ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
03.04.2024Справа № 911/2738/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Фермерського господарства "Агростар Сістемс"
до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Сантрейд"
про 567500,48 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фермерське господарство "Агростар Сістемс" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Сантрейд" про стягнення за договором поставки від 19.05.2021 № 60482027 основного боргу в сумі 77640,03 грн., трьох процентів річних у сумі 4492 грн., пені в розмірі 57772,66 грн., інфляційних втрат у розмірі 26908,25 грн., та за договором поставки від 19.05.2021 №60482028 основного боргу в сумі 186778,21 грн., трьох процентів річних у сумі 10715 грн., пені в сумі 138461,33 грн. та інфляційних втрат у розмірі 64733 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2023 позовну заяву Фермерського господарства "Агростар Сістемс" про стягнення 567500,48 грн. разом з доданими до неї документами передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу з автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2023 матеріали справи передані на розгляд судді Поляковій К.В.
Ухвалою Господарського суду від 28.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалою Господарського суду від 20.11.2023 у задоволенні клопотання Фермерського господарства "Агростар Сістемс" про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив відмовлено. Відповідь Фермерського господарства "Агростар Сістемс" на відзив залишено без розгляду.
Ухвалою Господарського суду від 03.04.2024 закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 264418,24 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що в частині стягнення основного боргу провадження у справі підлягає закриттю внаслідок відсутності предмета спору. Разом із цим, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем умов договору в частині надання відповідачу документів, із чим пов`язано виникнення у відповідача обов`язку з остаточної оплати товару. Також відповідач наголосив на надмірності нарахованої позивачем пені із посиланням на статтю 551 ЦК України.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
19.05.2021 між відповідачем (покупець) та позивачем (продавець) укладено договори поставки №60482027 та №60482028, відповідно до яких продавець зобов`язується продати та поставити, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар: пшениця 3- го та 4-го класу урожаю 2021 року (відповідно), насипом у відповідності до умов цих договорів.
У пунктах 5.1, 5.2 договорів визначено, що продавець зобов`язується здійснити поставку товару автомобільним транспортом на умовах DAР відповідно до правил Інкотермс 2020, у строк з 20.06.2021 до 15.09.2021, обидві дати включно.
Датою поставки та момент переходу права власності вважається дата (момент) документальної (у відповідній ТТН та/чи акті приймання - передачі) фіксації факту видачі перевізником товару вантажоотримувачу у пункті поставки (пункт 5.3 договорів).
Згідно з пунктами 6.1. договорів покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок продавця. Покупець зобов`язується проводити оплату кожної партії товару у два етапи: 80% вартості відповідної партії Товару сплачується Покупцем протягом 2-х робочих днів з дати поставки товару і визначення фактичної кількості поставленого товару згідно умов цього договору, а також після отримання Покупцем усіх документів на товар, що визначені у п.6.1.1. цього договору; остаточний розрахунок проводиться Покупцем протягом 2-х робочих днів після: а) отримання покупцем документів, що визначені у п.6.1.1 (якщо їх не було надано раніше) та у п.6.1.2. б) завершення здійснення Покупцем перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН (ст. 8 договору). За умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.
У пунктах 6.1.1 договору визначено наступні документи для часткової оплати: а) оригінал чи засвідчені продавцем (печатка та підпис) копії товарно-транспортних накладних на Товар з відміткою вантажоотримувача про прийняття Товару по кількості та якості; б) Оригінал акту перерахунку ціни відповідної партії Товару; в) Оригінал чи засвідчена Продавцем (печатка та підпис) копія рахунку на оплату вартості поставленого Товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії Товару; г) оригінал видаткової накладної або акту приймання - передачі на відповідну фактичну кількість поставленого товару; д) визначені в пункті документи на вимогу покупця.
За змістом пункту 6.1.2 договору документами для остаточної оплати є: а) оригінал рахунку на оплату вартості отриманого Товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії Товару; б) засвідчена підписом та печаткою Продавця роздруківка електронної квитанції про реєстрацію Продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН; в) оригінали відвантажувальних документів, визначені в п.6.1.1. цього Договору (у разі, якщо спочатку для оплати було прийнято засвідчені копії); г) оригінал акту перерахунку ціни відповідної партії товару.
На виконання умов договору від 19.05.2021 №60482027 позивачем поставлено відповідачу товар згідно з ТТН від 04.08.2021 №10, №18 та виставлено рахунок від 05.08.2021 № 91 на суму 388 200,15 грн. із ПДВ.
У свою чергу, відповідачем сплачено за вказаним рахунком 310 560,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.08.2021 № 20064518.
Крім того, сторонами підписано за договором від 19.05.2021 №60482027 видаткову накладну від 05.08.2021 № 91 на суму 388 200,15 грн.
Надалі, позивачем складено податкову накладну від 05.08.2021 № 92, що зареєстрована в ЄРПН 16.09.2021 згідно з рішенням про реєстрацію голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Поряд із цим, позивачем поставлено відповідачу за договором від 19.05.2021 № 60482028 товар згідно з ТТН від 03.08.2021 № 10 та виставлено рахунок на оплату від 04.08.2021 № 86 на суму 190512,05 грн. із ПДВ.
04.08.2021 сторонами підписано видаткову накладну № 86 на суму 190512,05 грн.
Відповідно до платіжного доручення від 05.08.2021 № 20063198 відповідачем сплачено позивачу за рахунком від 04.08.2021 № 86 суму в розмірі 152409,64 грн., у т.ч. ПДВ 8716,98 грн.
Із матеріалів справи слідує, що позивачем складено податкову накладну від 04.08.2021 № 87 на суму 190512,05 грн., що відповідно до рішення голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрована в ЄРПН 22.09.2021 року.
Крім того, 06.08.2021 позивачем поставлено відповідачу товар згідно з ТТН № 1305 та виставлено рахунок на оплату від 07.08.2021 № 98 на суму 180663,04 грн. із ПДВ.
07.08.2021 сторонами підписано видаткову накладну № 98 на суму 180663,04 грн. із ПДВ.
Надалі, 10.08.2021 відповідачем сплачено згідно з призначенням платежу за рахунком від 07.08.2021 № 98 грошові кошти в розмірі 144530,44 грн., у т.ч. ПДВ 17749,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20064647.
Згідно з рішенням голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна від 07.08.2021 № 102 на суму 180663,04 грн. із ПДВ зареєстрована в ЄРПН 22.09.2021 року.
Також із матеріалів справи вбачається, що 12.08.2021 позивачем поставлено відповідачу товар згідно з ТТН № 003, 36, 30, у зв`язку з чим оформлено рахунок на оплату від 14.08.2021 № 119 на суму 562716,14 грн. із ПДВ.
14.08.2021 сторонами підписано видаткову накладну № 119 на суму 562716,14 грн. із ПДВ.
Відповідачем 17.08.2021 здійснено оплату товару згідно з рахунком від 14.08.2021 № 119 на суму 450172,91 грн., у т.ч. ПДВ 55284,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20067482.
22.09.2021 головою комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної від 14.08.2021 № 120 на суму 562716,14 грн. із ПДВ.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем сплачено під час розгляду справи в суді грошові кошти позивачу в загальній сумі 264418,27 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 18.10.2023 № 20052822 на суму 36132,60 грн. (згідно з рахунком-фактурою від 07.08.2021 № 98), № 20052821 на суму 112543,23 грн. (згідно з рахунком-фактурою від 14.08.2021 № 119), № 20052820 на суму 38102,41 грн. (згідно з рахунком-фактурою від 04.08.2021 № 86), № 20052819 на суму 77640,03 грн. (згідно з рахунком-фактурою від 05.08.2021 № 91).
Разом із цим, позивачем у прохальній частині позовної заяви заявлено до стягнення за договором поставки від 19.05.2021 №60482028 основний борг у сумі 186778,21 грн., тобто на 0,03 коп. менше, ніж фактична сума боргу за вказаним договором. Наведене вплинуло на визначення загальної суми основного боргу в розмірі 264418,24 грн., пред`явленої до стягнення.
У зв`язку з цим, ухвалою суду закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 264418,24 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 7.2 договорів у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язується оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У пункті 7.5 договору сторони погодили, що відповідно до пункту 6 статті 232 ГК України та статті 259 ЦК України до вимог щодо стягнення штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) за прострочення виконання зобов`язань за цим договором застосовується трирічний строк позовної давності, а саме нарахування таких штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) здійснюється протягом трьох років, починаючи з першого дня прострочення.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Як слідує з пункту 6.1.2 договору документами для остаточної оплати є: а) оригінал рахунку на оплату вартості отриманого Товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії Товару; б) засвідчена підписом та печаткою Продавця роздруківка електронної квитанції про реєстрацію Продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН; в) оригінали відвантажувальних документів, визначені в п.6.1.1. цього Договору (у разі, якщо спочатку для оплати було прийнято засвідчені копії); г) оригінал акту перерахунку ціни відповідної партії товару.
Разом із цим, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (ст. 655, 692, 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару.
За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 614 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.
Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.
При цьому, відповідач був обізнаний про суму оплати, яку мав здійснити за отриманий ним товар, ураховуючи підписання ним видаткових накладних. Обставин щодо неможливості здійснення оплати за отриманий товар, зокрема, із підстав відсутності оригіналу рахунку на оплату, акту перерахунку ціни відповідної партії товару, відвантажувальних документів тощо відповідачем не наводилися.
Одночасно відповідачем не доведено, що відвантажувальні документи, на підставі яких поставлено відповідачу товар, надавалися позивачем при поставці товару в копіях, а не в оригіналах.
Так, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача після отримання товару з листами до позивача із вимогою надати оригінали документів - рахунків на оплату, відвантажувальних документів, актів перерахунку ціни відповідної партії товару тощо.
Крім того, наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкової накладної (документ прийнято, реєстрація зупинена) та рішеннями голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію підтверджується реєстрація податкових накладних від 05.08.2021 № 91 на суму 388 200,15 грн. - 16.09.2021; від 04.08.2021 № 87 на суму 190512,05 грн., від 07.08.2021 № 102 на суму 180663,04 грн., від 14.08.2021 № 120 на суму 562716,14 грн. - 22.09.2021 року.
Відповідно до пункту 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341), платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
У той же час, відповідачем не надано доказів не отримання ним в електронному кабінеті зареєстрованих позивачем спірних податкових накладних.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що строк оплати за товар у частині 20 % у відповідача настав у період протягом 2-х робочих днів після реєстрації податкових накладних.
Із наданого позивачем розрахунку слідує, що позивачем не враховано необхідність здійснення відліку строку на оплату в робочих днях, відтак прострочення з оплати товару за договором від 19.05.2021 №60482027 наступає з 21.09.2021 року.
За арифметичним перерахунком суду, з відповідача підлягають стягненню нараховані: на суму боргу 77640 грн. за період з 21.09.2021 до 24.08.2023 три проценти річних у сумі 4486,10 грн., пеня в сумі 57449,35 грн. та інфляційні втрати в сумі 26908,25 грн.; на суму боргу 186778 грн. за період з 25.09.2021 до 24.08.2023 три проценти річних у сумі 10715 грн., пеня в сумі 137857,52 грн., інфляційні втрати в сумі 64733 грн.
Разом із цим, відповідач наголосив на надмірності заявленого позивачем розміру пені, у порівняні з розміром інфляційних втрат та вартістю товару.
За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Як зауважено в постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Приймаючи до уваги, що відповідачем у повному обсязі здійснено оплату за поставлений товар, у той час як розмір пені за прострочення оплати складає близько 135 % від вартості товару, на яку нараховано пеню, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, суд дійшов висновку зменшити розмір пені на 50 % до суми 28724,68 грн. за договором від 19.05.2021 №60482027 та до суми 68928,76 грн. за договором від 19.05.2021 №60482028.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також на відповідача покладається судовий збір у частині позовних вимог, провадження по яким закрито, згідно з частиною 9 статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Фермерського господарства "Агростар Сістемс" задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Сантрейд" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21А; ідентифікаційний код 25394566) на користь Фермерського господарства "Агростар Сістемс" (54000, м. Миколаїв, вул. Сілікатна, 273, кв. 7; ідентифікаційний код 37912793) 15201 (п`ятнадцять тисяч двісті одну) грн. 10 коп. трьох процентів річних, 91641 (дев`яносто одну тисячу шістсот сорок одну) грн. 25 коп. інфляційних втрат, 97653 (дев`яносто сім тисяч шістсот п`ятдесят три) грн. 44 коп. пені, а також 8498 (вісім тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн. 51 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 03.04.2024 |
Оприлюднено | 08.04.2024 |
Номер документу | 118130040 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Полякова К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні