Рішення

від 25.03.2024 по справі 916/5084/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5084/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/5084/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ерідон Тех (08156, Київсбка область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, буд. 4А, оф. 24, код ЄДРПОУ 44885470)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс-Авто (67438, Одеська область, Роздільнянський район, с. Поташенкове, вул. Космонавтів, буд. 44, код ЄДРПОУ 32780472)

про стягнення 150 193,47грн.

Представник:

Від позивача: Литовка А. А. довіреність;

Від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ерідон Тех звернулось до Господарського суду Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс-Авто про стягнення 1 507 323,27грн.

Ухвалою від 29.11.2023р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ерідон Тех було залишено без руху.

29.11.2023р. до господарського суду надійшла заява (вх. №43851/23) від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ерідон Тех про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/5084/23 в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.02.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву до Господарського суду Одеської області від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Разом з тим, 11.03.2024р. за вх. №10090/24 до суду від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника, згідно якої останній серед іншого просив суд надати доступ до електронної справи в підсистемі «Електронний суд». Відповідне клопотання судом було задоволено.

22.03.2024р. за вх. №12183/24 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс-Авто надійшло клопотання про долучення доказів, до якого були додані докази сплати суми основного боргу в розмірі 1 357 129,80грн. Представник позивач в судовому засіданні підтвердив факт оплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 1 357 129,80грн.

Ухвалою суду від 25.03.2024р. провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 357 129,80грн. було закрито, в порядку ч.1 п.2 ст. 231 ГПК України.

Крім того, 22.03.2021р.за вх.№12182/24 до суду від відповідача надійшло заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

18.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ерідон Тех (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекс-Авто (Покупець) було укладено договір № 18/07/2023OD поставки сільськогосподарської техніки, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити та передати, а покупець зобов`язався оплатити і прийняти сільськогосподарську техніку (далі - Товар) в такій кількості, по такій ціні та на умовах, що є зазначеними у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору покупець купує товар в кількості і по цінах згідно додатку № 1 до даного договору та п. 2.2 даного договору.

Згідно п. 2.2 договору вартість товару, що поставляється за цим договором, складає 2 428 460 грн., в т.ч. ПДВ 404 743,33 грн., що є еквівалентом 58 000 Євро, згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 18.07.2023 року, що дорівнює 41,87 грн.

За умовами п. 2.3 договору сторони погоджуються відповідно до ст. 533 ЦК України застосовувати при проведенні розрахунків за товар курс продажу Євро до гривні, що встановлений ПАТ "Креді Агріколь Банк" на час закриття торгів (далі курс Банку) на дату здійснення розрахунків (перерахування коштів) покупцем постачальнику.

Сторони погоджуються, що вартість товару остаточно визначається та сплачується покупцем в наступному порядку: для остаточного розрахунку за Товар приймається вартість Товару, зазначена в Договорі у гривнях на дату підписання Договору, або вартість, зазначена у видатковій накладній. У випадку, коли Договором передбачена відстрочка платежу і якщо на день здійснення Покупцем оплати курс Банку є вищим від зазначеного в п.2.2 Договору, то Покупець сплачує Постачальнику за Товар згідно курсу Банку на день оплати (п. 2.4, 2.4.1 договору).

Пунктом 2.7 договору сторони погодили здійснення платежів покупцем на наступних умовах:

- покупець оплачує 40% від загальної вартості товару, що складає 971 384грн., що є еквівалентом 23 200 Євро в строк до 19.07.2023 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв`язку (електронної пошти) (п. 2.7.1);

- покупець оплачує 60% від загальної вартості товару, що складає 1 475 076 грн., що є еквівалентом 34 800 Євро в строк до 02.10.2023 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв`язку (електронної пошти) (п. 2.7.2);

Постачальник поставляє товар на умовах та в термін вказаний в додатку № 1, при виконанні Покупцем п. 2.7.1 даного договору, а у разі порушення термінів оплати, сторони додатково погоджують терміни поставки (п. 3.1 договору).

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що він набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до моменту повного його виконання.

Як вказує позивач, взяті на себе зобов`язання за договором № 18/07/2023OD від 18.07.2023р. він виконав у повному обсязі, а саме: поставив відповідачу, а останній прийняв у експлуатацію товар Напівнавісну коротку дискову борону LEMKEN HELIODOR 9/700 КА з освітленням, вартістю 2 428 460грн., в т.ч. ПДВ 404 743,33грн. (еквівалент 58000 Євро, курс 41,87 грн. за Євро станом на 18.07.2023р.), що підтверджується Актом доставки товару від 16.05.2023р. та Актом введення в експлуатацію від 26.07.2023р які підписані та скріплені печатками підприємств.

Проте, відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати вартості товару виконав лише частково, а саме 19.07.2023 р. сплатив 45 000 грн., 20.07.2023р. сплатив 396 984грн., 20.07.2023р. сплатив 349 400грн., 24.07.2023р. сплатив 180 000грн. та 04.10.2023 р. сплатив 100 000грн., що підтверджується платіжними інструкціями копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач наголошує, що Покупець згідно умов Договору зобов`язався оплатити повну вартість товару в термін до 02.10.2023 р., але не виконав свої грошові зобов`язання у повному обсязі, тому станом на 13.11.2023 р. прострочена заборгованість відповідача згідно Договору №18/07/2023OD поставки сільськогосподарської техніки від 18.07.2023 року за Товар складала 1 357 129,80 грн.

Проте, під час розгляду справи в суді відповідна сума основного боргу відповідачем була сплачена, що мала наслідком закриття провадження по справі в цій частині відповідно до п.2 ч.1 ст. 231ГПК України.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що покупець у випадку прострочення платежів зазначених у п.2.7. цього Договору зобов`язаний оплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.6.3 договору, відповідно до умов ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 259 ЦК України, сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань та строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, пені за цим Договором здійснюється протягом трьох років

Відповідно до п.8.4 договору, у випадку порушення грошових зобов`язань Покупець, у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, сплачує суму боргу з врахуванням індексу інфляції та 48 % річних від суми невиконаного грошового зобов`язання за весь період прострочення.

У зв`язку з порушенням Відповідачем зобов`язань за договором Позивачем було нараховано Відповідачу пеню у розмірі 60 414,29 грн., 48% річних у розмірі 78 922,14 грн. та інфляційні витрати в сумі 10 857,04грн.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ерідон Тех звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Судом встановлено, що 18.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ерідон Тех (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекс-Авто (Покупець) було укладено договір № 18/07/2023OD поставки сільськогосподарської техніки, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити та передати, а покупець зобов`язався оплатити і прийняти сільськогосподарську техніку (далі - Товар) в такій кількості, по такій ціні та на умовах, що є зазначеними у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої зобов`язання, щодо поставки товару обумовленого в Договорі та Додатку №1 до договору виконав належним чим, поставив відповідачу, а останній прийняв в експлуатацію товар - Напівнавісну коротку дискову борону LEMKEN HELIODOR 9/700 КА з освітленням, вартістю 2 428 460грн., в т.ч. ПДВ 404 743,33грн. (еквівалент 58000 Євро, курс 41,87 грн. за Євро станом на 18.07.2023р.), що підтверджується Актом доставки товару від 16.05.2023р. та Актом введення в експлуатацію від 26.07.2023р які підписані та скріплені печатками підприємств.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.7 договору сторони погодили здійснення платежів покупцем на наступних умовах: покупець оплачує 40% від загальної вартості товару, що складає 971 384грн., що є еквівалентом 23 200 Євро в строк до 19.07.2023 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв`язку (електронної пошти) (п. 2.7.1); покупець оплачує 60% від загальної вартості товару, що складає 1 475 076 грн., що є еквівалентом 34 800 Євро в строк до 02.10.2023 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв`язку (електронної пошти) (п. 2.7.2);

Відповідно до п.2.4, п.п. 2.4.1 договору, сторони погоджуються, що вартість товару остаточно визначається та сплачується покупцем в наступному порядку: для остаточного розрахунку за Товар приймається вартість Товару, зазначена в Договорі у гривнях на дату підписання Договору, або вартість, зазначена у видатковій накладній. У випадку, коли Договором передбачена відстрочка платежу і якщо на день здійснення Покупцем оплати курс Банку є вищим від зазначеного в п.2.2 Договору, то Покупець сплачує Постачальнику за Товар згідно курсу Банку на день оплати (п. 2.4, 2.4.1 договору).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач вартість отриманого товару оплатив частково в сумі 1 071 384грн, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість, з урахуванням положень п.п. 2.4.1 договору, в сумі 1 357 129,80 грн., що еквівалентно 34 412,94 Євро, станом на 13.11.2023р).

Проте, під час розгляду справи в суді, відповідачем сума основного боргу яка позивачем зазначена в позовній заяві сплачена в повному обсязі, в зв`язку з чим провадження по справі в цій частині було закрито на підставі п.2 ст. 231 ГПК України.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 60 414,29грн., 48 % річних в розмірі 78 922,14 грн. та інфляційних витрат в сумі 10 857,04грн.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що покупець у випадку прострочення платежів зазначених у п.2.7. цього Договору зобов`язаний оплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Проаналізувавши здійснений Позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку пені в зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ерідон Тех в частині стягнення з Відповідача пені в розмірі 60 414,29грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.8.4 договору, у випадку порушення грошових зобов`язань Покупець, у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, сплачує суму боргу з врахуванням індексу інфляції та 48 % річних від суми невиконаного грошового зобов`язання за весь період прострочення.

Враховуючи приписи законодавства та умови договору, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 48% річних є обґрунтованими та правомірними.

Проаналізувавши здійснений Позивачем розрахунки 48 відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого Позивачем розрахунку. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ерідон Тех позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь Позивача 48 % річних у розмірі 78 922,14грн.

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних витрат в розмірі 10 857,04грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних витрат річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційних витрат в розмірі 10 857,04грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ерідон Тех є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ерідон Тех (08156, Київсбка область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, буд. 4А, оф. 24, код ЄДРПОУ 44885470) до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс-Авто (67438, Одеська область, Роздільнянський район, с. Поташенкове, вул. Космонавтів, буд. 44, код ЄДРПОУ 32780472) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс-Авто (67438, Одеська область, Роздільнянський район, с. Поташенкове, вул. Космонавтів, буд. 44, код ЄДРПОУ 32780472) пеню в сумі 60 414 (шістдесят тисяч чотириста чотирнадцять)грн. 29коп., 48% річних в розмірі 78 922 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять дві)грн. 14коп., інфляційні витрати в сумі 10 857 (десять тисяч вісімсот п`ятдесят сім)грн. 04коп. та судовий збір в розмірі 2 252 (дві тисячі двісті п`ятдесят дві)грн. 90коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04 квітня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна