Рішення

від 03.04.2024 по справі 922/224/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/224/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" (69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236; код ЄДРПОУ: 37129163) до Фізичної особи-підприємця Прохоренка Олексія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

24.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Альбакор" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи Прохоренка Олексія Олександровича, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Прохоренка Олексія Олександровича заборгованість за договором поставки №82/17П від 03.04.2017 у загальному розмірі 44 215,00 грн., а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №82/17П від 03.04.2017 в частині своєчасної оплати вартості товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.01.2024 позовну заяву (вх.№224/24 від 24.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

30.01.2024 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 26.01.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№2674 від 30.01.2024).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" до Фізичної особи-підприємця Прохоренка Олексія Олександровича про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/224/24. Вирішено розгляд справи №922/224/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України) та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.7 ст.252 ГПК України).

В той же день, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.167 Господарського процесуального кодексу України, суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направив на адреси відповідача - Фізичної особи-підприємця Прохоренка Олексія Олександровича ( АДРЕСА_1 ) вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/224/24 від 05.02.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Вказану судову кореспонденцію відповідачу було вручено 22.02.2024, що підтверджується інформацією з "Журналу поштової кореспонденції" КП "Діловодство спеціалізованого суду" та з офіційного сайту АТ "Укрпошта" в розділі "Відстежити".

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Однак, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на 03.04.2024 від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

03.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альбакор» (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Прохоренко Олексієм Олександровичем (покупець) було укладено договір поставки №82/17П (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця рибу, рибну продукцію та морепродукти (далі товар), а покупець у свою чергу зобов`язується прийняти товар та сплатити його на умовах цього договору.

Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару погоджуються сторонами при оформленні усних заявок та зазначаються у накладних.

Підписані обома сторонами накладні підтверджують узгодження сторонами всіх істотних умов договору щодо поставок відповідних партій товарів та виконання заявок щодо них (п.1.2.Договору).

Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати всім вимогам законодавчих актів до цього виду товарів і підтверджуватись сертифікатом відповідності та іншими необхідними документами (п.1.3.Договору).

Згідно з п.2.1. Договору, постачання товару здійснюється партіями на підставі узгодженої сторонами усної заявки покупця. Заявка повинна бути подана продавцю не пізніше ніж за 1 (один) робочий день до дати відвантаження.

При узгодженні чергової заявки покупця сторони додатково узгоджують строк і порядок поставки (чи буде здійснюватися доставка цієї партії товару силами і за рахунок продавця чи покупця) (п.2.2.Договору).

Якщо доставка провадиться силами продавця, то товар доставляється на фактичну адресу покупця, зазначену в розділі 8 цього договору (п.2.3.Договору).

Продавець разом із товаром повинен передати всі необхідні для цього виду товару товаросупровідні документи. Підписання покупцем видаткової накладної свідчить про належне виконання продавцем цієї умови (п.2.4.Договору).

Упаковка товару повинна забезпечувати збереження товару від забруднення під час транспортування та звичайних умов зберігання (п.2.5.Договору).

Умови оплати: з відстрочкою платежу від дати накладної 7 днів.

Умови оплати по факту означає, що розрахунок за товар проводиться у день отримання товару (п.3.1.Договору).

Форма оплати: у готівковій або безготівковій формі (п.3.2.Договору).

Сума, що підлягає оплаті за постачання кожної конкретної партії товару, вказується у видатковій накладній. Загальна сума договору складається із сум усіх накладних(п.3.3.Договору).

У разі надання покупцеві відстрочки платежу при збільшенні на 5% і більше курсу долара США, який визначається за курсом продажу долара США, встановленому ПАТ «Перший український міжнародний банк» та опублікованому на сайті http://www.pumb.ua, продавець має право скоротити термін наданої відстрочки до 7 днів (в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення покупця, у тому числі електронною поштою).

За відсутності оплати поставленого товару протягом 7 днів з моменту направлення повідомлення покупцю, покупець повинен сплатити суму боргу з урахуванням коригування на курсову різницю за такою формулою, вказаною у п.3.4.Договору.

Продавець має право зараховувати платежі, що надходять, в рахунок погашення боргу (з урахуванням коригування на курсову різницю) незалежно від призначення платежу, зазначеного покупцем (п.3.4.Договору).

Згідно з п.4.1. Договору, при здійсненні 100% передоплати за партію товару право власності на оплачений товар переходить від продавця до покупця в момент підписання видаткової накладної на дану партію товару.

Передача товару здійснюється лише за наявності довіреності встановленого зразка на отримання такого товару, що передається продавцю до початку відвантаження шляхом факсимільного зв`язку та надається в оригіналі під час підписання видаткової накладної, або за наявності печатки покупця на видатковій накладній (п.4.3.Договору).

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем у момент переходу права власності на товар у присутності представника продавця, відповідно до умов «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» № П-6 від 15.06.1965р. та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю» № П-7 від 25.04.1966р. У разі виявлення невідповідностей під час приймання товару виклик представника продавця (за телефоном та телеграмою) для участі у прийманні товару завжди є обов`язковим (п.4.4.Договору).

Усі суперечки між сторонами за цим Договором вирішуються шляхом переговорів, а якщо згода не була досягнута, вони вирішуються відповідно до чинного законодавства України у господарському суді (п.6.1.Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня поточного року. За відсутності протягом останнього місяця дії даного договору письмового повідомлення будь-який із сторін про бажання припинити дію договору, договір автоматично продовжується на невизначений термін (п.7.1.Договору).

Умови Договору можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди до цього Договору, яка набирає чинності після підписання обома сторонами з проставленням їх печаток, та є невід`ємною частиною цього Договору (п.7.2.Договору).

Згідно видаткової накладної №24099 від 15.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму з ПДВ у розмірі 44 215,00 грн.

Відповідний товар було отримано 16.02.2022 представником відповідача Череватим С.В. на підставі довіреності б/н від 11.12.2019.

Як стверджує позивач, станом на день звернення до суду позивачем так і не було отримано оплати за поставлений товар. Позивач неодноразово звертався до відповідача в усній формі із вимогою про сплату заборгованості, проте відповідачем дана вимога була проігнорована.

В подальшому, позивачем було направлено відповідачу претензію за вих.№810 від 12.10.2023 про сплату заборгованості у розмірі 44 215,00 грн. у строк протягом 7 календарних днів з моменту отримання відповідної претензії.

Згідно інформації з розділу "Відстежити" офіційного сайту АТ "Укрпошта" вищевказану претензію відповідачу вручено не було.

Додатково, позивач направив відповідачу вказану претензію на електронну адресу, через яку, як стверджує позивач, зазвичай відбувалося листування між сторонами в процесі співпраці за укладеним Договором.

Однак, як стверджує позивач, відповідач вказану заборгованість не погасив, що й стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 44 215,00 грн. матеріали справи не містять.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено судом, 03.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альбакор» (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Прохоренко Олексієм Олександровичем (покупець) було укладено договір поставки №82/17П, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця рибу, рибну продукцію та морепродукти (товар), а покупець у свою чергу зобов`язується прийняти товар та сплатити його на умовах цього Договору. Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару погоджуються сторонами при оформленні усних заявок та зазначаються у накладних. Підписані обома сторонами накладні підтверджують узгодження сторонами всіх істотних умов договору щодо поставок відповідних партій товарів та виконання заявок щодо них.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.265 ГК України).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України (ч.3 ст.265 ГК України).

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму з ПДВ у розмірі 44 215,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №24099 від 15.02.2022.

Вказану накладну засвідчено підписами уповноважених представників сторін без жодних зауважень чи заперечень.

Відповідно до п.3.1. Договору сторони погодили умови оплати: з відстрочкою платежу від дати накладної 7 днів.

Відтак, строк на оплату товару закінчився 22.02.2022.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст.692 ЦК України).

Доказів сплати відповідачем заборгованості за товар, отриманий на підставі видаткової накладної №24099 від 15.02.2022, у розмірі 44 215,00 грн. матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Факт отримання продукції згідно видаткової накладної №24099 від 15.02.2022 на суму 44 215,00 грн. відповідачем не спростовано та підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем з оплати товару, отриманого згідно видаткової накладної №24099 від 15.02.2022 на суму 44 215,00 грн., керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача у розмірі 44 215,00 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" до Фізичної особи-підприємця Прохоренка Олексія Олександровича про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути зФізичної особи-підприємця Прохоренка Олексія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 )на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" (69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236; код ЄДРПОУ: 37129163) заборгованість за договором поставки №82/17П від 03.04.2017 у розмірі 44 215 (сорок чотири тисячі двісті п`ятнадцять) грн. 00 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "03" квітня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко