Рішення

від 04.04.2024 по справі 909/73/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/73/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

провулок Несторівський, будинок 3-5, м.Київ, 04053

ел. пошта:office@ukrnafta.com

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ"

вул. Шевченка, буд. 101, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область

ел. пошта: alyansbud-if@ukr.net

про стягнення 134789 грн 12 коп. заборгованості

ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ" про стягнення 134 789 грн 12 коп. заборгованості, з них: 87 209 грн 50 коп. - штраф за порушення строку виконання договору та 47 579 грн 62 коп. - за не реєстрацію податкових накладних.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2024, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Позивачу ухвалу про відкриття провадження у справі від 30.01.2024 направлено в його електронний кабінет, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України, а відповідачу на його юридичну адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

16.02.2024 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 15.02.2024 (вх.№2672/24).

19.03.2024 через систему "Електронний суд" до господарського суду надійшло клопотання позивача від 19.03.2024 (вх.№4744/24) про приєднання до матеріалів справи виписки за рахунками від 26.01.2024, яка підтверджує сплату відповідачем штрафу в розмірі 87 209 грн 50 коп.

25.03.2024 через систему "Електронний суд" від позивача до господарського суду надійшла відповідь на відзив від 25.03.2024 (вх.№5064/24).

Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору, виконав своє зобов`язання з виконання робіт з порушенням встановленого умовами договору строку, у зв`язку з чим позивач, на підставі п. 9.2 договору, нарахував штраф у розмірі 10% від ціни договору. Також відповідач в порушення вимог п.201.10 ст.201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 47 579 грн 62 коп. Водночас, у відповіді на відзив позивач зазначив, що ТОВ "Альянсбуд-ІФ" повторно зареєстрував податкову накладну №10 від 19.09.2022 на загальну суму 28 000 грн, відповідно до якої сума ПДВ становить 4666 грн 67 коп., яку Монтажно-налагоджувальне управління включило в податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий місяць 2024 р., використавши своє право на податковий кредит, водночас податкова накладна №11 від 20.09.2022 на загальну суму 257 477 грн 70 коп. (сума ПДВ - 42 912 грн 95 коп.) не зареєстрована, перебуває в статусі "Реєстрацію зупинено".

Позиція відповідача. Відповідач у відзиві на позов зазначив, що на дату відкриття провадження у справі відсутній предмет спору щодо стягнення штрафу, оскільки ТОВ "Альянсбуд-ІФ" 26.01.2024 добровільно сплачено штраф у сумі 87 209 грн 50 коп. Також 13.02.2024 зареєстровано податкову накладну №10 від 19.09.2022 на загальну суму 28 000 грн і відправлено на реєстрацію податкову накладну №11 від 20.09.2022 на загальну суму 257477 грн 70 коп. Крім того, відповідач зазначив, що станом на 26.01.2024 з боку замовника (позивача) наявна заборгованість за виконані роботи перед відповідачем у розмірі 47 579 грн 61 коп.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

30.08.2022 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в особі Монтажно-налагоджувального управління (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ" (підрядник) укладено договір підряду №22/28-Р.

Відповідно до п. 1.1 договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов`язався на свій ризик виконати, вказані у пункті 1.2 договору роботи за завданням замовника, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених цим договором.

В п. 1.2 договору визначено найменування робіт: ремонт приміщень адміністративно- лабораторного корпусу МНУ ПАТ "Укрнафта" (Інв.№56996) за адресою: Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Тупікова, 8.

Загальна вартість робіт по цьому договору становить 872 095 грн 02 коп., у тому числі ПДВ 145 349 грн 17 коп. (п.2.1 договору).

За змістом п. 2.5 договору, оплата вартості робіт здійснюється після отримання замовником примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу договору у такому порядку:

- авансовий платіж, у розмірі 70% від вартості сировини та матеріалів, яка складає суму 285 477 грн 70 коп. (з ПДВ - 47 579 грн 62 коп.).

- решта, в сумі 586 617 грн 32 коп. (з ПДВ - 97 769 грн 55 клоп.), по факту виконаних робіт на основі акту приймання виконаних будівельних робіт протягом 30 календарних днів.

Згідно з п. 3.1 договору, строк виконання робіт становить 180 календарних днів з дати отримання авансового платежу, передбаченого п. 2.5 цього договору та закінчуючи датою підписання акту приймання виконаних будівельних робіт.

За змістом п. 4.4.15 договору, при виконанні даного договору підрядник зобов`язаний своєчасно та правильно із зазначенням податкових реквізитів ПАТ "Укрнафта" вказаних в п.15.14 договору виписувати та реєструвати податкові накладні відповідно до вимог ПК України.

Відповідно до п. 5.1 договору, виконання робіт оформляється шляхом підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2В), який датується останнім днем виконання робіт, і довідки про вартість виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-3).

В п. 9.2 договору сторони визначили, що при порушенні строків виконання робіт, строків по усуненню виявлених недоліків, підрядник на вимогу замовника сплачує йому штраф у розмірі 10% від вартості договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 12 місяців, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.14.1. договору).

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу суму авансового платежу в розмірі 285 477 грн 70 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями №765 від 19.09.2022 та №770 від 20.09.2022.

Таким чином, відповідач мав виконати роботи згідно з договором в строк до 19.03.2023.

20.03.2023 сторони підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2023 р. та акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 153 562 грн 85 коп.

22.03.2023 та 26.04.2023 ПАТ "Укрнафта" надсилало ТОВ "Альянсбуд-ІФ" листи від 21.03.2023 №01/01/09/14/06/04/01-02/01/69 та від 26.04.2023 №01/01/09/14/06/04/01-02/01/89 з вимогою про сплату штрафу в розмірі 87 209 грн 50 коп. за порушення строку виконання робіт.

Листом вих.№1 від 03.05.2023 ТОВ "Альянсбуд-ІФ" повідомило ПАТ "Укрнафта", що товариство погоджується добровільно сплатити штрафні санкції та відновлює виконання робіт з 05.05.2023.

31.05.2023 сторони підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2023 р. та акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 107 835 грн 61 коп.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру податкових накладних від 22.06.2023 №1343033, відповідач не зареєстрував податкові накладні за платіжними інструкціями №765 від 19.09.2022 на суму 28 000 грн та №770 від 20.09.2022 на суму 257 477 грн 70 коп.

Відповідно до інформації з особистого кабінету платника податків ПАТ "Укрнафта" вищезгадані податкові накладні перебувають у статусі "Відмовлено за рішенням Комісії. Скаргу не задоволено".

29.08.2023 сторони підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2023 р. та акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 157 063 грн 20 коп.

26.01.2024 відповідач сплатив штраф за порушення строку виконання договору в сумі 87 209 грн 50 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №2 від 26.01.2024.

Згідно з даними квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.02.2024, ТОВ "Альянсбуд-ІФ" зареєструвало податкову накладну від 19.09.2022 на суму 28 000 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру податкових накладних від 21.03.2024 №2542090, податкова накладна від 20.09.2022 на суму 257 477 грн 70 коп. відповідачем не зареєстрована.

Згідно з інформацією з особистого кабінету платника податків ПАТ "Укрнафта" від 21.03.2024 вищевказана податкова накладна перебуває у статусі "Відмовлено за рішенням Комісії. Скаргу не задоволено".

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За встановлених судом обставин, відповідач повинен був виконати підрядні роботи, обумовлені договором підряду №22/28-Р від 30.08..2022, у строк до 19.03.2023.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач у встановлений договором строк - до 19.03.2023, роботи не виконав, у зв`язку з чим позивач, на підставі п. 9.2 договору, нарахував відповідачу штраф у розмірі 87 209 грн 50 коп.

Разом з тим, після звернення позивача до суду (25.01.2024) відповідач добровільно сплатив штраф за порушення строку виконання договору в сумі 87 209 грн 50 коп. (платіжна інструкція №2 від 26.01.2024). Вказаний факт позивачем не заперечується.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 87 209 грн 50 коп. штрафу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України належить закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

За змістом ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В п. 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Суд зазначає, що положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за загальним правилом не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця. Однак, подання такої скарги згідно з наведеною нормою не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Аналогічний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 року в справі №917/877/17. При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного у пункті 28 постанови Верховного Суду від 12.03.2018 року в справі №918/216/17, згідно з яким передбачалось, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.

Суд наголошує, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року в справі № 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року в справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Слід також зазначити, що хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 року в справі № 908/1568/18 та від 10.01.2022 року в справі № 910/3338/21.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкових накладних від 19.09.2022 на загальну суму 28 000 грн, відповідно до якої сума ПДВ становить 4666 грн 67 коп. та від 20.09.2022 на суму 257 477 грн 70 коп., в т.ч. сума ПДВ 42 912 грн 95 коп., що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ - 47 579 грн 62 коп.

Під час розгляду справи відповідач зареєстрував податкову накладну №10 від 19.09.2022 на загальну суму 28 000 грн, відповідно до якої сума ПДВ становить 4666 грн 67 коп., яку, як зазначив позивач, Монтажно-налагоджувальне управління включило в податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий місяць 2024 р., використавши своє право на податковий кредит.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 4 666 грн 67 коп. належить закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відповідно до якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Водночас доказів реєстрації відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних за результатами господарських операцій з позивачем за платіжною інструкцією №770 від 20.09.2022 на суму 257 477 грн 70 коп., в т.ч. сума ПДВ 42 912 грн 95 коп. матеріали справи не містять.

За встановленими судом обставинами, бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати відповідну податкову накладну становить прямий причинно-наслідковий зв`язок із неможливістю включення позивачем суми ПДВ у розмірі 42 912 грн 95 коп. до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на означену суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження факту реєстрації в установлений законом термін спірної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних та відшкодування завданих позивачу збитків.

Посилання відповідача на те, що у позивача наявна заборгованість за виконані роботи перед відповідачем у розмірі 47 579 грн 61 коп. не стосується предмету даного спору, оскільки вказані вимоги не є однорідними.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 42 912 грн 95 коп. належать до задоволення.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 20, 73, 74, 76-78, 86, 91, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

провадження у справі в частині стягнення 91876 грн 17 коп. закрити.

Позов про стягнення 42 912 грн 95 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ" (вул. Шевченка, буд. 101, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 41081657) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (провулок Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390) в особі Монтажно-налагоджувального управління (вул. Київська, 119, м. Охтирка, Сумська область, 42700, код ЄДРПОУ 33948480) 42 912 (сорок дві тисячі дев`ятсот дванадцять) грн 95 коп. збитків та 2 422 грн 40 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 04.04.2024

Суддя О.В. Рочняк