Рішення

від 04.04.2024 по справі 915/1864/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року Справа № 915/1864/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», код 42399676 (м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1), яка пред`явлена до відповідача: управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради, код 34566241 (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, буд. 22/12), про стягнення грошових коштів у сумі 60864,21 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

04.11.2022 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 13-2182/22-БО-Т постачання природного газу (договір). У січні, лютому та березні 2023 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 200144,12 грн. Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 143515,42 грн. Сума боргу відповідача перед позивачем за договором, а саме по оплаті поставленого у березні 2023 року газу становить 56628,70 грн. За неналежне виконання відповідачем умов договору з оплати поставленого газу позивач нарахував пеню у розмірі 3568,38 грн. Також позивач застосував положення ч. 2 ст. 625 ЦК і нарахував 3% річних у розмірі 214,10 грн. та втрати від інфляції у розмірі 453,03 грн.

Як на правову підставу позову позивач послався на ст. ст. 526, 530, 610, 612, 625 ЦК.

Стислий виклад позиції відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач не погодився з позовними вимогами та зазначив, що з 06.12.2023 року по 18.12.2023 року здійснив оплату 56628,70 грн., про що повідомив позивача листом від 20.12.2023 року.

Просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відзив на позовну заяву не містить належних заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, а також мотивів їх визнання або відхилення. Вважає, що у зв`язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до умов договору та не розрахувався у встановлені строки за поставлений природний газ, позивач правомірно нарахував пеню, 3% річних, інфляцію, у зазначених у позовній заяві розмірах, відповідно до умов договору та положень чинного законодавства. Щодо твердження відповідача про повну сплату основного боргу, вказав, що така інформація буде перевірена позивачем, та у разі її підтвердження, позивачем буде подано відповідну заяву про зменшення позовних вимог.

Заяви і клопотання.

21.12.2023 року представником позивача до суду подана заява про усунення недоліків позовної заяви.

22.01.2024 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яка судом до розгляду не прийнята з огляду на вимоги ч. 5 ст. 46 ГПК.

Рух справи.

15.12.2023 року позовна заява зареєстрована в канцелярії Господарського суду Миколаївської області.

25.12.2023 року ухвалою суду позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Обставини, на які позивач послався на підтвердження позовних вимог, та докази позивача.

1. 04.11.2022 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 13-2182/22-БО-Т постачання природного газу.

2. У січні, лютому та березні 2023 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 200144,12 грн.

3. Позивачем та відповідачем були підписані акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 року, 28.02.2023 року та 31.03.2023 року.

4. Відповідач повністю оплатив поставлений у січні та лютому 2023 року газ на суму 143515,42 грн.

5. Відповідач не оплатив газ, який було поставлено у березні 2023 року на суму 56628,70 грн.

На підтвердження викладених у позові обставин позивач приєднав до позову у копіях:

- договір № 13-2182/22-БО-Т від 04.11.2022 року постачання природного газу;

- акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 року; від 28.02.2023 року; від 31.03.2023 року;

- лист АТ «Ощадбанк» № 16/2-09/40155/2023 від 28.07.2023 року з витягом щодо інформації про надходження коштів на рахунки позивача за період з 04.11.2022 року по 25.07.2023 року;

- лист відповідача від 21.06.2023 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач послався на те, що:

1. У грудні 2023 року відповідач оплатив 56628,70 грн. згідно договору № 13-2182/22-БО-Т від 04.11.2022 року постачання природного газу.

2. Відповідач листом 146 від 20.12.2023 повідомив позивачу про оплату 38517,40 грн. та 8336,89 грн. отриманого у березні 2023 року природного газу, оплату по платіжному дорученню №1128 від 18.12.2023 року за договором №13-4182/23-БО-Т від 27.09.2023 року в сумі 9774,41 грн. відповідач просив зарахувати як оплату за договором № 13-2182/22-БО-Т від 04.11.2022 року.

На підтвердження викладених у відзиві обставин відповідач приєднав до відзиву у копіях:

- лист відповідача від 20.12.2023 року № 146;

- платіжні інструкції №1044 від 06.12.2023 року; №1045 від 06.12.2023 року; №1128 від 18.12.2023 року;

- акт звірки взаємних розрахунків.

При оцінці доказів та встановленні обставин суд виходив з наступних положень ГПК.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).

Учасники справи, зокрема зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (1 та ч. 3 ст. 74 ГПК).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК).

У ст. 75 ГПК наведені підстави звільнення від доказування. До таких підстав, зокрема належать: визнання обставин учасниками справи; визнання судом обставин загальновідомими; встановлення обставин рішенням суду, що набрало законної сили, в господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 ГПК).

Ці дані, встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК).

Відповідно до ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, дослідивши докази, надавши їм оцінку з огляду на вищевказані положення ГПК, встановив, що мали місце наступні обставини.

04.11.2022 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 13-2182/22-БО-Т постачання природного газу.

У січні, лютому та березні 2023 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 200144,12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 року на загальну суму 72906,64 грн., від 28.02.2023 року на загальну суму 70608,78 грн., від 31.03.2023 року на загальну суму 56628,70 грн.

Дані акти підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідач оплатив отриманий у січні та лютому 2023 року природний газ в сумі 143515,42 грн., що стверджується позивачем та не заперечується відповідачем.

Листом від 21.06.2023 року у відповідь на вимогу позивача про сплату боргу, відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за спожитий природній газ протягом січня березня 2023 року у сумі 56628,70 грн.

В рахунок оплати поставленого у березні 2023 року за договором № 13-2182/22-БО-Т від 04.11.2022 року відповідач сплатив позивачу грошові кошти 38517,40 грн. згідно платіжної інструкції №1044 від 06.12.2023 року та 8336,89 грн. згідно платіжної інструкції №1045 від 06.12.2023 року, які приєднані до відзиву.

Як вбачається з листа відповідача №146 від 20.12.2023 року відповідач просив позивача зарахувати оплату в сумі 9774,41 грн. по платіжному дорученню №1128 від 18.12.2023 року за договором 13-4182/23-БО-Т від 27.09.2023 року в рахунок погашення боргу за договором 13-2182/22-БО-Т від 04.11.2022 року. До листа відповідач додав підписаний з його боку акт звірки взаємних розрахунків.

Доказів у підтвердження направлення листа позивачу поштою або вручення на руки відповідач не надав, в зв`язку з чим з огляду на положення ст. 74 ГПК зазначена обставина є недоведеною і судом не враховується.

Таким чином, приєднаними до відзиву платіжними інструкціями № 1044 та № 1045 від 06.12.2023 року відповідачем підтверджено здійснення часткової оплати поставленого у березні 2023 року природного газу на суму 46854,29 грн.

Оплату залишку в сумі на суму 9774,41 грн. відповідачем не підтверджено.

Висновки суду щодо підстав задоволення позову або відмови у задоволенні позову.

Як зазначено у п. 1.1 договору № 13-2182/22-БО-Т від 04.11.2022 року на умовах цього договору позивач зобов`язується поставити відповідачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а відповідач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 договору позивач передає відповідачу на умовах цього договору замовлений відповідачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2023 року по березень 2023 року (включно) в кількості 11,5 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: січень 2023 року 4,1; лютий 2023 року 4,0; березень 2023 року 3,4.

Відповідно до п. 3.1 договору позивач передає відповідачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від позивача до відповідача після підписання актів приймання-передачі після переходу права власності на природний газ.

Приймання-передачу газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу ( п. 3.5 договору).

Згідно п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами у наступному порядку:

-70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється відповідачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Згідно п. 5.3 договору відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1 цього договору.

У разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 7.1 договору).

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані положеннями ЦК, зокрема ст. 712 (договір поставки), ст. 655 (договір купівлі-продажу).

Виконання цивільних і господарських зобов`язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов`язання.

За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша ст. 655 ЦК).

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу за договором про постачання природного газу, втрат від інфляції, 3% річних та пені, які нараховані за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною ч. 2 ст. 193 ГК передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як встановлено судом, оплата за спожитий газ за березень 2023 року відповідачем в порушення вимог договору у повному обсязі не здійснена.

Як зазначено вище, відповідачем в рахунок оплати поставленого у березні 2023 року природного газу за договором № 13-2182/22-БО-Т від 04.11.2022 року сплачено позивачу грошові кошти 38517,40 грн. згідно платіжної інструкції №1044 від 06.12.2023 року та 8336,89 грн. згідно платіжної інструкції №1045 від 06.12.2023 року.

Тобто, з поданих відповідачем платіжних документів вбачається, що відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду (тобто, до 15.12.2023 року) частково сплачено позивачу грошові кошти за договором № 13-2182/22-БО-Т від 04.11.2022 року у розмірі 46854,29 грн.

З вказаного слідує, що вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 9774,41 грн. (56628,70 грн. - 46854,29 грн.) є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.

В решті вимог, а саме вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 46854,29 грн., слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором призвело до порушення умов договору та прав позивача на своєчасне та повне отримання оплати.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 617 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем не підтверджено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, втрат від інфляції та 3% річних, в зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом і не заперечувалося відповідачем оплата за спожитий газ у період березня 2023 року здійснювалася відповідачем із затримками, тобто з порушенням умов п. 5.1 договору.

Як зазначалося вище, сторони договору погодили, що у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1, відповідач зобов`язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував на загальну суму боргу у розмірі 56628,70 грн. пеню у розмірі 3568,38 грн., 3% річних у розмірі 214,10 грн. за період з 16.05.2023 року по 30.06.2023 року та інфляційні втрати у розмірі 453,03 грн. за період з 01.06.2023 року по 30.06.2023 року, з підстав несвоєчасної оплати послуг, які були надані у березні 2023 року.

Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що їх нарахування здійснено позивачем арифметично вірно. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд керується положеннями ч. 5 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради, код 34566241 (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, буд. 22/12) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», код 42399676 (м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) грошові кошти у загальній сумі 14009 (чотирнадцять тисяч дев`ять) грн. 92 коп., з якої: 9774 (дев`ять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 41 коп. - основний борг за договором, 3568 (три тисячі п`ятсот шістдесят вісім) грн. 38 коп. - пеня, 214 (двісті чотирнадцять) грн. 10 коп. - 3% річних; 453 (чотириста п`ятдесят три) грн. 03 коп. - інфляційні втрати, а також судовий збір, який сплачений за подачу позовної заяви у сумі 2147,20 грн.

3. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», код 42399676 (м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) про стягнення з управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради, код 34566241 (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, буд. 22/12) грошових коштів у розмірі 46854 (сорок шість тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 29 коп. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя А.П. Алексєєв