Рішення

від 26.03.2024 по справі 918/620/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/620/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства "Деметра" (Україна, 35162, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Бокійма, вул. Онуфрієнка ім., 1к; код ЄДРПОУ 32631554) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (Organic Invest Bio Protection Ltd) (Республіка Болгарія, с. Дойренці, 5550, Область Ловеч; Муніципалітет Ловеч, вул. Местность Зад Баіра, № 2; ідентифікаційний код юридичної особи 206399323) про стягнення 217 400 Євро, що еквівалентно 8 688 173 грн 60 коп.

представники сторін у судове засідання не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

26.06.2023 до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Приватного підприємства "Деметра" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (далі - відповідач) про стягнення 217 400 Євро, що еквівалентно 8 688 173 грн 60 коп. (з яких - 200 000 Євро попередньої оплати за товар згідно договору купівлі-продажу № 291122/03 від 29.11.2022, що еквівалентно 7 992 800 грн 00 коп., та 17 400 Євро пені, що еквівалентно 695 373 грн 60 коп.).

Як вбачається із матеріалів заяви, відповідач є іноземною юридичною особою, зареєстрований в Республіці Болгарія за адресою: с. Дойренці, 5550, Область Ловеч; Муніципалітет Ловеч, вул. Местность Зад Баіра, № 2; має ідентифікаційний код юридичної особи 206399323).

Ухвалою від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/20/23 за позовом Приватного підприємства "Деметра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (Organic Invest Bio Protection Ltd) про стягнення 217 400 Євро, що еквівалентно 8 688 173 грн 60 коп. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 13.02.2024. Повідомлено сторін, що судове засідання для розгляду справи по суті буде призначено на 26.03.2024. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв. Зобов`язано позивача до 05.08.2023 надати суду: в трьох примірниках належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на болгарську мову копії: позовної заяви вих. № 109 від 23.06.2023, ухвали Господарського суду Рівненської області від 03.07.2023 по справі № 918/620/23, Доручення про вручення документів та Підтвердження про вручення документа. Повідомлено сторін, що нотаріально посвідчена копія позовної заяви, ухвали Господарського суду Рівненської області від 03.07.2023 про відкриття провадження у справі № 918/620/23 буде вручена в порядку, передбаченому Договором між Україною та Республікою Болгарія про правову допомогу в цивільних справах, підписаним 21.05.2004 через Міністерство юстиції України, що знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, будинок 13.

03.07.2023, для належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, відповідно до умов Договору між Україною та Республікою Болгарія про правову допомогу в цивільних справах від 2004 року, судом було складено відповідне доручення для компетентного суду Республіки Болгарія (для вручення документів).

Окрім іншого, ухвалою від 03.07.2023, провадження у справі зупинено до надходження відповіді від компетентного органу Республіки Болгарія про виконання судового доручення.

02.08.2024 на виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі позивачем надано належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на українську мову копій вище перелічених документів.

07.08.2023, судом на адресу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції міста Львів, з метою подальшої передачі до Міністерства юстиції України, надіслано по 3 (три) нотаріально засвідчені примірники документів по справі №918/620/23 (належним чином засвідчений переклад на болгарську мову копії позовної заяви вих. № 109 від 23.06.2020 року; належним чином засвідчений переклад на болгарську мову копії ухвали Господарського суду Рівненської області від 03.07.2023 року; належним чином засвідчений переклад на болгарську мову Доручення про вручення документів та Підтвердження про вручення), для вручення відповідачу.

23.01.2024 до суду від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції міста Львів надійшли документи, отримані від Міністерства юстиції Республіки Болгарія, складені за результатами виконання доручення Господарського суду Рівненської області про вручення судових документів представнику ТОВ "Органік Інвест Біо Захист".

Як слідує з ухвали Ловецького районного суду Республіки Болгарія № 944 від 30.10.2023 та сповіщення про доставку, - відповідачу 23.10.2023 вручено копії документів, які було надіслано Господарським судом Рівненської області.

29.01.2024 від представника позивача - Ковальчук Н.О. надійшла заява про проведення судового засідання 13.02.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвалою від 30.01.2024 провадження у справі поновлено, зобов`язано позивача надати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на українську мову документів, що надійшли з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції міста Львів: супровідний лист №3870 від 30.10.2023, ухвала Ловецького районного суду 30.10.2023, повідомлення про вручення від 23.10.2023. Також, задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

08.02.024 на виконання вимог вказаної ухвали позивачем надано належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на українську мову копій вище перелічених документів.

13.02.2024 від позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та про призначення справи до судового розгляду по суті у зв`язку із відсутністю будь-яких заяв та клопотань, беручи до уваги вчинення всіх дії, передбачених у підготовчому провадженні. Також надійшло клопотання про участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 13.02.2024 закрито підготовче провадження у справі №918/620/23. Призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2024. Постановлено провести судове засідання у Господарському суді Рівненської області із представником позивача Ковальчук Н.О. (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції.

26.03.2024 учасники справи не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

В той же час, як встановлено судом, 26.03.2024 від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких представник Приватного підприємства "Деметра" Ковальчук Надія Олегівна просить суд провести судове засідання 26.03.2024 без її участі з урахуванням означених пояснень.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою та з огляду на наявність вказаної заяви позивача, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи № 918/620/23 по суті без участі представників позивача та відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідачу 23.10.2023 вручено копії документів, які було надіслано Господарським судом Рівненської області, а строк для подання відзиву, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі тривав до 22.01.2024 та наразі сплинув.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що між ним (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено договір купівлі - продажу № 291122/03 від 29.11.2022, за умовами якого з урахуванням додатку від 19.12.2022 та додаткової угоди № 1 від 20.03.2023 продавець зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти у власність товар, а саме - EMSA Дизельна генераторна установка EDT EM 0440 DEUTZ - 4 штуки, загальна вартість 200 000 євро.

На виконання умов договору покупець здійснив повну попередню оплату товару в розмірі 200 000,00 євро, проте продавець у погоджені сторонами договору строки свій обов`язок стосовно передачі (поставки) партії товару покупцеві не виконав, та не повернув грошові кошти у зв`язку із непоставкою товару.

У подальшому 15.05.2023 між покупцем та продавцем укладено Угоду про розірвання Договору купівлі-продажу № 291122/03 від 29.11.2022.

В обгрунування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем зобов`язань по Угоді від 15.05.2023 про розірвання Договору купівлі-продажу № 291122/03 від 29.11.2022, згідно з умовами якої продавець зобов`язаний невідкладно але не пізніше 10 календарних днів з дня припинення (розірвання) дії Договору, визначеного у п. 1 цієї Угоди про розірвання, повернути покупцю всі сплачені останнім грошові кошти у якості попередньої оплати за товар згідно з п. 3.1. Договору, а саме 200 000 Євро. У зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню, у розмірі погодженому пунктом 3 Угоди від 15.05.2023.

Стосовно права держави, яке застосовується до спірних правовідносин.

Як слідує з матеріалів заяви, відповідач є іноземною юридичною особою, зареєстрований в Республіці Болгарія за адресою: с. Дойренці 5550, Область Ловеч; Муніципалітет Ловеч, вул. Местность Зад Баіра, №2, має єдиний ідентифікаційний код 206399323.

За договором купівлі - продажу № 291122/03 від 29.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (продавець) зобов`язався передати у власність покупця товар, що обумовлений договором, а покупець його оплатити на умовах передоплати.

Покупець свій обов`язок із оплати у сумі 200 000 євро виконав, однак продавець не поставив товар та не повернув отримані за Договором кошти.

20 березня 2023 року сторонами правочину укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін і доповнень до Договору купівлі - продажу № 291122/03 від 29.11.2022, у пункті 2 якої сторони погодились внести зміни до п. 7.2. Договору, виклавши його у редакції наступного змісту: "7.2. сторони підписанням цього договору домовились, що у випадку неможливості врегулювання спірних питань за допомогою переговорів між сторонами, усі спори, розбіжності чи вимоги, котрі виникають з цього договору та/або у зв`язку з ним, у тому числі, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню в судах України за встановленою підвідомчістю та підсудністю таких спорів в державі Україна".

Тобто, сторонами правочину погоджено угоду, за умовами якої спори щодо вказаного правочину мають вирішуватися в судах України, мова судового розгляду українська (п. 3 додаткової угоди № 1 від 20.03.2023).

Право, яке застосовується до цього договору є матеріальне та процесуальне право держави Україна (п. 4 додаткової угоди №1 від 20.03.2023.).

Відповідно до п. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст 365 ГПК України).

Відповідно до ст. 366 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Конвенція про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах, укладена 02.07.2019 в м. Гаага, набрала чинності для України 01.09.2023. Учасником цієї Конвенції також є Республіка Болгарія.

Так, відповідно до положень ст. 5 цієї Конвенції, судове рішення може бути визнано та виконано у разі дотримання однієї з таких вимог (серед іншого) - судове рішення постановлено щодо договірних зобов`язань і ухвалено судом держави, в якій виконання таких зобов`язань відбулося або повинно було відбутися відповідно до угоди сторін, чи права, застосовуваного до договору, за відсутності погодженого місця виконання, за винятком випадку, коли діяльність відповідача стосовно операції очевидно не становить цілеспрямованого та істотного зв`язку з цією державою (підп. (i), (ii) п. g) ч. 1 ст. 5 Конвенції).

Також Україна ратифікувала Конвенцію про угоди про вибір суду, яка набрала чинність для України 01.08.2023. Республіка Болгарія також є учасником цієї Конвенції.

Ця Конвенція застосовується у міжнародних справах до виключних угод про вибір суду, укладених у цивільних чи комерційних справах.

Відповідно до положень ст. 3 цієї Конвенції, для цілей цієї Конвенції "виключна угода про вибір суду" означає угоду, укладену двома або більше сторонами, яка укладена або підтверджена документально, та визначає - для цілей вирішення спорів, що виникли або можуть виникнути у зв`язку з конкретними правовідносинами - суди однієї договірної держави або один чи декілька визначених судів однієї договірної держави із виключенням юрисдикції будь-яких інших судів. Виключна угода про вибір суду, яка є частиною договору, повинна розглядатися як угода, що не залежить від інших умов договору. Дійсність виключної угоди про вибір суду не може бути оскаржена лише на тій підставі, що договір не є дійсним.

Стаття 5 цієї Конвенції визначає юрисдикцію обраного суду. Так, суд або суди договірної держави, визначені у виключній угоді про вибір суду, мають юрисдикцію для вирішення спору, до якого застосовується ця угода, за винятком випадків, коли угода є недійсною за законодавством цієї держави (пункт 1). Суд, що має юрисдикцію згідно з пунктом 1, не може відмовити (пункт 2).

Також, Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції про угоди про вибір суду".

Зокрема новою ст. 4-1 "Вибір суду" Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з такими правовими відносинами.

Відповідно до ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, окрім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Суд констатує, що угода про вибір суду, укладена сторонами цього спору, не містить найменування конкретного суду України, на розгляд якого може бути переданий спір. Водночас вказана угода містить формулювання такого суду як суд України за встановленою підвідомчістю та підсудністю таких спорів у державі Україна. Угода про вибір суду зокрема передбачає вирішення спорів пов`язаних із виконанням та припиненням договору купівлі-продажу Договору купівлі - продажу № 291122/03 від 29.11.2022 в судах України.

Спір стосується виконання угоди укладеної між юридичними особами, а тому спір підвідомчий господарському судочинству.

Статтею 27 ГПК України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Суд ураховує, що предметом спору є стягнення на користь позивача коштів, сплачених як попередня оплата. Таке зобов`язання встановлено за домовленістю сторін угодою від 15.05.2023 про розірвання договору купівлі-продажу № 291122/03 від 29.11.2022.

Відповідно до п. 4 ч. 1, 2 ст. 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з нормами абз. 3 ч. 2 ст. 197 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі якщо місце виконання зобов`язання не визначено, зобов`язання повинно бути виконано за грошовими зобов`язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов`язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управнена сторона своєчасно повідомила про нього зобов`язану сторону.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що даний спір підсудний Господарському суду Рівненської області відповідно до положень ч. 5 ст. 29 ГПК України, оскільки місцем виконання договору є місцезнаходження кредитора, тобто позивача.

Суд також зазначає, що у цьому конкретному випадку відсутні підстави для висновків про forum non conveniens (незручне місце розгляду справи). Forum non conveniens, як правова доктрина, передбачає можливість суду призупинити або відхилити розгляд справи, якщо він вважає, що інший суд буде більш прийнятним для розгляду справи.

Однак суд вважає, що можливість розгляду даної справи у Господарському суді Рівненської області ґрунтується на зобов`язаннях України набутих внаслідок ратифікації Конвенції про угоди про вибір суду та на погодженні судової юрисдикції сторонами цього спору. Суд також ураховує місцезнаходження особи, яка ініціювала судовий розгляд у спорі щодо виконання зобов`язання зі сплати грошових коштів на її користь. А тому Господарський суд Рівненської області не може вважатися незручним місцем розгляду справи.

Суд застосував роз`яснення Міністерства юстиції України про необхідність враховувати застереження запитуваної країни. Так зокрема Республіка Болгарія вимагає, щоб документ, який подається, був написаний або супроводжений перекладом на болгарську мову.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

29.11.2022 Приватне підприємство "Деметра" (позивач/покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (відповідач/продавець) уклали договір купівлі-продажу № 291122/03, відповідно до предмету якого, продавець зобов`язався передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язався прийняти у власність товар, а саме - EMSA Дизельна генераторна установка EDT EM 0440 DEUTZ - (одиниця виміру - штуки).

Згідно з умовами пункту 2.1. вказаного договору, продавець повинен передати товар: протягом дев`яносто днів з дати оплати.

Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю, що оформляється накладною (п. 2.2. Договору).

Сторонами було узгоджено умови поставки - FCA, Рівненська обл., Дубенський р-н., с. Бокійма (Incoterms 2020).

Згідно з п. 3.2. Договору покупець сплачує вартість товару передоплатою у розмірі 100 %, згідно чинного Договору.

Покупець, або третя сторона, має право оплатити вартість товару у євро. (п. 3.3. Договору).

19.12.2022 сторони уклали додаток до Договору, де обумовили, що сторони погодились внести зміни до п. 1.2.3 Договору, виклавши його в такій редакції: "1.2.3 загальна кількість генераторів, яка передається згідно цього договору становить 4 (чотири) штуки".

Також у додатку від 19.12.2022 сторони передбачили внести зміни до п. 3.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: "3.1. Загальна вартість товару, який передається згідно умов договору становить 200 000 євро".

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 2 від 01.12.2022 позивач сплатив на рахунок відповідача 100 000 євро, а відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 3 від 21.12.2022 позивач сплатив відповідачу іще 100 000 євро.

Таким чином, судом встановлено, що позивач здійснив перерахунок 200 000 євро для відповідача на підставі Договору.

Водночас як вбачається із матеріалів справи, товар в обумовлений строк відповідачем так і не було поставлено.

15.05.2023 Приватне підприємство "Деметра" (позивач/покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (відповідач/продавець) уклали угоду №1 про розірвання Договору купівлі-продажу № 291122/03 від 29.11.2022, у п. 1 якої узгодили, що у зв`язку із наявністю обставин, які зумовили подальшу відсутність потреби покупця у товарі, сторони дійшли до спільної згоди достроково припинити (розірвати) дію договору з 15.05.2023.

Пунктом 2 вказаної угоди сторони встановили, що у зв`язку з достроковим припиненням (розірванням) дії договору продавець зобов`язується невідкладно, але не пізніше 10 календарних днів з дня припинення (розірвання) дії договору, визначеного у пункті 1 цієї угоди про розірвання, повернути покупцеві всі сплачені покупцем грошові кошти на користь продавця у якості попередньої оплати за товар згідно пункту 3.1. договору, а саме 200 000,00 євро.

Відтак судом встановлено, що відповідач мав виконати свій обов`язок стосовно повернення грошових коштів не пізніше 25.05.2023.

Згідно з умовами п. 3 угоди угоду №1 про розірвання Договору купівлі-продажу № 291122/03 від 29.11.2022 у разі прострочення продавцем свого обов`язку стосовно повернення покупцеві сплачених покупцем грошових коштів у терміни, визначені у пункті 2 цієї угоди про розірвання, продавець зобов`язується додатково сплатити на користь покупця пеню у розмірі 0,3 відсотка від загальної суми грошових коштів, сплачених покупцем у якості попередньої оплати за товар згідно з пунктом 3.1. договору, в іноземній валюті (євро), за кожний день прострочення продавцем повернення грошових коштів покупцеві.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач не повернув грошові кошти в розмірі 200 000,00 євро, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу штрафні санкції з 25.05.2024 по 24.06.2023 в розмірі 17 400 євро, що еквівалентно 695 373 грн 60 коп.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

З наведених обставин вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором купівлі-продажу. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права, в частині неповернення суми попередньої порушеними, у зв`язку з чим здійснив нарахування неустойки.

Суд зауважує, що у пункті 4 додаткової угоди №1 від 20.03.2023 сторони погодили, що право, яке застосовується до цього договору є матеріальне та процесуальне право держави Україна.

Можливість обирати право передбачена нормами ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право". Так, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Вибір права згідно з ч. 1 цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з положеннями ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право", сторони договору згідно із ст. ст. 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Сторони цього спору визначили, що право, яке застосовується до цього договору є матеріальне право держави Україна (пункт 4 додаткової угоди №1 від 20.03.2023).

Отже до спірних правовідносин має застосовуватися саме право держави Україна.

Як унормовано положеннями ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з нормами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За результатами розгляду спору суд встановив, що продавець не виконав зобов`язання з поставки товару, доказів поставки обумовленого товару сторони суду не надали.

Надалі, сторони уклали додаткову угоду від 15.05.2023 про розірвання договору, якою сторони передбачили зобов`язання продавця повернути покупцю 200 000,00 євро, сплачених як попередню оплату. Повернення коштів мало відбутися протягом 10 календарних днів з дня припинення (розірвання) дії договору. Таким чином строк для повернення суми попередньої оплати встановлено по 25.05.2023 (включно).

Однак матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем суми попередньої оплати у розмірі 200 000,00 євро.

Грошовою одиницею України є гривня (ч. 1 ст. 99 Конституції України). Але закони України не встановлюють заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (ч. 1 ст. 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію з цього приводу у постанові від 07.07.2018 в справі № 14-134цс18. Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).

З урахуванням наведеного суд робить висновок, що позов про стягнення з відповідача 200 000,00 євро, що станом на час пред`явлення позову (26.06.2023) становить 7 954 760 грн 00 коп. має бути задоволений.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій суд зазначає:

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. За таких умов розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 зазначила, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 3 угоди від 15.05.2023 про розірвання договору купівлі-продажу, що у разі прострочення продавцем свого обов`язку стосовно повернення покупцеві сплачених покупцем грошових коштів у терміни, визначені у пункті 2 цієї угоди про розірвання, продавець зобов`язується додатково сплатити на користь покупця пеню у розмірі 0,3 відсотка від загальної суми грошових коштів, сплачених покупцем у якості попередньої оплати за товар згідно з пунктом 3.1. договору, в іноземній валюті (євро), за кожний день прострочення продавцем повернення грошових коштів покупцеві.

Оскільки сторони, укладаючи угоду про розірвання договору, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання продавцем зобов`язань по поверненню всіх сплачених покупцем коштів у вигляді неустойки, що обраховується за кожен день прострочення оплати, суд виснує що дана неустойка за своєю правовою природою є пенею.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд відзначає, що письмові пояснення позивача містять розрахунок нарахованого розміру неустойки. Зокрема позивач вказав., що період, на який нараховує неустойку становить з 25.05.2023 до 24.06.2023.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України.

При перевірці вказаного розрахунку господарський суд встановив, що позивач при нарахуванні пені неправомірно здійснив її нарахування починаючи з 25.05.2023, в той час коли 25.05.2023 є днем, коли у відповідача іще було наявним право на добровільне повернення всіх сплачених покупцем за договором коштів (200 000 євро), оскільки сторони, укладаючи угоду від 15.05.2023, чітко визначили про нарахування пені за кожен день прострочення від загальної ціни договору 200 000 євро, починаючи після спливу 10 календарних днів з дня припинення дії Договору (тобто з 15.05.2023).

Відтак відповідач є таким, що прострочив виконання п. 2 угоди від 15.05.2023 про розірвання Договору - із 26.05.2023.

Водночас згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, зокрема викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14.

Отже, аналіз п.3 угоди від 15.05.2023 про розірвання договору та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", норми якого є імперативними, дає підстави для висновку, що загальний розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судом перевірено розрахунки пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (з 25.05.2023 до 24.06.2023), встановлено, що останні є невірними, у зв`язку з нарахуванням пені починаючи з 25.05.2023, а не з 26.05.2023 (як належить) та у зв`язку із невідповідністю вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Так, розрахунок позивача із застосуванням 0, 3 % від загальної ціни договору за кожен день прострочення виконання обов`язку, здійснено неправильно, оскільки, позивачем не було враховано вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та не обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на зазначене, судом перераховано пеню від загальної ціни договору 200 000 євро з обмеженням подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені, відповідно до норм законодавства та умов договору, з урахуванням вірних періодів нарахування, та з обмеженням, передбаченим ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", суд встановив, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення пені в загальному розмірі 8 219, 18 євро (за період з 26.05.2023 до 24.06.2023), що станом на час пред`явлення позову (26.06.2023) становить 348 701 грн 68 коп.

Відтак суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені на суму 8 219, 18 євро.

В решті позовних вимог про стягнення 9 180, 82 євро станом на час пред`явлення позову (26.06.2023) становить 365 156 грн 10 коп. суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком та невідповідністю вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції (див. рішення від 21.01.1999 в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28.10.2010 в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 208 219, 18 євро, що еквівалентно 8 281 668 грн 02 коп. (з яких - 200 000 євро основний борг, що еквівалентно 7 954 760 грн 00 коп., та 8 219, 18 євро - пеня, що еквівалентно 326 908 грн 02 коп).

В частині стягнення пені в розмірі 9 180, 82 євро, що еквівалентно 365 156 грн 10 коп., - суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі при поданні позову є стягнення 217 400 Євро, що еквівалентно 8 646 824 грн 12 коп., а не 8 688 173 грн 60 коп. як помилково вказує позивач у позовній заяві.

при цьому суд виходить із того, що позов подано через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду 26.06.2023, в той час коли офіційний курс євро до гривні становив 39,7738 грн.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру, відповідно останній зобов`язаний був сплатити, при поданні позову до суду, судовий збір у розмірі 3 261 євро або 129 702 грн 36 коп. (1,5 відсотка ціни позову).

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, аніж необхідно, що підтверджується платіжною інструкцією № 218 від 22.06.2023 на суму 130 322 грн 62 коп.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, - суд дійшов висновку, що сума судового збору яка підлягає поверненню Приватному підприємству "Деметра" з Державного бюджету України становить 620 грн 26 коп.

Відтак суд роз`яснює Приватному підприємству "Деметра" про його можливість звернення до суду із письмовим клопотанням про повернення з Державного бюджету України 620 грн 26 коп. у зв`язку із сплатою судового збору із надлишком.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Приймаючи до уваги те, що Господарський суд Рівненської області за результатами розгляду справи дійшов висновку про часткове задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 124 225 грн 02 коп. пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (Organic Invest Bio Protection Ltd).

При цьому решта судових витрат у розмірі 5 477 грн 34 коп., понесених Приватним підприємством "Деметра" на оплату судового збору згідно з платіжною інструкцією № 218 від 22.06.2023 залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 196, 202, 233, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Деметра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (Organic Invest Bio Protection Ltd) про стягнення 217 400 Євро, що еквівалентно 8 688 173 грн 60 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (Organic Invest Bio Protection Ltd) (Республіка Болгарія, с. Дойренці, 5550, Область Ловеч; Муніципалітет Ловеч, вул. Местность Зад Баіра, № 2; ідентифікаційний код юридичної особи 206399323) на користь Приватного підприємства "Деметра" (Україна, 35162, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Бокійма, вул. Онуфрієнка ім., 1к; код ЄДРПОУ 32631554) 208 219, 18 (двісті вісім тисяч двісті дев`ятнадцять) євро, що еквівалентно 8 281 668 (вісім мільйонів двісті вісімдесят одна тисяча шістсот шістдесят вісім) грн 02 коп. (з яких: 200 000 (двісті тисяч) євро - основний борг, що еквівалентно 7 954 760 (сім мільйонів дев`ятсот п`ятдесят чотири тисячі сімсот шістдесят) грн 00 коп., та 8 219 (вісім тисяч двісті дев`ятнадцять), 18 євро - пеня, що еквівалентно 326 908 (триста двадцять шість тисяч дев`ятсот вісім) грн 02 коп).

3. В решті позовних вимог про стягнення 9 180, 82 євро - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (Organic Invest Bio Protection Ltd) (Республіка Болгарія, с. Дойренці, 5550, Область Ловеч; Муніципалітет Ловеч, вул. Местность Зад Баіра, № 2; ідентифікаційний код юридичної особи 206399323) на користь Приватного підприємства "Деметра" (Україна, 35162, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Бокійма, вул. Онуфрієнка ім., 1к; код ЄДРПОУ 32631554) 124 225 (сто двадцять чотири тисячі двісті двадцять п`ять) грн 02 коп. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2024.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Юлія РОМАНЮК