Ухвала

від 04.04.2024 по справі 371/441/24

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.04.2024 Єдиний унікальний № 371/441/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження

04 квітня 2024 року м. Миронівка

ЄУН 371/441/24

Провадження № 2/371/374/24

Суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миронівської міської ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувсядо судуз позовомдо ОСОБА_2 та Миронівської міської ради з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, посилаючись на ті обставини, що за його зверненням ГУ Держземагентства у Київській області йому надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, розташованих на території Коритищанської сільської ради Миронівського району Київської області із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом ГУ Держземагентства у Київській області № 10-5828/15-14-сг від 22 вересня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 на території Коритищанської сільської ради Миронівського району Київської області та надано йому в оренду земельну ділянку загальною площею 4,4684 га (кадастровий номер 3222983400:02:003:0012) для ведення фермерського господарства строком на 35 років.

Вказаний наказ є чинним, проте договір оренди так і не був укладений. Тому він звернувся до Миронівської міської ради з клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222983400:02:003:0012. Миронівська міська рада на його звернення надала відповідь, в якій вказала, що рішення щодо укладення договору оренди земельної ділянки на шістдесят п?ятій сесії восьмого скликання Миронівської міської ради не прийняте на підставі статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» в зв?язку з ненабранням більшості голосів.

Рішенням шістдесят п?ятої сесії восьмого скликання Миронівської міськоїрадивід 07 березня 2024 року № 5102-65-VІІІ «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення площею 4,4684 га кадастровий номер 3222983400:02:003:0012, з (код КВЦПЗ 01.02) для ведення фермерського господарства, на (код КВЦПЗ 01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222983400:02:003:0012.

Вважає вказане рішення органу місцевого самоврядування незаконним і таким, що порушує його права як орендаря земельної ділянки з кадастровим номером 3222983400:02:003:0012.

Просив визнати протиправним та скасувати рішення шістдесят п?ятоїсесії восьмогоскликання Миронівськоїміської радивід 07 березня 2024 року № 5102-65-VІІІ «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».

Обґрунтовуючи необхідність розгляду справи в порядку цивільного судочинства, вказав на те, що предметом спору є земельна ділянка, речові права на яку виникають у фізичної особи як сторони договору оренди землі, а тому, з огляду на характер правовідносин, з яких виник спір, його слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, крім іншого, суддя перевіряє додержання усіх передумов відкриття провадження.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1статті 19ЦПК Українипередбачено,що суди у порядку цивільного судочинства розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства) та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Предметом позову єматеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами суб?єктивним правом і обов?язком відповідача. Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред?явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

З позовної заяви та доданих до неї письмових доказів вбачається, що предметом спору є оспорення позивачем ОСОБА_1 законності прийнятого Миронівською міською радою рішення від 07 березня 2024 року № 5102-65-VІІІ, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення кадастровий номер 3222983400:02:003:0012, з (код КВЦПЗ 01.02) для ведення фермерського господарства на (код КВЦПЗ 01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222983400:02:003:0012.

Позивач вважає, що вказаним рішенням порушено його право на укладення договору оренди спірної земельної ділянки, яку йому було надано як фізичній особі в оренду для ведення фермерського господарства на підставі наказу ГУ Держземагентства у Київській області № 10-5828/15-14-сг від 22 вересня 2014 року.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб?єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб?єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв?язку з позовною вимогою, яка пред?являється до нього.

Відповідачами по справі в позовній заяві позивач визначив юридичну особу Миронівську міську раду, якою прийняте незаконне на думку позивача рішення, а також фізичну особу ОСОБА_2 якій надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222983400:02:003:0012.

Вказане рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою не є правовстановлюючим актом про набуття права власності чи права користування на земельну ділянку. В позовній заяві позивач не вказує, які його права чи інтереси порушено відповідачем фізичною особою ОСОБА_2 , не заявляє до вказаного відповідача позовних вимог.

Надаючи правовуоцінку спірнимправовідносинам,суд зазначає,що уданому випадкувиник спірщодо користуванняземлями фермерськогогосподарства між фізичною особою, яка виявила бажання створити фермерське господарство та якій, на підставі наказу ГУ Держземагентства у Київській області надано право на набуття в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, та юридичною особою, яка є розпорядником спірної земельної ділянки в силу закону.

05 жовтня 2022 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/1830/19, у якій відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 375/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та зазначила, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Вказані висновки, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягають врахуванню при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 вказала, що статтею 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 рок, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є субєктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першоюстатті 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першоюстатті 16 цього Кодексукожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першоїстатті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, відповідно до частин першої, другоїстатті 4 ГПК України,право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК Українивстановлені особливості предметної та субєктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв?язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Згідно із частиною першоюстатті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV«Про фермерське господарство»(далі - Закон № 973-IV), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Устатті 2 Закону№ 973-IVзакріплено, що відносини, повязані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюютьсяКонституцією України,Земельним кодексом України, цимЗакономта іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах єЗакон №973-IV.

За частиною першою статті5, частиною першою статті7 Закону№973-IV,право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленомузакономдля державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону№ 973-IV).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо повязана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обовязковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умовзаконудля отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Зі змісту положеньстатті 12 Закону №973-IVвбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Позивач звернувся до суду, вказуючи на порушення його речового права як фізичної особи на оренду земельної ділянки, якого він набув на підставі наказу про надання такої земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства. Відомості про створення позивачем фермерського господарства в позовній заяві відсутні.

Проте, до позовної заяви позивач додав копію клопотання про укладення договорів оренди земельних ділянок від 13 лютого 2024 року (в тому числі земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:003:0012), адресованого Миронівській міській раді. З цього клопотання вбачається, що з таким клопотанням позивач звертався як голова ФГ «Зеленьківська Нива». Клопотання обґрунтовував тими обставинами, що цільове призначення вказаної земельної ділянки для ведення фермерського господарства і для оренди цієї та інших земельних ділянок, отриманих на підставі наказів ГУ Держземагентства у Київській області, ним було створене ще одне ФГ «Зеленьківська Нива».

З урахуванням наведеного та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, розгляд такої справи відноситься до компетенції господарського суду та проводиться в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то суд відмовляє у відкритті провадження у справі на підставі наведеного процесуального правила.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миронівської міської ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційноїскарги протягом п`ятнадцяти днів з моменту постановлення.

Складення повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення.

Суддя Л.О. Капшук