Постанова

від 02.04.2024 по справі 460/3147/19

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 460/3147/19

Провадження №1-кп/944/213/24

УХВАЛА

02.04.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Яворовіматеріали обвинувальногоакта укримінальному провадженнівнесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12018140350001395від 27.11.2018 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Свердловськ Луганської області, який зареєстрований в с. Старичі, в\ч НОМЕР_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 у військовому званні «молодший лейтенант»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.120 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, з метою приниження людської гідності ОСОБА_6 , в порушення вимог ст. ст. 21, 27, Конституції України, ст. 2, 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, норм Сімейного кодексу України, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у період часу з січня 2018 року по 27 листопада 2018 року, систематично принижував людську гідність та жорстоко поводився з ОСОБА_6 , шляхом висловлення погроз в її сторону, шантажу та заподіяння останній тілесних ушкоджень, внаслідок чого 27 листопада 2018 року, близько 09:00 години, ОСОБА_6 перебуваючи у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , не витримавши моральних та фізичних знущань, принизливого ставлення до себе з боку ОСОБА_4 покінчила життя самогубством шляхом повішання, чим вчинив доведення особи до самогубства, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу та систематичного приниження її людської гідності, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 120 КК України.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 подав письмове клопотання у якомупроситьзвільнити ОСОБА_4 відкримінальної відповідальностіна підставівимог ст.49 ККУкраїни узв`язку іззакінченням строківдавності тазакрити кримінальнепровадження відносно нього.

ОСОБА_4 та йогозахисник ОСОБА_5 клопотання про закриття кримінального провадження у судовому засіданні підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечувавпротизадоволенняклопотання прозвільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду кримінального провадження, однак подала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Статею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.49ККУкраїни визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності, підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності, обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов: з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст.49 КК України строки давності; особа не ухилялася від досудового слідства або суду; особа до закінчення зазначених у ч.1 ст.49 КК України строків не вчинила нового тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Відповідно до вимог ст.12 КК України,кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.120 КК України є нетяжким злочином.

Згідно з ч. 1ст. 49 КК України,особа звільняєтьсявід кримінальноївідповідальності,якщо здня вчиненнянею кримінальногоправопорушення ідо днянабрання вирокомзаконної силиминули такістроки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4)десять років-у разівчинення тяжкогозлочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Ця норма кримінального закону є імперативною, тобто підлягає обов`язковому застосуванню судом за наявності встановлених законом умов, і розширеному тлумаченню не підлягає.

У ч.3 ст.4 КК України, зазначено, що часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284КПКУкраїни, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).

Згідно із ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

У відповідності до вимог ч.3 ст.288КПКУкраїни, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст.49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.

Отже системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст.49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов`язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №192/3301/16-к від 25.02.2021.

З матеріалів провадження убачається, що кримінальне правопорушення, інкриміноване обвинуваченому, вчинено 27.11.2018. Таким чином, з часу його вчинення минуло понад п`ять років.

Враховуючи,щоначас розглядувсудікримінального провадженняспливлистрокидавності,такожвідсутнівідомості прозупиненнястрокупритягнення докримінальноївідповідальностіу цьомукримінальномупровадженні,судвважає,щоєвсі підставизвільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження про обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 120 КК України, закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Таким чином, кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, виключно обвинувальним вироком.

Питання про процесуальні витрати суд вирішує в порядку ст. 124 КПК України, оскільки особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою підставою.

Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Закриття кримінального провадження стосовно особи на нереабілітуючих підстав і застосування до неї більш м`якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє її від сплати процесуальних витрат, пов`язаних із проведенням судових експертиз.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.02.2024 (справа № 930/497/23, провадження № 51-4798км23).

Процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат на правову допомогу та витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів (ч. 1 ст. 118 КПК України). Процесуальні витрати виникають і пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.

А відтак, процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні, які були понесені на стадії досудового слідства на залучення експерта слід стягнути із обвинуваченого на користь держави Україна.

Питання про долю речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 284, 286, 288, 314 КПК України, суд,

ухвалив:

клопотання захисника обвинуваченого - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 120 КК України, на підставі вимог ч.1ст.49 КК України,у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12018140350001395 від 27.11.2018 про обвинувачення ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.120 КК України - закрити.

Після набранняухвалоюзаконноїсили речовідокази: передсмертну записку із написом «Прошу детей на время забрать ОСОБА_8 , потом передать моим родителям или сестре. Терпеть угрози, издевательства и насилие в семье больше нет сил», повідомлення із Яворівського ВП ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про звернення із заявами на 3 арк, зошит із зразками почерку про ведення бойової підготовки ОСОБА_6 залишити при матеріалах кримінального провадження №12018140350001395 від 27.11.2018.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави витрати за проведення почеркознавчої експертизи від 10.01.2019 № 6/696 в розмірі 1716,00 грн та витрати за проведення почеркознавчої експертизи від 15.03.2019 № 6/129 в розмірі 1430,00 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1