Рішення

від 19.03.2024 по справі 910/18719/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2024Справа № 910/18719/23

За позовом Приватного акціонерного товариства "МХП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олдвірс Транс Гуд"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Коваленко М.О.

Представники учасників справи:

від позивача Кобець Р.Ю.;

від відповідача не з`явилися.

В судовому засіданні 19.03.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 04.04.2024 року.

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2023 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "МХП" (позивач) надійшла позовна заява б/н б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю Олдвірс Транс Гуд" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 409 046,09 грн., з них: основного боргу - 696 279,56 грн. (шістсот дев`яносто шість тисяч двісті сімдесят дев`ять гривень 56 копійок), пені - 151 159,43 грн. (сто п`ятдесят одна тисяча сто п`ятдесят дев`ять гривень 43 копійки), інфляційних втрат - 193 055,84 грн. (сто дев`яносто три тисячі п`ятдесят п`ять гривень 84 копійки) та 30% річних - 368 551,26 грн. (триста шістдесят вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят одна гривня 26 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 157 П/ХВ від 01.06.2019 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18719/23, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.01.2024 року. Крім того, вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Олдвірс Транс Гуд" за адресою: 03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, 6/2, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 року підготовче засідання відкладено на 06.02.2024 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 06.02.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/18719/23 до судового розгляду по суті на 19.03.2024 року.

В судовому засіданні 19.03.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 19.03.2024 року не з`явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2019 року між Приватним акціонерним товариством "МХП" (надалі - позивач, МХП, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олдвірс Транс Гуд" (надалі - відповідач, контрагент, покупець) укладено договір поставки № 157 П/ХВ (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого МХП відповідно до умов цього договору зобов`язується поставити, а контрагент - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних), що виписуються на кожну партію товару.

Згідно з п. 1.2.2. договору невід`ємною частиною договору є додаток №2 - строки та порядок оплати товару, інші умови.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листів МХП та вказується в видаткових накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що строки та порядок оплати товару визначається за кожним асортиментом товару й зазначаються в додатку №2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2 додатку №2 поставка товару здійснюється на умовах 100% передоплати.

В п. 3.2. договору визначено, що датою постачання (моментом прийому-передачі) вважається дата (момент) підписання акту приймання-передачі товар та відповідної товаро-транспортної накладної, в т.ч., у випадку погодження сторонами застосування електронного підпису та/або зведених накладних.

Строк дії даного договору не перевищує 5 років з моменту його укладення, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 6.2. договору).

На виконання умов договору поставки № 157 П/ХВ від 01.06.2019 року у період з 16.12.2019 року по 23.02.2023 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 24 925 053,51 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції та товарно-транспортними накладними. Товар за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи сторін на цих видаткових накладних, актах прийому-передачі продукції та товарно-транспортних накладних.

Як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на суму 24 228 773,95 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками, відтак заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 157 П/ХВ від 01.06.2019 року становить 696 279,56 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати поставленого за договором поставки № 157 П/ХВ від 01.06.2019 року товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 696 279,56 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару пеню у розмірі 151 159,43 грн., інфляційні втрати у розмірі 193 055,84 грн. та 30% річних у розмірі 368 551,26 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору поставки № 157 П/ХВ від 01.06.2019 року у період з 16.12.2019 року по 23.02.2023 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 24 925 053,51 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції та товарно-транспортними накладними.

Зазначені видаткові накладні, акти прийому-передачі продукції та товарно-транспортні накладні містять найменування юридичних осіб, підписи сторін, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства та є у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними бухгалтерськими документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Видаткові накладні, акти прийому-передачі продукції та товарно-транспортні накладні зі сторони відповідача підписані без жодних зауважень щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 2 додатку №2 поставка товару здійснюється на умовах 100% передоплати.

Отже, виходячи з умов п. 2 додатку №2 строк оплати товару є таким, що настав.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 696 279,56 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 696 279,56 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 157 П/ХВ від 01.06.2019 року у розмірі 696 279,56 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 151 159,43 грн., інфляційні втрати у розмірі 193 055,84 грн. та 30% річних у розмірі 368 551,26 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 5.2. договору визначено, що за прострочення оплати товару, контрагент сплачує на користь МХП пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також несе відповідальність встановлену в ст. 625 ЦК України в розмірі 30% річних з простроченої суми за весь час прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 151 159,43 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Суд відмічає, що сторони скористалися наданим їм правом та в пункті 5.2. договору погодили інший розмір відсотків річних, ніж встановлено в статті 625 Цивільного кодексу України, а саме 30% річних.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 193 055,84 грн.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок 30% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 30% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 368 551,26 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 19 413,22 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олдвірс Транс Гуд" (ідентифікаційний код 42325295, адреса: 03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, 6/2) на користь Приватного акціонерного товариства "МХП" (ідентифікаційний код 25412361, адреса: 08800, Київська обл., Обухівський р-н, м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1) грошові кошти: основного боргу - 696 279,56 грн. (шістсот дев`яносто шість тисяч двісті сімдесят дев`ять гривень 56 копійок), пені - 151 159,43 грн. (сто п`ятдесят одна тисяча сто п`ятдесят дев`ять гривень 43 копійки), інфляційних втрат - 193 055,84 грн. (сто дев`яносто три тисячі п`ятдесят п`ять гривень 84 копійки), 30% річних - 368 551,26 грн. (триста шістдесят вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят одна гривня 26 копійок) та судовий збір - 21 135,69 грн. (двадцять одна тисяча сто тридцять п`ять гривень 69 копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.04.2024р.

Суддя О.В. Котков