Рішення

від 01.04.2024 по справі 761/43812/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/43812/21

Провадження № 2/761/3060/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту електродинаміки Національної академії наук України про визнання незаконним та скасування розпорядження, наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Інституту електродинаміки Національної академії наук України про визнання неправомірними та скасування розпоряджень, наказів, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває у трудових відносинах з відповідачем та займає посаду старшого наукового співробітника у відділі № 12. Наказом від 08.11.2021 р. № 93-к позивача було відсторонено від виконання посадових обов`язків з підстав, що у нього відсутнє профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Підставою для видання вказаного наказу були накази від 20.10.2021 р. № 143-ос «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 08.11.2021 р. № 155-ос «Про виконання Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»», а також розпорядження Президії Національної академії наук України № 515 від 13.10.2021 р. «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Враховуючи вищевикладене, позивач своє відсторонення вважає неправомірним, оскільки відповідачем були порушені положення законодавства про працю, а тому звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Ухвалою від 10.10.2023 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що позивач перебуває з відповідачем у трудових відносинах та займає посаду старшого наукового співробітника відділу № 12 , що підтверджується копією трудової книжки.

Так, підставою для щеплення зазначено наказ Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» № 2153 від 04.10.2021 р.

Відповідно до вказаного наказу Міністерства охорони здоров`я України, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

-центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

-місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

-закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

-підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

-установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

-підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 р.

Відповідно до наказу від 08.11.2021 р. № 93-к, що виданий директором Інституту електродинаміки Національної академії наук України Кириленком О.В., позивача відсторонено з 08.11.2021 р. від роботи за посадою старшого наукового співробітника без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення або до надання медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації.

Причиною відсторонення стала відсутність у позивача профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З вищевказаним наказом 21.11.2021 р. позивач ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис на ньому. Також позивач письмово зазначив, що з цим наказом не згодний.

Підставою для видання зазначеного наказу були накази від 20.10.2021 р. № 143-ос «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 08.11.2021 р. № 155-ос «Про виконання Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»», а також розпорядження Президії Національної академії наук України № 515 від 13.10.2021 р. «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Як на підставу для задоволення своїх вимог позивач вказує на те, що наказ від 08.11.2021 р. № 93-к про відсторонення його від роботи, а також й накази від 20.10.2021 р. № 143-ос, від 08.11.2021 р. № 155-ос та розпорядження № 515 від 13.10.2021 р., на підставі яких він приймався, є протиправним, оскільки вони були прийняті на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04.10.2021 р., який не встановлює та не передбачає, що діяльність перелічених у ньому працівників може призвести до зараження працівників та поширення ними інфекційних хвороб, тому підстави для відсторонення, що передбачені в ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» відсутні. Також, зазначає, що щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не передбачено Календарем профілактичних щеплень в України, втому числі, й за епідемічними показниками. Крім того, в порушення ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» не було додано до оскаржуваного наказу подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про усунення особи від роботи, згідно переліку осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, який встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Один з таких «інших випадків, передбачених законодавством», передбачено в статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Крім цього, перелік хвороб для яких обов`язкове щеплення зазначений не лише у статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а й у такому спеціальному нормативно - правовому акті, як Календар профілактичних щеплень в Україні затверджений Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 595 від 16.09.2011 р. (далі - Календар профілактичних щеплень).

Пунктами 1, 2, 3 Календаря профілактичних щеплень в Україні визначено, що цей Календар є нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.

Цей Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз. Інші обов`язкові щеплення встановлюються відповідно до цього Календаря для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров`я; щеплення дітей після алло/ауто-ТСГК (трансплантація стовбурових гемопоетичних клітин); щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями.

Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби.

Розділ IV Календаря профілактичних щеплень в Україні визначає перелік обов`язкових щеплень, які можуть бути введені за епідемічними показаннями, до якого входять щеплення від таких захворювань: дифтерії, правця, гепатиту Л, поліомієліту, кору, епідемічного паротиту, краснухи, менінгококової інфекції, гепатиту В, сибірської виразки, вітряної віспи, кашлюку.

Таким чином, Календар профілактичних щеплень є єдиним визначеним нормативно-правовим актом, який містить перелік видів обов`язкового щеплення, в тому числі, й за епідемічними показниками. При цьому суд враховує, що наказ Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04.10.2021 р., який став підставою для винесення наказу про відсторонення позивача від роботи та інших наказів з даного приводу, містить лише перелік професій та не є нормативно-правовим актом, який визначає перелік обов`язкових щеплень, оскільки такі повноваження не передбачені ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача статтю 46 КЗпП України, оскільки норма статті містить вичерпний перелік підстав для відсторонення від роботи, а така підстава як «в інших випадках, передбачених законодавством», не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки ані у ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ані у Календарі профілактичних щеплень в Україні не віднесено щеплення проти гострої респіраторної Covid-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, до щеплень, які в певній епідеміологічній ситуації стають обов`язковими для населення і у зв`язку з чим працівник може бути відсторонений від посади.

Крім цього, навіть у разі застосування роботодавцем до працівника процедури відсторонення з підстав зазначених у наказі директора Інституту електродинаміки Національної академії наук України Кириленка О.В. від 08.11.2021 р. № 93-к, вона повинна відповідати вимогам Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності згідно з Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.04.1995 р. № 66.

Відповідно пункту 2.3 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності (далі по тексту Інструкція), подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 р. № 59.

Відповідно до п.2.2 Інструкції, право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додаток № 1 до Інструкції.

Отже, обов`язковим фактом, який має бути встановленим власником чи уповноваженим ним органом для відсторонення працівника від роботи, є наявність подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби про усунення від роботи особи, яка ухиляється від щеплення, крім того з даної норми також вбачається, що єдиним компетентним органом для встановлення факту ухилення від щеплення є виключно посадова особа державної санітарно-епідеміологічної служби, а не роботодавець.

Під час розгляду справи стороною відповідача не надано суду доказів того, що існує подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача від роботи, а з інших доказів судом такого факту не встановлено, а тому суд приходить до висновку, що не було належним чином та належним органом встановлено факт ухилення особи від щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а отже і не було відповідного передбаченого нормативними актами подання, необхідного для відсторонення працівника, в таких випадках, від роботи.

Отже, на підставі викладеного, наведених норм законодавчих та нормативно-правових актів, суд вважає, що відповідачем перед прийняттям оспорюваних наказів, не було дотримано порядку відсторонення працівника від роботи.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що наказ Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04.10.2021 р. не є нормативно-правовим актом, який мав би імперативний характер щодо обов`язковості щеплення працівників проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, крім того відповідачем при відстороненні позивача від роботи було порушено норми КЗпП України, суд вважає, що накази директора Інституту електродинаміки Національної академії наук України від 20.10.2021 р. № 143-ос, від 08.11.2021 р. № 155-ос, від 08.11.2021 р. № 93-к директора Інституту електродинаміки Національної академії наук України Кириленка О.В. у частині відсторонення від роботи старшого наукового співробітника ОСОБА_1 , є неправомірними та підлягають скасуванню.

Водночас, відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування розпорядження Президії Національної академії наук України № 515 від 13.10.2021 р. «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», оскільки вказана вимога фактично заявлена до органу Національної академії наук України, який не є відповідачем у справі, а отже з його боку жодних прав позивача порушено не було.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач своїм наказом від 28.02.2022 р. № 27-к допустив позивача та інших працівників до роботи з 01.03.2022 р. Отже, суд вважає, що право позивача на працю та отримання заробітної плати, з боку відповідача, тривало з 08.11.2021 р. по 28.02.2022 р. включно. На переконання суду вказаний період підпадає під визначення «час вимушеного прогулу», оскільки позивач не виконував роботу не зі своєї волі, а з вини відповідача.

У зв`язку з викладеним, не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання відповідача поновити позивача на посаді шляхом допуску до роботи, оскільки позивача не було звільнено, а було відсторонено, і враховуючи наявні в матеріалах справи докази - позивач станом на час вирішення справи є таким, що допущений до роботи.

Крім того, рішення суду про визнання незаконними та скасування наказу відповідача про відсторонення позивача від роботи саме по собі є підставою для його виконання відповідачем шляхом допущення позивача до роботи.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При обчисленні розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу суд виходить з пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, та на підставі довідки про доходи ОСОБА_1 № 265 від 01.12.2021 р.

Так, на момент відсторонення позивача від роботи 08.11.2021 р. його заробітна плата за два відпрацьовані місяці роботи, які передували відстороненню становила: за вересень 2021 р. - 16175,17 грн., жовтень 2021 р. - 16951,09 грн., а середньоденний заробіток повинен становити 788,72 грн. ((16175,17 грн. + 16951,09 грн.) : 42 робочих дні).

Однак, згідно наданих позивачем розрахунків, визначений ним середньоденний заробіток становить 674,70 грн., на якому ґрунтуються його розрахунки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що не відповідає даним довідки, наданої позивачем до матеріалів справи.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, розглядаючи справу в межах заявлених вимог, вважає, що під час розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає застосовуванню величина середньоденного заробітку - 674,70 грн.

Таким чином, оскільки період вимушеного прогулу позивача з 08.11.2021 р. по 28.02.2022 р., тобто складає 78 робочих дні, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 52626,60 грн. (674,70 грн. х 78 днів).

Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн., а також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,00 грн.

Враховуючи положення ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 16563,13 грн. (16175,17 грн. + 16951,09 грн./2).

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355, 430 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Інституту електродинаміки Національної академії наук України про визнання незаконним та скасування розпорядження, наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- задовольнити частково.

Визнати неправомірними та скасувати накази директора Інституту електродинаміки Національної академії наук України від 20.10.2021 р. № 143-ос, від 08.11.2021 р. № 155-ос у частині відсторонення від роботи старшого наукового співробітника ОСОБА_1 .

Визнати неправомірним та скасувати наказ директора Інституту електродинаміки Національної академії наук України від 08.11.2021 р. № 93-к у частині відсторонення від роботи старшого наукового співробітника ОСОБА_1 .

Стягнути з Інституту електродинаміки Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2021 р. по 28.02.2022 р. включно в сумі 52626,60 (п`ятдесят дві тисячі шістсот двадцять шість тисяч) грн. 60 коп.

Стягнути з Інституту електродинаміки Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

Стягнути з Інституту електродинаміки Національної академії наук України на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 16563 (шістнадцять тисяч п`ятсот шістдесят три) грн. 13 коп., підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повне судове рішення складене 01.04.2024.

Суддя: