Рішення

від 27.03.2024 по справі 924/55/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" березня 2024 р. Справа № 924/55/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Андрєєву В.І., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури м. Волочиськ, Хмельницької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Війтовецької селищної ради смт. Війтівці, Хмельницької області

до Війтовецького ліцею Війтовецької селищної ради смт. Війтівці, Хмельницького району, Хмельницької області

до комунального підприємства "Громадське" смт. Війтівці, Хмельницького району, Хмельницької області

про визнання недійсним договору від 28.09.2023р. про спільний обробіток земельної ділянки

про зобов`язання КП "Громадське" звільнити земельну ділянку кадастровий номер 6820983700:02:021:0001 площею 25 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Кривачинці на території Війтовецької ОТГ

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача2: не з`явився

від прокуратури: Юхимчук М.О. прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури (посвідчення №065233 від 09.08.2021)

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Волочиської окружної прокуратури м. Волочиськ, Хмельницької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Війтовецької селищної ради смт. Війтівці, Хмельницької області звернувся з позовом до Війтовецького ліцею Війтовецької селищної ради смт. Війтівці, Хмельницького району, Хмельницької області до комунального підприємства "Громадське" смт. Війтівці, Хмельницького району, Хмельницької області про визнання недійсним договору від 28.09.2023р. про спільний обробіток земельної ділянки про зобов`язання КП "Громадське" звільнити земельну ділянку кадастровий номер 6820983700:02:021:0001 площею 25 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Кривачинці на території Війтовецької ОТГ.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки з метою отримання прибутку, тобто правовідносини з оренди землі. Натомість чинним законодавством не передбачено право постійного землекористувача розпоряджатися земельною ділянкою шляхом її передачі іншим особам у платне користування. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 11, 202, 203, 215, 235, 626, 628, 1130 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.01.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.02.2024р.

За результатами підготовчого засідання 13.02.2024р. постановлено ухвалу про оголошення в підготовчому засіданні перерви до 27.02.2024р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 2702.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу №924/55/24 до судового розгляду по суті на 18.03.2024р.

За результатами судового засідання 18.03.2024р. постановлено ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 27.03.2024р.

Відповідачі представників в засідання не направили, відзиви на позов не надали, причини не повідомили. Про розгляд справи повідомлені шляхом направлення ухвал суду на електронну пошту відповідача 1 та адресу відповідача 2.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Позивач в судове засідання не з`явився, надіслав на клопотання в якому просить розгляд справи проводити без участі представника.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Рішенням Хмельницької обласної ради №10-33/2015 від 13.06.2015р. «Про утворення Війтовецької селищної об`єднаної територіальної громади і призначення перших місцевих виборів депутатів Війтовецької селищної ради об`єднаної територіальної громадми та Війтовецького селищного голови» утворено Війтовецьку селищну об`єднану територіальну громаду у складі суміжних територіальних громад селища Війтівці та сіл Писарівка, Зелена, Сарнів, Куровечка, Завалійки, Кривачинці, Порохня, Петриківці, Качуринці, Бронівка, Видава, Бокиївка, Медведівка, Павликівці, Мочулинці, Криштопівка з адміністративним центром у селищі Війтівці Волочиського району Хмельницької області.

Рішенням Війтовецької селищної ради 3 (позачергової) сесії селищної ради №3/1-3/2016 від 20.01.2016р. «Про зміну засновника та найменування Війтовецькох загальосвітньої школи І-ІІІ ступенів Волочиської районної ради Хмельницької області» вирішено затвердити Акт приймання-передачі закладу освіти Війтовецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Волочиської районної ради Хмельницької області щодо передачі закладу та його майна у комунальну власність Війтовецької селищної ради, змінено засновника Війтовецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Волочиської районної ради Хмельницької області шляхом виключення зі складу засновників Волочиськох районної ради та включення Війтовецької селищної ради до складу засновників.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №112799655 від 05.02.2018р. земельна ділянка з кадастровим номером 6820983700:02:021:0001 площею 25 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Кривачинці на території Війтовецької ОТГ перебуває у постійному користуванні Війтовецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

Рішенням Війтовецької селищної ради 39 (позачергової) сесії селищної ради №8-39/2018 від 22.11.2018р. «Про прийняття в комунальну власність Війтовецької селищної ради земельних ділянок державної власності земель запасу за межами населених пунктів Війтовецької селищної ради» прийнято в комунальну власність Війтовецької селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 558,4069га (згідно додатку) із цільовим призначенням землі запасу секція К код 16.00, які розташовані за межами населених пунктів Війтовецької селищної ради.

Згідно додатку №1 до рішення 39 (позач.) сесії селищної ради 8-38/2018 від 22.11.2018р. передано у комунальну власність Війтовецькій селищній раді Хмельницької області земельну ділянку з кадастровим номером 6820983700:02:021:0001, площею 25 га, для дослідних і навчальних цілей (01.09).

Рішенням Війтовецької селищної ради 23 (позачергової) сесії №3-23/2022 від 30.05.2023р. «Про зміну типу та найменування Війтовецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Війтовецької селищної ради Хмельницької області» змінено тип та найменування Війтовецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Війтовецької селищної ради Хмельницької області на Війтовецький ліцей Війтовецької селищної ради Хмельницької області.

Відповідно до статуту Війтовецького ліцею Війтовецької селищної ради Хмельницької області, затвердженого рішенням Війтовецької селищної ради 23 (позачергової) сесії від 30.05.2022р. №3/23/2022, Війтовецький ліцей Війтовецької селищної ради Хмельницької області заклад освіти є правонаступником Війтовецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Війтовецької селищної ради Хмельницької області. (п. 1.2 статуту).

У п. 1.5 статуту вказано, що ліцей заснований та діє на базі майна комунальної власності територіальної громади, управління яким здійснює Війтовецька селищна рада (Орган управління майном) та є у комунальній власності Війтовецької селищної ради.

Структурними підрозділами ліцею є гімназія та початкова школа. (п. 1.6 статуту).

Згідно п. 1.7 статуту при виконання основних завдань ліцею підконтрольний і підзвітний Органу управління майном.

Ліцей самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах своєї компетенції, передбаченої чинним законодавством України та власним статутом (п. 1.12 статуту).

Згідно з п. 5.1 статуту матеріально-технічна база закладу освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності, вартість який відображено у балансі Ліцею. Майно належить до комунальної власності Війтовецької селищної ради та знаходиться в управлінні відповідно до чинного законодавства України. (п. п. 5.1, 5.2 статуту).

Ліцей відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони. ( п. 5.3 статуту).

28.09.2023 між Війтовецьким ліцеєм Війтовецької селищної ради (сторона 1 «навчальний заклад») та комунальним підприємством «Громадське» (сторона 2) укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого сторони зобов`язується шляхом об`єднання майна та зусиль спільно діяти в сфері обробітку земельної ділянки площею 25 га, кадастровий номер 6820983700:02:021:0001, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Війтовецька селищна рада, за межами населеного пункту Кривачинецького старостинського округу і належить Стороні 1 право постійного користування.

Відповідно до п. 1.2 договору Сторона - 1 надає згоду та допускає Сторону - 2 до здійснення обробітку земельної ділянки площею 25 га, кадастровий номер 6820983700:02:021:0001.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що Сторона -2 власними матеріально-технічними ресурсами, спеціалістами та фахівцями зобов`язується здійснювати обробіток земельної ділянки площею 25 га кадастровий номер 6820983700:02:021:0001 в строки і на умовах дії даного договору.

Згідно п. 1.7 договору строк договору про обробіток земельної ділянки становить 1 рік з дня підписання даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору всі доходи, отримані в результаті спільного обробітку земельної ділянки на виконання даного договору в першу чергу справляються на відшкодування понесених сторонами витрат за даним договором.

Сільськогосподарська продукція та інші доходи отримані в результаті виконання умов договору спільного обробітку земельної ділянки площею 25 га кадастровий номер 6820983700:02:021:0001, після відшкодування фактично понесених сторонами витрат, розподіляються між сторонами в таких частках: Сторона 1 - 30%, Сторона 2 - 70%. Частка за договором спільного обробітку земельної ділянки сплачується (видається) стороні за її бажанням в грошовій або натуральній формі один раз в рік, в строк до 31 грудня за поточний рік дії договору. (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його укладення сторонами.

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками печаток сторін.

22.11.2023р. Головне управління Держгеокадастру у Хмельницьуій області листом №10-22-0.502-4941/281-23 надало інформацію керівнику Волочиської прокуратури щодо земельної ділянки з кадастровим номером 68209837000:02:021:0001 площею 25 га, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у Фонді відділу відсутній.

23.11.2023р. Війтовецька селищна рада листом №1793/02-22 повідомила керівника Волочиської окружної прокуратури, що дозвіл сесією селищної ради на укладення договору оренди від 28.09.2023р. між Війтовецькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів та КП «Громадське» про спільний обробіток земельної ділянки не надавався.

27.11.2023р. керівник Волочиської окружної прокуратури звернувся до Війтовецького ліцею із запитом 51-4997ВИХ-23 в якому просить повідомити чи вживатимуться заходи щодо повернення спірної земельної ділянки та досудового врегулювання спору з долученням копій.

27.11.2023р. керівник Волочиської окружної прокуратури звернувся до Війтовецької селищної ради із запитом 51-4998ВИХ-23 в якому просить повідомити чи вживатимуться заходи щодо повернення спірної земельної ділянки та досудового врегулювання спору.

29.11.2023р. Війтовецький ліцей листом №01-19/189 повідомив керівника Волочиської окружної прокуратури, що земельна ділянка площею 25 га, кадастровий номер 6820983700:02:021:001 з цільовим призначенням «Для дослідних і навчальних цілей» розташована на території Кривачинецького старостинського округу Війтовецької селищної ради обробляється КП «Громадське» та на даній площі засіяна зернова культура озима пшениця.

04.12.2023р. Війтовецька селищна рада листом №1863/02-22 повідомила керівника Волочиської окружної прокуратури, що заходи досудового врегулювання спору щодо повернення спірної земельної ділянки селищна рада не вживала і в подальшому вживати не буде в зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Також повідомила, що не заперечує проти пред`явлення позову Волочиською окружною прокуратурою.

06.12.2022р. керівник Волочиської окружної прокуратури направив листа Війтовецькій селищній раді в якому повідомив про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом подання позову про визнання недійсним договору «Про спільний обробіток земельної ділянки» від 28.09.2023р.

Позивачем до матеріалів справи додано довідку від 23.12.2023р. про оціночну вартість нерухомості, вартість земельної ділянки кадастровий номер 6820983700:02:021:0001, площею 25 га, землі сільськогосподарського призначення розташованих на території с. Кривачинці Війтовецької ОТГ Хмельницького району, Хмельницької області (за межами населеного пункту) становить 5280365,41 грн.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ст. 4 ГПК України).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Так, з матеріалів справи слідує, що керівник Волочиської окружної прокуратури звернувся до Війтовецького селищного голови із листом від 27.11.2023, в якому, посилаючись на невідповідність законодавству договору про спільний обробіток земельної ділянки від 28.09.2023, укладеного між Війтовецьким ліцеєм Війтовецької селищної ради та комунальним підприємством «Громадське», з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру просив повідомити, чи вживались та чи будуть вживатись Війтовецькою селищною радою заходи щодо визнання недійсним вказаного договору у судовому порядку, чи будуть вживатись заходи представницького характеру.

У відповідь Війтовецька селищна рада у листі від 04.12.2023 повідомила, що заходи спрямовані на повернення спірної земельної ділянки та досудового врегулювання спору селищна рада не вживала і в подальшому вживати не буде в зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Також повідомила, що не заперечує проти пред`явлення позову щодо визнання недійсним договору «Про спільний обробіток земельної ділянки» від 28.09.2023р.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Вищезазначена бездіяльність позивача про намір вжити належні заходи представницького характеру (захист інтересів у судовому порядку) стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом.

У підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано адресоване позивачу повідомлення прокурора від 06.12.2023 про намір здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі ради про визнання спірного договору недійсним та звільнення земельної ділянки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину (господарського договору).

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За визначенням, наведеним у ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В якості однієї із підстав позову прокурором зазначено, що спірний договір не є договором про спільний обробіток земельної ділянки, а фактично є договором про передачу у користування земельної ділянки (оренди).

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину (правочинів) та характер спірних правовідносин сторін.

У постанові від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц Верховний Суд зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №923/658/19).

Так, згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників у просте товариство або без об`єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність відповідно до ст. 1131 ЦК України укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Як убачається з матеріалів справи, між відповідачами укладено договір від 28.09.2023 про спільний обробіток земельної ділянки, згідно з яким сторони домовились про діяльність по спільному обробітку земельної ділянки, кадастровий номер 6820983700:02:021:0001 площею 25 га, що знаходиться за межами населеного пункту Кривачинецького старостинського округу Війиовецького ОТГ Хмельницького району Хмельницької області, з метою вирощування на ній сільськогосподарських культур (продукції).

Відповідно до п. 1.2 договору Сторона 1 надає згоду та допускає Сторону 2 до здійснення обробітку земельної ділянки площею 25 га, кадастровий номер 6820983700:02:021:0001.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що Сторона 2 власними матеріально-технічними ресурсами, спеціалістами та фахівцями зобов`язується здійснювати обробіток земельної ділянки площею 25 га кадастровий номер 6820983700:02:021:0001 в строки і на умовах дії даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору всі доходи, отримані в результаті спільного обробітку земельної ділянки на виконання даного договору в першу чергу справляються на відшкодування понесених сторонами витрат за даним договором.

Сільськогосподарська продукція та інші доходи отримані в результаті виконання умов договору спільного обробітку земельної ділянки площею 25 га кадастровий номер 6820983700:02:021:0001, після відшкодування фактично понесених сторонами витрат, розподіляються між сторонами в таких частках: Сторона 1 - 30%, Сторона 2 - 70%. Частка за договором спільного обробітку земельної ділянки сплачується (видається) стороні за її бажанням в грошовій або натуральній формі один раз в рік, в строк до 31 грудня за поточний рік дії договору. (п. 3.2 договору).

Наведене дає підстави для висновку про те, що земельна ділянка використовується для отримання відповідачем 2 урожаю, а відповідач 1 має право отримати кошти у визначені договором сумі та строк.

Аналіз умов спірного договору дає підстави для висновку, що він не може вважатися договором про спільний обробіток землі, оскільки воля сторін спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені.

Зокрема, за вказаним договором відповідач 1 фактично передав відповідачу 2 у платне користування земельну ділянку комунальної власності, що перебуває у постійному користуванні відповідача 1, для вирощування відповідачем 2 сільськогосподарських культур, а тому до оспореного договору слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Судом враховується, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки, що визначено ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Так, на підставі аналізу, наведеного у ст. 13 Закону України "Про оренду землі" визначення договору оренди землі та умов спірного договору вбачається, що за змістом останнього між відповідачами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки при оренді землі здійснюється обробіток земельної ділянки, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується сільськогосподарська продукція, яка є власністю орендаря. З огляду на наведене, правовими наслідками договору оренди землі є для відповідача 1 отримання плати за надану в користування земельну ділянку, а для відповідача 2 - використання земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За змістом приписів ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Судом звертається увага, що відповідно до статуту Війтовецького ліцею Війтовецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, навчальний заклад знаходиться у комунальній власності, засновником навчального закладу є Війтовецька селищна рада.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №112799655 від 05.02.2018р. земельної ділянки з кадастровим номером 6820983700:02:021:0001 площею 25 га, що розташована за межами населеного пункту с. Кривачинці на території Війтовецької ОТГ яка перебуває у постійному користування Війтовецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (правонаступником якого є Війтовецький ліцей).

Так, статтею 92 Земельного Кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, а також врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб`єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; заклади освіти незалежно від форми власності.

У постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, а земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у власності власника.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20.

Натомість, як убачається з матеріалів справи Війтовецька селищна рада дозволу, погодження на укладення спірного договору не надавала.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що права на обробіток землі, здійснення посівів та їх набуття у власність, передбачені умовами спірного договору, являють собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які згідно ст. 92 Земельного кодексу України, складають титул права постійного користування.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою комунальної власності шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

За приписами ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З вищенаведених обставин слідує, що наділений правом постійного користування землею відповідач 1 фактично передав у користування відповідачу 2 земельну ділянку комунальної форми власності, не маючи права розпоряджатися нею, за відсутності рішення відповідного органу місцевого самоврядування та без проведення аукціону.

Отже, відповідачами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі та отримання в оренду спірної земельної ділянки.

Слід зазначити, що свобода договору у розумінні статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Натомість у даному випадку відповідачами не дотримано вимог земельного законодавства при укладенні спірного договору, зокрема, положень ст. ст. 92, 93, 95, 96, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 13, 15, 16 Закону України "Про оренду землі", якими обумовлено порядок та умови передачі земельних ділянок в оренду, визначено істотні умови договору оренди тощо, оспорений договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на вищенаведене у сукупності суд доходить висновку, що укладений відповідачами договір про спільний обробіток земельної ділянки підлягає визнанню недійсними згідно зі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приймаючи до уваги те, що оспорюваний договір, який фактично є договором оренди землі, укладено з порушенням викладених вище норм чинного законодавства, якими регламентовано порядок укладення договору оренди земельної ділянки, суд вважає, що позовні вимоги прокуратури щодо визнання недійсним договору від 28.09.2023р. як удаваного правочину та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів, у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Волочиської окружної прокуратури м. Волочиськ, Хмельницької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Війтовецької селищної ради смт. Війтівці, Хмельницької області до Війтовецького ліцею Війтовецької селищної ради смт. Війтівці, Хмельницького району, Хмельницької області до комунального підприємства "Громадське" смт. Війтівці, Хмельницького району, Хмельницької області про визнання недійсним договору від 28.09.2023р. про спільний обробіток земельної ділянки про зобов`язання КП "Громадське" звільнити земельну ділянку кадастровий номер 6820983700:02:021:0001 площею 25 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Кривачинці на території Війтовецької ОТГ задовольнити.

Визнати недійсним договір від 28.09.2023р. укладений між Війтовецьким ліцеєм Війтовецької селищної ради смт. Війтівці, Хмельницького району, Хмельницької області та комунальним підприємством "Громадське" смт. Війтівці, Хмельницького району, Хмельницької області.

Зобов`язати комунальне підприємство "Громадське" (31256, смт. Війтівці, Хмельницького району, Хмельницької області, вул. Героїв України,10 Г, код 40715523) звільнити земельну ділянку кадастровий номер 6820983700:02:021:0001 площею 25 га, що розташована за межами населеного пункту с. Кривачинці, на території Війтовецької ОТГ.

Стягнути з Війтовецького ліцею Війтовецької селищної ради (31256, смт. Війтівці, Хмельницького району, Хмельницької області, вул. Садова,3, код 26380603) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з комунального підприємства "Громадське" (31256, смт. Війтівці, Хмельницького району, Хмельницької області, вул. Героїв України,10 Г, код 40715523) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) - 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України

Рішення підписано та складено 04.04.2024р.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 5 прим.

1 до справи

2 позивачу - електронний суд

3 відповідачу 1 - електронний суд

4 - відповідачу 2 - електронний суд

5 - прокуратуру - електронний суд