Рішення

від 26.03.2024 по справі 910/17280/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2024Справа № 910/17280/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Коваленко М.О. розглянувши матеріали справи

За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп Капітал»

треті особи Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміорі Сейлз»

про визнання трудових відносин припиненими

за участі представників:

від позивача - Корнієнко Л.В. (уповноважений представник);

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи 1 - Дєдушев І.В. (уповноважений представник);

від третьої особи 2 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп Капітал», треті особи Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміорі Сейлз» про визнання трудових відносин припиненими.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ухвали Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2022 у справі №461/4079/22 накладено арешт на майно ТОВ «Інвестгруп Капітал» (далі - Товариство) та передано третій особі 1 для здійснення заходів з управліннями визначеним майном. Позивачем було написано заяву про звільнення та скликано позачергові загальні збори учасників ТОВ «Інвестгруп Капітал» щодо звільнення позивача з посади директора вказаного Товариства. Проте, на загальній збори у призначений час третя особа 1 не з`явилась у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості звільнитися у встановленому законодавством порядку та не має можливості розірвати між ним та відповідачем трудові відносини. На підставі викладеного позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп Капітал» з 27.07.2023 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп Капітал» на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник третьої особи 1 у судовому засіданні не заперечив проти задоволення позову.

Відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, протягом усього часу розгляду справи відзиву на позов не подав.

Третя особа 2 уповноваженого представника у судове засідання не направила.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп Капітал» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрум Капітал» (після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміорі Сейлз»).

Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп Капітал» №20/09/21-1 від 20.09.2021 призначено на посаду директора відповідача громадянина України ОСОБА_1 .

На підставі зазначеного рішення та наказу від 21.09.2021 №3-к позивач приступив до виконання обов`язків директора Товариства з 21.09.2021.

Керівником (директором) товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп Капітал» станом на момент розгляду справи відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ОСОБА_1 .

Відповідно до ухвали Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2022 у справі №461/4079/22 накладено арешт на майно юридичних осіб - частки у статутних капіталах (корпоративні права) юридичних осіб, зокрема і Товариства та передано АРМА для здійснення заходів з управління ними.

10.07.2023 позивачем було написано заяву про звільнення його з посади директора ТОВ «Інвестгруп Капітал» з 27.07.2023 в порядку ст.38 КзПП, за власним бажанням.

Листом №29/05-23-2 від 12.07.2023 було повідомлено Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства на 26.07.2023 для вирішення питання стосовно звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства.

Вказаний лист було отримано третьою особою 1 18.07.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами поштового відправлення №0303515840110.

Третя особа 2 повідомлення №29/05-23-1 від 12.07.2023 про призначені позачергові загальні збори отримало нарочно 12.07.2023, що підтверджується відповідною відміткою.

Доказів неналежного виконання посадових обов`язків директором станом на 26.07.2023 немає.

10.06.2023 було складено протокол про неявку учасників загальних зборів Товариства, в якому вказано, що враховуючи те, що Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів не виявило бажання взяти участь в проведенні загальних зборів учасників відповідача, загальні збори вважаються такими, що не відбулись.

Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

За змістом положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами

Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Пунктом 10.1 Статуту Товариства визначено, що виконавчим органом відповідача є директор Товариства.

Частиною першою статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Аналогічне положення закріплено у пункті 10.1 Статуту Товариства.

У відповідності до частини першої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно із частинами першою - третьою статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, а тому позивач як директор Товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до частин другої та третьої статті 32 "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Судом встановлено, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.

Проте, скликані позивачем на 26.07.2023 загальні збори учасників Товариства не відбулися, у зв`язку з неявкою АРМА, тобто рішення про звільнення ОСОБА_1 прийнято не було.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Враховуючи викладене, не розгляд питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин. У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як статтею 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Отже, згідно до норм прямої дії Конституції та положень Закону України "Про працю" про вільний вибір місця роботи.

Посада у виконавчому органі є насамперед реалізацією права на працю - робота з оплатою за виконання певних посадових обов`язків.

Відтак при ігноруванні наймачем власником (учасником) суб`єкта господарської діяльності, звернення працівника про звільнення, захисту підлягають насамперед трудові права людини, а не корпоративні суб`єкта господарювання.

Право на працю, на вільний вибір місця роботи є фундаментальним основоположним.

В даному спорі йдеться не про реалізацію корпоративних прав органу управління, а про припинення виконання роботи на посаді за ініціативи працівника.

Таке право працівника, який перебуває на посаді (є посадовою особою - виконавчим органом) врівноважене правом власника або уповноваженого ним органу припинити договірні відносини з посадовою особою п5 ст41 КЗпП без будь яких причин і підстав.

Водночас особливістю даного спору є призначення державою управителя, який в свою чергу має вчинити комплекс дій

Згідно приписів ч.14 ст.39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у випадках і на умовах, передбачених законом, повноваження виконавчого органу товариства може виконувати юридична особа, зареєстрована відповідно до законодавства України (особа, яка здійснює функції управління).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Відповідно до ст.21 цього Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Суд бере до уваги, що на збори 26.07.2023 учасник відповідача з`явився, заперечень проти звільнення позивача з посади директора не висловив, однак збори не відбулись через неявку АРМА, якому передано в управління частку у статутному капіталі, чи визначеного відповідно до Закону управителя на підставі договору.

Створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Водночас саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою

Водночас тягар врегулювання питань корпоративних правовідносин (відносин з управління між виконавчим органом (директором) та учасником (власником) має нести учасник (власник/кінцевий бенефіціар) чи особа, яка здійснює функції управління часткою у статутному капіталі, а не працівник.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 77-79, 91 ГПК України на підтвердження розгляду по суті уповноваженим органом Товариства заяви позивача про звільнення з посади директора за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є правомірним, оскільки, позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин із товариством.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп Капітал» з 27.07.2023 підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп Капітал» (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корпус 8Б; ідентифікаційний код 44242478) з 27.07.2023 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп Капітал» на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп Капітал» (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корпус 8Б; ідентифікаційний код 44242478) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 03.04.2024

Суддя Я.В. Маринченко