Ухвала

від 20.03.2024 по справі 761/3852/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2088/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 761/3852/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2024 року, -

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

представника - ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.02.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 за матеріалами кримінального провадження № 72022000310000009, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 204 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.02.2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про накладення арешту на майно задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною і такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону під час розгляду вищевказаного клопотання в суді першої інстанції.

В органу досудового розслідування є підстави вважати, що лінія по масовому виробництву тютюнових виробів у подальшому може використовуватися службовими особами у незаконній господарській діяльності, що полягає у виготовленні тютюнових виробів без відображення у податковому та бухгалтерському, з підробленими марками акцизного податку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, пояснення представника який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 72022000310000009 від 08.07.2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 204 КК України.

Орган досудовим розслідуванням зазначає, що у вказаному кримінальному провадженні директору ТОВ «Оріон Тобакко» (код 43959001) ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 199 КК України.

Вказали, що відповідно до матеріалів кримінального провадження службові особи ТОВ «Оріон Тобакко» (код 43959001) за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, із залученням у протиправній схемі ТОВ «Агропраймінвест» (код 43980405), ТОВ «Давос Групп» (код 43878846), ТОВ «Найз Інвест» (код 44122418), ТОВ «Самерстон Табакко» (код 44028231), ТОВ «Південна тютюнова компанія» (код 42960922) та інших суб`єктів господарювання, діючи в порушення вимог Податкового кодексу України, здійснюють виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання та придбання у невстановлених слідством осіб підроблених марок акцизного податку з метою їх подальшого незаконного використання при збуті тютюнових виробів власного виробництва.

Також, згідно акту експертизи від 05.07.2022 № 21010-24-10/14299 Управління державної політики у сфері пробірного контролю, документів суворої звітності Міністерства фінансів України щодо відповідності зразків тютюнових виробів вимогам законодавства України та міжнародних нормативно-правових актів у сфері регулювання та обігу тютюнових виробів (згідно листа Підрозділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України від 04.07.2022 № 1/5/0/6589- 22) вказано, що тютюнові вироби надані на дослідження з торговими марками «Золота марка», «RED WINS», «zapal jazz», «zapal blues» виробництва TOB «Оріон Тобакко» (код 43959001) не відповідають контрольним примірникам, виготовленим державним підприємством «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів».

Так, під час проведення ряду обшуків складських та виробничих приміщень ТОВ «Оріон Тобакко», місць реалізації та зберігання табачних виробів на території Одеської області та м. Одеса в період з 28.07.2022 року по 11.08.2022 року виявлено та вилучено обладнання по виробництву, сортуванню, упакуванню сигарет та тютюнових виробів торгових марок «Золота марка Оригінал», «Золота марка Екстра», «Zapal jazz», «Zapal blues, «RED WINS 6», «RED WINS 8» виробництва TOB «Оріон Тобакко», які обклеєні підробленими марками акцизного податку в загальній кількості 1 267 913 пачок.

Також, висновком експертів за результатами проведення комплексної судово-біологічної, трасологічної, товарознавчої експертизи та технічної документів № 22820/22-34/22821/22- 23/23673-23714/22-34/23715-23846/22-33 від 08.09,2022 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України встановлено, що пачки сигарет з написами «Золота марка Оригінал», «Золота марка Екстра», «RED WINS 6», «RED WINS 8», «Zapal jazz», «Zapal blues» та сигарети, які містяться у вказаних пачках, виготовлені на лініях по виробництву сигарет, яке орендує ТОВ «Оріон Тобакко». В свою чергу, виявлені та вилучені вищевказані сигарети в період 28.07.2022 року по 11.08.2022 року за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , приміщення 1, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , кіоск НОМЕР_2, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , на яких наклеєні марки акцизного збору, не відповідають оригінальним маркам акцизного податку, що знаходяться в офіційному обігу на території України, тобто є підробленими.

Зазначили, що діючи в порушення вимог ст. 226 Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1251, якими встановлено порядок продажу марок акцизного податку, в період лютого - липня 2022 року, підозрюваний ОСОБА_8 будучи директором ТОВ «Оріон Тобакко» здійснював зберігання та збут підроблених марок акцизного податку, якими були обклеєні тютюнові вироби марок «Золота марка Оригінал», «Золота марка Екстра», «RED WINS 6», «RED WINS 8», «Zapal jazz», «Zapal blues», виробництва ТОВ «Оріон Тобакко».

В період з 29.07.2022 року по 11.08.2022 року співробітниками Бюро економічної безпеки на підставі ч. З ст. 233, ст. 234 КПК України за адресою: АДРЕСА_1 на території, яку використовує ТОВ «Оріон Тобакко», було проведено обшук, з метою врятування майна, про що складено протокол невідкладного обшуку.

За результатами проведеного обшуку виявлено та вилучено тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку, сировина для виготовлення тютюнових виробів, речовина схожа на тютюн, обладнання для виготовлення тютюнових виробів.

30.01.2024 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся з клопотанням до Шевченківського районного суду м. Києва про накладення арешту на:

сигаретну машину моделі ZT505, s/n: DS210218 5 ;

фільтрозбиральну машину моделі ZT555 s/n 2102186;

накопичувальну машину моделі ZT105D, s/n DS2102187;

лінії для сортування та упакування сигарет у пачки у складі обладнання: модель PFP18, s/n: 5Р-210277 (Tianjin Xinnuo Machinery Equipment Co., Ltd), модель MRK, s/n: 5P- 210278 (Tianjin Xinnuo Machinery Equipment Co., Ltd), модель PP51, s/n: 5P- 210279 (Tianjin Xinnuo Machinery Equipment Co., Ltd), модель PFP18, s/n: 5P- 210244 (Tianjin Xinnuo Machinery Equipment Co., Ltd), модель MRK, s/n: 5P- 210245 (Tianjin Xinnuo Machinery Equipment Co., : Ltd), модель PP51, s/n: 5P- 210246 (Tianjin Xinnuo Machinery Equipment Co., Ltd), модель PKB, s/n: 5P- 210247 (Tianjin Xinnuo Machinery Equipment Co., Ltd). та передати майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для реалізації у порядку та на умовах визначених ЗУ «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» речові докази у кримінальному провадженні № 72022000310000009, а саме:

сигаретну машину моделі ZT505, s/n: DS210218 5 ;

фільтрозбиральну машину моделі ZT555 s/n 2102186;

накопичувальну машину моделі ZT105D, s/n DS2102187;

лінії для сортування та упакування сигарет у пачки у складі обладнання: модель PFP18, s/n: 5Р-210277 (Tianjin Xinnuo Machinery Equipment Co., Ltd), модель MRK, s/n: 5P- 210278 (Tianjin Xinnuo Machinery Equipment Co., Ltd), модель PP51, s/n: 5P- 210279 (Tianjin Xinnuo Machinery Equipment Co., Ltd), модель PFP18, s/n: 5P- 210244 (Tianjin Xinnuo Machinery Equipment Co., Ltd), модель MRK, s/n: 5P- 210245 (Tianjin Xinnuo Machinery Equipment Co., : Ltd), модель PP51, s/n: 5P- 210246 (Tianjin Xinnuo Machinery Equipment Co., Ltd), модель PKB, s/n: 5P- 210247 (Tianjin Xinnuo Machinery Equipment Co., Ltd).

01.02.2024 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання прокурора.

Відмовляючи у задоволенні клопотання сторони обвинувачення, внесеного в межах кримінального провадження № 72022000310000009 слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку, що вищевказане майно не відповідає критеріям речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України у кримінальному провадженні, а тому на таке майно не може бути накладено арешт.

Перевіряючи законність прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.

Колегія суддів вважає, що жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вилучене під час обшуку майно, зберегло на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.

Як вбачається зі змісту клопотання про арешт майна, орган досудового розслідування ініціює накладення такого арешту з метою забезпечення збереження речових доказів. Однак прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, про що слушно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Слід також звернути увагу, що майно у встановленому порядку хоча і визнане органом досудового розслідування речовим доказом у кримінальному провадженні, однак така постанова на думку колегії судді є формальною, у зв`язку з чим в даному випадку не може ставитися питання про накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, як це дозволяє ч. 10 ст. 170 КПК України.

Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, прокурор, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Крім того, необхідно вказати, що стосується клопотання прокурора в частині визначення порядку зберігання речових доказів, то відповідно до абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості. Разом з тим, матеріали клопотання не містять оцінки відповідного майна.

Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга навіть з урахуванням усіх викладених в них доводах, задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора, всупереч доводам апеляційної скарги.

Інші доводи апелянта не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 за матеріалами кримінального провадження № 72022000310000009, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 204 КК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3