Рішення

від 04.04.2024 по справі 911/19/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/19/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (36022, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Панянка, буд. 65Б)

до Комунального некомерційного підприємства «СЛАВУТИЦЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ» Cлавутицької міської ради Вишгородського району Київської області (07101, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Славутич, вул. Збройних Сил України, буд. 7)

про стягнення 14182,73 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 247 від 02.07.2021 р., у тому числі 1634,32 грн. 3% річних, 12548,41 грн. інфляційних втрат,

Без виклику представників сторін

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (далі ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ», постачальник, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства «СЛАВУТИЦЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ» Cлавутицької міської ради Вишгородського району Київської області (далі КНП «СЛАВУТИЦЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ», споживач, відповідач) про стягнення 14182,73 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 247 від 02.07.2021 р., у тому числі 1634,32 грн. 3% річних, 12548,41 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі судового наказу, виданого 16.09.2022 р. Господарським судом Київської області у справі № 911/1664/22 про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "СЛАВУТИЦЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ" Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" 157532,39 грн. боргу, 2774,11 грн. 3 % річних за період з 29.09.2021 р. по 22.08.2022 р., 24584,94 грн. інфляційних нарахувань за період з 16.01.2022 р. по 15.07.2022 р., які виникли внаслідок неналежного виконання обов`язку з оплати за спожиту активну електричну енергію споживачем за договором постачання електричної енергії споживачу № 247 від 02.07.2021 р., відповідачем було погашено заборгованість в повному обсязі лише 29.12.2022 р., а відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України кредитор вправі заявити вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов`язання. У зв`язку з наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача 1634,32 грн. 3% річних за період з 23.08.2022 р. по 28.12.2022 р., 12548,41 грн. інфляційних втрат за період з 16.07.2022 р. по 15.12.2022 р., а також судовий збір.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» позовною заявою б/н від 28.12.2023 р. (вх. № 12/24 від 02.01.2024 р.) до Комунального некомерційного підприємства «СЛАВУТИЦЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ» Cлавутицької міської ради Вишгородського району Київської області про стягнення 14182,73 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 247 від 02.07.2021 р., у тому числі 1634,32 грн. 3% річних, 12548,41 грн. інфляційних втрат, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.01.2024 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/19/24 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказану ухвалу було отримано позивачем 08.01.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС, та відповідачем 15.01.2024 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600076278595.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

25.01.2024 р. до Господарського суду Київської області від КНП «СЛАВУТИЦЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ» надійшов відзив № 63 від 17.01.2024 р. (вх. № 1096/24 від 25.01.2024 р.), у якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки судовим наказом Господарського суду Київської області від 16.09.2022 р. у справі № 911/1664/22 вже було стягнуто з КНП «СЛАВУТИЦЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ» на користь ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» усю заборгованість за договором № 247 від 02.07.2021 р., в тому числі за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів, 3% річних та інфляційних втрат за весь період існування договірних відносин, а відтак у відповідача перед позивачем відсутня будь-яка заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу № 247 від 02.07.2021 р.

30.01.2024 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 23.01.2024 р. (вх. № 1326/24 від 30.01.2024 р.), за змістом якої останній зазначає, що у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем електричної енергії, позивач, відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, має право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати аж до повного погашення основного боргу, а відтак твердження КНП «СЛАВУТИЦЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ» є неаргументованими та безпідставними.

Заперечень на відповідь на відзив відповідачем до матеріалів справи не подано.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши позиції сторін, а також наявні у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

З 01.01.2019 р. ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» згідно ліцензії, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 575 від 26.06.2018 р., здійснює діяльність з постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

У відповідності до п. 4 постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» № 312 від 14.03.2018 р. договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу оператора системи розподілу (ОСР), та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Відповідно до п. 6 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р., до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики.

Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Відповідно до п. 1.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно з п. 1.2.7 Правил постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

З позову слідує, що КНП «СЛАВУТИЦЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ» було підписано та направлено до ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 247 від 02.07.2021 р.

Відповідно до п. 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Строк (термін) постачання електроенергії з 01.07.2021 р. по 31.12.2021 р. (п. 3.1 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що ціна цього договору становить 401127,12 грн. з ПДВ. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 1,80 грн. без ПДВ.

Ціна за одиницю товару та загальна ціна цього договору може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Зміну ціни сторони оформлюють шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка набирає чинності з дати її підписання, якщо інше не передбачено додатковою угодою, та є невід`ємною частиною договору (п. 5.5 договору).

Згідно з п. 5.10 договору моментом оплати вважається день надходження грошових коштів на рахунок постачальника. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником в рахунках на оплату та актах, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до п. 5.11 договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Оплату вартості використання електричної енергії споживач здійснює на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України лише за фактично використану електричну енергію на підставі належним чином оформленого акта за розрахунковий період, отриманого не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5.12 встановлено, що споживач проводить розрахунки з постачальником у відповідності до вимог Бюджетного кодексу України. Бюджетні зобов`язання та платежі здійснюються лише за наявності у споживача відповідного бюджетного призначення. Оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Оплата акта постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в рахунках на оплату або акті, який не може бути меншим 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання його споживачем (п. 5.13 договору).

У відповідності з пп. 6.2.1 споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору.

Умовами п. 13.1 договору № 247 від 02.07.2021 р. визначено, що цей договір набирає чинності з 01.07.2021 р. і діє до 31.12.2021 р., а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

21.09.2021 р. ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» та КНП «СЛАВУТИЦЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ» було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 247 від 02.07.2021 р., відповідно до якої сторони домовились змінити ціну за 1 кВт*год електричної енергії з 01.08.2021 р., а саме з 1,80 грн. за 1 кВт*год без урахування ПДВ на 1,97991 грн. за 1 кВт*год без ПДВ.

З матеріалів справи слідує, що позивачем було направлено на адресу відповідача розрахункові документи по договору про постачання електричної енергії споживачу № 247 від 02.07.2021 р. за період липень-грудень 2021 р., а саме рахунок за активну електричну енергію № А20030051/07 75265,20 грн. разом з актом купівлі-продажу електричної енергії № А20030051/07 на суму 75265,20 грн., рахунок за активну електричну енергію № А20030051/08 71146,08 грн. разом з актом купівлі-продажу електричної енергії № А20030051/08 на суму 71146,08 грн., рахунок за активну електричну енергію № А20030051/09 на суму 132150,60 грн. разом з актом купівлі-продажу електричної енергії № А20030051/09 на суму 103148,64 грн., рахунок за активну електричну енергію № А20030051/10 на суму 177401,13 грн. разом з актом купівлі-продажу електричної енергії б/н на суму 98690,40 грн., рахунок за активну електричну енергію № А20030051/11 на суму 168889,87 грн. разом з актом купівлі-продажу електричної енергії б/н на суму 115337,79 грн., рахунок за активну електричну енергію № А20030051/12 на суму 157332,39 грн. разом з актом купівлі-продажу електричної енергії б/н на суму 95038,06 грн. (докази направлення містяться в матеріалах справи).

08.07.2022 р. позивач повторно направив на адресу відповідача вказані вище розрахункові документи по договору про постачання електричної енергії споживачу № 247 від 02.07.2021 р. за період липень-грудень 2021 р. разом з листом № 02-9-1/9542 від 28.06.2022 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 08.07.2022 р., поштовою накладною № 3601101968353 від 08.07.2022 р. та фіскальним чеком від 08.07.2022 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач, відповідач оплату вартості спожитої електричної енергії за період серпень-грудень 2021 р. у строки, визначені умовами п. 5.13 договору, належним чином не здійснював, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 157532,39 грн. (з урахуванням часткової оплати електроенергії на суму 401093,79 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 141 від 29.09.2021 р., № 166 від 05.11.2021 р., № 193 від 23.12.2021 р., № 181 від 06.12.2021 р., № 174 від 22.11.2021 р., № 117 від 18.08.2021 р., № 147 від 08.10.2021 р., № 160 від 25.10.2021 р.).

Керуючись приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував за несвоєчасну оплату платежів 3% річних у сумі 2774,11 грн. за період з 29.09.2021 р. по 22.08.2022 р. та інфляційні втрати в сумі 24584,94 грн. за період з 16.01.2022 р. по 15.07.2022 р.

У подальшому ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» звернулось до Господарського суду Київської області із заявою 02-9-1/10504 від 02.09.2022 р. (вх. № 1441/12 від 12.09.2022 р.) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з КНП «СЛАВУТИЦЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ» 157532,39 грн. боргу, 2774,11 грн. 3% річних, 24584,94 грн. інфляційних нарахувань, які виникли внаслідок неналежного виконання обов`язку по оплаті за спожиту активну електричну енергію за договором постачання електричної енергії споживачу № 247 від 02.07.2021 р.

Суд відзначає, що 16.09.2022 р. Господарським судом Київської області (суддя Мальована Л.Я.) був виданий судовий наказ у справі № 911/1664/22 про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "СЛАВУТИЦЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ" Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" 157532,39 грн. боргу, 2774,11 грн. 3% річних, 24584,94 грн. інфляційних нарахувань, які виникли внаслідок неналежного виконання обов`язку по оплаті за спожиту активну електричну енергію споживачу за договором постачання електричної енергії споживачу № 247 від 02.07.2021 р., який набрав законної сили 09.01.2023 р.

Поряд з цим, як слідує з матеріалів даної справи, відповідач перерахував на рахунок позивача 182117,33 грн. грошових коштів, стягнутих за судовим наказом Господарського суду Київської області від 16.09.2022 р. у справі № 911/1664/22, що підтверджується платіжними інструкціями № 8294 від 20.12.2022 р. з призначенням платежу: « 41736008; інфл. нарахув. зг.наказу Господ. суду Київської обл. у справі № 911/1664/22 від 16.09.2022 ...», № 8320 від 22.12.2022 р. з призначенням платежу: « 41736008; погаш. заборг. за спож. е/е, ЗГ.НАКАЗУ ГОСПОД. СУДУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛ. У СПРАВІ № 911/1664/22 ВІД 16.09.2022 ....», № 8386 від 29.12.2022 р. з призначенням платежу: « 41736008; погаш. заборг. за спож. е/е, ЗГ.НАКАЗУ ГОСПОД. СУДУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛ. У СПРАВІ № 911/1664/22 ВІД 16.09.2022 ...».

Тобто, повну сплату основної заборгованості в сумі 157532,39 грн. було здійснено відповідачем 29.12.2022 р.

Враховуючи, що відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України кредитор вправі заявити вимогу до кредитора про стягнення 3% річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов`язання (у даному випадку до 29.12.2022 р.), позивач і звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 1634,32 грн. 3% річних за період з 23.08.2022 р. по 28.12.2022 р. та 12548,41 грн. інфляційних втрат за період з 16.07.2022 р. по 15.12.2022 р., які не були охоплені судовим наказом у справі № 911/1664/22.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що судовим наказом Господарського суду Київської області від 16.09.2022 р. у справі № 911/1664/22 з відповідача було стягнуто всю заборгованість за договором № 247 від 02.07.2021 р., у тому числі 3% річних та інфляційні втрати за весь період існування договірних відносин, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 1634,32 грн. 3% річних за період з 23.08.2022 р. по 28.12.2022 р. та 12548,41 грн. інфляційних втрат за період з 16.07.2022 р. по 15.12.2022 р. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже було зазначено вище, ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Наведена правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 р. у справі № 916/190/18, від 19.06.2019 р. у справі № 703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 р. у справі № 922/795/19.

Суд зазначає, що наявність судового рішення не свідчить про припинення зобов`язання, а тому наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Відтак, у розумінні положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач як кредитор вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 1634,32 грн., нарахованій за період з 23.08.2022 р. по 21.12.2022 р. на суму 157532,39 грн. та за період з 22.12.2022 р. по 28.12.2022 р. на суму 117532,39 грн., яка є обґрунтованою та арифметично вірною, у зв`язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

З долученого до матеріалів справи розрахунку інфляційних втрат вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 12548,41 грн., нарахованій за період з липня 2022 р. по грудень 2022 р. на суму основного боргу у розмірі 157532,39 грн., збільшену на індекс інфляції за кожний попередній місяць прострочення.

Як було зазначено вище, у кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Наведена правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 р. у справі № 905/21/19, за висновками якої при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007 р. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків. Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, є обґрунтованим та арифметично вірним, і, відповідно, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «СЛАВУТИЦЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ» Cлавутицької міської ради Вишгородського району Київської області (07101, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Славутич, вул. Збройних Сил України, буд. 7, код 41736008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (36022, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Панянка, буд. 65Б, код 42223804) 1634 (одну тисячу шістсот тридцять чотири) грн. 32 коп. 3% річних, 12548 (дванадцять тисяч п`ятсот сорок вісім) грн. 41 коп. інфляційних втрат, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04.04.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна