Рішення

від 27.03.2024 по справі 921/122/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/122/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.

Розглянув справу:

за позовом: Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради, 46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 14

до відповідача: Фізичної особи підприємця Давид Михайло Володимирович, АДРЕСА_1

про стягнення 37960,75 грн заборгованості за договором оренди частини нежитлового приміщення

За участю представників від:

Позивача: Авдєєнко Владислав Валерійович, адвокат

Відповідача: не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи підприємця Давид Михайла Володимировича про стягнення 37 960,75 грн заборгованості за договором оренди.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ФОП Давид М.В. взятих на себе зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення №6 від 01.11.2019.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 01.03.2024 головуючим суддею для розгляду справи №921/122/24 визначено суддю Чопка Ю.О.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву, в порядку ст.165 ГПК України, у встановлений строк в ухвалі від 05.03.2024 (про відкриття провадження у справі) не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст.178 ГПК України.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 05.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/122/24 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання у даній справі призначено на 27.03.2024; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Представник позивача в судовому засіданні 27.03.2024 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 27.03.2024 не забезпечив.

За інформацією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських, сформованого судом станом на 26.03.2024, адресою Фізичної особи підприємця Давид Михайло Володимирович є: АДРЕСА_1 .

Рекомендоване повідомлення від 05.03.2024 зі штрихкодовим ідентифікатором №0600253435701, яким на адресу відповідача направлялась копія ухвали від 05.03.2024, повернулось на адресу суду без вручення адресату, з відміткою підприємства зв`язку "Укрпошта": "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.

Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.

Інформація про розгляд справи також була оприлюднена на офіційному сайті Господарського суду Тернопільської області.

Відсутність в учасників справи бажання подавати заяви по суті справи та не бажання брати участь в судових засіданнях (в т.ч. шляхом проведення відеоконференції) характеризує їх ставлення до результатів розгляду спору. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Судом враховано, що у силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 27.03.2024, суд після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив вступну та резолютивну частини рішення

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.11.2019 між Комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради (далі Орендодавець) та Фізичною особою підприємцем Давид Михайлом Володимировичем (далі Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області №6 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування згідно з актом приймання-передачі частини нежитлового приміщення другого поверху лікувально-виробничих майстерень (поз. 3-9) площею 195,6 кв.м. та долі площ спільного користування першого та другого поверхів (поз. 1-29, 30, ІІІ та поз. 3-15, 16-17, 18, 19, 22, 211, V, VI) площею 26,5 кв.м., що перебувають на балансі Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради і розміщені за адресою м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 14. Приміщення передається в оренду для розміщення швейного цеху.

Орендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі (п.2.1. Договору).

Передача приміщення в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це приміщення. Власником приміщення залишається Тернопільська обласна рада, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2. Договору).

У разі припинення цього Договору приміщення повертається Орендарем Орендодавцю. Орендар повертає приміщення Орендодавцю в аналогічному порядку, встановленому при передачі приміщення Орендарю цим договором. Приміщення вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п.2.3. Договору).

Орендна плата визначається на підставі розпорядження голови обласної ради від 21 жовтня 2019 року №244 про затвердження протоколу засідання конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з проведення конкурсу на право оренди спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 17 вересня 2019 року №20 та про надання в оренду і становить без ПДВ за перший місяць оренди 5 568,05 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за поточний місяць. Орендна плата перераховується Орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем (п.3.1. Договору).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з врахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.3. Договору).

Пунктом 10.1 Договору сторони погодили, що останній укладено строком на 5 років, що діє з 01 листопада 2019 року 31 жовтня 2021 року.

Згідно з актом приймання-передачі майна від 01.11.2019 Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради передало, а Фізична особа підприємець Давид Михайло Володимирович прийняв в оренду нежитлове приміщення другого поверху лікувально-виробничих майстерень (поз. 3-9) площею 195,6 кв.м. та долі площ спільного користування першого та другого поверхів (поз. 1-29, 30, ІІІ та поз. 3-15, 16-17, 18, 19, 22, 211, V, VI) площею 26,5 кв.м., що перебувають на балансі Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради і розміщені за адресою м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 14 для розміщення швейного цеху.

Додатковою угодою від 01.05.2023 сторони домовились достроково з 01.05.2023 розірвати Договір оренди №6 нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 01.11.2019.

Актом приймання-передачі майна від 01.05.2023 Орендар передав, а Орендодавець прийняв із строкового платного користування нерухоме майно - нежитлове приміщення другого поверху лікувально-виробничих майстерень (поз. 3-9) площею 195,6 кв.м. та долі площ спільного користування першого та другого поверхів (поз. 1-29, 30, ІІІ та поз. 3-15, 16-17, 18, 19, 22, 211, V, VI) площею 26,5 кв.м., що перебувають на балансі Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради і розміщені за адресою м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 14.

Оскільки Відповідач свої зобов`язання по сплаті орендної плати за Договором №6 від 01.11.2019 належним чином не виконував, у останнього утворилась заборгованість, з врахуванням індексації, в розмірі 11 994,49 грн за період січень 2022 року квітень 2023 року.

На суму заборгованості позивачем нараховано 419,94 грн 3% річних та 25546,32 грн пені.

Наведені обставини і слугували підставою даного позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення, висновки суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що за своїм змістом і правовою природою між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди).

Відповідно до ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. При цьому п.6 зазначеної норми визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 759 ЦК України визначає зміст зобов`язань з оренди, зокрема, згідно з вказаною нормою, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалось вище, факт передачі відповідачу нерухомого майна підтверджується актом від 09.06.2021 та відповідачем не заперечується.

Однак, як стверджує позивач та вбачається із долучених до матеріалів справи доказів ФОП Давид М.В. взяті на себе зобов`язання згідно Договору №6 від 01.11.2019 належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість по орендній платі, з врахуванням індексації, на суму 11 994,49 грн за період січень 2021 квітень 2023, яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в загальній сумі 10 298,64 грн матеріали справи не містять.

Відповідач належними та допустимими доказами доводів позивача не спростував, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Давид М.В. заборгованості в сумі 11 994,49 грн є правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо пені.

Як вже зазначалося, згідно п.3.3. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з врахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період січень 2022 квітень 2023 становить 25 546,32 грн.

Відповідно до ч.1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" №543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення суми пені та встановлено, що правомірними є нарахування 6 430 грн пені. Позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Позовні вимоги в частині стягнення 19 116,32 грн пені, задоволенню не підлягають, як необґрунтовані.

Щодо 3 % річних.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних суд вважає правомірною вимогу про стягнення 419,94 грн 3% річних за період з січень 2022 - квітень 2023, нарахованих від прострочених сум в повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч.2 ст.73 ГПК України).

Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: 11 994,49 грн заборгованості, 419,94 грн 3% річних та 6 430 грн пені.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12-14, 73-79, 86, 232-233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця Давида Михайла Володимировича, АДРЕСА_2 (код НОМЕР_1 ) на користь Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня", м.Тернопіль, вул. Тролейбусна, 14 (код 02001280) 11994 (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 49 коп. заборгованості, 419 (чотириста дев`ятнадцять) грн 94 коп. 3% річних і 6 430 (шість тисяч чотириста тридцять) грн пені.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Судові витрати покласти на відповідача.

Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлено 4 квітня 2024 року.

СуддяЮ.О. Чопко