Ухвала

від 02.04.2024 по справі 908/3447/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/164/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.04.2024 справа № 908/3447/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/3447/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Трейд Груп (вул. Івана Мазепи, буд. 6, м. Київ, 01010)

до відповідача Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (проспект Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69107)

про стягнення 137290,71 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю Енерджі Трейд Груп шляхом застосування підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 17.11.2023 звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області 137290,71 грн. основного боргу за договором № ЕЗ-93/2021 від 31.12.2021.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 справу № 908/3447/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 11.12.2023, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/3447/23, присвоєно справі номер провадження 18/164/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/3447/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з моменту отримання даної ухвали, але не пізніше 29.12.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Оскільки у позивача та відповідача зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (підсистема Електронний суд), обмін документами здійснювався в підсистемі Електронний суд.

Предметом спору у даній справі є стягнення з Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області заборгованості за договором № ЕЗ-93/2021 від 31.12.2021 за спожиту електричну енергію за період січень квітень 2022 року у сумі 137290,71 грн., обсяг споживання/розподілу якої був підтверджений ОСР - ПАТ Запоріжжяобленерго.

Від відповідача на електронну адресу суду 29.12.2023 надійшов відзив на позов (через підсистему Електронний суд відзив надійшов 01.01.2024), в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив наступне. У зв`язку із виникненням ситуації, небезпечної для життя та здоров`я працівників Мелітопольської міської ради Запорізької області та її виконавчого комітету, а також у зв`язку з захопленням окупантами адміністративної будівлі виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, що унеможливило фактичне здійснення управління містом, відповідно до рішень 19 позачергової сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області VIII скликання № 2\1 та № 2\2 від 13.03.2022, змінено місцезнаходження Мелітопольської міської ради Запорізької області та її виконавчого комітету на: 69107, місто Запоріжжя, проспект Соборний, 164. Відповідач підтвердив укладення з позивачем договору № ЕЗ-93/2021 від 31.12.2021 та вказав на не підписання актів приймання-передачі електричної енергії за спірний період у зв`язку із тим, що не має можливості підтвердити або спростувати зазначені в актах відповідні данні щодо постачання електричної енергії до окупації міста та після того як 25.02.2022 будівлю виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області захопили військовослужбовці РФ та не надавали до неї доступу. Посилаючись на лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23 та ч. 2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відповідач вказав на відсутність доказів постачання електричної енергії на окуповане військовими РФ місто Мелітополь. Відповідач просив в позові відмовити.

Від позивача 10.01.2024 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач відзначив, що договір № ЕЗ-93/2021 про постачання електричної енергії укладений сторонами 31.12.2021 і сторони договору узгодили його предмет, умови постачання, якість постачання електричної енергії, ціну та порядок розрахунків, порядок обліку та оплати електричної енергії, права та обов`язки споживача та постачальника, відповідальність сторін, порядок зміни електропостачальника, порядок розв`язання спорів та форс-мажорні обставини, строк дії договору тощо. Відповідно до пункту 12.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Позивач вказує, що в даному випадку заявлено вимогу лише щодо стягнення боргу за основним зобов`язанням, без застосування жодних господарських санкцій. Тож, предмет позову не стосується відповідальності за невиконання зобов`язання. Крім того, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають бути засвідчені сертифікатом Торгово-промислової палати України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами. Позивач зауважує, що відповідач 13.03.2022 ухвалив рішення щодо зміни місцезнаходження Мелітопольської міської ради Запорізької області та її виконавчого комітету з міста Мелітополь на місто Запоріжжя, водночас, він не вчинив жодної дії на зупинення електроживлення захопленого приміщення. Щодо посилання відповідача на лист НКРЕКП від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-53 позивач відзначив, що даний лист надано на роз`яснення дії підпункту 2 пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживача та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148 та стосується питань нарахування та розрахунків за електричну енергію, яка спожита та вироблена генеруючими установками приватних домогосподарств, які знаходяться на окупованій території. НКРЕКП вказує, що вирішення питання щодо нарахувань та розрахунків за електричну енергію, зокрема, спожиту та вироблену генеруючими установками споживачів, які знаходяться на окупованій території, має бути вирішено після деокупації території, на якій розташовані приватні домогосподарства споживачів. ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» надало позивачу відомості на підтвердження розподілу електричної енергії відповідачу у період січень-квітень 2022 року листом № 007-66/5585 від 15.11.2023, що свідчить по відсутність звернення відповідача до ОСР з відповідною заявою.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, держава, яка створює суди першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах.

Одною з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 ст. 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно із ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 908/1162/23 зазначену справу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 302 ГПК України.

Предметом позову у справі № 908/1162/23 стали позовні вимоги ТОВ "ВІМК" про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об`єднання "Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги" Мелітопольської міської ради Запорізької області 1593623,84 грн. основного боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на підставі договору від 31.12.2021 № 2273/1 про постачання електричної енергії. Сторони зазначали, що з 25.02.2022 місто Мелітополь, в якому знаходилася Лікарня, окуповано, будівлі Лікарні захоплені представниками окупаційної влади, а із серпня 2022 року Лікарня здійснює свою діяльність на території міста Запоріжжя. Однак договір про постачання електричної енергії сторони не розірвали і позивач продовжував здійснювати електропостачання для забезпечення потреб електроустановок Лікарні відповідно до умов договору включно по грудень 2022 року.

Колегія суддів визнала необхідним передати цю справу на розгляд об`єднаної палати мотивуючи це тим, що у справі № 908/1162/23, як і у справі № 910/9680/23, йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині другій статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року. Тобто правовідносини у цих справах є подібними і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Колегія суддів визнала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів дійшла висновку, що положення статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

Разом з цим, відповідно до предмету позовних вимог у справі № 908/3447/23 дослідженню підлягає питання застосування/незастосування положень статей 11, 714 ЦК України, статті 56 Закону "Про ринок електричної енергії" у спорі між постачальником та споживачем щодо стягнення заборгованості за спожиті обсяги електричної енергії на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії в період запровадженого воєнного стану в державі та знаходження споживача на тимчасово окупованій території, за умови вчасного надходження даних комерційного обліку від оператора системи розподілу за періоди існування заборгованості.

Суд враховує, що у справі № 908/3447/23, як і у справі № 908/1162/23, йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині другій статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; окрім того, в обох справах йдеться про територію, окуповану з лютого 2022 року (м. Мелітополь Запорізької області), за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року. Тобто правовідносини у цих справах є подібними і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

З наведеного вбачається, що на вирішенні об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа №908/1162/23, в якій має бути сформований висновок щодо виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо питання застосування статей 11, 714 ЦК України, статті 56 Закону "Про ринок електричної енергії", а також частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у спорах між постачальником та споживачем щодо стягнення заборгованості за спожиті обсяги електричної енергії в період запровадженого воєнного стану в державі та знаходження споживача на тимчасово окупованій території. Відповідне питання стосується предмета спору у даній справі.

Отже, приймаючи до уваги, що в силу норм ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду, в цей же час наразі існує різний підхід суду касаційної інстанції при вирішенні питання щодо обставин постачання електричної енергії на окуповані території, суд визнав, що наразі існує необхідність у зупиненні провадження у справі №908/3447/23 до перегляду судового рішення у справі №908/1162/23 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та отримання остаточних висновків щодо застосування статей 11, 714 ЦК України, статті 56 Закону "Про ринок електричної енергії", а також частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у контексті знаходження споживача електричної енергії на окупованій території.

При цьому зупинення провадження у справі № 908/3447/23 є цілком виправданим, оскільки врахування висновків Верховного Суду сприятиме в ухваленні судом за результатом вирішення спору у цій справі законного і обґрунтованого судового рішення, з дотриманням завдань та основних засад господарського судочинства.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 7 ч.1 ст.228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Оскільки результати перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у касаційному порядку справи № 908/1162/23 матимуть значення для вирішення справи № 908/3447/23, суд вирішив зупинити провадження у справі №908/3447/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №908/1162/23.

Відповідно до частини 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

На підставі викладеного, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі № 908/3447/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Трейд Груп до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення 137290,71 грн. основного боргу за договором № ЕЗ-93/2021 від 31.12.2021 - зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.

2.Запропонувати учасникам справи повідомити суд про усунення обставини, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 908/3447/23.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.04.2024.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Левкут