Рішення

від 01.04.2024 по справі 910/639/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.04.2024Справа № 910/639/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Панасюк Ю.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ-СТАР», Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІЛАЙТ ГРУП», м. Київ

про стягнення 31 137,61 грн,

Представники сторін:

від позивача: Безсмертна Я.П.;

від відповідача: не з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ-СТАР» (далі - ТзОВ «ВІДІ-СТАР»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІЛАЙТ ГРУП» (далі - ТзОВ «СІТІЛАЙТ ГРУП»/відповідач) про стягнення 31 137,61 грн, у тому числі: 20 965,00 грн - основного боргу, 5 946,81 грн - інфляційних втрат, 2 215,50 грн - пені, 1 171,70 грн - 3% річних та 838,60 грн - штрафу, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором підряду на виготовлення і монтаж меблів №02-0122 від 18.01.2022.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.01.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.03.2024 постановив здійснювати розгляд справи №910/639/24 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання на 01.04.2024, а також зобов`язав позивача надати суду: оригінал (для огляду) та належним чином завірену копію (для долучення до матеріалів справи) договору підряду на виготовлення і монтаж меблів №02-0122 від 18.01.2022.

01.04.2024 у судове засідання з`явився представник ТзОВ «ВІДІ-СТАР», зокрема, надав для огляду суду оригінал договору підряду на виготовлення і монтаж меблів №02-0122 від 18.01.2022 та належним чином завірену його копію (для долучення до матеріалів справи), а також підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник ТзОВ «СІТІЛАЙТ ГРУП» у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ-СТАР» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІЛАЙТ ГРУП» (далі - підрядник) укладено договір підряду на виготовлення і монтаж меблів №02-0122, відповідно до якого підрядник виготовляє, за індивідуальним замовленням, індивідуальними розмірами і за рахунок замовника, поставляє, встановлює і реалізує останньому меблеві вироби.

Вартість замовлення (по виготовленню, доставці, збиранню та монтажу меблевих виробів) становить 41 930,00 грн, в тому числі ПДВ (п. 3 договору).

Згідно із п. 3.1. договору оплата замовлення замовником здійснюється наступним чином: 50% вартості замовлення, а саме: 20 965,00 грн, в тому числі ПДВ, замовник сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання даного договору. Остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості замовлення, а саме: 20 965,00 грн, в тому числі ПДВ, замовник сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі та видаткової накладної, які сторони підписують в день закінчення монтажу замовлення.

У п. 4.1. договору сторони погодили, що термін виготовлення замовлення, включаючи монтаж на об`єкті, складає 30 (тридцять) робочих днів, з моменту оплати замовником суми, зазначеної в п. 3.1.1. договору або від дати проведення повторного заміру у зв`язку з частковою та/або повною неготовністю об`єкту.

Згідно із п. 6.4. договору замовник несе відповідальність перед підрядником за прострочення грошового зобов`язання, а саме за невиконання п. 3.1., в межах і розмірах, встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.5. договору підрядник за даним договором несе відповідальність за порушення термінів, визначених п. 4.1. договору, штраф становить 0,1% від вартості замовлення за кожний день прострочення, але не більше 2% від вартості договору.

Даний договір набирає силу з моменту його підписання. Договір автоматично закінчує дію після виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 9.2. та п. 9.3. договору).

03.12.2021 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №33 від 03.12.2021 на загальну суму 41 930,00 грн.

Так, 19.01.2022 на виконання п. 3.1. договору позивач згідно платіжного доручення №20105 здійснив передоплату у розмірі 20 965,00 грн.

У відповідності до умов п. 4.1. договору відповідач повинен був виготовити та змонтувати меблі до 02.03.2022, проте ТзОВ «СІТІЛАЙТ ГРУП» взяті на себе зобов`язання за договором підряду №02-0122 від 18.01.2022 не виконало.

20.09.2023 ТзОВ «ВІДІ-СТАР» надіслало на адресу відповідача лист за вих. №12/31/8.05/033-23, в якому просило повернути перераховані кошти у сумі 20 965,00 грн у зв`язку із неотриманням товару.

ТзОВ «СІТІЛАЙТ ГРУП» відповіді на цей лист не надало, передоплату не повернуло.

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду на виготовлення і монтаж меблів №02-0122 від 18.01.2022, позивач звернувся до суду із цим позовом про повернення сплачених грошових коштів у сумі 20 965,00 грн, а також просить суд стягнути із ТзОВ «СІТІЛАЙТ ГРУП» пеню у розмірі 2 215,50 грн, нарахованої за період з 20.09.2023 по 10.01.2024, 3% річних у сумі 1 171,70 грн та інфляційні втрати у розмірі 5 946,81 грн, нараховані за період з 02.03.2022 по 10.01.2024, а також штраф у розмірі 2% від вартості договору у сумі 838,60 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 837-864 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (ст. 837 ЦК України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір підряду на виготовлення і монтаж меблів№02-0122, відповідно до якого відповідач зобов`язався виготовити, за індивідуальним замовленням, індивідуальними розмірами і за рахунок позивача, поставити, встановити і реалізувати останньому меблеві вироби.

Судом також встановлено, що 19.01.2022 позивач згідно платіжного доручення №20105 здійснив передоплату у розмірі 50% від вартості договору, що становить 20 965,00 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, у п. 4.1. договору сторони погодили, що термін виготовлення замовлення, включаючи монтаж на об`єкті, складає 30 (тридцять) робочих днів, з моменту оплати замовником суми, зазначеної у п. 3.1.1. договору або від дати проведення повторного заміру у зв`язку із частковою та/або повною неготовністю об`єкту.

Таким чином, відповідач повинен був виготовити та змонтувати меблі до 02.03.2022, проте у визначений договором строк ТзОВ «СІТІЛАЙТ ГРУП» до виконання підрядних робіт не приступило, більше того, не виконало їх взагалі, при цьому, на підтвердження зворотнього відповідач не надав суду будь-яких інших доказів.

20.09.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. №12/31/8.05/033-23, в якій просив повернути сплачену суму передоплати у розмірі 20 965,00 грн у зв`язку із невиконанням зобов`язань за договором підряду.

Проте, ТзОВ «СІТІЛАЙТ ГРУП» відповіді на цей лист не надало, при цьому, передоплату не повернуло.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо виконання підрядних робіт за договором підряду на виготовлення і монтаж меблів №02-0122 від 18.01.2022, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТзОВ «ВІДІ-СТАР», що має наслідком задоволення вимоги про стягнення передоплати у розмірі 20 965,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути із відповідача пеню у розмірі 2 215,50 грн, нарахованої за період із 20.09.2023 по 10.01.2024, 3% річних у сумі 1 171,70 грн та інфляційні втрати у розмірі 5 946,81 грн, нараховані за період з 02.03.2022 по 10.01.2024, а також штраф у розмірі 2% від вартості договору у сумі 838,60 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно із п. 6.4. договору замовник несе відповідальність перед підрядником за прострочення грошового зобов`язання, а саме за невиконання п. 3.1., в межах і розмірах, встановлених чинним законодавством України.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 6.5. договору підрядник за даним договором несе відповідальність за порушення термінів, визначених п. 4.1. договору, штраф становить 0,1% від вартості замовлення за кожний день прострочення, але не більше 2% від вартості договору.

Суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суд перевірив надані позивачем розрахунки пені та штрафу, передбачених п. 6.4. та п. 6.5. договору, та встановив, що їх розрахунок здійснено арифметично вірно, що має наслідком задоволення цих вимог.

Крім того, згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Наведені правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Отже, суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, і встановив, що їх розмір обчислено позивачем арифметично вірно, відповідно заявлені суми підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ-СТАР» задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІЛАЙТ ГРУП» (04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 13, секція 1, офіс 1; ідентифікаційний код 41261530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ-СТАР» (08131, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 60-А; ідентифікаційний код 39200640) суму передоплати у розмірі 20 965 (двадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 00 коп., штраф у розмірі 2% від ціни договору у сумі 838 (вісімсот тридцять вісім) грн 60 коп., пеню у розмірі 2 215 (дві тисячі двісті п`ятнадцять) грн 50 коп., 3% річних у розмірі 1 171 (одна тисяча сто сімдесят одна) грн 70 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 946 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн 81 коп. та судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 04.04.2024.

Суддя В.В. Бондарчук