Рішення

від 29.02.2024 по справі 183/5694/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5694/22

№ 2/183/262/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

08 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом та зобов`язання вчинити певні дії.

На обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме на недоотримані страхові виплати ОСОБА_2 за період з 01.08.2014 року по 01.10.2019 року.

За життя ОСОБА_2 заповіту не залишила.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що у визначений законом строк вона звернулася до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в подальшому з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, проте державним нотаріусом Янковою І.В. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотримані страхові виплати у зв`язку з відсутністю складу спадкового майна, оскільки на запит нотаріуса відповідач надав інформацію про відсутність заборгованості за страховими виплатами перед померлою.

ОСОБА_1 вказує на те, що її мати ОСОБА_2 за життя перебувала на обліку та отримувала страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч Луганської області.

З 01 серпня 2014 року нарахування та виплата ОСОБА_2 страхових виплат було припинено у зв`язку з проведенням на території Луганської області антитерористичної операції (АТО).

Її мати мала статус внутрішньо переміщеної особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції № 6301003210 від 01 грудня 2014 року. Останні роки життя проживала на території, які тимчасово не контрольовані органами державної влади.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, вона та спадкодавець проживали однією сім`єю, що підтверджується будинковою книгою.

ОСОБА_1 вказує на те, що вона неодноразово зверталася до відповідача Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області з заявами щодо розрахунку та виплати недоотриманої суми страхових виплат померлої матері ОСОБА_2 за період з 01.01.2014 року по 01.10.2019 року, проте відповідачем були надані відповіді, якими відмовлено у нарахуванні та виплаті страхових сум у зв`язку з відсутністю законодавчих підстав для їх нарахування та виплати, оскільки її мати за життя у встановленому законом порядку не вчинила будь-яких дій, спрямованих на їх відновлення, а тому не нараховані та невиплачені страхові виплати не можуть входити до складу спадщини.

Позивач вважає такі дії відповідача порушують її права як спадкоємця за законом на отримання спадщини після смерті її матері.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на недоотримані страхові виплати за період з 01 серпня 2014 року по 01 жовтня 2019 року включно з урахуванням всіх коригувань, підвищень та індексації, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримані страхові виплати за період з 01 серпня 2014 року по 01 жовтня 2019 року включно з урахуванням всіх коригувань, підвищень та індексації, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалою суду від 09 вересня 2022 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

17 листопада 2022 року представник відповідача Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області через систему «Електронний суд» звернувся з відзивом, згідно якого позовну вимоги не визнав та просив у позові відмовити. На обґрунтування відзиву зазначив, що померла ОСОБА_2 перебувала на облікута отримувала щомісячні страхові виплати у відділеннівиконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч Луганської області. Особова справа про страхові виплати знаходиться у відділенні в АДРЕСА_1 не здійснено дій, передбачених Постановою № 595 щодо переміщення в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. У зв`язку з цим, було припинено видатки на забезпечення діяльності Відділення в м. Красний Луч та відповідно припинено нарахування та виплату страхових виплат потерпілим (членам їх сімей). Водночас, страхові виплати могли бути виплачені ОСОБА_2 лише на підставі її заяви до робочого органу Фонду за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на обліку особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Так, ОСОБА_2 з моменту припиненнявиплат страхових коштів за період з 01 серпня 2014 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідною заявою до робочих органів Фонду, що знаходяться на території підконтрольній владі України, не зверталась, будь-якої інформації не запитувала, доказів переміщення з окупованої території не надала. У зв`язку з цим, щомісячні страхові виплати потерпілій не нараховувались, а отже і заборгованість Фонду перед ОСОБА_2 відсутня. Крім того, ОСОБА_2 не набула права на щомісячні страхові виплати, оскільки не зверталася до робочих органів Фонду на території підконтрольній владі України, спадкоємець, тобто позивач ОСОБА_1 , також не має права на отримання страхових коштів, так як ці кошти не входять до складу спадщини.

Ухвалою суду від 30 січня 2023 року до участі у справі в якості правонаступника відповідача Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Ухвалою суду від 09 березня 2023 року виправлено описку в ухвалі суду від 30 січня 2023 року.

Ухвалою суду від 12 червня 2023 року Третю дніпровську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області зобов`язано надати на адресу суду належним чином завірену копію спадкової справи № 42/2020 після смерті ОСОБА_2 , померлої01 жовтня 2019року.

Ухвалою суду від 14 серпня 2023 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

Таким чином, судом розглядалися позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, згідно заяви представника позивача, останній просив розглядати справу за його відсутності, вимоги підтримує у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в судове засідання не з`явився, в той же час звернувся до суду з відзивом, згідно якого вимоги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість, просив розглядати справу без його участі та в позові відмовити, з огляду на наступне. По-перше, з інформації наданої стороною позивача вбачається, що померла ОСОБА_2 фактично проживала на території, тимчасово не підконтрольній органами державної влади (тобто за місцем своєї реєстрації м. Красний Луч Ровенського району Луганської області), де органи державної влади не здійснюють свої повноваження. По-друге, особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік. Так, згідно довідки ВПО № 6301003210 від 01.12.2014 року, виданої Управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 перемістилась з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_2 . Проте, у Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області відсутня інформація про те, чи зверталася померла ОСОБА_2 до Фонду соціального страхування в Балаклійському районі Харківської області з відповідною заявою. При цьому, відсутня можливість надати копії документів, оскільки внаслідок початку у 2014 році бойових дій на території України, справа про страхові виплати ОСОБА_2 залишились у відділенні на тимчасово окупованій російською федерацією території. Просив врахувати висновки Верховного та апеляційного суду України, згідно яких в задоволенні позовних вимог про виплату недоотриманих сум страхових виплат за дні життя померлої особи суди відмовляють з підстав не звернення особі до робочих органів Фонду на території підконтрольній владі України з відповідними заявами про продовження нарахування та виплату страхових сум, зокрема з позовами про оскарження дій робочих органів Фонду на території підконтрольній владі України. Отже, оскільки сама померла ОСОБА_2 не зверталася до відповідача з заявою про нарахування та виплату їй сум страхових виплат за період з 01.08.2014 року по 01.10.2019 року, як і не зверталась до суду з вимогами про визнання протиправними дій щодо нарахування та невиплати їй зазначених сум страхових виплат, відповідно такі виплати їй не нараховувались, а тому заборгованість щодо цих виплат не утворилась. В свою чергу, спадкоємець, тобто позивач ОСОБА_1 , також не має права на отримання страхових виплат, так як ці кошти не входять до складу спадщини.

У відповіді на відзив сторона позивача посилалася на обставини, викладені в позовній заяві, наполягала на задоволенні вимог. Зокрема, посилаючись на висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 14.02.2022 року у справі № 243/13575/19, провадження № 61-11268сво20 зазначила, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень ст. 1227 ЦК України, оскільки ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2019 року у віці 87 років померла мати позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 26 листопада 2019 року Новокодацьким районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис № 2551, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26 листопада 2019 року.

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 від 21 серпня 1959 року та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 19 вересня 1981 року.

Спадкова справа № 42/2020 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена 24 січня 2020 року Третьою Дніпровською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, номер у спадковому реєстрі: 65401915, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 59143195 від 24 січня 2020 року та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 72981876 від 27 червня 2023 року.

За життя ОСОБА_2 заповіту не складала, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 59143206 від 24 січня 2020 року.

Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та перемістилася з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою внутрішньо переміщеної особи № 6301003210 від 01 грудня 2014 року.

В той же час, із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 26 листопада 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла в Луганській області м. Красний Луч.

Встановлено, щоп озивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та перемістилася з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою внутрішньо переміщеної особи № 0000152982 від 24 березня 2017 року.

В той же час, згідно домової книги, позивач ОСОБА_1 та її матір ОСОБА_2 на день смерті останньої проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .ї

У визначений законом строк позивач ОСОБА_1 звернулася до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_2 , а в подальшому з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, проте державним нотаріусом Янковою І.В. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотримані страхові виплати у зв`язку з відсутністю складу спадкового майна, оскільки на запит нотаріуса відповідач надав інформацію про відсутність заборгованості за страховими виплатами перед померлою.

З матеріалів спадкової справи № 42/2020 вбачається, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , наявності інших спадкоємців як за законом так і за заповітом судом не встановлено.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебувала на постійному обліку та отримувала щомісячні страхові виплати як особа, що має право на страхові виплати в разі втрати годувальника у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч Луганської області, яке наразі знаходиться на тимчасово окупованій території, що підтверджується листом Управління виконавчої дирекції Фонду у Луганській області від 21 березня 2023 року за вих. № 408/02-000.

У відповідності до рішення Краснолуцького державного суду Луганської області від 31 березня 1999 року у справі № 2-81/1999 страхові виплати ОСОБА_2 були призначені пожиттєво.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області із заявами від 10.12.2019 року,20.03.2020 року, 04.05.2020 року, 22.03.2020 року, 28.08.2020 року з питань отримання та нарахування страхових виплат, належних за життя її матері ОСОБА_2 .

Так, листом від 26 серпня 2020 року за вих. № 03/С-755з-856 виконавча дирекція Фонду соціального страхування України надала відповідь на звернення ОСОБА_3 на урядовий контактний центр з питань отримання страхових виплат спадкоємцями ОСОБА_2 , в якій зазначено, що згідно з інформацією управління виконавчої дирекції Фонду у Луганській області ОСОБА_2 перебувала на постійному обліку та отримувала щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красний Луч Луганської області, яке зараз знаходиться на тимчасово окупованій території.Місто Красний Луч (Хрустальний)розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року № 1085-рвіднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Справа про страхові внески потерпілої залишилася на окупованій за допомогою збройних формуваньРосійської Федерації частині території України, що унеможливлює доступ робочих органів виконавчої дирекції Фонду до справи. Водночас, відповідно до ч.3ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров`я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Отже, за відсутності актів та інших необхідних для проведення страхових виплат документів, відсутні і правові підстави для здійснення робочими органами виконавчої дирекції Фонду страхових виплат. За інформацією управління ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа до будь-яких відділень виконавчої дирекції Фонду, які розташовані на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження повному обсязі,із заявоюпро продовження страхових виплат не зверталась. Оскільки, у робочих органів виконавчої дирекції Фонду, які проводять свою діяльність на території підконтрольній органам державної влади України, відсутні оригінали документів, що підтверджують право ОСОБА_2 на страхові виплати(справа про страхові виплати), за відсутності у потерпілої статусу внутрішньо переміщеної особи відсутні підстави для нарахування та проведення страхових виплат за період з грудня 2014 року по день смерті. Згідно зіст. 1227 Цивільного кодексу Українивизначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.Отже, до складу спадщини включаються суми страхових виплат, які належали померломупотерпілому за життя. Оскільки, ОСОБА_2 з грудня 2014 року як внутрішньопереміщена особа до робочих органів виконавчої дирекції Фонду із заявою про продовження страхових виплат не зверталася та не надала довідку ВПО, а отже, не реалізувала у встановленому нормативно-правовими активами порядку свого права на продовження страхових виплат, тому суми, що їй належали б за життя та не виплачені Фондом -відсутні.

Крім того, листом від 28 серпня 2020 року за вих. № № С-83/02-3 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській областіповідомило позивача ОСОБА_1 , що підстав для нарахування коштів, як спадкоємцю у відділень немає, оскільки увідділень управлінь виконавчої дирекції Фонду, які розташовані на території, що контролюється українською владою, відсутні нараховані та не виплачені суми, що за життя належали матері позивача.

Вважаючи протиправними дії щодовідмови у нарахуванні та виплаті сум страхових виплат померлої матері ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до адміністративного суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 рокуу справі № 160/1377/21, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управляння виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Підставою відмови у задоволенні вимог стало те, що сама ОСОБА_2 не зверталась до відповідача з заявою про нарахування та виплату їй сум страхових виплат з 01.08.2014 року до 01.10.2019 року та не зверталась до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати їйзазначених сум страхових виплат. В свою чергу, суди посилалися на те, що виключно ОСОБА_2 належало право на звернення до суду з вимогами щодо нарахування та виплати належних їй за життя сум страхових виплат.

Згідно ч. 4ст. 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не отримувала страхові витрати в разі втрати годувальника, починаючи з 01 серпня 2014 року.

Зазначені обставини не заперечувалися сторонами, зокрема Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області, що підтверджується змістом відзиву на позовну заяву та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 рокуу справі № 160/1377/21, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року.

Отже, спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги після смерті матері пожиттєво призначених, але не нарахованих та не виплачених страхових виплат спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги після смерті матері права на спадкування недоотриманих спадкодавцем за життя страхових виплат.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд наводить наступні норми права.

Конституцією України(стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно доЗакону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 16 ЦК Україниодним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першоюстатті 316 ЦК Українипередбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно достатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Застаттею 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Частина першастатті 1269 ЦК Українипередбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Статтею 24 Конституції Українивстановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно достатті 64 Конституції Україниконституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24,25,27,28,29,40,47,51,52,55,56,57,58,59,60,61,62,63 цієї Конституції.

На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.

Відповідно до статті 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Згідно пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV (у редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначає Кабінет Міністрів України.

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першоїстатті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбаченихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Відповідно достатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, який з 01 січня 2015 року діє у редакціїЗакону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІта має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Статтею 40Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

Частиною першоюстатті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»передбачено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я (ч. 6 ст.47статті47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що страхові виплати як призначаються, так і продовжуються на строк, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

Жодним законом не передбачено як призначення, так і продовження страхової виплати на період дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Як зазначалося вище, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку та отримувала щомісячні страхові виплати в разі втрати годувальника у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч Луганської області, яке знаходиться на окупованій території та мала право на отримання страхових виплат відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, безстроково, наявність як підстав для продовження страхових виплат на певний час, так і підстав для припинення страхових виплат, передбаченихстаттею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», не встановлено.

У статті 46Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(у редакції, чинній на час припинення страхових виплат) передбачено випадки припинення страхових виплат і надання соціальних послуг: на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; в інших випадках, передбачених законодавством.

Постановами Кабінету Міністрів України № 531, 637 та 595 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.

Вказані підзаконні акти не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях ідеться і вЗаконі України від 18 січня 2018 року № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

Устатті 2 цього Законупередбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц, у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц, у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 418/2434/18.

Аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, так і скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке права закріплене за особою положеннямиЗакону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(з 01 січня 2015 року в редакціїЗакону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 12 травня 2021 року в справі № 243/9109/19, постанові від 19 травня 2019 року в справі № 243/8684/19-ц.

Відповідно достатті 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608 цього Кодексу.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:

- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та юридичного факту - смерті спадкодавця. Причини, через які спадкодавець не отримав ці суми можуть бути різними, законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дає підстави зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Натомість, у разі включенні зазначених прав до складу спадщини, їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав спадкодавець, є виключно його суб`єктивним правом, а тому члени сім`ї спадкодавця або спадкоємці не мають права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин, як вже зазначено вище, визначав Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон України № 1105-ХІV), який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VII та має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Згідно зі статтею 28 зазначеного Закону № 1105-XIV грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Статтею 40 вказаного Закону (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п`ятою та шостою статті 47 Закону № 1105-XIV (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ).

У статті 27 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 16/98-ВР) передбачено підстави припинення страхових виплат: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Статтею 38 Закону № 1105-XIV передбачено випадки припинення страхових виплат і надання соціальних послуг: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Як зазначалося вище, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), вказано, що «…підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України…».

Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій Фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій Фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається, і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20), у постановах Верховного суду від 15 червня 2022 року у справі № 428/9208/20 (провадження № 61-12302св21), від 08 червня 2022 року у справі № 428/8648/20 (провадження № 61-12340св21), від 01 червня 2022 року у справі № 428/3156/20 (провадження № 61-1302св21).

Також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 243/8684/19-ц (провадження № 61-22401св19) зазначено, що не є підставою для припинення страхових виплат особі ненадання їй довідки про взяття на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території із заявою про подальше здійснення відповідних нарахувань. При цьому колегія суддів виходила із того, що право на отримання страхових платежів закріплено за особою на підставі положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і може бути обмежено лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України. З огляду на викладене колегія суддів зробила висновок про те, що незвернення особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території після припинення нарахування страхових виплат унаслідок не взяття такої особи на облік як внутрішньо переміщеної не припиняє право її спадкоємців на отримання таких виплат на підставі статті 1227 ЦК України у порядку спадкування за законом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги обґрунтовані та підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Інші доводи сторін судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на недоотримані страхові виплати за період з 01 серпня 2014 року по 01 жовтня 2019 року включно з урахуванням всіх коригувань, підвищень та індексації, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримані страхові виплати за період з 01 серпня 2014 року по 01 жовтня 2019 року включно з урахуванням всіх коригувань, підвищень та індексації, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду понесла судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн., а тому, зазначена сума повинна бути стягнута на її користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на недоотримані страхові виплати за період з 01 серпня 2014 року по 01 жовтня 2019 року включно з урахуванням всіх коригувань, підвищень та індексації, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримані страхові виплати за період з 01 серпня 2014 року по 01 жовтня 2019 року включно з урахуванням всіх коригувань, підвищень та індексації, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Учасники справи:

-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та взята на як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 ;

-відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження за адресою: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 29 лютого 2024 року.

Суддя Д.І. Городецький