Постанова
від 04.04.2024 по справі 917/730/23
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/730/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,

учасники справи:

позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго",

представник позивача - Пихтіна Ю.А., адвокат (довіреність від 01.01.2024 № 29-14/48); Данілова Н.Н., адвокат (довіреність від 01.01.2024 № 29-14/13),

відповідач Комунальне підприємство "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області,

представник відповідача - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"

на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2023 (головуючий суддя Білоусов С.М.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 (головуючий суддя Шевель О.В., судді: Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.)

у справі № 917/730/23

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - Господарство, позивач)

до Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Підприємство, відповідач)

про визнання укладеними пунктів договору.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Господарство 04.05.2023 звернулось до суду з позовом до Підприємства про визнання укладеним пункту 33 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 № 8515 (далі - Договір) у редакції, наведеній в позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- спірний пункт Договору полягає у застосуванні позивачем до відповідача двоставкових тарифів, встановлених рішенням пленарного засідання шістнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 30.09.2022 № 477, зазначені тарифи не підвищувалися з встановлення їх рішенням пленарного засідання сьомої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 21.10.2021 № 286;

- оскільки рішенням № 286 тарифи встановлені на період з 01.11.2021 до 30.09.2022, а позивачу необхідно працювати та здійснювати свою основну діяльність, яка може бути реалізована тільки на підставі встановлених тарифів.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.09.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану" (набрала чинності 04.05.2022), протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, не підвищувати тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022;

- відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-IX (набрання чинності 19.08.2022) протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води;

- застосування позивачем тарифів на послуги з постачання теплової енергії до відповідача, не може перевищувати рівень тарифів, що застосовувалися до них станом на 24.02.2022, однак Господарства фактично застосувало у наданому проекті Договору, а саме, у пункті 33 Договору, підвищений (двоставковий тариф) до Підприємства в період дії заборони на підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, Господарство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), посилаючись на те, що при ухвалені оскаржуваних рішень судами не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 917/1324/18, від 15.07.2019 у справі № 917/743/18, від 21.01.2020 у справі № 925/1391/18, від 03.07.2019 у справі № 917/2094/21, від 25.05.2023 у справі № 910/16781/21, від 22.08.2023 у справі № 910/4109/22, від 18.07.2021 у справі № 826/2426/16, від 30.06.2020 у справі № 712/12303/15-а, від 22.04.2021 у справі № 910/6322/20 щодо застосування статті 144 Конституції України, статей 189-191 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини третьої статті 6, статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", підпункту 9 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 № 308, статей 10-13 Закону України "Про ціни та ціноутворення", статей 15, 20 Закону України "Про теплопостачання" у подібних правовідносинах, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-ІХ (зі змінами) у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.04.2024 № 32.2-01/542 у зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 917/730/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Малашенкова Т.М.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відкритого на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги в частині оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на таке.

За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Господарство у касаційній скарзі посилається на те, що при ухвалені оскаржуваних рішень судами не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 917/1324/18, від 15.07.2019 у справі № 917/743/18, від 21.01.2020 у справі № 925/1391/18, від 03.07.2019 у справі № 917/2094/21, від 25.05.2023 у справі № 910/16781/21, від 22.08.2023 у справі № 910/4109/22, від 18.07.2021 у справі № 826/2426/16, від 30.06.2020 у справі № 712/12303/15-а, від 22.04.2021 у справі № 910/6322/20 щодо застосування статті 144 Конституції України, статей 189-191 ГК України, частини третьої статті 6, статті 632 ЦК України, частини першої статті 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", підпункту 9 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 № 308, статей 10-13 Закону України "Про ціни та ціноутворення", статей 15, 20 Закону України "Про теплопостачання" у подібних правовідносинах.

Проаналізувавши зміст правовідносин (права й обов`язки сторін спору) згідно з відповідним правовим регулюванням, Суд дійшов висновку, що правовідносини у справах, на які посилається Господарство у касаційній скарзі та у даній справі, що переглядається не є подібними, скільки у даній справі судами було застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану" та Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", тобто правовідносини у даній справі виникли під час дії вказаних правових актів, у той час як, у справах які наведені у касаційній скарзі правовідносини сторін виникли до набрання чинності таких правових актів і тому суди при їх розляді не застосовували відповідні правові акти.

Що ж до визначення подібності правовідносин у справах, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Також як підставу для подання касаційної скарги Господарством визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-ІХ (зі змінами) у подібних правовідносинах.

З приводу цього Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.

Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 24.02.2022 для споживачів м. Кременчука категорії "інші споживачі" в тому числі для КП "Теплоенерго" діяв одноставковий тариф, який складав 5 637,16 грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 № 1867 "Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів з 01.01.2022".

Рішенням пленарного засідання сімнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 14.10.2022 № 481 прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" та, у подальшому, передано на баланс, у господарське відання позивача.

Таким чином, Господарство здійснює виробництво теплової енергії з метою забезпечення опалення приміщень споживачів міста Кременчука, а саме, з 01.11.2022 позивач надає послуги з постачання теплової енергії за адресою відповідача.

Господарством підготовлено та направлено на адресу Підприємства Договір, розроблений на підставі Закону України "Про теплопостачання" та Порядку користування тепловою енергією, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198.

Юридичною службою Господарства 03.04.2023 отримано лист Підприємства з двома примірниками Договору та двома примірниками протоколу розбіжностей від 21.03.2023 до нього для розгляду та підписання.

Наявність протоколу розбіжностей вказує на недосягнення сторонами згоди щодо змісту окремих положень Договору.

Зокрема, відповідач не погодився з пунктом 33 Договору в редакції позивача, а саме:

"Розрахунки за відпущену Т/Е проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на Т/Е для потреб інших споживачів (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на Т/Е -4731,54 грн/Гкал (без ПДВ).

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на Т/Е (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 146257,50 грн/Гкал/год (без ПДВ)."

Відповідач вказаний пункт Договору доповнив та виклав у новій редакції:

"Розрахунки за відпущену Т/Е проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на Т/Е для потреб інших споживачів (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на Т/Е -4731,54 грн/Гкал (без ПДВ).

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на Т/Е (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 146257,50 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Застосування двоставкового тарифу до Споживача розпочинає свою дію після закінчення воєнного стану та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. На час укладання договору до Споживача застосовується тариф, який діяв станом на 24.02.2022 року".

Вказане доповнення до Договору Підприємство обґрунтовувало тим, що станом на 24.02.2022 для споживачів м.Кременчука категорії "інші споживачі", у тому числі для нього діяв одноставковий тариф, який складав 5 637,16 грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 №1867, тоді як Господарство у проекті Договору встановило більший, двоставковий тариф.

Також судами встановлено, що відповідач не має заперечень стосовно правильності визначення у запропонованому позивачем проекті Договору розміру зазначеного двоставкового тарифу, його економічної обґрунтованості та необхідності застосування до відповідача - з урахуванням обставин стосовно передання цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" у господарське відання позивача.

Доповнення до проекту договору, внесене відповідачем, спрямоване лише на відтермінування запровадження двоставкового тарифу на період воєнного стану та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.

Ухвалюючи оскаржувані рішення суди виходили з того, що відповідно до частини четвертої статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Отже, відповідач як сторона Договору не позбавлений права конкретизувати його умови.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-IX (набрання чинності 19.08.2022) протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Також судом апеляційної інстанції враховано наявні в матеріалах справи докази, а саме, роз`яснення Міністерства розвитку громад та територій України від 25.08.2022, листи зазначеного Міністерства від 18.11.2022, від 16.02.2023, адресовані виконавчому комітету Кременчуцької міської ради, відповідно до яких рівень тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що застосовуються виконавцем цих послуг до споживачів, не може перевищувати рівня тарифів на теплову енергію, відповідні комунальні послуги, що застосовувалися до споживачів станом на 24.02.2022 - незалежно від того, яким підприємством (виконавцем) надавалися ці послуги споживачеві раніше.

З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку, що зміна постачальника відповідних послуг у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" у господарське відання позивача не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м.Кременчука порівняно з тим розміром, що існував станом на 24.02.2022.

Тобто судами попередніх інстанцій встановлено, що, у свою чергу, не спростовано доводами Господарства під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій так і касаційної скарги, що частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-ІХ (зі змінами) встановлено заборону підвищення тарифів на: послуги з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Таким чином вказаною нормою права встановлено заборону підвищення тарифів, яка підлягає до застосування суб`єктами господарювання, на яких така заборона розповсюджується, і суди попередніх інстанцій встановили, що вказана норма права застосовується до спірних правовідносин, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

Верховний Суді відзначає, що до такого висновку суди попередніх інстанцій дійшли з урахуванням дати виникнення спірних правовідносин (укладання договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 № 8515) та дати набрання чинності Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-IX (19.08.2022). Тобто з дати Договору вбачається, що його укладання відбувалось вже під час дії заборони на підвищення тарифів, передбаченої частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-ІХ (зі змінами).

До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Таким чином, скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування наведених ним норм права у спірних правовідносинах.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги в частині оскарження Господарством рішень судів попередніх інстанцій, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судами були ухвалені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтею 129, пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 917/730/23, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу в частині оскарження Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2023 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 917/730/23 з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 917/730/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя Т. Малашенкова

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення04.04.2024
Оприлюднено05.04.2024
Номер документу118131106
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —917/730/23

Ухвала від 05.06.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Плахов Олексій Вікторович

Ухвала від 29.05.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Плахов Олексій Вікторович

Ухвала від 24.05.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Плахов Олексій Вікторович

Ухвала від 13.05.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Плахов Олексій Вікторович

Постанова від 04.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Булгакова І.В.

Постанова від 04.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Булгакова І.В.

Ухвала від 06.03.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Плахов Олексій Вікторович

Ухвала від 06.03.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Плахов Олексій Вікторович

Ухвала від 04.03.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Булгакова І.В.

Ухвала від 04.03.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Булгакова І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні