свідчать про наявність заборгованості по сплаті орендної плати, враховуючи ту обставину, що зазначена умова спірного договору віднесена законодавством до істотних умов договору, несплата орендної плати судом трактується як суттєве порушення умов договору у розумінні статті 610, п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого, згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, законодавець визначає розірвання договору, у зв`язку з чим заявлена позивачем вимога про розірвання Договору оренди землі №25/57-20-ДО від 30.09.2020 підлягає задоволенню.

Із огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання Договору оренди землі №25/57-20-ДО від 30.09.2020 та зобов`язання відповідача повернути позивачу вказану вище земельну ділянку є обґрунтованими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо обґрунтованості рішення.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 280.24 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО", код ЄДРПОУ - 39492777, 90365, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вул. Петефі, буд. 2, на користь Берегівської міської ради, код ЄДРПОУ - 04053683, 90202, Закарпатська область, м. Берегове, вул. Богдана Хмельницького, буд. 7, загальну суму боргу в розмірі 506 225.47 грн. (п`ятосот шість тисяч двісті двадцять п`ять гривень 47 копійок) у т. ч. 300 783.44 грн. (триста тисяч сімсот вісімдесят три гривень 44 копійок) - сума основного боргу, 4631.47 грн. (чотири тисячі шістсот тридцять одна гривень 47 копійок) - інфляційні збитки, 4082.61 грн. (чотири тисячі вісімдесят дві гривень 61 копійок) - 3% річних, 185 032.25 грн. (сто вісімдесят п`ять тисяч тридцять дві гривень 25 копійок) - штраф та 11 695.70 грн. (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто п`ять гривень 70 копійок) - пеня.

3. Розірвати договір оренди землі №25/57-20-ДО від 30.09.2020, укладений між Головним управлінням Держгеокадасту у Закарпатській області (Берегівська міська рада, як правонаступник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО", код ЄДРПОУ - 39492777, 90365, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вул. Петефі, буд. 2, щодо оренди земельної ділянки площею 38.4356 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0027.

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО", код ЄДРПОУ - 39492777, 90365, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вул. Петефі, буд. 2, повернути власнику - Берегівській міській раді, код ЄДРПОУ - 04053683, 90202, Закарпатська область, м. Берегове, вул. Богдана Хмельницького, буд. 7, земельну ділянку площею 38.4356 га з кадастровим номером 2120489200:01:000:0027.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО", код ЄДРПОУ - 39492777, 90365, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вул. Петефі, буд. 2, на користь Берегівської міської ради, код ЄДРПОУ - 04053683, 90202, Закарпатська область, м. Берегове, вул. Богдана Хмельницького, буд. 7, сплачений судовий збір у розмірі 13 280.24 грн. (тринадцять тисяч двісті вісімдесят гривень 24 копійок).

6. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 04.04.2024 року

Суддя Пригуза П.Д.