Ухвала

від 04.04.2024 по справі 922/1064/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

04 квітня 2024 року Справа № 922/1064/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Галай Євгена Олеговича (вх. № 1064/24 від 02.04.2024) про забезпечення позову, подану у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Галай Євгена Олеговича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до 1) Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (адреса: 61001, пр.-т Гагаріна, буд. 22; код ЄДРПОУ 03115293); 2) ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про переведення прав та обов`язків покупця за договором та визнання окремої частини договору недійсною

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Галай Євген Олегович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1) Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" та 2) ОСОБА_1 , в якій просить суд:

1) перевести на ОСОБА_2 права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу, укладеним між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Ємцем Іваном Олександровичем за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, на 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. «А-1»загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ) (в частині купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «А-1», площею 140,00 (сто сорок) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 );

2) визнати недійсним п. 2.1.3., відповідно до якого: «у разі наявності наміру орендодавця продати об`єкт оренди, його частину чи об`єкт нерухомості в цілому (нежитлову будівлю) та за умови належного виконання орендарем своїх обов`язків за цим договором, орендодавець зобов`язується надати орендарю пропозицію про здійснення переважної купівлі об`єкту оренди його частини чи нерухомості, частиною якої є об`єкт оренди за 30 днів до запланованої дати продажу» та п. 2.3.5. договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, укладений між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 , відповідно до якого передбачено, що «в разі належного виконання своїх обов`язків за цим договором, у разі продажу орендодавцем об`єкту оренди, його частини чи об`єкта нерухомості в цілому (нежитлова будівля) орендар має переважне право перед іншими особами на придбання об`єкту оренди його частини чи об`єкту нерухомості в цілому (нежитлової будівлі). У разі бажання орендаря скористатись своїм правом визначеним у цьому пункті, орендар повинен повідомити про це орендодавця продовж 30 днів з дати отримання пропозиції орендодавця про своє рішення».

Одночасно з позовною заявою позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову (вх. № 1064/24 від 02.04.2024), в якій просить суд до вирішення спору по суті застосувати наступні заходи забезпечення позову:

- заборонити відчуження 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ) (в частині нежитлової будівлі літ. «А-1», площею 140,00 (сто сорок) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 )) до вирішення справи по суті;

- заборонити будь-яким державним реєстраторам (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, чи іншим особам, уповноваженим вчиняти реєстраційні дії у вказаних реєстрах) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. «А-1»загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ) (в частині нежитлової будівлі літ. «А-1», площею 140,00 (сто сорок) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 )) до вирішення справи по суті.

Заява про забезпечення позову мотивована з посиланням на те, що на цей час ОСОБА_1 має можливість вільно відчужити та здійснювати будь-які дії щодо майна, яке є предметом спору. Зазначене, на думку позивача, свідчить, що з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі ОСОБА_1 вживатиме заходів щодо перереєстрації спірних приміщень за іншими особами, що у подальшому унеможливить чи істотно ускладнить відновлення порушених прав позивачем, призведе до необхідності залучення у справі інших осіб, змінювати предмет позову, або звертатися з іншими позовами.

Розглянувши заяву позивача (вх. № 1064/24 від 02.04.2024) про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі N 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі N 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі N 922/3502/19).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 року Верховного Суду у справі N 905/2130/17 та від 13.02.2018 року у справі N 911/2930/17.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у цій справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року N 15-рп/2004у справі N 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі N 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

В даному випадку, як свідчать матеріали справи, між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ємцем Іваном Олександровичем за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, предметом якого є частина нежитлової будівлі літ. «А-1»загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ) (в частині купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «А-1», площею 140,00 (сто сорок) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ).

Предметом заявленого ФОП Галай Євгена Олеговича позову, зокрема, є переведення прав покупця за наведеним договором в частині купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «А-1», площею 140,00 (сто сорок) кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один «Б»).

Позивач вважає, що таке право він має на підставі ст. ст. 759, 773, 777 ЦК України.

Таким чином, в межах даної справи існує спір про правомірність укладення договору купівлі-продажу № 3063 від 19.05.2023 в частині продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. «А-1», площею 140,00 (сто сорок) кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один «Б»).

Станом на даний час відповідач у даній справі ОСОБА_1 має право вільного розпорядження цим майном, в т.ч. його відчуження.

Відтак, у разі невжиття заходів забезпечення позову може відбуватись подальше відчуження необмеженому колу осіб частини зазначеного вище нерухомого майна, стосовно якого існує спір який передано на розгляд суду в межах даної справи, що у подальшому може унеможливити чи істотно ускладнить відновлення порушених прав позивача, у випадку винесення судом рішення на його користь, може призвести до необхідності залучення у справі інших осіб, зміни позивачем предмет позову, або звертатися з іншими позовами.

Суд зазначає, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, порушення чого у випадку задоволення позову нівелюватиме ефективність обраного позивачем способу захисту та може зумовити понесення збитків чи додаткових витрат іншими учасниками спірних правовідносин.

За таких обставин, суд вважає за доцільне вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один «Б») (в частині нежитлової будівлі літ. «А-1», площею 140,00 (сто сорок) кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один «Б»), а тако заборони будь-яким державним реєстраторам чи іншим особам, уповноваженим вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного майна, до вирішення справи по суті.

Суд враховує, що обрані способи забезпечення позову не порушують прав осіб, що не є учасниками судового процесу, та співвідносяться з предметом позову, а отже існує зв`язок між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позову, а тому вжиті судом заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити ефективне поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.

При цьому, суд враховує, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом встановлення відповідних заборон мають тимчасовий характер, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін спірних правовідносин, та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Суд також враховує, що вжиття заходів забезпечення позову не позбавить його нинішнього власника права володіння та користування ним за власним розсудом.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Проте, у даному випадку суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні.

Суд враховує, що відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої фізичною особою-підприємцем Галай Євгеном Олеговичем заяви (вх. № 1064/24 від 02.04.2024) про вжиття заходів забезпечення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву фізичної особи-підприємця Галай Євгена Олеговича (вх. № 1064/24 від 02.04.2024) про вжиття заходів забезпечення позову.

Вжити таких заходів забезпечення позову:

- заборонити відчуження 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один «Б») (в частині нежитлової будівлі літ. «А-1», площею 140,00 (сто сорок) кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один «Б»)) до вирішення справи по суті;

- заборонити будь-яким державним реєстраторам (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, чи іншим особам, уповноваженим вчиняти реєстраційні дії у вказаних реєстрах) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. «А-1»загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один «Б») (в частині нежитлової будівлі літ. «А-1», площею 140,00 (сто сорок) кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один «Б»)) до вирішення справи по суті.

Ухвала набирає чинності негайно після її підписання суддею - 04.04.2024.

Ухвала може бути оскаржена в строки та порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України з урахуванням п. 4 Прикінцевих положень ГПК України та п. 17.5 перехідних положень ГПК України.

Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження має статус виконавчого документа. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

В силу ст. 124 Конституції України та ГПК України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Стягувачем за даною ухвалою є:

Фізична особа-підприємець Галай Євген Олегович (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржником за даною ухвалою є:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

СуддяО.І. Байбак

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.