Рішення

від 18.03.2024 по справі 444/168/24

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/168/24

Провадження № 2/444/383/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

18 березня 2024 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Зеліско Р. Й.,

секретар судового засідання Мамедова Г. І.

розглянувши у залі суду у місті Жовква Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ ФАКТОРИНГ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УМ ФАКТОРИНГ" звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитнимдоговором.Просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (код ЄДРПОУ 40274286, місцезнаходження юридичної особи: 04060, місто Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1) заборгованість у розмірі 106 132,00 грн.. та понесені судові витрати з підстав зазначених у позові.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у судове засідання відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак 26.02.2024 року подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач всудове засіданняповторно неприбув,хоча про часі місцерозгляду справиповідомлявся належнимчином шляхом направленняза адресоюйого проживаннясудової повістки та додатковао шляхом оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України.

Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав.

Клопотань про відкладення розгляду справи чи будь-яких інших ним не подано.

У зв`язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 2 ст.247 ЦПК Українисправа слухається у відсутності сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статей 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що 30.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено договір № 2756790 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За вказаним договором Відповідач отримав Позику у розмірі 13 000 коп. строком на 360 днів, шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу - поповнення карти та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,02% від суми кредиту за кожен день користування - знижена процентна ставка та 1,99% від залишку суми кредиту за кожен день - стандартна процентна ставка (відповідні ставки зазначені в п. 1.4.2. та 1.4.1. Договору), що видно з копії цього договору (а.с.10-13).

Відповідно до умов договору були нараховані відсотки за користування кредитом, які відповідачем не були погашені.

Крім того, у відповідності до п. 3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, що видно з розрахунку.

Станом на 10.10.2023 року ОСОБА_1 борг та нараховані відсотки не погасив, а тому наявне прострочення за договором споживчого кредитування № 2756790 від 30.12.2021 року.

В подальшому , а саме 26 липня 2023 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передала право вимоги за договором № 2756790 від 30.12.2021 року Товариству з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (Позивачу) у порядку передачі прав вимоги за існуючим на дату передачі Договором факторингу № 27072023 від 26 липня 2023 року, що видно з його копї (а.с. 6-7).

Відповідно до діючого договору право вимоги, на якому ґрунтується цей позов, передане Позивачу згідно витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2023 року, що вбачається з його копії (а.с. 8).

Позивачем додано до матеріалів справи платіжне доручення № 302 від 24.08.2023 р., згідно з якою було перераховано ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» суму коштів згідно реєстру прав вимоги № 1 від 20.07.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно, або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору, зокрема визначено що договір може бути укладений через інформаційно-телекомунікаційну систему, де здійснено належну ідентифікацію користувача (ч.8), а завантаження документів для власної ідентифікації та підтвердження прийняття пропозиції (акцепт) умов в тому числі означає згоду з порядком створення електронних підписів та порядком ідентифікації особи (в контексті ч.2 та 6 цієї статті). При цьому частина 12 чітко визначає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Стаття 12 вищезазначеного Закону регламентує, що електронний правочин може бути підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України). Згідно цієї статті ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до порядку визначеному статтею 11 Закону, Відповідач зареєструвався на веб-сайті позивача в мережі Інтернет https://credit7.ua/ для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив особу шляхом фотофіксації особи з ідентифікаційним документом, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

В подальшому для здійснення підпису відповідачу був направлений на зазначений ним номер телефону одноразовий ідентифікатор Н069, у повідомлення, та відповідно Відповідач ввів цей пароль у ІТС, чим підтвердив акцептування Договору.

Тобто, підписання договору № 2756790 про надання споживчого кредиту від 30.12.2021 року електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Договору та отриманням кредиту. Окрім того, замовлені кошти були переказані на рахунок Відповідача, зазначений останнім у Кредитному договорі. Кошти були витрачені Відповідачем, тому він в тому числі своїми діями підтвердив факт укладення договору.

Перерахування кредиту, відповідно до умов договору № 30.12.2021, здійснювалося поповненням банківської картки № НОМЕР_1 компанією ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (ЄДРПОУ 35442539) яка має відповідний дозвіл та на підставі договору № 27042021 від

27.04.2021 р. з ТОВ «Лінеура Україна», про що підтверджується листом від 21.08.2023 Вих. № 3162.

Відповідно до листа від 21.08.2023 року Вих. № 3162 вбачається, що Відповідачу було перераховано 13 000,00 грн., № Транзакції 1042630744, Номер картки НОМЕР_1 .

Відповідно до 1.3. договору кредиту строк кредиту 360 днів.

За умовами кредитного договору існує два вида процентної ставки:

1.стандартна процента ставка 1,99 % в день - п. 1.4 Договору.

2.знижена процентна ставка 0,02 % в день - п. 1.4.1. Договору.

Стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Знижена процентна ставка застосовується коли Клієнт протягом 30 днів (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти - п. 1.4.1. Договору.

Враховуючи на те, що відповідач не виконав умови договору № 2756790 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.12.2020 року позивач застосовує стандартну процентну ставку - 1,99 % на строк 360 днів.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до п. 1.2 Договору, Клієнт зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Пункт 3.1. Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 3 статті 625 ЦК України встановлено додатково, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та не сплатив нараховані відсотки, в порушення умов Договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач є таким, що зобов`язання за вказаним договором не виконав. За таких обставин на Відповідача має бути покладена відповідальність за невиконання зобов`язання встановлене Договором та чинним законодавством України.

Судом встановлено, що відповідач порушив зобов`язання по погашенню кредиту, передбачені договором, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Відповідно дост. 526 Цивільного кодексу Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства.

Наведений представником позивача розрахунок заборгованості є арифметично вірним, а тому, судом такий береться до уваги.

У зв"яязку із вищенаведеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за кредитним договором підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на правову допомогу та судового збору, то суд приходить до наступного втсновку.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті133та частин 1-3 ст.137 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно матеріалами справи на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу стороною позивача надано копію договору про надання правової допомоги № 18/09/Юр від 18.09.2023 року (а.с.19) та копію акту приймання - передачі наданих послуг № 47 (а.с.20) укладених між ТОВ "УМ ФАКТОРИНГ" та адвокатом Судейкіною Іриною Володимирівною.

Крім того, долучено копію платіжної інструкції від 28 вересня 2023 року про сплату ТОВ "УМ ФАКТОРИНГ" на рахунок ОСОБА_2 4000 грн.

Отже, загальна сума про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги має становити 4000 грн. Суд переконаний, що саме така сума відповідатиме вимогам розумності, раціональності та справедливості та є співмірною зі складністю справи.

Із врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення та з відповідача слід стягнути в користь позивача заборгованість за кредитним договором, а також стягнути витрати по оплаті судового збору та правову допомогу.

Керуючись ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 12, ст. 23, ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 131, ст. 141, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 280, 354, 355 ЦПК України, ст. 526, ч. 3 ст. 551, статтями 625, 629, 1054 Цивільного кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю"УМФАКТОРИНГ" заборгованість у розмірі 106 132 (сто шість тисяч сто тридцять дві) грн. 00 коп. за договором № 2756790 від 30.12.2021 року, а також судові витрати у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Одночасно роз"яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо Львівському апеляційному суду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ ФАКТОРИНГ" (місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Ризька, будинок № 73-Г, офіс № 7/1, код ЄДРПОУ 40274286).

Відповідач: ОСОБА_1 (який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий Шовковським РВ УМВС 13.12.1996 року).

Повне рішення складено 18.03.2024 року.

Суддя: Зеліско Р. Й.