Постанова

від 03.04.2024 по справі 333/3193/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 03.04.2024 Справа № 333/3193/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/3193/23 Головуючий у 1 інстанції: Наумова І.Й.

Провадження № 22-ц/807/559/24 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03квітня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.

за участі секретаря: Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника заінтересованоїособи -адвокатаКрамаренкоАндрія Андрійовича,якийдієв інтересах ОСОБА_1 , на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, ОСОБА_1 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його родинні відносини з бабусею підтверджуються його свідоцтвом про народження, яке видане повторно 18.08.2005р. відділом реєстрації актів цивільного стану Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області, серія НОМЕР_1 , з якого вбачається, що його батьком є - ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_1 . Згідно зі свідоцтвом про народження, виданим на ім`я його батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Любимівською сільською радою Гуляйпільського району Запорізької області серія НОМЕР_2 , матір`ю його батька зазначена - ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Новояричівською селищною радою Львівського району Львівської області від 05.04.2022р.

Його бабуся - ОСОБА_1 проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки внаслідок воєнних дій вони змушені були виїхали зі свого місця проживання - з Гуляйпільського району Запорізької області. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом другої групи, починаючи з 21.06.2006р., що підтверджується копією довідки серія 041766, серія АД, виданої 21 лютого 2006 року. Причиною її інвалідності є загальне захворювання, вгаслі-

док чого вона потребує постійного нагляду лікарями-невропатологами .

Згідно з медичними висновками ОСОБА_1 , серед іншого, хворіє на органічний емоційно-лабільний розлад внаслідок судинних захворювань головного мозку ГХ II ст., 2 ст., ризик III, дисциркуляторна енцефалопатія II ст. Такий стан бабусі ще погіршився на фоні смерті її сина ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого вона самостійно, без сторонньої допомоги, не може залишатися на довгий час на одинці через те, що не здатна до самообслуговування і потребує постійної сторонньої допомоги та догляду. Крім цього, в бабусі почастішали психічні розлади, вона інколи втрачає орієнтацію, у зв`язку із чим не розуміє, де знаходиться, має швидко мінливий емоціональний настрій від агресії до втоми та виснаження. Не зважаючи на лікування бабусі, стан її здоров`я останнього часу продовжує потребувати постійної сторонньої допомоги та догляду. Відтак, стан здоров`я бабусі вимагає щоденного піклування про неї, а, беручі до уваги, що в бабусі, окрім нього, немає нікого з родичів, оскільки її чоловік - ОСОБА_4 та син - ОСОБА_3 померли, а з бабусею мешкає лише він, тому він змушений звернутися до суду з відповідною заявою в порядку окремого провадження та вважає необхідним під час розгляду судом даної заяви призначити проведення судово-психіатричної експертизи щодо стану бабусі.

Отже, на його думку, на теперішній час його бабуся внаслідок її захворювань не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними самостійно, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю. Тобто, стан здоров`я бабусі є непередбачуваним та, на думку заявника, поліпшення не відбувається. Через хворобу бабуся не може орієнтуватися в простих життєвих ситуаціях, відтак потребує постійного стороннього догляду та турботи. За таких обставин бабуся, на його думку, може бути визнана недієздатною.

Заявник зазначає, що весь час хвороби його бабусі увесь тягар по її догляду несе лише він. Зазначає, що має добрий стан здоров`я, спиртними напоями або наркотичними засобами не зловживає, на обліку у психоневрологічному або наркологічному диспансері не перебуває, має добру характеристику. Просить суд: визнати свою бабусю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійне місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою перебування: АДРЕСА_3 , недієздатною та встановити над нею опіку, а також призначити заявника її опікуном.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2023 року заяву задоволено.

Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійне місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , як внутрішньо переміщена особа мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , - недієздатною.

Встановлено опіку над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначено її опікуном її онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановлено строк дії даного рішення - 1 рік з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, адвокат Крамаренко А.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

При цьому, колегія суддів зауважує, що хоча скаржник просить рішення суду скасувати повністю, проте з доводів апеляційної скарги вбачається, що рішення суду оскаржується лише в частині призначення опікуном ОСОБА_2 над недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності чи необґрунтованості оскаржуваного рішення в частині вирішення заяви про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, тому, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом в цій частині рішення не перевіряється.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд акцентує увагу у даній справі в частині призначення опікуном ОСОБА_2 над недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо незаконності рішення в цій частині, адвокат Крамаренко А.А. зазначає, що ОСОБА_2 з 16.04.2022 року призваний на військову службу під час мобілізації та направлений до ВЧ НОМЕР_3 , де наразі й перебуває. Тому ОСОБА_2 не може виконувати обов`язки опікуна та піклуватись за бабусею. Цих обставин суд першої інстанції не з`ясував, і тому дійшов до передчасного висновку про те, що ОСОБА_2 є належною кандидатурою для призначення опікуном.

У відзиві на апеляційну скаргу заявник ОСОБА_2 зазначає, що доводи апеляційної скарги суперечать бажанню самої ОСОБА_1 , яка особисто наполягає на призначенні опікуном саме його як онука, якому довіряє та отримує від нього належну турботу. Ті обставини, що він є належним кандидатом на опікунство визнав і орган опіки та піклування, надавши позитивний висновок у цьому питанні. Також зазначає, що інших близьких родичів, крім нього, у ОСОБА_1 не мається, а також не виявлено інших осіб, які б виявили бажання надавати допомогу в якості опікуна його бабусі. Вважає, що законодавчо не мається обмежень для призначення опікуном військовослужбовця, який є єдиним родичем особи, визнаної недієздатною.

Під час апеляційного розгляду адвокат Крамаренко А.А. підтримав скаргу. Зазначив, що просить скасувати рішення в цілому, оскільки суд неналежним чином встановив всі обставини щодо кандидатури опікуна, але висновки судово-психіатричної експертизи щодо визнання недієздатною ОСОБА_1 ним не оспорюються.

Адвокат Василега І.М. як представник ОСОБА_2 надала пояснення аналогічні

тим, що зазначені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник районної адміністрації ЗМР по Комунарському району як органу опіки та піклування - Калашникова В.Ф. підтримала висновок щодо призначення опікуном недієздатної ОСОБА_1 її онука ОСОБА_2 . Інших кандидатів не мається та наразі це викликає складності, бо родичів у ОСОБА_1 , крім онука, не мається.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зіст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, суд першої інстанції виходив з того, що висновком призначеної у справі судово-психіатричної експертизи № 243 від 20.07.2023р. встановлено, що остання виявляє ознаки психічного розладу у формі судинної деменції та в силу цього не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Вирішуючи питання щодо призначення її опікуном онука ОСОБА_2 , суд першої інстанції взяв до уваги, що недієздатна проживає у квартирі, яка є місцем мешкання й її онука ОСОБА_2 , останній піклується про неї, спроможний виконувати обов`язки опікуна та виявляє таке бажання. Також судом враховано, що заявник є єдиним близьким родичем ОСОБА_1 . Крім того, суд визнав, що відсутні підстави, які б згідно зіст.64ЦК України перешкоджали призначенню заявника опікуном, а також врахував висновок органу опіки та піклування відносно кандидатури опікуна.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

За змістом ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання

опікуна чи піклувальника.

Згідно з частинами 4, 5 статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи. Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерством освіти України, Міністерством охорони здоров`я України та Міністерством праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680, які є чинними на теперішній час.

За змістом п.п. 1.1, 1.2 Правил, опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів. Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи (висновок судово-психіатричної експертизи), підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє ознаки психічного розладу у формі судинної деменції та в силу цього не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим потребує постійного стороннього догляду та нагляду, тобто потребує опіки.

Аналіз змісту ч.1 ст. 300 ЦПК України свідчить про те, що суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, одночасно встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Пунктом 2.1 Правил опіки та піклування передбачено, що опіка установлюється над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Пунктом 2.4. визначено, що опіка встановлюється за місцем проживання особи,якапідлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Згідно з п. 3.1 Правил опіки та піклування, для безпосереднього здійснення опіки та

піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. Припризначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Пунктом 3.3. Правил опіки та піклування визначено, що документами, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, в тому числі, є: довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку;акт перевіркиумов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки тапіклуваннязамісцемпроживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.

За змістом п. 4.3 Правил опіки та піклування, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов`язків.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Колегія, проаналізувавши наведені норми, доводи скарги та обставини справи, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про призначення ОСОБА_2 опікуном над його рідною бабусею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що завник ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Родинні відносини заявника з ОСОБА_1 підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , яке видане (повторно) 18.08.2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області, серія НОМЕР_1 , згідно з яким батьком заявника ОСОБА_2 є ОСОБА_3 - син ОСОБА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про народження, виданим на ім`я його ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Любимівською сільськоою радою Гуляйпільського району Запорізької області (серія НОМЕР_2 ), його матір`ю є

ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Новояричівською селищною радою Львівського району Львівської області від 05.04.2022 року, серія НОМЕР_4 . Інших дітей та онуків у ОСОБА_1 немає. Про інших родичів відомості відсутні.

З Епікризу хворої ОСОБА_1 слідує, що її чоловік помер у 2014 році та вона є

вдовою; перший син помер у віці 16 років. Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_5 підтверджується смерть чоловіка ОСОБА_1 ОСОБА_4 30.03.2014р. ( а.с. 10).

ОСОБА_1 наразі проживає разом з заявником за адресою:

АДРЕСА_4 , яка винаймається заявником за договором найму жилого приміщення.

Згідно з довідками від 06.04.2022р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки внаслідок воєнних дій змушені були виїхали зі свого постійного місця проживання у Гуляйпільському районі Запорізької області ( а.с. 15, 160).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом другої групи, починаючи з 21.06.2006р., що підтверджується копією довідки АД № 041766, виданої 21 лютого 2006 року. За висновком МСЕК ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності ( а.с. 18).

У зв`язку з наявним у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , психічним розладом - деменцією остання позбавлена можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Звертаючись із заявою про визнання ОСОБА_1 недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна, ОСОБА_2 наголошував, що його бабуся в силу фізичного стану не може усвідомлювати своїх дій та керувати ними. Заявник стверджував, що він як онук вже на час звернення з заявою до суду опікувався бабусею та забезпечував їй належні умови проживання та догляд, оскільки інших родичів вона не має.

Колегія суддів виходить із того, що, вирішуючи питання про призначення повнолітній особі опікуна або піклувальника, суд не діє самостійно. Орган опіки та піклування зобов`язаний подати до суду висновок про необхідність встановлення опіки та піклування щодо повнолітньої особи.

Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітетиміських, районних у містах, сільських, селищних рад (п. 1.3 Правил опіки та піклування).

Питання щодо встановлення над ОСОБА_1 опіки та призначення опікуном її онука ОСОБА_2 слухалося на засіданні районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району.

Відповідно до подання від 15.12.2023р. № Б-882, враховуючи те, що заяв від інших осіб, окрім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які б бажали отримати згоду на призначення їх опікунами над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до органу опіки та піклування не надійшло, районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, рекомендувала призначити ОСОБА_2 опікуном над його рідною бабусею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання останньої недієздатною у судовому порядку.

До такого висновку орган опіки та піклування дійшов після з`ясувавання обставин та встановлення, що заявник ОСОБА_2 може виконувати обов`язки опікуна відносно своєї бабусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Документами, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, є довідки про стан здоров`я майбутнього опікуна, довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку, акт перевіркиумов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки тапіклуваннязамісцемпроживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки, довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.

Отже, орган опіки і піклування, надаючи рекомендацію щодо призначення опікуна

недієздатній особі, має перевірити його можливість (побутову та фізичну) виконувати опікунські обов`язки, що й було виконано органом опіки у даній справі.

В апеляційній скарзі адвокат Крамаренко А.А. зазначає, що суд не зважив на те, що ОСОБА_2 наразі проходить службу в ЗСУ, будучи мобілізованим у період воєнного стану, а тому суд дійшов неправильного висновку, що він може виконувати обов`язки опікуна, не перевіривши ці обставини.

З цього приводу встановлено, що ОСОБА_2 призваний з 16.04.2022р. на військову службу під час мобілізації та направлений до ВЧ НОМЕР_3 , а також станом на час видачі довідки жовтень 2022 року знаходився в зоні бойових дій. Тобто на теперішній час ОСОБА_2 відслужив майже 2 роки, що не свідчить про його ухилення від військової служби шляхом призначення опікуном, а викликано об`єктивною необхідністю догляду за недієздатною бабусею як єдиного близького родича, що залишився живим та може забезпечити бабусі належний догляд. Вбачається, що між ними склались довірчі стосунки ще до війни та остання саме його називає опікуном, що слідує з мотивувальної частини висновку судово-психіатричної експертизи, а також підтверджувалось самою ОСОБА_1 в судових засіданнях суду першої інстанції.

Отже, колегія визнає неспроможними твердження скаржника про те, що звернення із заявою про призначення опікуном онука, який є військовослужбовцем, за наявності інших осіб, які мають змогу опікуватися ОСОБА_1 , має ознаки зловживання з метою звільнення з військової служби.

На це вказують ті обставини, що ОСОБА_2 від самого початку повномасштабного вторгнення призваний на військову службу і на теперішній час вже має стаж військової служби два роки, а тому колегія вважає, що це не може сприйматися як ухиляння від військової служби, а викликано погіршенням стану бабусі, розумова діяльність якої дійшла стану деменції, внаслідок чого вона визнана недієздатною.

Також, колегія зауважує, що матеріалами справи доведено, що інших родичів, окрім онука ОСОБА_2 , які б могли опікуватися бабусею, на теперішній час немає.

Крім цього, колегія наголошує, що особисто сама бабуся ОСОБА_1 підтвердила в суді першої інстанції, що проживає з онуком ОСОБА_2 і хоче щоб він був її опікуном.

Щодо зазначення апелянтом в своїй апеляційній скарзі, що на проведення судово-психіатричної експертизи возив бабусю не онук ОСОБА_2 , а її сусідка ОСОБА_6 , колегія зазначає наступне.

Частинами 4, 5 ст. 63, ч. 1 ст. 67 ЦК України передбачено, що опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Таким чином, при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції щодо кандидата про доцільність його призначення опікуном. До того ж, колегія зауважує, що опікун призначається переважно із родичів.

Крім того, кандидатуру сусідки ОСОБА_6 на призначення її як опікуна ОСОБА_1 ніхто не досліджував, не досліджувалося її бажання чи можливість бути опікуном, стан її здоров`я, тому не можливо казати, що ця особа може бути чи спроможна, має бажання, можливість і є по характеристикам такою, що може виконувати обов`язки опікуна. При цьому, ОСОБА_6 із завою до органу опіки та піклування про призначення її опікуном ОСОБА_1 не зверталась.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд приходить висновку, що суд першої інстанції, враховуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють ці правовідносини, та враховуючи подання органу опіки та піклування про призначення опікуна, правильно визначив наявність правових підстав для задоволення вимоги ОСОБА_2 про призначення його опікуном недієздатної ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування чи зміни правильного по суті судового рішення.

При цьому, колегія не бере до уваги посилання адвоката Крамаренка А.А. на позицію, висловлену ВС у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 495/2284/23, де суд вважав, що відбувається ухилення батька від військової служби у спосіб визначення місця проживання дитини з ним. Колегія наголошує, що в тій справі була можливість визначити місце проживання дитини із матір`ю. Тож встановлені в ній обставини не є релевантними із обставинами цієї справи, де заявник вже проходить військову службу два роки, від неї не ухилявся, а є єдиним близьким родичем, який може, бажає і спроможний виконувати обов`зки опікуна щодо своєї недієздатної бабусі.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідно до приписів статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника заінтересованої особи - адвоката КрамаренкаАндрія Андрійовича,який дієв інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 04 квітня 2024 рокую

Головуючий: С.В. Маловічко

Судді: І.В. Кочеткова

Г.С. Подліянова