Рішення

від 27.03.2024 по справі 922/5384/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2024м. ХарківСправа № 922/5384/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Третя особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологія» (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 18); - Департамент реєстрації Харківської міської ради (майдан Павлівський, 4, м. Харків, 61003). про визнання права власності за участю представників:

не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ОСОБА_2 , м. Харків, в якому просить суд визнати за ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ), право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія» (код ЄДРПОУ 31359332) в розмірі 100% статутного капіталу, що становить 50 000,00 гривень.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/5384/23 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 15.02.2024 о 12:00 год.

Рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах суду.

У судове засідання 27.03.2024 представники сторін та треті особи не з`явились.

Позивачем надано до суду клопотання про розгляд даного спору за відсутності його представника за наявними у справі доказами (вх. № 8183).

Відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 3854) та клопотання про визнання позову (вх. № 4327).

Третьою особою - ТОВ "Екологія" надано до суду клопотання про розгляд даного спору за відсутності представника та вирішення спору на розсуд суду (вх. № 6394).

Третьою особою - Департаментом реєстрації Харківської міської ради надані до суду письмові пояснення, в яких третя особа залишила вирішення даного спору на розсуд суду (вх. № 6759).

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що неявка представників сторін та третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи положення ст.ст. 13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.03.2024, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

28.01.2022 між ОСОБА_1 (позивач/покупець) та ОСОБА_2 (відповідач/продавець) було укладено договір купівлі продажу частки в статутному капіталі № бн/28-1 (договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець передав у власність 100 % своєї частки у статутному капіталі (що складає 100 % статутного капіталу) Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія» (Товариство), а покупець набув частку у власність та зобов`язався її оплатити на умовах вказаних у п. 2.1. даного договору.

Згідно з п. 2.1. договору, ціна частки, що передається відповідно до даного договору встановлюється сторонами у розмірі 900 000, 00 грн.

На виконання умов договору, позивач здійснив відповідачу оплату вартості частки у статутному капіталі Товариства у визначеному договором розмірі, що задекларовано сторонами у пункті 2.2. умов договору, відповідно до якого, розрахунки між сторонами проведені в повному обсязі в день підписання договору, шляхом готівкового розрахунку між сторонами на підставі письмової розписки про отримання грошових коштів.

П. 3.1.1. договору передбачено обов`язок продавця передати покупцю частку у статутному капіталі Товариства у відповідності до умов цього договору.

Згідно з п. 4.1. договору, передача продавцем частки у статутному капіталі підприємства покупцеві здійснюється протягом 30 днів з моменту підписання договору.

Відповідно до пункту 4.2. умов, передача продавцем частки у статутному капіталі підприємства покупцеві оформляється нотаріально завіреним актом прийому-передачі, який є підставою для проведення державної реєстрації змін до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Звертаючись до Господарського суду Харківської області з даним позовом, позивач зазначив, що в порушення умов договору, станом на момент пред`явлення даної позовної заяви, відповідач не вчинив, та не має наміру на вчинення жодних дій на виконання своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим, порушені права позивача підлягають судовому захисту, шляхом визнання права власності за покупцем на частку в статутному капіталі Товариства.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (ч. 1 ст. 177 ЦК України).

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 96-1 ЦК України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

У силу ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі.

Відчуження власником свого майна визначено ч. 1 ст. 346 ЦК України як одна з підстав припинення права власності, які залежать від волі власника.

Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи врегульовано ст. 21 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

За приписами ч. 1, 3, 5 зазначеної статті, учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою. Договір, за яким виникнення, зміна чи припинення прав та обов`язків щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства обумовлені обставинами, вчиняється у письмовій формі. Істотними умовами такого договору є розмір частки у статутному капіталі товариства, що відчужується, ціна договору, обставини, що обумовлюють настання, зміну або припинення прав та обов`язків сторін щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства, строк дії договору.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У постанові від 24.10.2018 у справі № 911/3773/17 Верховний Суд зробив висновок, що право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Закон не пов`язує момент виникнення права участі у товаристві з обмеженою відповідальністю з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Аналогічні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 911/2218/18, від 24.01.2021 у справі № 911/1149/19, від 24.01.2022 у справі № 912/3711/19.

Суд звертає увагу на те, що ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Слід зауважити, що на теперішній час договір купівлі продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія" № бн/28-1 від 28.01.2022 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсними визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) було укладено договір купівлі продажу частки в статутному капіталі № бн/28-1, відповідно до умов якого, продавець передав у власність 100 % своєї частки у статутному капіталі (що складає 100 % статутного капіталу) Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія" код ЄДРПОУ 31359332. Відповідно до п. 1.2 договору, номінальна вартість 100% частки продавця у статутному капіталі Товариства, становить 50 000, 00 грн.

Як вказував позивач, звертаючись до господарського суду з даним позовом, в порушення умов договору, відповідач не вчинив, та не має наміру на вчинення жодних дій на виконання своїх зобов`язань за договором, з метою проведення державної реєстрації змін до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, права позивача є порушеними та підлягають захисту судом шляхом визнання права власності за покупцем на частку в статутному капіталі Товариства.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів, зокрема: д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

На сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Верховний Суд у постанові від 28.09.2022 у справі № 910/17228/19 вказав наступне:

«Так, у пунктах 60 - 61 постанови Велика Палата Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) зробила висновок, що позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону).

У пункті 32 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 466/3221/16-а та пункті 43 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що у разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Цей висновок був застосований та підтверджений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19 (провадження № 12-133гс19); пункті 7.62 постанови від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/19 (провадження № 12-145гс19); пункті 44 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20).

Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду мають загальний характер та мають враховуватись при вирішенні питання щодо належності обраного позивачем способу захисту в усіх справах, що стосуються зміни розміру часток та відновлення складу учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення прав або інтересів учасників товариства. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого висновку в межах цієї справи».

Ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також Верховний Суд у постанові від 28.09.2022 у справі № 910/17228/19 вказав наступне:

«У ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначений інший спосіб досягнення бажаного для позивача результату, який ним реалізується в межах судової справи № 911/3208/21 Господарського суду Київської області за позовом ТОВ "Інвестиційна група "Регіон-Капітал" до СТОВ Агрокомбінат "Хотівський", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ "Земельний центр", ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників СТОВ Агрокомбінат "Хотівський".».

Таким чином, як вже зазначалося з посиланням на відповідні постанови Верховного Суду, вимога про визнання права власності на частку в статутному капіталі Товариства не відповідає належним та ефективним способам захисту в корпоративних відносинах, оскільки її задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

А отже, належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), який призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 18.03.2020 № 466/6221/16-а, вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

На підставі ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, принцип «jura novit curia», з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З другого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції й надання доказів в умовах нової кваліфікації судом правовідносин (рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року у справі «Гусєв проти України» (скарга № 25531/12)).

Ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Ст. 42 ГПК України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Так, за приписами п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Ч. 1 ст. 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Суд зазначає, що визнання відповідачем позову (повністю або частково) це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Ч. 1 ст. 75 ГПК України закріплено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем визнаються позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Згідно із ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 5 ст. 191 ГПК України, суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

За таких обставин, з огляду на те, що визнання позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів сторін, а також інших осіб, суд, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, доходить висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги щодо визначення розміру частки ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія", яка була відчужена на його користь ОСОБА_2 в розмірі 100 % статутного капіталу, що становить 50 000,00 грн, які відповідають висновкам Верховного Суду і правовим підставам внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги ст. 130 ГПК України, якими визначено, що, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Враховуючи викладене, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 073, 60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 130, 191, 236-238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визначити розмір частки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 18, код ЄДРПОУ 31359332), яка була відчужена на його користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) в розмірі 100 % статутного капіталу Товариства, що становить 50 000, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 073, 60 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 04.04.2024

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/5384/23