Ухвала

від 28.03.2024 по справі 757/12918/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12918/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника особи, щодо якої вирішується питання про арешт майна ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна в межах кримінального провадження № 42023000000001384 від 23.08.2023

В С Т А Н О В И В :

Прокурор ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, що на праві власності належать ОСОБА_5 - машиномісце № 18, загальною площею 14.3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (р.н. 991194180000); машиномісце № 72, загальною площею 17.1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ); квартира, загальною площею 141.4 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 ); домоволодіння, загальною площею 403,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном, у тому числі шляхом заборони органам реєстрації вносити зміни до їх конфігурації або їх цілісності.

Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження вказує, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво, а слідчими першого та другого відділів Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань досудове розслідування, у кримінальному провадженні № 42023000000001384 від 23.08.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 203-2, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 365-3 КК України.

На думку прокурора на території України функціонує дієвий злочинний механізм, до якого залучені, серед іншого, громадяни рф та України, спрямований на здійснення фінансових операцій як на тимчасово окупованих територій, так і на підконтрольній території України, який серед іншого фінансово забезпечує незаконний гральний бізнес та подальшу легалізацію (відмивання) коштів отриманих від вищезазначеної діяльності, за результатом чого державним інтересам України завдаються тяжкі наслідки.

Крім того, встановлено, що фінансове забезпечення незаконного організатора азартних ігор «BuddyBet», який надає послуги доступу до онлайн-казино та букмекерської контори через вебсайт: « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Поповнення ігрових аккаунтів на вказаному вебсайті можливе з використанням віртуальних активів через перекази на електронні гаманці, «р2р» переказів на електронні платіжні засоби, емітовані українськими банками, а також через електронні гаманці сервісів інтернет-платежів «Settlepay», «Binance Pay», а саме: ідентифікатори електронних гаманців: які задіяні до протиправної діяльності: TVVqP7aPRbSRQRacVDpwpA4ZJxoRffJFJW (Tether TRC-20), 33ifKpJz18FhNtcFW5oUJxojQPzSurLgur (Bitcoin), 0x4eED3cD72aA14c0D73339dC6822848DBC99C2e50 (Tether ERC-20); банківські картки, емітовані українськими банками, які задіяні до протиправної діяльності:

- АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 21133352): №№ 5375411212734490, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , НОМЕР_3 , НОМЕР_6 , НОМЕР_1 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 ;

- АТ АКБ «ЛЬВІВ» (код ЄДРПОУ 09801546): №№ НОМЕР_17 , НОМЕР_18 ;

- АТ «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714): № НОМЕР_19 .

При цьому, отримано інформацію, що кінцевими бенефіціарним власниками підсанкційного ТОВ «Паріматч», які причетні до вказаного протиправного механізму легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом також є:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_20 , громадянка України та Республіки НОМЕР_21 (володіє через ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер НОМЕР_22 , країна реєстрації Республіка Кіпр) 79,0 %;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_23 , громадянин України та Республіки НОМЕР_21 (володіє через VIMAN НОМЕР_24 , реєстраційний номер НОМЕР_25 , країна реєстрації Республіка Кіпр) 10,20 %;

- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_26 , громадянин України (володіє через ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер НОМЕР_27 , країна реєстрації Республіка Кіпр) 2,80 %;

- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_28 , громадянин України (володіє через ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер НОМЕР_29 , країна реєстрації Республіка Кіпр) 2,30 %;

- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_30 , громадянка України, володіє через ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер НОМЕР_31 , країна реєстрації Республіка Кіпр) 0,95%.

ОСОБА_11 уперіод з 27.01.2020 по 24.11.2023 був акціонером через АТ «ЗНВКІФ «Файрфлай» (код за ЄДРПОУ 43898286) у ТОВ «ДТ Нетворк» (код за ЄДРПОУ 43470644) та ТОВ «Дивотек» (код за ЄДРПОУ 42392602), які в свою чергу є власниками програмного продукту / проєкту під назвою «SPORTBANK» у межах якого під банківською ліцензією АТ «ТАСКОМБАНК» (МФО 339500), зокрема, надаються банківські, фінансові та інші послуги з використанням мобільного застосунку «SPORTBANK».

Відповідно до висновку експертів КНДІСЕ № 2509/24-35/2510/2453 від 27.02.2024 за результатом проведення комплексної комп`ютерно-технічної судової експертизи та експертизи у сфері інтелектуальної власності встановлено, що незаконні сайти онлайн казино за посиланнями « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 » мають тотожне оформлення та однакове програмне забезпечення веб-сайтів із «рm.ua» та «parimatch.kz», що свідчить про безпосереднє відношення букмекера «Parimatch» до обходу санкцій РНБОУ та продовження своєї букмекерської і гральної діяльності без відповідних дозволів.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити.

У судовому засіданні представник особи, щодо майна якої розглядається клопотання заперечувала проти задоволення клопотання, просила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки майно придбано заздалегіть до ймовірного вчинення злочину.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить наступного висновку.

Відповідно до положеньст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Слідчим суддею за результатами розгляду клопотання встановлено, що 05 лютого 2024 р. ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/36/24 задоволено клопотання прокурора ОСОБА_3 , накладено арешт на об`єкти нерухомого майна фізичних осіб, зокрема, нерухомого майна, яке належить ОСОБА_5 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2024 р. встановлено, що відповідний арешт майна накладено необґрунтовано та скасовано. Проте, прокурор звернувся із клопотанням повторно, посилаючись на ті ж самі підстави.

Як вбачається із матеріалів клопотання, прокурором не наведено жодної обґрунтованої підстави необхідності накладення арешту на майно ОСОБА_5 . Зазначено лише формальне посилання на процесуальний закон, а саме необхідність забезпечення конфіскації майна як виду покарання за ймовірні злочини, за ознаками складу яких здійснюється досудове розслідування, та спеціальної конфіскації.

ОСОБА_5 є бенефіціарним власником ТОВ «ПАРІМАТЧ». Проте жодного документа, який би підтверджував, що остання є власником сайтів, які зазначає прокурор у клопотанні, чи власником компаній, що володіють відповідними сайтами, до матеріалів клопотання не додано.

ОСОБА_5 не є особою щодо якої здійснюється кримінальне провадження, як і не є власником корпоративних прав та/або керівником юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.

Також, ОСОБА_5 набула права власності на майно задовго до обставин, описаних у клопотанні. Прокурором зазначене не спростовано.

Відповідне нерухоме майно не може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не може зберігати на собі сліди кримінального правопорушення та не є об`єктом кримінального правопорушення чи отриманого у результаті вчинення кримінального правопорушення, а отже не є речовим доказом у розумінні ст. 98 КПК України.

З матеріалів клопотання прокурора вбачається, що постановою слідчого майно, зокрема ОСОБА_5 , визнано речовим доказом. Але прокурором не зазначено, доказом яких саме обставин у даному кримінальному провадженні є майно ОСОБА_5 , та яким чином накладення арешту на таке майно сприятиме виконанню завдань відповідного кримінального провадження.

Разом з тим, саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом у провадженні не є достатньою підставою для накладення арешту.

Нормоюст. 41 Конституції Українивстановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Таким чином, матеріалами клопотання не доведено та не встановлено, яким чином підприємство, що здійснює діяльність згідно законодавства, має зазнавати будь-яких обтяжень.

Враховуючи викладене, з метою недопущення необґрунтованого втручання держави у право власності слідчий суддя вважає клопотання недостатньо обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 2, 98, 131, 132, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання прокурора - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1