Рішення

від 02.04.2024 по справі 160/3012/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Справа № 160/3012/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/3012/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

01.02.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7722-25/64 У від 06.02.2021 року, виданої ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 42361,16 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська 17-а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) зменшити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Паспорт НОМЕР_2 виданий 02.09.2019 року, орган що видав: 1213, Адреса: м. Дніпро, вул. Арктична, 3.) на суму 14 027,96 гривень.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 01.02.2024 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Разом з позовною заявою надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

- невідкладно прийняти заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Паспорт НОМЕР_2 виданий 02.09.2019 року, орган що видав: 1213, Адреса: м.Дніпро, вул. Арктична, 3.) до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7722-25/64 У від 06.02.2021 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області заборгованості в розмірі 42361,16 грн.;

до набрання законної сили рішенням суду по адміністративний справі зупинити стягнення по виконавчому провадженню ВП № 710925904, з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7722-25/64 У від 06.02.2021 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області заборгованості зі сплати ЄСВ у розмірі 42361,16 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року зупинено стягнення у виконавчому провадженні №71092594, яке 21.02.2023 року відкрито державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мартиновою Наталією Володимирівною на підставі вимоги №Ф-7722-25/64 У від 06.02.2021 року, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості в розмірі 42361,16 грн. з ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням у справі №160/3012/24.

Ухвалою суду від 02.02.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 02.02.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7722-25/64 У від 06.02.2021 року виданої ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 42361,16 грн.;

- інтегровану картку платника зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за весь період її ведення;

- пояснення із підтверджуючими доказами, чи подавалась позивачем податкова звітність;

- розрахунок суми боргу до оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) із зазначенням періодів та підстав нарахування;

- усі наявні документи, на підставі яких була сформована оскаржувана у цій справі вимога;

-пояснення із підтверджуючими доказами, на якій системі оподаткування перебував позивач та інші докази щодо суті спору.

13.02.2024 року відповідачем через підсистему Електронний суд подано до суду відзив на позов. Долучені витребувані судом додаткові докази по справі.

19.02.2024 року позивачем долучено письмову відповідь на відзив відповідача.

23.02.2024 року позивачем долучені додаткові докази по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 02.04.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що ОСОБА_1 , 12.01.2012 року зареєструвався, як фізична особа-підприємець (номер запису № 2 224 000 0000 080717).

З цього часу був взятий на облік як платник податків у Придніпровській державній податковій інспекції у м.Дніпрі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та в подальшому, в результаті реорганізації і реформування податкових інспекцій, на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

З відповідного періоду позивач проходив службу у різних частинах Збройних Силах України за контрактом тобто перебував у трудових відносинах, де отримував заробітну плату.

З березня 2017 року по лютий місяць 2019 року перебував на службі за контракту у різних військових частинах Збройних сил України.

З 17 серпня 2018 року, відповідно до законодавства України для ветеранів війни, отримав статус учасника бойових дій.

З 25.02.2022 року по сьогоднішній день позивач перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_3 де отримує заробітну плату.

15.01.2024 року в бухгалтерії військової частини, де працевлаштований Позивач, йому повідомили, що на адресу підприємства надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 71092594 від 13.12.2023 року, про звернення стягнення на заробітну плату на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, щодо стягнення заборгованості у розмірі 46966,28 грн. від Індустріальному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

У вищезазначеній постанові було зазначено, що виконавче провадження відкрито на підставі вимоги про сплату боргу № Ф-7722-25/64 У від 06.02.2021 року, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській обл., про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області заборгованості в розмірі 42361,16 грн.

Вказана вимога здійснена станом на 31.01.2021 року.

Однак вказує, що з квітня 2017 року по лютий 2019 року включно він проходив службу у різних частинах Збройних Силах України за контрактом тобто перебував у трудових відносинах, де отримував заробітну плату.

Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-5 станом на 17.01.2024 рік позивач - з квітня по серпень 2017 року отримував заробітну плату у військовій частині НОМЕР_4 ; з вересня 2017 року по лютий 2019 року отримував заробітну плату у військовій частині НОМЕР_5 .

На підставі вищевикладеного, сума єдиного внеску, який повинен був сплатити позивач за періоди, коли не був офіційно працевлаштований та не сплачував соціальний внесок становить 28333,20 грн.:

за 2012 рік- 4572,00 грн.;

за 2017 рік -2112,00 грн. (704 грн.* 3 міс);

за 2019 рік - 9180,48 грн. (918,06 грн. * 10 міс);

за 2020 рік- 12468,72 грн. (1039,06* 12 міс).

Враховуючи наведене, позивач з податковою вимогою не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що роботодавцем щомісячно за нього було сплачено єдиний соціальний внесок, що підтверджується довідкою ОК-5, у зв`язку з чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що відповідно інформаційно - комунікаційних систем ДПС України ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) з 12.01.2012 по 03.01.2024 р.р. перебував на податковому обліку в Придніпровській ДПІ (Індустріальний район м. Дніпра) ГУ ДПС, як фізична особа - підприємець та відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 був платником єдиного внеску. Стан платника - «11 - ПРИПИНЕНО, АЛЕ НЕ ЗНЯТО З ОБЛІКУ (КОР НЕ ПУСТІ)».

Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців по ФОП ОСОБА_3 внесено 03.01.2024 року.

Протягом періоду 2017 рік - 4 квартал 2020 року ФОП ОСОБА_2 перебував на загальній системі оподаткування.

Заборгованість зі сплати єдиного внеску у ФОП ОСОБА_2 в інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації (КБК) 71040000 «для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» (Далі - ІКП 71040000) станом на 31.01.2021 р. становила 42361,16 грн, та складалась з наступних періодів:

перехідне сальдо з Пенсійного фонду - 4572,42 грн боргу;

по строку сплати 09.02.2018 нараховано за 2017 рік - 8448,00 грн.;

по строку сплати 19.04.2018 нараховано за І квартал 2018 року -2457,18грн.;

по строку сплати 19.07.2018 нараховано за II квартал 2018 року -2457,18грн.;

по строку сплати 21.10.2018 нараховано за III квартал 2018 року -2457,18грн.;

по строку сплати 21.01.2019 нараховано за IV квартал 2018 року -2457,18грн.;

по строку сплати 19.04.2019 нараховано за І квартал 2019 року - 2754,18грн.;

по строку сплати 19.07.2019 нараховано за II квартал 2019 року - 2754,18грн.;

по строку сплати 21.10.2019 нараховано за III квартал 2019 року - 2754,18 грн.;

по строку сплати 20.01.2020 нараховано за IV квартал 2019 року - 2754,18 грн.;

по строку сплати 21.04.2020 нараховано за І квартал 2020 року - 2078,12грн.;

по строку сплати 20.07.2020 нараховано за II квартал 2020 року - 1039,06грн.;

по строку сплати 19.10.2020 нараховано за III квартал 2020 року 3178,2грн.;

по строку сплати 19.01.2021 нараховано за IV квартал 2020 року - 2200,00 гривень.

Станом на 31.01.2021 року сума заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_2 склала 42361,16 грн.

У зв`язку із наведеним, ГУ ДПС було сформовано та направлено на податкову адресу ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2021 №Ф-7722-25/64 на суму 42361,16 грн. Поштове відправлення повернуто до ГУ ДПС з позначкою „Адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

У зв`язку з несплатою заборгованості та на виконання пункту 5 розділу VI Інструкції №449, ГУ ДПС сформовано узгоджену вимогу від 06.02.2021 року №Ф-7722-25/64У на суму боргу (недоїмки) у розмірі 42361,16 грн. та направлено до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - Індустріальний відділ ДВС). Індустріальним відділом ДВС 16.06.2021 відкрито виконавче провадження № 65770843.

Станом на 19.01.2024 року заборгованість по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування по ОСОБА_2 , згідно даних ІКС ДПС України, становить 42361,16 грн., інша заборгованість з платежів (у тому числі розстрочених, відстрочених, реструктуризованих), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, відсутня.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено, що згідно інформаційно - комунікаційних систем ДПС України ОСОБА_1 з 12.01.2012 по 03.01.2024 р.р. перебував на податковому обліку в Придніпровській ДПІ (Індустріальний район м. Дніпра) ГУ ДПС, як фізична особа - підприємець та відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 був платником єдиного внеску. Стан платника - «11 - ПРИПИНЕНО, АЛЕ НЕ ЗНЯТО З ОБЛІКУ (КОР НЕ ПУСТІ)».

Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців по ФОП ОСОБА_3 внесено 03.01.2024 року.

Протягом періоду 2017 рік - 4 квартал 2020 року ФОП ОСОБА_2 перебував на загальній системі оподаткування.

В інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації (КБК) 71040000 «для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» станом на 31.01.2021 року становила 42361,16 грн, та складалась з таких періодів:

перехідне сальдо з Пенсійного фонду - 4572,42 грн боргу;

по строку сплати 09.02.2018 нараховано за 2017 рік - 8448,00 грн;

по строку сплати 19.04.2018 нараховано за І квартал 2018 року -2457,18грн.;

по строку сплати 19.07.2018 нараховано за II квартал 2018 року -2457,18грн.;

по строку сплати 21.10.2018 нараховано за III квартал 2018 року -2457,18грн.;

по строку сплати 21.01.2019 нараховано за IV квартал 2018 року -2457,18грн.;

по строку сплати 19.04.2019 нараховано за І квартал 2019 року - 2754,18грн.;

по строку сплати 19.07.2019 нараховано за II квартал 2019 року - 2754,18грн.;

по строку сплати 21.10.2019 нараховано за III квартал 2019 року - 2754,18 грн.;

по строку сплати 20.01.2020 нараховано за IV квартал 2019 року - 2754,18 грн.;

по строку сплати 21.04.2020 нараховано за І квартал 2020 року - 2078,12грн.;

по строку сплати 20.07.2020 нараховано за II квартал 2020 року - 1039,06грн.;

по строку сплати 19.10.2020 нараховано за III квартал 2020 року 3178,2грн.;

по строку сплати 19.01.2021 нараховано за IV квартал 2020 року - 2200,00 гривень.

Станом на 31.01.2021 року сума заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_2 склала 42361,16 гривень.

Сума заборгованості добровільно позивачем сплачена не була.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2021 №Ф-7722-25/64 на суму 42361,16 гривень.

У подальшому, зв`язку з несплатою заборгованості та на виконання пункту 5 розділу VI Інструкції №449, ГУ ДПС сформовано узгоджену вимогу від 06.02.2021 року №Ф-7722-25/64У на суму боргу (недоїмки) у розмірі 42361,16 грн. та направлено до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Індустріальний відділ ДВС). Індустріальним відділом ДВС 16.06.2021 відкрито виконавче провадження № 65770843.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2021 №Ф-7722-25/64 У на суму 42361,16 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню в частині, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який набрав чинності з 01.01.2011 року, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Ч.1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску в т.ч. є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).

Відповідно до зазначеної норми, позивач на момент виникнення спірних правовідносин був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому, пунктом 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 5 ч.1 ст.1 Закону №2464 визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, сума мінімального страхового внеску за місяць у 2017 році складала 704,00 грн., так як відповідно до Закону України від 21.12.2016 року №1801-VIII«Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3200,00 грн. (3200 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2018 році складала 819, 06 грн., так як відповідно до Закону України від 07.12.2018 року № 2246-VIII«Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3723,00 грн (3723 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2019 році складала 918,06 грн., так як відповідно до Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIII«Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 4173,00 грн (4173,00 х 22 відсотки).

Мінімальний розмір єдиного внеску на місяць за 2020 рік становить 1039,06 грн (22% від мінімальної зарплати), відповідно квартальна сума складає 3117,18 гривень.

Статтею 6 Закону № 2464 визначені права та обов`язки платника єдиного внеску, зокрема відповідно до пункту 1 та 4 частини 2 платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску, подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено та сторонами не заперечується той факт, що позивач протягом усього часу перебування на обліку в податковому органі як платник єдиного внеску звітність не подавав, отже не виконував свої зобов`язання визначені законодавством.

За наведених обставин, згідно норм чинного законодавства, з набуттям чинності змін до Закону №2464 - з 01.01.2017 року, позивач повинен був сплачувати єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску, незалежно він того чи отримував він дохід від своєї підприємницької діяльності.

При цьому, відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом України № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС (ДПС) і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція з приводу подібних правовідносин викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.

Частиною 8 ст.9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону № 2464 визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону № 2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі Інструкція, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу IIІ цієї Інструкції для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону, які не мають основного місця роботи, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Якщо платники, зазначені у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) і 5 частини першої статті 4 Закону, мають основне місце роботи, то такі платники звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за них у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

При цьому, якщо роботодавцем за таких осіб було сплачено страховий внесок за місяці звітного періоду у розмірі менше ніж мінімальний страховий внесок, то такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Сформована в ІТС вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі.

Сформована вимога про сплату боргу (недоїмки), що підлягає надсиланню у паперовій формі, у день її формування в ІТС друкується у двох примірниках, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу, скріплюється печаткою податкового органу та один примірник надсилається (вручається) платнику єдиного внеску, другий долучається до справи платника.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 12 ст.9 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

При цьому, відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Після прийняття Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, позивач перебував у трудових відносинах як найманий працівник.

Так, згідно матеріалів справи, позивач з квітня 2017 року по лютий 2019 року включно проходив службу у різних частинах Збройних Силах України за контрактом, тобто перебував у трудових відносинах, де отримував заробітну плату.

Згідно до індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-5 станом на 17.01.2024 рік позивач - з квітня по серпень 2017 року отримував заробітну плату у військовій частині НОМЕР_4 ; з вересня 2017 року по лютий 2019 року отримував заробітну плату у військовій частині НОМЕР_5 .

На підставі вищевикладеного, сума єдиного внеску, який мав би сплатити позивач за періоди, коли не був офіційно працевлаштований та не сплачував соціальний внесок становить 24359,90 грн.:

перехідне сальдо з Пенсійного фонду (2012р.) - 4572,00 грн.;

за 2017 рік -2112,00 грн. (704 грн.* 3 міс);

за 2019 рік - 9180,60 грн. (918,06 грн. * 10 міс);

за 2020 рік - 8495,30 грн., згідно розрахунку наданого податковим органом, зокрема:

по строку сплати 21.04.2020 нараховано за І квартал 2020 року - 2078,12грн.;

по строку сплати 20.07.2020 нараховано за II квартал 2020 року - 1039,06грн.;

по строку сплати 19.10.2020 нараховано за III квартал 2020 року 3178,2грн.;

по строку сплати 19.01.2021 нараховано за IV квартал 2020 року - 2200,00 гривень.

Як зазначалося вище, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС (ДПС) і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З аналізу вищенаведених норм права випливає, що позивач, як платник єдиного внеску, не будучи офіційно працевлаштованим за вищезазначений період, зобов`язаний був своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, проте оскільки своєчасно цього не зробив, у відповідача виникло право на прийняття вимоги про сплату боргу.

Позивач вказані обставини не заперечує та оскаржує вимоги в частині нарахування соціального внеску за період коли він був працевлаштований та соціальний внесок за нього сплачував роботодавець.

При цьому, позивач фактично оскаржує вимогу контролюючого органу в частині суми нарахування суми ЄСВ, а саме на суму 18001,26 гривень.

Судом здійснено свій розрахунок, тому сума єдиного внеску, який повинен був сплатити позивач за періоди, коли не був офіційно працевлаштований та не сплачував соціальний внесок становить 24359,90 грн.:

перехідне сальдо з Пенсійного фонду (2012р.) - 4572,00 грн.;

за 2017 рік -2112,00 грн. (704 грн.* 3 міс);

за 2019 рік - 9180,60 грн. (918,06 грн. * 10 міс);

за 2020 рік - 8495,30 грн., згідно розрахунку наданого податковим органом, зокрема:

по строку сплати 21.04.2020 нараховано за І квартал 2020 року - 2078,12грн.;

по строку сплати 20.07.2020 нараховано за II квартал 2020 року - 1039,06грн.;

по строку сплати 19.10.2020 нараховано за III квартал 2020 року 3178,2грн.;

по строку сплати 19.01.2021 нараховано за IV квартал 2020 року - 2200,00 гривень.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"підлягають застосуванню судами як джерела права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7722-25/64 У від 06.02.2021 року в частині визначення суми заборгованості в розмірі 18001,26 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача зменшити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків позивача на суму 18001,26 гривень.

Згідно до приписів ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Приписами ст. 72 Податкового кодексу України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Згідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України 12 січня 2021 року № 5.

Так, приписами пункту 2 частини 1 розділу 6 Порядку встановлено, що первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску в т.ч. є рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження), яке набрало законної сили.

Оскільки суд, з підстав викладених вище, дійшов висновку про безпідставність нарахування відповідачем суми єдиного внеску у вказаному вище розмірі всього 18001,26 грн. згідно оскаржуваної та скасованої судом вимоги, саме вказана сума має бути зменшена в інтегрованій картці платника податків, зокрема позивача.

В зв`язку із чим порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області зменшити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 на суму 18001,26 гривень.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7722-25/64 У від 06.02.2021 року в частині визначення суми заборгованості в розмірі 18001,26 гривень та в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області зменшити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , на суму 18001,26 гривень.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, скасування рішення.

Щодо розподілу судових витрат, зокрема судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7722-25/64 У від 06.02.2021 року в частині визначення суми заборгованості в розмірі 18001,26 гривень.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зменшити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , на суму 18001,26 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ ВП 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 02.04.2024 року.

Суддя В.В. Ільков