Рішення

від 03.04.2024 по справі 918/732/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/732/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Заступника керівника Здолбунівської окружної прокуратури (35705, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Княгині Ольги, 36, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури та туризму, молоді і спорту Мізоцької селищної ради Рівненської області (35740, Рівненська обл., смт. Мізоч, вул. Тараса Якимчука, 12, код ЄДРПОУ 43956372)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 25 373,51 грн..

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: адвокат Мельник О.П.;

від прокуратури: Кривецька-Люліч Т.А..

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури та туризму, молоді і спорту Мізоцької селищної ради Рівненської області, ЗДО "Малятко" Мізоцької селищної ради звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" в якому просить:

1. Визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 27.08.2021 до Договору № 7097-ВЦ на постачання електричної енергії від 01.02.2021, укладеного між ЗДО «Малятко» Мізоцької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

2. Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 30.08.2021 до Договору № 7097- ВЦ на постачання електричної енергії від 01.02.2021, укладеного між ЗДО «Малятко» Мізоцької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 01.09.2021 до Договору № 7097- ВЦ на постачання електричної енергії від 01.02.2021, укладеного між ЗДО «Малятко» Мізоцької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 15.10.2021 до Договору № 7097- ВЦ на постачання електричної енергії від 01.02.2021, укладеного між ЗДО «Малятко» Мізоцької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

5. Визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 18.10.2021 до Договору № 7097- ВЦ на постачання електричної енергії від 01.02.2021, укладеного між ЗДО «Малятко» Мізоцької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

6.Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 20.10.2021 до Договору № 7097- ВЦ на постачання електричної енергії від 01.02.2021, укладеного між ЗДО «Малятко» Мізоцької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 12.11.2021 до Договору № 7097- ВЦ на постачання електричної енергії від 01.02.2021, укладеного між ЗДО «Малятко» Мізоцької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

8. Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 15.11.2021 до Договору № 7097- ВЦ на постачання електричної енергії від 01.02.2021, укладеного між ЗДО «Малятко» Мізоцької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

9. Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 07.12.2021 до Договору № 7097-ВЦ на постачання електричної енергії від 01.02.2021, укладеного між ЗДО «Малятко» Мізоцької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вулиця Князя Володимира, будинок 71-Б, місто Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Дошкільного навчального закладу «Малятко» Мізоцької селищної ради (вул. і Травня, 13, смт. Мізоч 35740, код ЄДРПОУ 22566624) кошти у розмірі 25 373,51 грн..

Даний позов обгрунтовує наступним. ЗДО «Малятко» Мізоцької селищної ради проведено закупівлю UA- 2020-12-22-023257-с за предметом: «Електрична енергія». За результатами аукціону переможцем визначено учасника ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - TOB «РОЕК»), з яким в подальшому укладено Договір № 7097-ВЦ на постачання електричної енергії від 01.02.2021 на суму 116 635,70 грн. з ПДВ. Згідно Додатку № 2 Договору, ціна за одинцю товару (кВт*год) становить 1,944 грн. без ПДВ. В подальшому підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару до 10 %, посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку: за умовами додаткової угоди №1 від 27.08.2021 ціна за одинцю товару (кВт*год) становить 2,10 грн. без ПДВ; додаткової угоди №2 від 30.08.2021 - 2, 28043 грн. без ПДВ; додаткової угоди №3 від 01.09.2021 - 2,47888 грн. без ПДВ; додаткової угоди №4 від 15.10.2021 - 2,67530 грн. без ПДВ; додаткової угоди №5 від 18.10.2021 - 2,85510 грн. без ПДВ; додаткової угоди №6 від 20.10.2021 - 3,08279 грн. без ПДВ; додаткової угоди №7 від 12.11.2021 - 3,36139 грн. без ПДВ; додаткової угоди № 8 від 15.11.2021 - 3, 66783 грн. без ПДВ; додаткової угоди № 9 від 07.12.2021 - 4, 00488 грн. без ПДВ.

Прокурор зазначає, що за період дії Договору на постачання електричної енергії з ініціативи постачальника 9 разів збільшено ціну за електричну енергію з 1,944 грн. без ПДВ до 4,00488 грн. без ПДВ, тобто на 91 %.

Прокурор вважає, що додаткові угоди за №1 від 27.08.2021, №2 від 30.08.2021, №3 від 01.09.2021, №4 від 15.10.2021, №5 від 18.10.2021, №6 від 20.10.2021, №7 від 12.11.2021, № 8 від 15.11.2021 та № 9 від 07.12.2021 не відповідають вимогам ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому, з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню судом недійсними.

Прокурор вважає, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 25 373,51 грн. (116 588,32 грн. - 91 214,81 грн.), яка підлягає стягненню із ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Ухвалою суду від 16.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 14.12.2022 року позов Заступника керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ЗДО "Малятко" Мізоцької селищної ради залишено без розгляду. Цією ж Ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 04.01.2023 року розгляд справи по суті відкладено на "14" лютого 2023 року.

05.01.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов лист № 918/732/22/118/23 від 05.01.2023 про витребування матеріалів справи №918/732/22 за позовом Заступника керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури та туризму, молоді і спорту Мізоцької селищної ради Рівненської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 25 373,51 грн., у зв"язку із поданням Заступником керівника Здолбунівської окружної прокуратури апеляційної скарги на Ухвалу суду від 14.12.2022 року.

Супровідним листом № 918/732/22/55/23 від 10 січня 2023 р. матеріали справи №918/732/22 направлені до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 14.02.2023 року провадження у справі №918/732/22 зупинено до перегляду Ухвали господарського суду Рівненської області від 14.12.2022 року в порядку апеляційного провадження та повернення матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області.

08.09.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Північно-західного апеляційного господарського суду повернулись матеріали справи №918/732/22.

Ухвалою суду від 13.09.2023 року поновлено провадження у справі №918/732/22.

12.10.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником відповідача подано клопотання, в якому просить суд зупинити провадження у справі №918/732/23 до закінчення перегляду Великою палатою Верховного суду справи №922/2321/22. Дане клопотання обгрунтовує наступним. Ухвалою від 20.09.2023 у справі № 922/2321/22 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав на розгляд Великої палати Верховного суду справу № 922/2321/22 разом із касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2023, для надання правового висновку про можливість/неможливість змін істотних умов договору про закупівлю, після його підписання, до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідач, зокрема, зазначає, що у вищезазначеній ухвалі колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правової позиції Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21, про те, що «сторони договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії всупереч принципам правового регулювання відповідних правовідносин не обмежені у можливості внесення змін у зазначений правочии в частині збільшення ціни за одиницю товару (за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 відсотків за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю)», оскільки наведений підхід не відповідає суті та завданню регулювання, закріпленого у частині п`ятій статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідач зазначає, що правовідносини у справі № 922/2321/22, яка переглядається Великою Палатою Верховного Суду є подібними з правовідносинами у справі №918/732/22.

Ухвалою суду від 19.12.2023 року вирішено повернутись до розгляду справи № 918/732/22 на стадію підготовчого провадження. Зупинено провадження у справі № 918/732/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22. Зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 918/732/22.

31.01.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Заступником прокурора Здолбунівської окружної прокуратури подано клопотання про поновлення провадження у справі. Дане клопотання обгрунтовує тим, що за даними електронного сервісу "Стан розгляду справ" Великою Палатою Верховного Суду від 25.01.2024 року ухвалено рішення у справі №922/2321/22.

Ухвалою суду від 31.01.2024 року поновлено провадження у справі №918/732/22. Розгляд справи призначено у підготовчому засіданні на "27" лютого 2024 року.

Ухвалою суду від 27.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Призначено розгляд справи по суті.

18.03.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Відповідачем подано додаткові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з незалученням до участі у справі співвідповідача.

Ухвалою суду від 19.03.2024 року відкладено розгляд справи по суті на 03.04.2024 року.

29.03.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником прокуратури подано додаткові пояснення в яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання 03.04.2024 року не з`явився представник Відділу освіти, культури та туризму, молоді і спорту Мізоцької селищної ради Рівненської області, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В той же час суд зазначає, що позивач подав клопотання про розгляд справи у всіх судових засіданнях без участі його представника.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відділу освіти, культури та туризму, молоді і спорту Мізоцької селищної ради Рівненської області.

Під час розгляду справи по суті представник прокуратури позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. В той же час представник прокуратури заявив клопотання про стягнення коштів у розмірі 25 373,51 грн. за даним позовом з відповідача на користь Відділу освіти, культури та туризму, молоді і спорту Мізоцької селищної ради Рівненської області. Натомість представник Відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.

Закладом дошкільної освіти «Малятко» Мізоцької селищної ради (далі - ЗДО «Малятко») проведено закупівлю UA- 2020-12-22-023257-с за предметом: «Електрична енергія».

За результатами аукціону переможцем визначено учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - TOB «РОЕК»), з яким в подальшому укладено Договір № 7097-ВЦ від 01.02.2021 на постачання електричної енергії споживачу в обсязі 50 000 кВт/год. на загальну суму 116 635,70 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.1 Договору, Споживач (ЗДО "Малятко) розраховується з Постачальником (ТОВ «РОЕК») за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергію, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору.

Так, згідно Додатку № 2 до Договору, ціна за одинцю товару (кВт*год) становить 1,944 грн. без ПДВ.

В подальшому, сторонами підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, а саме:

- за умовами додаткової угоди №1 від 27.08.2021 ціна за одинцю товару (кВт*год) становить 2,10 грн. без ПДВ;

- додаткової угоди №2 від 30.08.2021 - 2, 28043 грн. без ПДВ;

- додаткової угоди №3 від 01.09.2021 - 2,47888 грн. без ПДВ;

- додаткової угоди №4 від 15.10.2021 - 2,67530 грн. без ПДВ;

-додаткової угоди №5 від 18.10.2021 - 2,85510 грн. без ПДВ;

-додаткової угоди №6 від 20.10.2021 - 3,08279 грн. без ПДВ;

-додаткової угоди №7 від 12.11.2021 - 3,36139 грн. без ПДВ;

-додаткової угоди № 8 від 15.11.2021 - 3, 66783 грн. без ПДВ;

-додаткової угоди № 9 від 07.12.2021 - 4, 00488 грн. без ПДВ.

Відтак, за період дії Договору на постачання електричної енергії з ініціативи постачальника 9 разів збільшено ціну за електричну енергію з 1,944 грн. без ПДВ до 4,00488 грн. без ПДВ, тобто на 91 % від початкової вартості електроенергії, встановленої в Договорі.

Проаналізувавши підстави внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод №1 від 27.08.2021, №2 від 30.08.2021, №3 від 01.09.2021, №4 від 15.10.2021,№5 від 18.10.2021, №6 від 20.10.2021, №7 від 12.11.2021, № 8 від 15.11.2021 та № 9 від 07.12.2021 прокурор дійшов до висновку про їх укладення з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» а відтак вважає, що останні підлягають визнанню недійсними.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та безпосередньо дослідивши докази у справі суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, не визнається, оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб`єктний склад у судовому процесі. Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, суб`єктний склад цих конкретних спірних правовідносин, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.

Під час розгляду справи суд має перевірити вищевказане у розрізі доводів та доказів як позивачів так і відповідачів, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому.

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №910/17792/17.

Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Згідно положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 цього ж Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті Цивільного кодексу України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (що і має місце у даній справі), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Як неодноразово вказував Верховний Суд (див. наприклад постанови від 30 липня 2020 року у справі №670/23/18, від 18 листопада 2020 року у справі №318/1345/17, від 14 квітня 2021 року у справі №552/3469/18) у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Висновок щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсними додаткових угод №1-9, пред`явленої лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину (Товариства), не відповідає викладеним у пунктах 57, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 висновкам про те, що: 1) вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав; 2) якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

Позаяк прокурором при оспорюванні вищезгаданих угод в якості відповідача було визначено лише одну із сторін оспорюваного правочину (ТОВ "РОЕК"), а залучення ЗДО "Малятко" в якості співвідповідача у суді не відбулося, у задоволенні заявленого у цій частині позову слід відмовити. Повноважень самостійно залучити таких осіб в якості співвідповідачів суд не має, оскільки такі процесуальні дії належить вчиняти у підготовчому провадженні і лише за клопотанням позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі №925/440/18.

Судом встановлено, що ЗДО "Малятко" Мізоцької селищної ради, яке є стороною оспорюваних угод, фактично втратило процесуальний статус позивача в справі (учасника справи) в зв`язку із попереднім залишенням судом позову Прокурора без розгляду в частині захисту інтересів останнього з мотивів відсутності підстав для представництва інтересів держави в особі ЗДО (ухвала від 14.12.2022).

В зв`язку з цим суд зазначає, що Заклад дошкільної освіти "Малятко (Споживач за оспорюваними угодами) з 14.12.2022р не є учасником справи № 924/564/22, що є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання оспорюваних угоди недійсними.

Схожі за змістом висновки (щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину) викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 в справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18, від 01.07.2021 у справі № 542/546/19-ц та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22, від 30.01.2024 №924/564/22 зі спорів, що виникли з подібних процесуальних правовідносин.

Пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність суду надавати оцінку іншим аргументам прокурора, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову про визнання правочину недійсним, оскільки дослідженню вказаних обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин (схожий за змістом висновок сформульовано в пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

В той же час суд зазначає, що Ухвалою суду від 19.12.2023 року вирішено повернутись до розгляду справи № 918/732/22 на стадію підготовчого провадження та зупинено провадження у справі № 918/732/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22. Відтак після залишення позову прокурора в інтересах держави в особі ЗДО "Малятко" без розгляду з 19.12.2023р. прокурор мав можливість скористатись правом, закріпленим у ст.48 ГПК України, а саме подати клопотання до закінчення підготовчого провадження про залучення до участі у справі співвідповідача, а на підставі ст. 46 цього ж Кодексу, до закінчення підготовчого провадження клопотання про зміну предмету позову. Однак прокурор вказаним правом не скористався.

З вище дослідженого судом вбачається, що позовна вимога про стягнення коштів заявлена прокурором у позовній заяві саме як наслідок визнання недійсними оспорюваних угод. Однак, враховуючи той факт, що судом відмовлено у вимозі про визнання недійсними угод, то, відповідно, відсутні підстави для стягнення коштів за вказаними угодами.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, та те, що прокурор не визначив усіх сторін оспорюваних правочинів як належних відповідачів та пред`явив вимогу лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину, то, відповідно, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на Здолбунівську окружну прокуратуру.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити Заступнику керівника Здолбунівської окружної прокуратури в задоволенні позову.

2. Судовий збір у справі покласти на Здолбунівську окружну прокуратуру.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04 квітня 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.