Рішення

від 01.04.2024 по справі 915/1727/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Справа № 915/1727/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника позивача: Краснопивцева О.К. (в режимі ВКЗ),

представника відповідача: Шень С.І. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Лідер Груп" про стягнення судових витрат б/н від 12.03.2024 (вх.№2946/24 від 13.03.2024) щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №915/1727/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Лідер Груп" (м.Київ, вул.Жмеринська, буд.22-Б, прим.201, код ЄДРПОУ 39868914; e-mail: info@rockphalt.com.ua; ел.пошта представника - адвоката Краснопивцева О.К.: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м.Київ, вул.Назарівська, буд.3, код ЄДРПОУ 24584661; e-mail: energoatom@atom.gov.ua; ел.пошта представника Шень С.І.: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ ВП: 20915546; e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua),

про: стягнення заборгованості у розмірі 798000,0 грн, -

в с т а н о в и в:

13.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Лідер Груп" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 07.11.2022 (вх.№15010/23), в якій просило суд стягнути з Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 798000,0 грн заборгованості за поставлений товар по Договору на постачання товару №53-123-01-22-07718 від 19.09.2022.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023, - справу №915/1727/23 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 20.11.2023 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

06.12.2023 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви б/н від 29.11.2023 (вх.№16042/23), зазначених в ухвалі суду від 20.11.2023 разом із позовною заявою (уточненою) б/н від 29.11.2023 (вх.№16043/23), в якій просив суд стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 798000,0 грн заборгованості за поставлений товар по Договору на постачання товару №53-123-01-22-07718 від 19.09.2022.

Ухвалою суду від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.01.2024.

17.01.2024 суд ухвалив призначити підготовче засідання на 12.02.2024.

17.01.2024 від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до суду надійшло клопотання б/н від 17.01.2024 (вх.№608/24) в електронному вигляді, в якому повідомив суд, що у зв`язку з реорганізацією підприємства відповідача, просив долучити до матеріалів справи копії виписки з ЄДРПОУ та витягу з ЄДРПОУ стосовно відповідача.

12.02.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів б/н від 07.02.2024 (вх.№1715/24) в електронному вигляді.

12.02.2024 суд ухвалив клопотання Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" б/н від 17.01.2024 (вх.№608/24 від 17.01.2024), - задовольнити та замінити у справі №915/1727/24 відповідача - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Ухвалою суду від 12.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.03.2024.

06.03.2024 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 12.03.2024.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2024 у даній справі позовні вимоги задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Лідер Груп" 798000,0 грн основного боргу та 11970,0 грн судового збору.

13.03.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про стягнення судових витрат б/н від 12.03.2024 (вх.№2946/24) в електронному вигляді, в якому просить суд стягнути з відповідача 19000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 14.03.2024 вищезазначене клопотання позивача призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.04.2024.

18.03.2024 від відповідача до суду надійшла заява б/н від 18.03.2024 (вх.№3184/24) в електронному вигляді, в якій просить суд розмір витрат на професійну правничу допомогу з 19000,0 грн зменшити до 1000,0 грн посилаючись на наступне. Відповідач вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну (правничу) допомогу в сумі 19000,0 грн не співмірні зі складністю справи №915/1727/23. Посилаючись на ч.4 ст.126 ГПК України та практику Європейського суду з прав людини відповідач дійшов наступного висновку: вартість адвокатських послуг про надання правничої допомоги, має не співмірний розмір з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних адвокатом робіт так, як наявна мінімальна кількість підготовлених документів, які долучені до справи №915/1727/23; проведено мінімум аналітичної роботи адвокатом; витрати на правову допомогу не співмірні зі складністю справи, ціною позову та інше; заявлена сума у розмірі 19000,0 грн за професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності.

Представник позивача під час розгляду справи підтримував клопотання про стягнення судових витрат б/н від 12.03.2024 та просив суд задовольнити таке клопотання у повному обсязі.

Представник відповідача під час розгляду справи заперечував проти задоволення вказаного клопотання та просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 19000,0 грн до 1000,0 грн.

У судовому засіданні 01.04.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати до ухвалення рішення по справі.

Після виходу з нарадчої кімнати 01.04.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду без його проголошення.

Розглянувши клопотання суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12) ч.3 ст.2 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В обґрунтування клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача позивач зазначає, що 12.03.2024 Господарським судом Миколаївської області розглянуто справу за позовом ТОВ "Бізнес Лідер Груп" до АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська АЕС" про стягнення заборгованості. Посилаючись на ч.8 ст.129 ГПК України позивач вказує, що у позовній заяві окрім судового збору позивачем було заявлено в якості судових витрат - витрати на правничу допомогу у розмірі 19000,0 грн. Також до закінчення судових дебатів позивачем було заявлено про необхідність здійснення розподілу судових витрат. Витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються умовами Договору про надання правової допомоги з додатками від 30.06.2023 та складаються з наступного: підготовка та направлення вимоги в порядку досудового врегулювання спору - 3000,0 грн; підготовка та направлення позовної заяви про стягнення заборгованості - 10000,0 грн; представництва прав і законних інтересів клієнта у судовому провадженні - 6000,0 грн. Також факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується копією виписки з рахунку адвоката в підтвердження сплати гонорару 3000,0 грн та копією платіжного доручення про сплату гонорару адвокату у сумі 16000,0 грн. Позивач наголошує на тому, що заявлені витрати є реальними, оскільки підтверджено факт оплати вказаних грошових коштів позивачем адвокату. Також заявлені витрати є співмірними з розміром заявлених вимог, оскільки складають лише близько 2% від ціни позову.

Судом встановлено, що адвокатом Краснопивцевим О.К. у даній справі, подавались до суду: позовна заява; заява про усунення недоліків позовної заяви б/н від 29.11.2023; позовна заява (уточнена) б/н від 29.11.2023; заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції б/н від 14.12.2023.

30.06.2023 між адвокатом Краснопивцевим Олексієм Костянтиновичем та позивачем було укладено Договір про надання правової допомоги №230630/1, а також було підписано Додаток від 30.06.2023 до вказаного договору та 09.10.2023 було підписано Додаток №2 від 09.10.2023 до вказаного договору, відповідно до яких позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 19000,0 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявник надав суду копії наступних документів:

1) Договору про надання правової допомоги №230630/1 від 30.06.2023;

2) Додаток від 30.06.2023 до Договору про надання правової допомоги №230630/1;

3) Додаток №2 від 09.10.2023 до Договору про надання правової допомоги №230630/1;

4) Виписку з рахунку адвоката від 08.11.2023 про сплату позивачем адвокату 04.07.2023 - 3000,0 грн (Деталі операції: Рахунок на оплату №1 від 30.06.2023р. За надання правової допомоги згідно Договору від 30.06.2023 року №230630/1. Без ПДВ.);

5) Платіжну інструкцію №4196 від 17.10.2023 на суму 16000,0 грн (Призначення платежу: Рахунок на оплату №2 від 09.10.2023 р. за надання правової допомоги згідно Договору від 30.06.2023 року №230630/1. Без ПДВ.).

Судом встановлено, що представником позивача у даній справі був адвокат Краснопивцев Олексій Костянтинович, згідно відомостей про якого розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України, який діяв на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серії ВН №1262813 від 07.11.2023.

Суд, розподіляючи витрати за послуги адвоката, зазначає, що наявні в матеріалах справи Договір про надання правової допомоги №230630/1 від 30.06.2023, Додатку від 30.06.2023 та Додатку №2 від 09.10.2023 до вказаного договору із зазначенням конкретного переліку послуг, які надано та їх вартості, а також докази оплати грошових коштів позивачем адвокату, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критеріях реальності та розумної необхідності таких витрат, а також співмірності зі складністю справи.

Предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 798000,0 грн основний борг за поставлений товар по Договору на постачання товару №53-123-01-22-07718 від 19.09.2022.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2024, позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 798000,0 грн основного боргу та 11970,0 грн судового збору.

Судом, за результатами аналізу наданих позивачем додатків до Договору про надання правової допомоги №230630/1 від 30.06.2023 та матеріалів справи взято до уваги, що рівень складності справи (стягнення заборгованості за поставлений товар на підставі 6-ти видаткових накладних підписаних відповідачем), - є незначним. Тому витрачений на аналіз чинного законодавства, судової практики та підготовки позовної заяви час, при належному рівні професійної юридичної підготовки та правової кваліфікації адвоката, не міг бути тривалим, а сама підготовка матеріалів у даній справі викликати складнощі. Враховано також, що адвокат позивача брав участь у одному підготовчому засіданні 12.02.2024, а також двох судових засіданнях 06.03.2024 та 12.03.2024 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 19000,0 грн не відповідає критеріям реальності, розумності та співрозмірності.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зменшити розмір таких витрат до 9000,0 грн, які слід стягнути з відповідача.

У відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в решті заявленої позивачем суми 10000,0 грн, - слід відмовити.

З урахуванням викладеного, клопотання ТОВ "Бізнес Лідер Груп" б/н від 12.03.2024 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.126, 129, 221, 232, 233, 238, 240, 241, 244 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Лідер Груп" про стягнення судових витрат б/н від 12.03.2024 (вх.№2946/24 від 13.03.2024) щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №915/1727/23, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м.Київ, вул.Назарівська, буд.3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ ВП: 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Лідер Груп" (м.Київ, вул.Жмеринська, буд.22-Б, прим.201, код ЄДРПОУ 39868914) 9000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне додаткове рішення складено 03.04.2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва