Рішення

від 25.01.2024 по справі 911/1133/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1133/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»

прo внесення змін до договору

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Стеченко Я.В.

відповідача: Сєрих В.В.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» (надалі ? позивач) до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (надалі відповідач) прo внесення змін до договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.05.2023 року відкрито провадження у справі № 911/1133/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.06.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 15.05.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 1348 від 12.05.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 30.05.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 29.05.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 31.05.2023 року від відповідача надійшло клопотання № 1619 від 31.05.2023 року про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2023 року підготовче засідання відкладено на 22.06.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 15.06.2023 року від відповідача надійшли заперечення № 1250 від 13.06.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 22.06.2023 року позивачем подано повідомлення б/н від 21.06.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2023 року продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 17.08.2023 року.

У підготовчому засіданні 17.08.2023 року оголошено перерву на 31.08.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 17.08.2023 року позивачем подано клопотання б/н від 16.08.2023 року про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 31.08.2023 року оголошено перерву на 28.09.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 28.09.2023 року позивачем подано клопотання б/н від 27.09.2023 року про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 911/1133/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.10.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 18.10.2023 року позивачем подано додаткові пояснення б/н від 17.10.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.10.2023 року розгляд справи № 911/1133/23 перенесено на 09.11.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 09.11.2023 року позивачем подано клопотання б/н від 09.11.2023 року про долучення доказів.

У судовому засіданні 09.11.2023 року оголошено перерву на 30.11.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 30.11.2023 року позивачем подано клопотання б/н від 28.11.2023 року про долучення доказів.

У судовому засіданні 30.11.2023 року представник відповідача проти задоволення позову заперечував, позивач у судове засідання не з`явився. Розгляд справи відкладався на 11.01.2024 року.

У зв`язку з переходом до судових дебатів, в судовому засіданні 11.01.2024 року оголошувалась перерва на 25.01.2024 року

В судовому засіданні 25.01.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 25.01.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» подано позов до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» прo внесення змін до договору, а саме просить:

- змінити укладений між позивачем та відповідачем Типовий договір розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016 року в частині замовленої річної потужності розподілу природного газу на 2022 рік, визначеної в Акті приймання-передачі природного газу №ОГ000787 від 30.09.2021 року та встановити, що з 20.10.2021 року розмір замовленої річної потужності позивача за Договором розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016 року на 2022 рік становить об`єм 809 163,86 м.куб.

Як вбачається з викладених у позові обставин, між ПрАТ «Слобожанська Будівельна Кераміка» (позивач) та АТ «ОГС «Київоблгаз» (відповідач) укладено Типовий договір розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016 року шляхом підписання ПрАТ «СБК» заяви-приєднання № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016 року (далі - Договір).

За приписами п 6.3. Договору величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Пункт 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільчих систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальнюх послуг від 30.09.2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), передбачає процедуру замовлення річної потужності на розподіл природного газу, зокрема:

- згідно з абз. 1 п. 2. Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою;

- згідно з абз. 2 п. 2. Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

- згідно з абз. 8 п. 2. Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів);

- згідно з абз. 10 п.2. споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об`єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Як зазначає позивач, ПрАТ «Слобожанська Будівельна Кераміка» до 20.10.2021 року не подавало заявку на уточнення річної замовленої потужності, визначеної оператором АТ «ОГС «Київоблгаз» в Акті приймання-передачі природного газу №ОГ00078787 від 30.09.2021 року, з підстав планування ведення господарської діяльності в 2022 році в умовах відсутності в Україні воєнного стану, бойових дій та пошкодження виробничих потужностей позивача.

АТ «ОГС «Київоблгаз» в Акті приймання-передачі природного газу №ОГ00078787 від 30.09.2021 року визначено об`єм річної замовленої потужності розподілу газу на 2022 рік в розмірі 4 854 983,14 м.куб. для ПрАТ «Слобожанська Будівельна Кераміка», що в місяць становить 404 581,92 м.куб.

З 24.02.2022 року у сторін змінились обставини внаслідок воєнної агресії російської федерації, однак сторони не досягли домовленості про внесення змін до Договору розподілу природного газу в цій частині, що стало підставою звернення до суду з позовною заявою про зміну Договору у зв`язку з істотною зміною обставин.

У зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, Указом президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на момент подання позову.

Як зазначає позивач, його основні виробничі потужності знаходяться на території Гостомельської селищної ради/військової адміністрації Бучанського району Київської області. А саме по вулиці Партизанській 71 у селі Озера розміщений завод ПрАТ «СБК» з виготовлення цегли і керамічних блоків та кар`єр (Озернівське родовище) з якого видобувається пісок, глина та інші піщано-глинисті породи.

З початку військової агресії 24.02.2022 року основний напрямок наступу на Київ військ російської федерації пролягав через місто Гостомель (зокрема Гостомельський аеропорт) Бучанського району. Внаслідок бойових дій в межах міста Гостомель, зокрема с. Озера, завод ПрАТ «СБК» зупинив роботу починаючи з 24.02.2022 року, зокрема в період активних бойових дій лютий - квітень 2022 року завод ПpAT «СБК» зазнав пошкоджень, зокрема технологічного обладнання, в цей період у працівників заводу був відсутній доступ до заводу, та в подальшому, як наслідок перебування військ агресора на території Гостомельської селищної ради військової адміністрації, значна частина територій була замінована, що унеможливлювало потрапити як на територію заводу ПрАТ «СБК» та і до кар`єру видобування глини поряд із заводом, в силу небезпеки для життя та здоров`я працівників ПрАТ «СБК».

Згідно з п.п. 2.10. п.2 Розділу І. Території, на яких ведуться (велися) бойові дії. Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених наказом Мінреінтеграції №309 від 22.12.2022 року (далі - Перелік територій), місто Київ з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року було віднесено до територій активних бойових дій.

Село Озера перебувало в окупації РФ починаючи з 26.02.2022 року по 01.04.2022 року, про що вказано в Розділі II Переліку тимчасово окупованих територій російською федерацією затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій російською федерацією, затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022 року.

Крім того, загальновідомим є факт введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 року та є загальновідомим факт визнання форс-мажорними обставинами введення воєнного стану в Україні, про що ТПП України розміщено відповідне повідомлення від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7 на своєму офіційному сайті, вказавши що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

ПрАТ «СБК» зазначає, що в силу отриманих пошкоджень не запущено роботу заводів, розміщених на території Київської області (Гостомельське ОТГ, яке перебувало під окупацією з 26.02.2022 року по 01.04.2022 pоку). Після деокупації Гостомельської ОТГ залишились небезпечними на предмет замінування, як територія заводу так і територія за її межами (кар`єр «Озернівське родовище»), з якого ПрАТ «СБК» видобувало пісок, глину та інші піщано-глинисті породи), дані факти підтверджуються Актом від 02.04.2022 року перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів та Актом від 24.08.2022 року перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів.

З огляду на наведені обставини, позивач зазначає, що має місце істотна зміна обставин, що впливає на зміст укладеного з відповідачем Договору газопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін.

Якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Як зазначає позивач, він звертався до АТ «Київоблгаз» 21.08.2022 року із заявкою про уточнення замовленої потужності, а саме зменшення річної замовленої ПрАТ «СБК» потужності на 2022 рік до 237 300 куб.м, розмір якої позивач визначив виходячи з розміру фактичного споживання природнього газу в період січень-лютий 2022 року.

Листом №810-16-17020-0922 від 28.09.2022 року АТ «Київоблгаз» відмовлено в зменшенні річної замовленої ПpAT «СБК» потужності на 2022 рік, аргументуючи таку відмову тим, що у ПрАТ «СБК» відсутнє право уточнити розмір замовленої річної потужності на 2022 рік, в зв`язку із визначенням об`єму річної замовленої потужності Оператором ГРМ самостійно. Тобто, відповідач відмовив позивачу в уточненні річної замовленої потужності на 2022 рік з підстав того, що у позивача відсутнє таке право, а не з підстав помилки в обрахунках чи з інших підстав.

Позивач зазначає, що фактично ПрАТ «СБК» ініціювало в досудовому порядку внесення змін до Типового договору розподілу природнього газу в частині річної замовленої потужності на 2022 рік в сторону її зменшення, а відповідачем відмовлено позивачу у зміні річної замовленої потужності на 2022 рік.

Позивач наполягає, що фактичний об`єм спожитої позивачем послуги в 2022 році, виходячи із договірної річної замовленої потужності на 2022 рік за січень-лютий 2022 року становить 809 163,86 куб.м, які оплачені позивачем в повному обсязі. З 24.02.2022 року настала істотна зміна обставин, а саме військова агресія російської федерації, окупація територій, бойові дії в межах міста Києва та с. Озера, Бучанського району, Київської області (де розміщений завод позивача), замінування території заводу та кар`єру, пошкоджения виробничих потужностей.

Позивач зазначає, що станом до 20.10.2021 року не міг спрогнозувати, що в Україні з 24.02.2022 року почнеться війна, що унеможливить нормальну роботу заводу, тому позивач не міг на умовах Кодексу ГРМ подати заявку-уточнення про зменшення об`єму послуг на газовий 2022 рік, шляхом її подання до 20.10.2021 року включно. За твердженням позивача, починаючи з 24.02.2022 року по 31.12.2022 року завод не працював, споживання газу не відбувалося взагалі.

Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В обґрунтування позовних вимог за ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України позивач зазначає:

1) в момент укладення договору в частині замовлення річної замовленої потужності на 2022 рік сторони виходили з того, що з 24.02.2022 року не почнеться військова агресія РФ, не буде введено в Україні воєнного стану, територія на якій розміщено завод не перебуватиме в окупації, територія не буде замінована, виробничі потужності позивача не отримають пошкодження в наслідок бойових дій, позивач в силу отриманих пошкоджень не зможе запустити виробничі потужності до 31.12.2022 року включно;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які ПрАТ «СБК» не могло усунути після їх виникнення, ПрАТ «СБК» не є суб`єктом який може відвернути чи зупинити військову агресію РФ, активні бойові дії, ПрАТ «СБК» не могло відвернути окупацію територій, обстріл території заводу та виробничих потужностей, пошкодження виробничих потужностей в наслідок обстрілу та відновити виробничі потужності в наслідок пошкоджень до 31.12.2022 року (спірний період);

3) виконання договору після 24.02.2022 року порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє ПрАТ «СБК» споживати послугу з розподілу природного газу з метою поставки природнього газу для виготовлення будівельної продукції (цегли і керамічних блоків), що є основною та єдиною метою діяльності ПрАТ «СБК», тобто послуга з розподілу природного газу спрямована виключно на постачання газу, який використовується ПрАТ «СБК» для виготовлення будівельної продукції;

4) із суті договору укладеного між сторонами або звичаїв ділового обороту не випливає, що виключно ПрАТ «СБК» несе ризик зміни обставин, що полягає у військовій агресії РФ, введенню в Україні воєнного стану, окупації територій, веденню бойових дій на території, замінюванні територій, пошкодження виробничих потужностей в наслідок бойових дій.

Відповідно до п. 12.1. Типового договору розподілу природного газу, цей Договір укладається на невизначений строк.

Предметом спору виступає розмір річної замовленої потужності розподілу газу в об`ємі 4 854 983,14 куб.м на 2022 рік, який триває з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року.

За умовами Типового договору з розподілу природного газу сторони до 20 жовтня, що передує року надання послуг, узгоджують розмір річної замовленої потужності на наступний рік.

До 20.10.2022 року позивачем подано заявку на уточнення величини річної замовленої потужності на 2023 рік в об`ємі 960 000,00 куб.м (80 000,00 м.куб. в місяць), що підтверджується відповідною заявою ПрАТ «СБК» 12.10.2022 року на уточнення річної замовленої потужності на 2023 рік, тобто між сторонами тривають договірні відносини.

В той же час, питання приведення річної замовленої потужності на 2022 рік до фактичних обставин, залишилось неврегульованим.

Також позивач зазначає, що розірвання Типового договору з розподілу природного газу між сторонами матиме такі наслідки як припинення Типового договору з розподілу природного газу та припинення надання послуги з розподілу газу на 2023 рік, адже предметом спору є саме зміна замовленої річної послуги з розподілу газу на 2022 рік.

Укладання Типового договору здійснюється шляхом підписания позивачем зави приєднання до типового договору, в якій сторони, з врахуванням положень Кодексу ГРМ узгоджують та конкретизують об`єм послуги, яку відповідач надає, а позивач споживає. Відповідно, Кодекс ГРМ встановлює процедуру замовлення послуги на рік та можливість споживачу конкретизувати об`єм послуги на наступний рік, шляхом подання відповідної заявки до 20 жовтня року, перед роком надання послуги.

Позивач стверджує, що дана процедура узгодження об`єму послуги є істотною умовою Договору, яку сторони можуть змінювати на підставі Кодексу ГРМ не змінюючи умови Типового договору, зокрема по своїй правовій природі описана процедура є зміною умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем в його певній частині. За таких умов, позивач вважає, що сторони вправі змінювати укладений договір в частині об`єму замовлених послуг на кожен наступний рік. В той же час, можливість Споживачу конкретизувати об`єм послуги на наступний рік, покликано забезпечити Споживачу прогнозування та планування своєї господарської діяльності виходячи із власних потреб та інтересів, та відповідно зменшувати або збільшувати об`єм послуги з розподілу газу на рік.

Розмір договірної річної замовленої потужності визначається сторонами у спосіб, за яким Оператор ГРМ зобов`язувався до 12 жовтня року, що передує року надання послуг повідомити Споживача, про розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік, про що зазначається в акті прийому-передачі природнього газу станом на 30 вересня поточного року, а Споживач має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому, подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності, в тому числі в сторону зменшення величини.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що відповідно до пункту 4 глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем (Кодексу ГРМ) договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Згідно з абз. 4 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Враховуючи вищевикладене, положення Типового договору не можуть бути змінені за домовленістю сторін, оскільки останні затверджені постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року. До того ж, позивачем ставиться вимога змінити Типовий договір розподілу природного газу в частині річної замовленої потужності розподілу природного газу на 2022 рік, проте сам Типовий договір не містить умови про конкретний обсяг річної замовленої потужності розподілу природного газу на 2022 рік, а лише визначає порядок її визначення для всіх споживачів природного газу.

Щодо правомірності відмови у задоволенні заяви позивача про уточнення замовленої потужності на 2022 рік, відповідач зазначив, що згідно з положеннями пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

У відповідності до абзацу 1 пункту 2 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Згідно пункту 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРМ газовий рік період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Абзацом 2 пункту 2 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ передбачено, що з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 9 пункту 2 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Відповідно до абзацу 10 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік.

Згідно абзацу 1 пункт 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ у разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнения (збільшення/зменшення) величини замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік

Таким чином, споживач може подати Оператору заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності у період з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року на поточний рік лише у випадку, якщо такий споживач подавав уточнену заявку в порядку абзацу 10 пункту 2 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ на наступний календарний рік до 20 жовтня календарного року, що передував розрахунковому.

В даному випадку позивач не замовляв обсяг природного газу на 2022 рік в порядку абзацу 10 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, а річна замовлена потужність його об`єкта на розрахунковий календарний рік була визначена Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року (жовтень 2020 року по вересень 2021 року).

Позивач звернувся до АТ «Київоблгаз» листом від 31.08.2022 року із заявкою про уточнення (зменшення) річної замовленої потужності на 2022 рік, що суперечить вищенаведеним положенням законодавства, саме тому АТ «Київоблгаз» листом від 28.09.2022 року відмовив у зменшені річної замовленої потужності на поточний 2022 рік.

Крім того, як зауважив відповідач, позивач вказує про те, що фактичний об`єм спожитого споживачем газу у січні та лютому 2022 року склав 809 163,86 куб.м, проте дана обставина не відповідає дійсності, адже по факту позивач спожив у січні 2022 року 136 893,67 куб.м та у лютому 2022 року 100 324,33 куб.м., а разом 237 218,00 куб.м., що є значно меншим від замовленої річної поужності (з розбивкою по місяцях) в період ще до початку війни. Наведене свідчить про невідповідність об`ємів споживання позивача в період до початку війни, що ставить під обґрунтований сумнів правильність його розрахунків замовленої річної поужності на 2022 рік.

Щодо твердження позивача про те, що ним не здійснювалось фактичне споживання природного газу, а тому у нього відсутній обов`язок щодо оплати послуг з розподілу природного газу, відповідач звертає увагу на наступне.

Згідно з абз. 1 пункту 9 глави 6 розділу VI Кодекс ГТМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Твердження позивача про те, що ним фактично не здійснювалось споживання природного газу, а отже відсутні підстави для оплати вартості послуг з розподілу природного газу, не заслуговують на увагу, оскільки розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються не на підставі визначених обсягів розподіленого (спожитого) природного газу за відповідний розрахунковий місяць, а виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача, яка визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 року у справі №922/1703/20.

Судом в ході розгляду спору досліджено та встановлено наступні обставини.

Як визначено ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 630 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду.

Стаття 184 Господарського кодексу України визначає особливості укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладення господарських договорів, згідно з яким господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В даному випадку вимоги щодо форми договору розподілу природного газу встановлені постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року, якою затверджена форма Типового договору розподілу природного газу.

Як визначено ст. 179 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Таким чином, положення Типового договору розподілу природного газу, які затверджені постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року, є обов`язковими для сторін і не можуть бути змінені за домовленістю сторін.

Крім того, актом, який май ознаки договору, є саме укладений Типовий договір розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016 року шляхом підписання ПрАТ «СБК» заяви-приєднання № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016 року, який лише визначає порядок формування річної замовленої потужності з відсиланням до норм Кодексу ГРМ. При цьому, зміст відповідного Типового договору не містить умов про річну замовлену потуіжність розподілу природного газу на 2022 рік.

Відповідно до пункту 6.3. Типового договору величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Таким чином, Типовий договір розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016 року є підставою виникнення та існування між сторонами правовідносин щодо доставки природного газу, в той час, як регулювання таких правовідносин, зокрема, в частні замовлення та коригування річної потужності перебуває за межами Типового договору і врегульовується безпосередньо нормами Кодексу ГРМ.

Відповідно, вимога позивача про зміну укладеного між позивачем та відповідачем Типового договору розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016 року, який не містить умови про замовлену річну потужність розподілу природного газу на 2022 рік, є необґрунтованою та суперечливою, фактично свідчить про незгоду з правовим регулюванням за нормами Кодексу ГРМ і спрямована на зміну встановленого законодавчо порядку замовлення (визначення) річної потужності.

Зокрема, позивачем не визначено який саме пункт Типового договору розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016 року він просить змінити і одночасно позивач сам визначає, що мова йде про річну замовлену потужність, визначену в Акті приймання-передачі природного газу №ОГ000787 від 30.09.2021 року, що відбувалось у визначеному Кодексом ГРМ порядку, а не становить зміст Типового договору розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016 року.

До того ж, позивач безпідставно просить встановити саме з 20.10.2021 року розмір замовленої річної потужності позивача за Договором розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016 року на 2022 рік в розмірі 809 163,86 м.куб.

Зокрема, позивач відповідною позовною вимогою зачіпає період, який не охоплюється періодом зміни істотних обставин (з 24.02.2022 року) і замість вимоги до відповідача про коригування річної замовленої потужності в період після 24.02.2022 року, позивач намагається втрутитись та змінити порядок визначення річної замовленої потужності, який був застосований у жовтні 2021 року до зміни обставин, що є безпідставним.

Крім того, порушене право позивача полягає у визначенні замовленої річної потужності на 2022 рік фактично без врахування настання обставин непереборної сили, а не істотної зміни обставин.

Зокрема, як визначено ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, тимчасові надзвичайні і невідворотні обставини, які перебувають поза волею сторін, є обставинами непереборної сили і військова агресія належить до переліку таких обставин. При цьому, обставини непереборної сили характеризуються стихійним і неконтрольованим проявом, не залежать від волі сторін та є аномальними для звичайних умов. Відповідно, такі обставини мають хоч і тривалий, але тимчасовий характер і сприймаються як такі, що припиняться.

В той же час, зміна істотних обставин, про яку йде мова у ст. 652 Цивільного кодексу України, передбачає невідворотну зміну на майбутнє обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. При цьому, зміна істотних обставин підрозуміває необхідність зміни умов договору в цілому і назавжди.

Оскільки наведені позивачем зміни істотних обставин фактично є обставинами непереборної сили, захист прав позивача має відбуватись в контексті звільнення від відповідальності (можливих негативних наслідків), а не зміни умов зобов`язання. Можливість зміни умов зобов`язання на певний проміжок часу взагалі не передбаченами чинним законодавством.

За наведених обставин, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом зміни укладеного між позивачем та відповідачем Типового договору розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016 року в частині замовленої річної потужності розподілу природного газу на 2022 рік, не відповідає змісту порушеного права, тобто є неналежним способом захисту.

За наслідками розгляду спору судом встановлено необґрунтованість та безпідставність позовних вимог про зміну умов Типового договору розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016 року у зв`язку з істотною зміною обставин, суперечливість та неналежність обраного позивачем засобу захисту права.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не доведені, відповідачем спростовані, тому задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» прo внесення змін до договору відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 04.04.2024 року